Ухвала

від 10.12.2013 по справі 823/1975/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1975/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Соя" до Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси - Соя» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0005362301 (форма «Р») від 19.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» за основним платежем на суму 84154,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 21039,00 грн., та № 0005372301 (форма В4») від 19.11.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 12346,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій по договорам поставки сої та білково - вітамінної добавки, укладених позивачем з ПП «Ділові Дрібниці», факт виконання договорів поставки підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, виданих зареєстрованим на час їх виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість, актами здачі - приймання робіт, товарно - транспортними накладними, специфікаціями, оплата товару підтверджується рахунками - фактурами, що містяться у матеріалах спарви. Відповідачем, натомість єдиною підставою для визнання укладених угод нікчемними та, відповідно, порушення позивачем норм ПК України є посилання на неможливість проведення звірки контрагента позивача, що є порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси Соя» 19.01.2007 року за № 10261020000007224 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 34863644, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкасах як платник податків та інших обов'язкових платежів, зокрема податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 100020265 від 07.02.2007 року (а.с. 15)).

Листом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області ДПС від 17.09.2012 року № 24382/15-310 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаєморозрахунків за липень 2012 року з контрагентом ПП «ТД «Ділові Дрібниці» відповідач запропонував ТОВ «Черкаси Соя» у зв'язку з надходженням до ДПІ інформації що може свідчити про порушення податкового законодавства надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо подання та складання декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, та повідомив, про можливість проведення позапланової документальної перевірки.

Посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Соя», з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин із приватним підприємством «ТД «Ділові Дрібниці» (код ЄДРПОУ 30565050) за липень 2012 року, про що складено акт перевірки від 01.11.2012 року № 292/23-21/34863644.

У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення невиїзної документальної перевірки, а саме:

- порушення п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 84154 грн., в тому числі за липень 2012 року на суму 84154 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 12346 грн., в тому числі за липень 2012 року на суму 12346 грн.

Не погоджуючись з вказаним актом перевірки державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, позивач подав до ДПІ у м. Черкаси заперечення від 07.11.2012 року № 07/11 щодо акту перевірки, проте заперечення відповідачем не були враховані, про що свідчить відповідь ДПІ у м. Черкасах (а.с. 42-46).

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0005372301 від 19.11.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12346 грн.;

- № 0005362301 від 19.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 105193 грн. 00 коп. в тому числі за основним платежем в сумі 84154 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в розмірі 21039 грн. 00 коп.

У подальшому ТОВ «Черкаси Соя» оскаржило їх в адміністративному порядку до державної податкової служби у Черкаській області (скарга від 28 листопада 2012 року № 28/11(а.с. 47-53)).

Рішенням ДПС у Черкаській області № 1109/10-210 від 18.01.2013 року податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах № 0005362301 від 19.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 105193 грн. 00 коп. та № 0005372301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 12346 грн. 00 коп. залишено без змін, а скаргу ТОВ «Черкаси Соя» без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПС у Черкаській області, позивач оскаржив його до ДПС України (скарга від 28 січня 2013 року № 28/01 (а.с. 57-63)).

Рішенням ДПС України № 2504/6/10-2115 від 19.02.2013 року податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах № 0005362301, № 0005372301 від 19.11.2012 року та рішення прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу ТОВ «Черкаси Соя» без задоволення.

Вважаючи дії посадових осіб податкового органу протиправними, а податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.01.2011 року № 41 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Черкаси Соя» мало взаємовідносини з ПП «ТД «Ділові Дрібниці», яке здійснювало реалізацію сої та вітамінно - білкової добавки, згідно договорів поставки № 11/07-03 від 11.07.2012 року, № 24/07-1 від 24.07.2012 року, № 30/07-1 від 30.07.2012 року.

Так, на підтвердження реальності укладених господарських договорів позивачем було надано контролюючому органу та до суду наступні документи: копії договорів поставки зі специфікаціями № 11/07-03 від 11.07.2012 року, № 24/07-1 від 24.07.2012 року, № 30/07-1 від 30.07.2012 року укладеними між ПП «ТД «Ділові Дрібниці», як постачальника та ТОВ «Черкаси Соя», як покупцем.

Даними договорами передбачено, що постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця сільськогосподарську продукцію, що вказується в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар по даним договорам здійснювалися на підставі специфікацій до договорів поставки: № 1 до договору поставки № 30/07 від 30.07.2012 року, та підтверджуються рахунками фактури: № СФ - 00000086 від 31.07.2012 року, № РН - 000086 від 31.07.2012 р., № СФ - 0000085 від 31.07.2012 р., № РН - 000085 від 31.07.2012 р., № СФ - 000081 від 25.07.2012 р. № РН - 000081 від 25.07.2012 р., видатковими накладними, податковими накладними: № 2 від 11.07.20012 року, № 6 від 25.07.2012 року, № 10 від 31.07.2012 року, № 11 від 31.07.2012 року, , товаро - транспортними накладними: № 824549, № 824550, № 824550 тощо.

Оплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, що містяться у матеріалах справи (а.с.113 - 116).

Товарно-матеріальні цінності (соя та білково-вітамінна добавка) оприбутковані згідно даних бухгалтерського обліку, що підтверджується картками рахунку 201 Основний склад ТМЦ Соя та ТМЦ Білково-вітамінна добавка (а.с. 117 - 138).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентами позивача за результатами отриманого товару та містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судом першої інстанції також вірно наголошено, що позивачем було вжито всіх можливих заходів щодо перевірки постачальника продукції, адже до укладення вищевказаних договорів, останнім було отримано копію виписки ПП «ТД «Ділові Дрібниці», свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, довідка про взяття на облік платника податків, довідка з ЄДРПОУ (а.с.69-72).

Також варто зазначити, що єдиною підставою для визнання укладених позивачем угод недійсними є посилання відповідача на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 24.10.2012 року № 6938/22-220 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТД «Ділові Дрібниці» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентом - постачальником ПП «Агачель» та контрагентами покупця за липень 2012 року, висновки якого включені до акту перевірки ТОВ «Черкаси Соя», якими встановлено, неможливість ПП «ТД «Ділові Дрібниці» фактично здійснювати господарські операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, тому операції з купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків.

З даного приводу варто зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку . При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, матеріали справи містять докази подальшого використання отриманого товару позивачем у власній господарській діяльності, а саме: договір поставки № 4 з ТОВ «Перше Травня Комбікормовий завод» (копії видаткових накладних, платіжних доручень тощо), договір купівлі - продажу № 30 з ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» тощо.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.