Постанова

від 12.12.2013 по справі 19/252-10/5/12/20-13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа№ 19/252-10/5/12/20-13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Корсакової Г.В.

а участю представників:

від позивача: Кобилянський В.А., Сімороз І.Г.,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: Сьомочкіна О.С.,

від третьої особи-1: не з'явився,

від третьої особи-2: не з'явився,

від третьої особи-3: не з'явився,

від третьої особи-4: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.03.2013 р.

у справі № 19/252-10/5/12/20-13 (головуючий Бабкіна В.М., судді Горбасенко П.В., Ярема В.А.)

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське", с. Андріївка Макарівського р-ну Київської обл.

до 1. Макарівської районної державної адміністрації Київської області,

2. Державного агентства земельних ресурсів України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Андріївська сільська рада Макарівського району Київської області,

2. Відділ Держземагентства у Макарівському районі Київської області,

3. Державне підприємство "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою",

4. Савенко Сергій Федорович,

про визнання права на безстрокове користування землями,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 р. Колективне сільськогосподарське підприємство "Андріївське" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визнання права позивача на безстрокове користування землями в межах та на площах згідно «Державного акту на вічне користування землею колгоспами», виданого 27.06.1951 р. виконкомом Макарівської районної ради наробних депутатів Київської області Сільськогосподарській артілі імені Молотова Андріївської сільської ради народних депутатів, яким сільськогосподарській артілі було передано в безплатне та довічне користування 3984,95 га землі; визнання права колективної власності КСП «Андріївське» на землю в межах та на площах згідно «Державного акту на право колективної власності» серії КВ №000002, виданого Андріївською сільською радою Макарівського району 15.11.1995 р. на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Андріївської сільської ради, згідно якого КСП «Андріївське» на праві колективної власності виділено земель площею 2129,7 га; визнання права постійного користування КСП «Андріївське» на землю в межах та на площах згідно «Державного акту на право постійного користування землею» серії ІІ-КВ №002585 на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Андріїської сільської ради площею 382,5 га; зобов'язання Макарівської районної державної адміністрації запобігати вчиненню дій, що порушують права позивача на землю, шляхом припинення видачі Макарівською РДА розпоряджень щодо передачі земель, належних КСП «Андріївське», третім особам, та відновити стан земельних ділянок, який існував до порушення прав.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Ухвалами Господарського суду Київської області залучено до участі у справі:

- Державне агентство земельних ресурсів України - в якості відповідача,

- Андріївську сільську раду Макарівського району Київської області, Відділ Держземагентства у Макарівському районі Київської області, Державне підприємство "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Савенко Сергія Федоровича - в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.03.2013 р. у справі №19/252-10/5/12/20-13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Колективне сільськогосподарське підприємство "Андріївське" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 зазначає, що оскаржуване рішення в частині позовних вимог до Держземагенства України є законним, обґрунтованим, таким, що прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 та треті особи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідач-1 та треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Від третьої особи-3 надійшов лист про розгляд справи без участі Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників відповідача-1 та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і діє на засадах підприємництва і самоврядування (п. 1.1 Статуту, зареєстрованого Макарівською районною державною адміністрацією 21 квітня 1997 р. за № 97).

КСП «Андріївське» вказує не те, що йому на праві власності та постійного користування належать землі в межах сіл Андріївка і Червона Гірка та поза межами зазначених сіл у Макарівському районі Київської області, що підтверджується Державним актом на вічне користування землею колгоспами, виданим 27 червня 1951 року виконкомом Макарівської районної ради народних депутатів Київської області на ім'я сільськогосподарської артілі імені Молотова Андріївської сільської ради народних депутатів, Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ № 000002, виданим 15 листопада 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству "Андріївське" на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Андріївської сільської ради, а також Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002585, виданим 15 листопада 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству "Андріївське" на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Андріївської сільської ради.

