Рішення

від 17.12.2013 по справі 913/2509/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 грудня 2013 року Справа № 913/2509/13

Провадження №22/913/2509/13

Розглянувши матеріали

за первісним позовом - Приватного підприємства «Служба безпеки «Віхрь Плюс»,

м. Старобільськ Луганської області

до Закритого акціонерного товариства «Лисичанський м'ясокомбінат»,

м. Лисичанськ Луганської областіпро стягнення заборгованості за надання послуг по забезпеченню безпеки та відсотків річних в сумі 61444грн. 26коп.

та за зустрічною позовною заявою - Закритого акціонерного товариства «Лисичанський

м'ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області

до Приватного підприємства «Служба безпеки «Віхрь Плюс», м. Старобільськ

Луганської області

про визнання договору про надання послуг від 01.12.2011 № 2-Л недійсним

Суддя М.Ю. Ковалінас

Секретар судового засідання Яценко І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Віхарєв В.В. , директор, довідка з ЄДРПОУ серія АБ № 480418 від 25.04.2012;

від відповідача - ліквідатор, арбітражний керуючий Колєжук А.С ., посвідчення №153 від 07.02.2013, видане Міністерством юстиції України, ухвала господарського суду Луганської області від 17.06.2013 зі справи №20/128б.

Суть спору за первісним позовом: про стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг по забезпеченню безпеки за договором від 01.12.2011 №2-Л та додатковою угодою до нього від 16.12.2011, укладеним між позивачем ПП «СБ «Віхрь Плюс» та відповідачем ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» в розмірі 58837грн. 68коп. та 3% річних - 2606грн. 58коп., а всього 61444грн. 26коп.

Суть спору за зустрічним позовом: про визнання недійсним договору про надання послуг по забезпеченню безпеки від 01.12.2011 №2-Л, укладеного між ПП «СБ «Віхрь Плюс» та ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат».

Сторони своєчасно та належними чином повідомлені судом про час і місце розгляду справи у даному засіданні суду (ухвала від 07.11.2013).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін за первісним та зустрічним позовами, суд

в с т а н о в и в :

Позивачем за первісним позовом - ПП «СБ «Віхрь Плюс», заявлено вимогу (позовна заява від 08.07.2013 вих. №26) про стягнення з відповідача ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат», заборгованості в сумі 71994грн. за надані послуги по забезпеченню безпеки за договором від 01.12.2011 №2-Л та додатковою угодою від 16.12.2011 б/н, до цього договору, укладеними між ПП «СБ «Віхрь Плюс» та ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат». Господарським судом Луганської області (ухвала від 20.09.2013) за позовом ПП «СБ «Віхрь Плюс» (заява від 08.07.2013 вих. №26) до ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат», про стягнення з останнього заборгованості в сумі 71994грн. за надані послуги по забезпеченню безпеки, порушено провадження у справі №913/2509/13 та призначено розгляд справи у засіданні суду на 17.10.2013.

Відповідач за первісним позовом ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат», до початку розгляду первісного позову подав до господарського суду зустрічний позов (заява вих. №583 від 16.10.2013) про визнання недійсним договору про надання послуг по забезпеченню безпеки від 01.12.2011 №2-Л, укладеним між ПП «СБ «Віхрь Плюс» та ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» й про стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом, грошових коштів в сумі 33200грн. за надані охоронні послуги, отриманих ПП «СБ «Віхрь Плюс» від ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» за договором про відступлення права вимоги від 01.12.2011 б/н, укладеним між ПП «Недержавна служба безпеки «Каскад-Цитадель» та ПП «СБ «Віхрь Плюс».

Ухвалою суду від 17.10.2013 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву та відкладено розгляд справи на 07.11.2013; ухвалою суду від 07.11.2013 розгляд справи відкладено на 17.12.2013.

У зустрічному позові ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» (заява вих. №583 від 16.10.2013) зазначив, що 01.12.2011р. між позивачем - ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» та відповідачем - ПП «Служба безпеки Віхрь Плюс» було укладено договір про надання послуг по забезпеченню безпеки № 2-Л, позивач вважає цей договір недійсним, оскільки його було укладено з порушенням діючого законодавства України, зокрема ст.ст.80, 87, 91 ЦК України, з приводу того, що державну реєстрацію ПП «СБ Віхрь Плюс» було здійснено 14.12.2011р., що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при укладанні спірного договору позивач був введений в оману щодо прав та обов'язків відповідача, тому позивач, відповідно до ст.ст. 203, 215, 216, 229, 230, ЦК України, просить визнати зазначений договір є недійсним.

