Постанова

від 18.12.2013 по справі 904/6744/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 року Справа № 904/6744/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.

секретар судового засідання: Гаврилов О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шай А.С. представник, довіреність №202/1001 від 16.05.13;

від відповідача: Кравцов Г.С. представник, довіреність б/н від 04.12.13;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничої фірми "Сервік" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013р. у справі №904/6744/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничої фірми "Сервік", м.Дніпродзержинськ

про стягнення 70 979 грн. 30 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013р. у справі №904/6744/13 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничої фірми "Сервік" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" 30 944,80грн. 3% річних, 40 034,50грн. втрат від інфляції через прострочення грошових зобов'язань, пов'язаних з договором підряду від 13.10.2008р. №2877/08 та постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2012р. у справі №22/5005/5834/2011, а також 1 720,50грн. судового збору.

Приймаючи рішення, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнання їх такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробнича фірма "Сервік" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013р. у справі №904/6744/13 скасувати, провадження у справі припинити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки постанова суду касаційної інстанції по справі №22/5005/5834/2011 мотивована тим, що спірні кошти підлягали поверненню на підставі п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України, то застосування судом при вирішені справи положень ч.2 ст. 625 ЦК України є помилковим та не можуть бути підставою для задоволення позову оскільки у відповідача перед позивачем існувало на підставі спірного договору підряду не грошове зобов'язання, а зобов'язання виконати підрядні роботи, що суперечить нормам ст. 625 ЦК України. Також не зрозумілим апелянту є висновок суду про правильність часу з якого здійснено нарахування 3% річних та інфляційних, а саме з серпня 2010 року, оскільки зобов'язання відповідача з повернення авансу позивачу настало з набуття законної сили постанови Вищого господарського суду України по справі № 22/5005/5834/2011. Крім цього скаржник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 15.03.2012 року по справі №28/511-09 за позовом ПАТ «ЕК «Дніпрообленерго» до ТОВ НВФ «Сервік» про стягнення з останнього 3% річних, інфляційних та пені за договором підряду № 2877/08 від 13.10.2008 року, якою касаційна скарга ПАТ «ЕК «Дніпрообленерго» була залишена без задоволення, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.13р., якою рішення господарського суду було скасовано, у позові відмовлено, була залишена без змін. Таким чином скаржник зазначає, що є рішення господарського суду про вирішення спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому провадження у справі необхідно припинити на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Позивач публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду та призначена у судове засідання на 04.12.2013 року.

В судовому засіданні 04.12.2013р. оголошено перерву до 18.12.13р.

В судовому засіданні 18.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суду приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено судом першої інстанції Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2012 у справі №22/5005/5834/2011 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2012р. скасовані частково, і в цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Сервік" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" 384 121,60грн., а також 9 744,12грн. судових витрат.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Переглядаючи дану справу в апеляційному порядку колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахуванні на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за період з 27 червня 2010 року по 27 вересня 2013 року.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 у справі N 10/25 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Посилання апелянта на Постанову ВГСУ від 15 березня 2012 року по справі № 28/51-09 як на підставу для припинення провадження по справі в порядку п.2 ч.1 ст. 80ГПК України є помилковим, оскільки в зазначеному рішенні розглянуті позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошима та пені за невиконання робіт за період з 1.01.09 по 24.09.09 року з інших зобов'язань.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничої фірми "Сервік" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013р. у справі №904/6744/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 23.12.2013р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В.Березкіна Суддя І.М.Подобєд