На думку позивача зазначене підтверджується тим, що КСП "Андріївське" є правонаступником сільськогосподарських підприємств, які здійснювали господарську діяльність до моменту створення КСП "Андріївське", оскільки у створеного в 1950 році колгоспу імені Молотова, якому видавався Державний акт на вічне користування землею колгоспами від 27 червня 1951 року, послідовно лише змінювались назви - із колгоспу ім. Молотова на колгосп ім. Леніна (1957 р.), із колгоспу ім. Леніна на колгосп "Андріївський" (1992 р.), який, у свою чергу, в 1997 році був реорганізований у КСП "Андріївське", на підставі рішення зборів уповноважених членів колгоспу "Андріївський" від 16 квітня 1997 року.

21 квітня 1997 року Колективне сільськогосподарське підприємство "Андріївське" було зареєстровано як юридичну особу, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Оскільки Макарівською районною державною адміністрацією видаються розпорядження про надання дозволу громадянам України на розробку технічної документації по складанню державних актів на право власності на землю за рахунок земель, розташованих у межах сіл Андріївка і Червона Гірка та поза межами зазначених сіл у Макарівському районі Київської області, що належать КСП "Андріївське" на праві постійного користування землею згідно вказаних державних актів, останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Однак досліджуючи зазначені доводи позивача щодо питання правонаступництва КСП "Андріївське" сільськогосподарських підприємств, які здійснювали господарську діяльність до моменту створення КСП "Андріївське" колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість таких доводів позивача з огляду на наступне.

У відповідності з п. 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" (із змінами та доповненнями), чинного на даний час, вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визначення правонаступництва.

Суттєве значення також мають фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передавального або розподільчого акта чи балансу.

Правонаступник повинен довести факт правонаступництва, подавши, зокрема, документи, які підтверджують припинення існування реорганізованого підприємства і створення у зв'язку з цим нового.

Так зі Статуту позивача не вбачається, що останній є правонаступником прав і обов'язків колгоспу ім. Молотова, колгоспу "Андріївський" або КСП "Андріївський".

Водночас не можуть бути прийняти в якості належних доказів на підтвердження правонаступництва річний звіт за 1996 рік та бухгалтерський звіт за 1997 рік, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, що визначає склад і вартість майна та обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату, і, відповідно, бухгалтерська звітність не є належним та допустимим доказом правонаступництва в розумінні приписів статей 32-34 ГПК України.

Крім того, в матеріалах реєстраційної справи наявний Установчий договір, з якого вбачається, що статутний фонд Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" створювався, зокрема, і за рахунок майнових паїв членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське".

Андріївською сільською радою до матеріалів справи було надано архівний витяг з рішення Макарівської районної ради народних депутатів від 04.02.1992 р. "Про хід земельної реформи", згідно з яким було вирішено припинити право на користування колгоспами, радгоспами, іншими сільськогосподарськими підприємствами земельними ділянками в межах населених пунктів, включаючи земельні ділянки, що пропонуються для надання і розвитку житлового будівництва і підсобного господарства громадян, сінокосіння і випасів, та передати ці землі місцевим радам народних депутатів до земель населених пунктів.

У матеріалах справи наявна копія розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 18 лютого 1997 р. № 64 "Про затвердження науково-технічної документації по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП "Андріївський" с. Андріївка Макарівського району", згідно з яким було затверджено розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовах кадастрових гектарів та доручено Київському відділенню Інституту землеустрою виготовити членам КСП "Андріївський", с. Андріївка сертифікати на земельну частку (пай).

При цьому до матеріалів науково-технічної документації по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП "Андріївський", яка розроблялась Київським відділенням Інституту землеустрою, копія яких долучена до матеріалів справи, було додано список з 653 громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївський", яким належало право колективної власності на землю.

Втім, до новоствореного Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" (ідентифікаційний код 03754892), згідно Установчого договору увійшло 578 фізичних осіб, які внесли до статутного фонду КСП "Андріївське" свої майнові паї.