ПП «СБ Віхрь Плюс» у запереченні на зустрічну позовну заяву ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат», від 30.10.2013 вих. №26/1, просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову за необґрунтованістю, посилаючись на те, що 01.12.2011 між ПП «СБ «Віхрь Плюс» (Виконавець) та ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» (Замовник) був укладений договір охорони № 2-Л (Договір), згідно якого були надані послуги по забезпеченню безпеки об'єктів на умовах принципу добропорядності, звичаю ділового обороту та обов'язковості виконання договору. Плата за надані послуги відповідно до п.2 Договору становила 12000 грн. щомісячно. Строк дії договору, первісно був встановлений відповідно п. 11 Договору 1 місяць, але 16.12.2011 р. між сторонами було укладено додаткову до цього договору, угоду п. 2 Додаткової угоди, що Договір при відсутності претензій та попереджень про дострокове припинення Договору, на умовах фактичного виконання робіт (надання послуг), буде вважатися пролонгованим та діє до повного виконання зобов'язань. За згодою, між сторонами було погоджено всі істотні умови Договору. Відповідно ст.ст. 179, 184 ГК України Договір укладено на основі вільного волевиявлення сторін, усно між сторонами існувала домовленість про намір укласти дану угоду з 01.12.2011 р.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що при укладенні договору ним не було порушено приписів ст.ст.203-204 ЦК України та дотримано приписи ст.179, п.п. 1, 2, 3, 7 ст. 180, ст. 184 ГК України щодо істотних умов господарського договору, тому цей договір не може вважатися недійсним. У даному випадку не мало місце обману замовника, так як пізніше 16.12.2011р. між сторонами було укладено й додаткову угоду до Договору, що прямо підтверджує розуміння всіх істотних умов договору Замовником. Фактично Виконавцем ПП «СБ «Віхрь Плюс» зі своєї сторони Договір виконано у повному обсязі. На теперешній час Замовником умови договору, щодо сплати коштів за надання послуг охорони об'єкту не виконані (навіть частково). Існує непогашена заборгованість Замовника перед Виконавцем.

ПП «СБ «Віхрь Плюс» вважає, що в даному випадку договір складений з урахуванням вимог закону, щодо його форми і змісту стосовно дотримання прав Замовника, принципу справедливості, добропорядності, звичаю ділового обороту у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним, з лише формальних підстав зазначених Позивачем арбітражним керуючим ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» у зустрічній позовній заяві.

Позивач за первісним позовом ПП «СБ Віхрь Плюс», подав до суду заяву від 07.11.2013 вих. №32/2 про уточнення позовних вимог , у якій відповідно до ст.ст. 193, 224 ГК України, ст.ст. 15, 16, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 1,2, 12, 35, 54, 58 ГПК України, просить суд: стягнути з відповідача заборгованість за надання послуг по забезпеченню безпеки в розмірі 58837грн. 68коп. та 3% річних - 2606грн. 58коп., а всього 61444грн. 26коп. й стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору.

Відповідач за первісним позовом ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» подав до суду заперечення на позов про стягнення заборгованості від 01.11.2013 вих. №603, у якому просить суд відмовити ПП «СБ «Віхрь Плюс», у задоволенні первісного позову у повному обсязі, визнати недійсним договір про надання послуг по забезпеченню безпеки №2-Л від 01.12.2011, укладений між ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» та ПП «СБ Віхрь Плюс», та стягнути з ПП «СБ «Віхрь Плюс» на користь ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» грошові кошти в сумі 33200грн. 0коп., посилаючись на норми ст.ст. 15, 16, 215, 216, 230 ЦК України.

Відповідач за первісним позовом ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» вважає, що укладений між ним та позивачем ПП «СБ «Віхрь Плюс», договір про надання послуг по забезпеченню безпеки № 2-Л від 01.12.2011 підлягає визнанню недійсним, оскільки був укладений з порушенням діючого законодавства України, зокрема ст.ст. 80, 87, 91 ЦК України.

Державну реєстрацію ПП «СБ Віхрь Плюс» було здійснено 14.12.2011р., що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Договір про надання послуг по забезпеченню безпеки № 2-Л від 01.12.2011р. між ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» та ПП «СБ Віхрь Плюс», укладено в момент, коли фактично ПП «СБ Віхрь Плюс» не був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто не існував, як юридична особа, та відповідно - не був наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, Віхарев В.В. не мав законних підстав укладати Договір про надання послуг по забезпеченню безпеки № 2-Л від 01.12.2011 року, але надав на ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» завідомо неправдиву інформацію, чим ввів останнього в оману.

