Рішення

від 16.12.2013 по справі 907/997/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.2013 Справа № 907/997/13

Розглянувши матеріали справи

За позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

До відповідача фермерського господарства "Ясінчанка", смт. Ясіня Рахівського району

Про стягнення 289929,05 грн.

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін

від позивача - Орос В.Ю., предст. за дов. від 25.01.13 №09-32/90;

від відповідача - не з"явився;

СУТЬ СПОРУ: стягнення 289929,05грн. боргу за кредитним договором (згідно з заявою про збільшення позовних вимог)

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог. Вважає їх належним чином доведеними та підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами.

Відповідач, визнавши борг по кредитному договору у розмірі 181887,22 грн., у письмовому поясненні на збільшення позивачем позовних вимог, не погоджується з таким збільшенням, зазначаючи, що сума позову зросла на 108041,83 грн., і таке збільшення проведено в порушення ст. 5,6 Господарського процесуального кодексу України. Просить суд врахувати, що відповідачем вживалися заходи щодо виконання умов кредитного договору, до теперішнього часу ним сплачувалися відсотки, також повернуто частину кредиту в сумі 8400 грн. У зв"язку з тим, що господарство не змогло ввести в експлуатацію недобудований тваринний комплекс із-за відсутності коштів, діяльність господарства припинилася. Просить суд при вирішенні спору, керуючись пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, виходити із суми 181887,22 грн., оскільки збільшена сума позовних вимог складає пеню та штраф. Окрім того, просить суд надати йому відстрочку на виконання рішення на 3 місяці.

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2007 року між фермерським господарством "Ясінчанка", (Позичальник-Відповідач) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Кредитор-Позивач), було укладено кредитний договір №192 з наступними змінами, внесеними 12 березня 2008 року та 03 листопада 2008 року (надалі - Кредитний договір), на виконання якого Кредитор видав Позичальнику кредит в сумі 140000грн. з кінцевим терміном повернення кредиту - не пізніше 08 травня 2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 17 % річних, а з 01.11.08 - 22 відсотки.

Відповідно до умов Кредитного договору п. п. 2.2., З.2., З.З., 4.2.1., 4.2.2., 5.3 Позичальник зобов'язався повернути Кредитору суму кредиту до 08.05.2009 року у відповідності з графіком погашення кредиту, своєчасно (щомісячно) сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, а також суми неустойки та штрафів в порядку та розмірі, передбачених Кредитним договором.

У зв"язку з порушенням згаданих положень Договору та статті 1054 Цивільного кодексу України заборгованість фермерського господарства перед Публічним акціонерним товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором №192 від 12.05.2006 року станом на 26.03.10 складала 181887,22 грн. Вказаний розмір заборгованості встановлений рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.06.2010р. по справі №2-681/10 за позовом ПАТ "Промінвестбанк" до Митничука Юрія Петровича, Коржук Василини Миколаївни про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості фермерського господарства "Ясінчанка" за кредитним договором №192 від 12.05.2006. Рішення Рахівського районного суду від 16.06.2010р. по справі №2-681/10, набрало законної сили 30.06.2010р.

В ході розгляду справи позивачем було подано суду заяву в порядку вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог, оскільки станом на 30 вересня 2013р., заборгованість фермерського господарства перед ПАТ "Промінвестбанк" за Кредитним договором №192 від 12.05.2006 року, складає 289929,05грн. в т. ч. 131500грн. заборгованості по кредиту, 158429,05 грн. несплачених відсотків за користування кредитом.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Рішенням Рахівського районного суду від 16.06.2010р. по справі №2-681/10, яке набрало законної сили 30.06.2010р., встановлено факт наявності заборгованості за кредитним договором №192 від 12.05.2006 року, а також звернуто стягнення на предмет іпотеки, належний Митничуку Юрію Петровичу та Коржук Василині Миколаївні, що переданий в іпотеку банку згідно з договором іпотеки 192/192 від 16.05.2006р. для погашення заборгованості за кредитним договором №192 від 12.05.2006р. в сумі 181887,22 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 цього ж Кодексу передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Кодексу).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 30.09.2013 року факт наявності заборгованості за кредитним договором №192 від 12.05.2006 року по кредиту в розмірі 131500грн. заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем визнаний в повному обсязі; 158429,05 грн. несплачених відсотків за користування кредитом нараховані позивачем правомірно.

Оскільки жодних належних доказів погашення кредиту відповідачем у більшому розмірі, ніж вказано позивачем в розрахунку чи доказів про виконання рішення Рахівського районного суду від 16.06.2010р. по справі №2-681/10, суду не подано, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути 289929,05грн. в т. ч. 131500грн. заборгованості по кредиту, 158429,05 грн. несплачених відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зважаючи на доводи відповідача щодо відстрочки виконання судового рішення, суд визнає їх такими, що заслуговують на увагу, вважає за можливе, як виняток, відстрочити виконання рішення суду на три місяці.

Доводи відповідача щодо застосування п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та задоволення позову в початковій редакції, а саме у сумі 181887,22 грн., до уваги судом не взяті, оскільки твердження про те, що частина, на яку збільшена сума позовних вимог складає пеню і штраф, є помилковим. Предметом позову є стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків за його користування, а відтак, застосування згаданої норми безпідставне. Нарахування ж банком відсотків обумовлено сторонами пунктом 3.3 Договору( нарахування відсотків здійснюється по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом). Збільшення позивачем позовних вимог було здійснено з дотриманням визначеного статтею 22 Господарського процесуального кодексу України порядку, що спростовує твердження відповідача про порушення банком ст. 5, 6 цього ж Кодексу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати віднести на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства «Ясінчанка» (90630 Закарпатська обл., смт. Ясіня, вул. Стебний, 16, код 34271586) на користь публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001 м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) суму 289929,05грн.(двісті вісімдесят дев"ять тисяч дев"ятсот двадцять дев"ять гривень 05 коп.), в т. ч. 131500грн. заборгованості по кредиту, 158429,05 грн. несплачених відсотків за користування кредитом, а також суму 5798,58 грн.(п"ять тисяч сімсот дев"яносто вісім гривень 58 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору, відстрочивши виконання рішення на 3 місяці.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.12.13

Суддя Журавчак Л.С.