До матеріалів науково-технічної документації по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП "Андріївський", яка розроблялась Київським відділенням Інституту землеустрою, надано копію рішення 5 сесії 22 скликання Андріївської сільської ради, згідно з яким у колективну власність передано колективному сільськогосподарському підприємству "Андріївський" 2129,7 га земель та у постійне користування - 382,5 га земель.

Проте, в Державному акті на право колективної власності на землю серії КВ № 000002 та Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002585, виданих 15 листопада 1995 року, на які посилається позивач, було зазначено про видачу вказаних актів колективному сільськогосподарському підприємству "Андріївське".

Зазначені Державні акти серії КВ № 000002 та серії ІІ-КВ № 002585 на землі площею 2129,7 га та 382,5 га не могли бути у 1995 році видані саме позивачу - КСП "Андріївське", оскільки останнє було створено та зареєстровано тільки у 1997 році, згідно Статуту підприємства. Крім того у вказаних Державних актах на землю відсутні номери та дати рішень відповідного органу, які були підставою для видачі цих актів.

Окрім того, до матеріалів справи не надано будь-яких доказів скасування або визнання незаконними розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 18 лютого 1997 р. № 64 "Про затвердження науково-технічної документації по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП "Андріївський" с. Андріївка Макарівського району" та рішення Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області № 59 від 29.01.2001 р. "Про затвердження Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) бувшого КСП "Андріївський с. Андріївка Макарівського району".

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України 2001 року, який набув чинності з 01 січня 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Вказана норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р. (Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005).

Згідно зі ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Для набуття права користування земельною ділянкою (постійного користування), новостворена юридична особа повинна дотриматись приписів земельного законодавства, зокрема, звернутися із заявою до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування, компетентного приймати рішення щодо передачі земельних ділянок в користування громадянам та юридичним особам (ст. 116 ЗК України).

Поряд з цим слід зазначити, що статтею 5 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, чинній на момент реєстрації позивача, було передбачено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян. Землі у колективну власність передаються безплатно. Земельні ділянки загального користування садівницьких товариств поділу не підлягають. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств. У разі продажу власником своєї земельної частки переважне право на її купівлю мають співвласники. Землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України 1990 року, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки (частина 5 вказаної норми).

Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції, чинній на момент створення позивача) колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Радгоспи, інші державні сільськогосподарські підприємства, установи і організації одержують земельні ділянки у постійне користування для сільськогосподарського виробництва. Зазначені підприємства, установи і організації можуть додатково брати в оренду або одержувати у тимчасове користування земельні ділянки.

Сільськогосподарським кооперативам, що створюються на базі підрозділів сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств) і виходять з них, за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у колективну власність земельні ділянки із раніше оброблюваних ними земель. Площа земельних ділянок, що передаються, визначається виходячи з розміру середньої земельної частки, обчисленої у порядку, передбаченому статтею 6 цього Кодексу.

За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі - іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Між тим, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Щодо посилання апелянта на лист Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції України від 09.08.2013 р. №1315/15-13-42, копія якого долучена до матеріалів справи під час апеляційного розгляду, колегія суддів зазначає, що викладені у даному листі обставини не можуть свідчити про правонаступництво КСП «Андріївське» колгоспу «Андріївський». Так висновки щодо правонаступництва, викладені у даному листі, ґрунтуються на особистому тлумаченні норм матеріального права посадовими особами Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції, а тому не можуть бути обов'язковими для судів.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що з матеріалів даної справи не вбачається наявності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які підлягають захисту судом, оскільки позивачем належними та допустимим доказами не доведено як факту правонаступництва щодо колгоспу "Андріївський", так і факту набуття будь-яких прав щодо спірних земельних ділянок, які могли би бути визнані судом.