А також ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат», посилається на ухвалу Лисичанського міського суду від 08.04.2013р. по справі №415/2269/ 13-к, 1-КП/415/202/13 у звинуваченні Вихарєва Віктора Володимировича 29.08.1971 року народження, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, якою встановлено факт укладення Вихарєвим В.В. договору №2-Л «Про надання охоронних послуг» між ПП «СБ «Віхрь Плюс» та ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат», 01.12.2011р. й ліквідатор повідомляє, що заборгованість перед ПП «СБ «Віхрь Плюс» не включено до реєстру вимог кредиторів у справі №20/1286 про банкрутство ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат».

У даному засіданні суду позивачем за зустрічним позовом ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» подано в порядку ст.22 ГПК України заяву про зменшення розміру позовних вимог від 16.12.2013 вих. №703, у якій позивач зазначає, що позивачем за первісним позовом - ПП «СБ «Віхрь Плюс», заявлено вимогу (позовна заява від 08.07.2013 вих. №26) про стягнення з відповідача ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат», заборгованості в сумі 71994грн. за надані послуги по забезпеченню безпеки за договором від 01.12.2011 №2-Л та додатковою угодою від 16.12.2011 б/н, до цього договору, укладеними між ПП «СБ «Віхрь Плюс» та ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат».

Відповідно до абз.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 ГПК України в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

З огляду на це ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» зменшує розмір позовних вимог заявлених за зустрічним позовом ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» до ПП «СБ «Віхрь Плюс» в частині стягнення з ПП «СБ «Віхрь Плюс» на його користь грошових коштів в сумі 33200,00грн. та просить суд визнати недійсним договір про надання послуг по забезпеченню безпеки №2-Л від 01.12.2011, укладений між ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» та ПП «СБ Віхрь Плюс», вирішити питання щодо повернення ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» судового збору у розмірі 1720грн.50коп. сплаченого за зустрічною позовною вимогою про стягнення з ПП «СБ «Віхрь Плюс» на його користь грошових коштів в сумі 33200грн.00коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1147грн. 00коп. покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Позивачем за первісним позовом у даному судовому засіданні подано клопотання від 17.12.2013 б/н про перенесення розгляду справи на іншу дату з метою вирішення питання про підписання відповідачем актів виконаних робіт, зазначене клопотання судом не може бути взято до уваги, оскільки воно суперечить приписамч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, та при цьому ПП «СБ «Віхрь Плюс» не подано заяви про продовження строку розгляду спору відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України .

Дослідивши матеріали справи, первісної та зустрічної позовних заяв, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача за первісним позовом у повному обсязі, та про задоволення у повному обсязі вимог позивача за зустрічним позовом, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На вимогу суду надати докази в підтвердження факту існування заявленої до стягнення заборгованості позивачем за первісним позовом не надано належних доказів.

Як на підставу для пред'явлення своїх вимог, з урахуванням заяви від 07.11.2013 вих. №32/2 про уточнення позовних вимог, позивач за первісним позовом ПП «СБ Віхрь Плюс», посилається на приписи ст. 193, 224 ГК України, й ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) й зазначає, що між ним та ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» (надалі - Відповідач) 01.12.2011р. було укладено договір про надання послуг по забезпеченню безпеки №2 - Л (надалі - Договір), згідно з яким (п. 4.1) Позивач зобов'язувався забезпечити в межах наданих повноважень охорону «об'єкта» зі збереженням на ньому майна від посягань, а Відповідач зобов'язувався своєчасно вносити сплату грошові кошти за надання послуг по забезпеченню безпеки у розмірі 12000 грн. у кінці кожного місяця (п.2 Договору сторони погодили щомісячну вартість послуг по охороні об'єкта).

Станом на 08.11.2013р. відповідач зазначену суму не сплатив, чим порушив умови визначені пунктами 2, 4 Договору, та поточна заборгованість Відповідача за Договором складає 61444грн. 26коп., Відповідач ставлячи підпис під Договором та скріплюючи його печаткою був згоден зі всіма умовами викладеними у Договорі, але не виконав свої зобов'язання належним чином. 16.12.2011р. між сторонами було підписано додаткову угоду до Договору № 2 - Л від 01.12.2011р., згідно п. 2 якої при відсутності умов які можуть стати причиною розірвання договору, договір буде вважатися пролонгованим на той же строк. Охорону «об'єкта» було припинено 16.05.2012р. про що свідчить Акт прийому - передачі до Договору № 2 Л від 01.12.2011р.