Судом першої інстанції на виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2012 р., господарським судом Київської області були правильно встановлені наступні обставини правового режиму спірних земельних ділянок.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області № 59 від 29.01.2001 р. "Про затвердження Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) бувшого КСП "Андріївський с. Андріївка Макарівського району" було затверджено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), що долучена до справи.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, що набув чинності з 1 січня 2002 року, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У процесі здійснення нового розгляду даної справи Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області на вимогу ухвали суду від 17.02.2012 р. надало до матеріалів справи списки землевласників та землекористувачів, земельні ділянки яких знаходяться за межами населеного пункту села Андріївка та відносяться до адміністративних меж Андріївської сільської ради і в межах населеного пункту села Андріївка, які отримали земельні ділянки за рахунок земель бувшого колгоспу "Андріївський".

З вказаних списків вбачається, що за рахунок земель бувшого колгоспу "Андріївський" було надано в користування 3834 земельні ділянки, 98 % землевласників та землекористувачів яких є фізичні особи.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, фактично на даний час право власності на частину спірних земельних ділянок належить, зокрема, фізичним особам, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) та державні акти на право власності на землю. При цьому частина з вказаних осіб отримала право власності на земельні ділянки, що входять до складу спірних земельних ділянок, у судовому порядку, зокрема, внаслідок їх успадкування.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2012 р. у справі було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено Українському центру судових експертиз. На розгляд експертів було винесене питання: чи накладаються всі земельні ділянки, вказані в списку, наданому на запит господарського суду Київської області управлінням Державного комітету із земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області, на земельні ділянки відповідно до Державного акту на вічне користування землею колгоспами № 548521 від 21 червня 1951 року?

До матеріалів справи долучене повідомлення Українського центру судових експертиз від 28.11.2012 р. про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи у справі № 19/252-10/5/12.

Як зазначено у вказаному повідомленні, в результаті вивчення наданих на експертизу матеріалів встановлено наступне.

Державний акт на вічне користування землею колгоспами № 548521 від 21 червня 1951 року видано сільськогосподарській артілі імені Молотова села Андріївка Макарівського району Київської області Української Радянської Соціалістичної республіки Виконавчим комітетом Макарівської районної ради депутатів трудящих в тому, що за сільськогосподарською артіллю імені Молотова закріплюється в безплатне і безстрокове користування, тобто навічно, земля в кількості 3984,95 гектарів.

Сільськогосподарська артіль імені Молотова межує:

Від А до Б з землями с-г артілі ім. Шевченка села Нова-Гребля Бородянського р-ну;

Від Б до В з землями с-г артілі ім. Сталіна села Пилипівка Бородянського району;

Від В до Г з землями Держлісфонду;

Від Г до Д з землями с-г артілі ім. Ворошилова села Липівка Макарівського р-ну;

Від Д до Е з землями с-г артілі ім. Сталіна села Королівка Макарівського району;

Від Е до Є з землями с-г артілі Комінтерн села Жовтневе Бородянського району.

Оскільки в матеріалах справи відсутні каталоги координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки згідно Державного акту № 548521 від 21 червня 1951 року загальною площею 3984,95 га, а також каталоги координат кутів зовнішніх меж вищезазначених земельних ділянок, встановити чи накладаються всі земельні ділянки, вказані у списку, наданому на запит господарського суду Київської області управлінням Державного комітету із земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області, на земельні ділянки відповідно до Державного акту на вічне користування землею колгоспами № 548521 від 21 червня 1951 року, не виявляється можливим.

Колегія суддів зазначає, що фактично земельні ділянки згідно Державного акта на право колективної власності серії КВ № 000002, виданого Андріївською сільською радою Макарівського району 15.11.1995 р., та Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002585, входять до земельної ділянки згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами, виданого 27.06.1951 року виконкомом Макарівської районної Ради народних депутатів Київської області Сільськогосподарській артілі імені Молотова Андріївської сільської Ради народних депутатів, яким сільськогосподарській артілі було передано в безоплатне та довічне користування 3984,95 га землі, що виключає одночасне визнання права на користування землею за усіма вказаними державними актами.

Таким чином позовні вимоги КСП "Андріївське" у даній справі є недоведеними, необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим підлягали залишенню судом без задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.03.2013 року у справі № 19/252-10/5/12/20-13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 19/252-10/5/12/20-13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

Г.В. Корсакова