На думку позивача ПП «СБ «Віхрь Плюс» ліквідатором порушено його права, оскільки відповідно до ст.31 Закону, у першу чергу повинні оплачуватися витрати пов'язані з ліквідацією підприємств (охороною підприємств від посягань), також за період з 17.05.2012р.по 08.11.2013р. Відповідач допустив прострочення платежу у кількості 540 фактичних днів, у зв'язку з чим з нього слід стягнути 3 % річних від основної суми заборгованості, тобто стягнути на його користь з відповідача заборгованість за надання послуг по забезпеченню безпеки в розмірі 58837грн. 68коп. та 3% річних - 2606грн. 58коп., а всього 61444грн. 26коп.

В той же час позивачем на надано відповідно до умов договору від 01.12.2011 №2-Л (п.п.2.2-2.3) актів виконаних робіт, підписаних сторонами договору, які свідчать про фактичне надання послуг.

Позивач за зустрічним позовом ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» обґрунтовує свої вимоги щодо визнання недійсним договору від 01.12.2011 №2-Л про надання послуг забезпеченню безпеки, укладеного між ним та відповідачем, нормами ЦК України (ст.ст. 80, 87, 91, 203, 215, 216, 229, 230) та фактом здійснення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПП «СБ Віхрь Плюс» після укладення зазначеного договору, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема зазначає, що при укладанні спірного Договору, Позивач був введений в оману щодо прав та обов'язків Відповідача, що підтверджується й .ухвалою Лисичанського міського суду від 08.04.2013р. по справі №415/2269/13-к, 1-КП/415/202/13 у звинуваченні Вихарєва В.В. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Матеріалами, наявними у цій справі підтверджується, що юридичну особу позивача - Приватне підприємство «Служба безпеки «Віхрь Плюс», ідентифікаційний код 37858375, вул. Комунарів, буд.46, м. Старобільськ Луганської області , зареєстровано 14.12.2011 про що є відповідний запис №13771020000000808 у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців (виписка з ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців серія ААБ №567723 -а.с.30 й Довідка з ЄДРПОУ АБ №480418 від 25.04.2012 - а.с.26) та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.07.2012 р.

В той час, як договір від 01.12.2011 №2-Л про надання послуг по забезпеченню безпеки датовано 01.12.2011 , тобто до моменту державної реєстрації юридичної особи - позивача за первісним позовом.

Відповідно до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.4 ст.87 ЦК України юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її створення.

Таким чином, Договір про надання послуг по забезпеченню безпеки № 2-Л, укладений 01.12.2011р. між ПП «СБ Віхрь Плюс» та ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» було укладено в момент, коли фактично позивач за первісним позовом не був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто не існував, як юридична особа, та відповідно - не був наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю.

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Враховуючи, що на час укладання правочину ПП «СБ Віхрь Плюс» не було зареєстровано як юридичну особу у встановленому Законом порядку, ПП «СБ Віхрь Плюс» - на час укладання оспорюваємого правочину не мав цивільної правоздатності і, відповідно, дієздатності, то Договір про надання послуг по забезпеченню безпеки № 2-Л, укладений 01.12.2011 року Між Позивачем ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» та Відповідачем ПП «СБ Віхрь Плюс» є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже, оман має місце тоді, коли сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або замовчує їхнє існування, Для визнання правочину недійсним байдуже, чи здійснюються оманні дії в активній формі або виражаються у бездіяльності (навмисному замовчуванні обставин).

Тобто підтверджено, що при укладанні спірного договору, позивач за первісним позовом був введений в оману щодо прав та обов'язків відповідача.

Ухвалою Лисичанського міського суду від 08.04.2013р. по справі №415/2269/13-к, 1-КП/415/202/13 у звинуваченні Вихарєва Віктора Володимировича 29.08.1971 року народження, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України встановлено, що Вихарєв В.В. працюючи на посаді директора ПП «СБ «Віхрь Плюс» зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 14.12.2011р ., являючись посадовою особою, маючи умисел на внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, умисно, в порушення вимог ст.25 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відповідно до яких - дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи і є датою державної реєстрації юридичної особи, 01.12.2011р. уклав договір №2-Л про надання охоронних послуг між ПП «СБ «Віхрь Плюс» та ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат», в наслідок чого ПП «СБ «Віхрь Плюс» набуло право отримувати від банкрута оплату охоронних послуг з 01.12.2011р.

Дії Вихарєва В.В. кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК України - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Підозрюваний Вихарєв В.В. свою вину за ч.І ст.366 КК України визнав повністю, пояснивши, що події, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення викладено вірно і він їх в повному обсязі підтверджує, у скоєному - щиро розкаявся, тому суд ухвалив звільненити Вихарєва В.В. від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.366 КК України, на підставі ст.ст. 44, 45 КК України, у зв'язку з дієвим каяттям.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України вирок (у даному випадку - ухвала) суду з кримінальної справи, що набрав законної сили є обов'язковим при вирішенні спру з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені .

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за можливе визнати недійсним договір про надання послуг по забезпеченню безпеки від 01.12.2011 №2-Л, який укладено між Приватним підприємством «Служба безпеки «Віхрь Плюс», м. Старобільськ Луганської області та Закритим акціонерним товариством «Лисичанський м'ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, якщо за недісним право чином права та обов'язки передбачалися на майбутне, можливість їх настання в майбутньому припиняється.

Частиною 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виходячи з вищевикладеного, суд повністю відмовляє у первісному позові Приватного підприємства «Служба безпеки «Віхрь Плюс», м. Старобільськ Луганської області, до відповідача Закритого акціонерного товариства «Лисичанський м'ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області, про стягнення заборгованості за надання послуг по забезпеченню безпеки в розмірі 58837грн. 68коп. та 3% річних - 2606грн. 58коп., а всього 61444грн. 26коп., оскільки відсутні правові підстави для пред'явлення вимог за договором, який визнано недійсним.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України:

- судовий збір за первісним позовом в сумі 1720 грн. 50 коп. покладається на позивача за первісним позовом Приватне підприємство «Служба безпеки «Віхрь Плюс», м. Старобільськ Луганської області;

- судовий збір за зустрічним позовом в розмірі 1147грн. 00коп. підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом - Приватного підприємства «Служба безпеки «Віхрь Плюс», м. Старобільськ Луганської області, на користь позивача за зустрічним позовом - Закритого акціонерного товариства «Лисичанський м'ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із зменшенням позивачем за зустрічним позовом позовних вимог в частині стягнення 33200грн. 000коп. заборгованості, Закритому акціонерному товариству «Лисичанський м'ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області, підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1720грн.50коп., сплачений ним за квитанцією від 14.10.2013 №56, підставою для повернення є дане рішення суду, завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Керуючись ст. ст. 203, 207, 215, 216, 230, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд

в и р і ш и в :

1.В первісному позові Приватного підприємства «Служба безпеки «Віхрь Плюс», м. Старобільськ Луганської області, до відповідача Закритого акціонерного товариства «Лисичанський м'ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області, про стягнення заборованості за надання послуг по забезпеченню безпеки та відсотків річних в сумі 61444грн. 26коп., - відмовити повністю.

2.Судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом в розмірі 1720грн. 50коп. віднести на позивача за первісним позовом - Приватне підприємство «Служба безпеки «Віхрь Плюс», м. Старобільськ Луганської області.

3.Зустрічний позов Закритого акціонерного товариства «Лисичанський м'ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області, до відповідача - Приватного підприємства «Служба безпеки «Віхрь Плюс», м. Старобільськ Луганської області, - задовольнити повністю.

4.Визнати недійсним договір про надання послуг по забезпеченню безпеки від 01.12.2011 №2-Л, який укладено між Приватним підприємством «Служба безпеки «Віхрь Плюс», м. Старобільськ Луганської області та Закритим акціонерним товариством «Лисичанський м'ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області.

5.Стягнути з Приватного підприємства „СБ Віхрь Плюс", ідентифікаційний код 37858375, вул. Комунарів, буд.46, м. Старобільськ Луганської області, на користь Закритого акціонерного товариства «Лисичанський м'ясокомбінат», ідентифікаційний код 00443192, вул. Артемівська, буд.25, м. Лисичанськ Луганської області, судовий збір за зустрічним позовом в сумі 1147грн. 00коп., про що видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

6.Повернути Закритому акціонерному товариству «Лисичанський м'ясокомбінат», ідентифікаційний код 00443192, вул. Артемівська, буд.25, м. Лисичанськ Луганської області, з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1720грн.50коп., сплачений за квитанцією від 14.10.2013 №56, підставою для повернення є дане рішення суду, завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні 17.12.2013, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2013.

Суддя М.Ю. Ковалінас