Постанова

від 15.04.2014 по справі 19/252-10/5/12/20-13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 рокуСправа № 19/252-10/5/12/20-13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачаКобилянський В.А. - довіреність від 17.01.2014 р. Сімороз І.Г. - керівник відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) треті особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" на постановувід 12.12.2013 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 19/252-10/5/12/20-13 господарського суду Київської області за позовомКолективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" до - Макарівської районної державної адміністрації Київської області; - Державного агентства земельних ресурсів України третя особа - Андріївська сільська рада; - Відділ Держземагентства у Макарівському районі Київської області; - Державне підприємство "Київський науково-дослідний інститут землеустрою"; - Савенко Сергій Федорович провизнання права на безстрокове користування землями В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2010 року КСП "Андріївське" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Макарівської районної державної адміністрації Київської області про:

- визнання за КСП "Андріївське" права на безстрокове користування землями в межах та площах згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами виданого 27.06.1951 року виконкомом Макарівської районної Ради народних депутатів Київської області Сільськогосподарській артілі імені Молотова Андріївської сільської Ради народних депутатів, яким сільськогосподарській артілі було передано в безоплатне та довічне користування 3984,95 га землі;

- про визнання права колективної власності КСП "Андріївське" на землю в межах та на площах згідно Державного акта на право колективної власності серії КВ № 000002, виданого Андріївською сільською радою Макарівського району 15.11.1995 року на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Андріївської сільської ради, згідно якого КСП "Андріївське" на праві колективної власності виділено земель площею 2 129,7 га (державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів про право власності на землю за № 2);

- про визнання права постійного користування КСП "Андріївське" на землю в межах та на площах згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002585 на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Андріївської сільської ради площею 382,5 га (державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20);

- про зобов'язання Макарівську райдержадміністрацію запобігати вчиненню дій, що порушують права позивача на землю шляхом припинення видачі розпоряджень щодо передачі земель, належних КСП "Андріївське" третім особам та відновити стан земельних ділянок, який існував до порушення прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником сільськогосподарських підприємств, які здійснювали господарську діяльність до моменту створення КСП "Андріївське", проте відповідач не визнає прав позивача на безоплатне та безстрокове користування землями в межах сіл Андріївка і Червона Гірка та поза межами зазначених сіл у Макарівському районі Київської області, наданих йому в межах та на площах, наданих згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами від 27.06.1951 р., Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ № 000002 від 15.11.1995 р. та Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002585 від 15.11.1995 р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.12.2010 р. та від 04.04.2011 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Андріївську сільську раду, Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, Державне підприємство "Київський науково-дослідний інститут землеустрою" та ТОВ "Андріївське".

Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.2011 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 р., у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, з огляду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012 р. рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2012 р. виключено ТОВ "Андріївське" з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2012 р. припинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що на час розгляду справи землевласниками та землекористувачами спірної земельної ділянки є фізичні особи, права яких зачіпатимуться судовим рішенням і які мають бути відповідачами у даній справі, що виключає можливість розгляду даної справи у господарських судах.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 р. ухвала господарського суду Київської області від 15.03.2012 р. про припинення провадження у справі скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2012 р. справа прийнята до провадження та призначена до розгляду, а ухвалою від 22.08.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Савенка С.Ф.

Під час розгляду справи КСП "Андріївське" підтримало позовні вимоги, вказуючи на порушення його прав, як правонаступника сільськогосподарських підприємств, які здійснювали господарську діяльність до моменту створення КСП на спірних землях.

Макарівська райдержадміністрація просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, зокрема, що протягом 2000 року з КСП "Андріївське" вийшли всі члени КСП із земельними та майновими паями, оформивши у відповідності до норм законодавства, відповідні сертифікати про право власності на землю та уклавши договори оренди земельних часток (паїв) з ТОВ "Андріївське". Крім того, з листопада 2007 року власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), згідно схеми поділу земель колективної власності, затвердженої Андріївською сільською радою та колишніми членами КСП 13.10.2007 р., з 2007 року на підставі сертифікатів отримали та отримують взамін сертифікатів земельні ділянки в натурі, що посвідчується видачею їм державних актів на землю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2012 р. провадження у справі було зупинено із призначенням судової експертизи та поновлено ухвалою суду від 11.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2013 р. залучено до участі у справі в якості відповідача Державне агентство земельних ресурсів України.

Державне агентство земельних ресурсів України у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, проте, Держземагентство ніяким чином не оспорюються та не порушуються права позивача.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.03.2013 р. (судді: Бабкіна В.М., Горбасенко П.В., Ярема В.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції на підставі встановлених обставин дійшов висновку, що з матеріалів справи не вбачається наявності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено як факту правонаступництва щодо колгоспу "Андріївське", так і факту набуття будь - яких прав на спірні земельні ділянки, які могли би бути визнані судом.

За апеляційною скаргою КСП "Андріївське" Київський апеляційний господарського суд (судді: Куксов В.В., Гончаров С.А., Корсакова Г.В.) переглянувши рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.12.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

КСП "Андріївське" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, вказуючи на залишення судами поза увагою доводів та доказів на підтвердження правонаступництва позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке не визнається райдержадміністрацією шляхом прийняття розпоряджень стосовно землі, а також вказуючи на залишення судами поза увагою доводів позивача про те, що після отримання земельної ділянки у постійне користування реорганізація позивача не проводилась, що також свідчить про помилковість висновків судів про відсутність у позивача суб'єктивного матеріального права, а також чинність державних актів на землю, які посвідчують відповідне право та відсутність передбачених законом підстав для припинення права на землю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм права в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду КСП "Андріївське" посилається на те, що є правонаступником сільськогосподарських підприємств, які здійснювали господарську діяльність до моменту створення КСП "Андріївське", оскільки у створеного в 1950 році колгоспу імені Молотова, якому видавався Державний акт на вічне користування землею колгоспами від 27.06.1951 р., лише змінювались назви - із колгоспу ім. Молотова на колгосп ім. Леніна, в подальшому на на колгосп "Андріївський" (1992 р.), який, у свою чергу, в 1997 році був реорганізований у КСП "Андріївське", на підставі рішення зборів уповноважених членів колгоспу "Андріївський" від 16.04.1997 року, проте, оскільки Макарівською районною державною адміністрацією видаються розпорядження про надання дозволу громадянам на розробку технічної документації по складанню державних актів на право власності на землю за рахунок земель, розташованих у межах сіл Андріївка і Червона Гірка та поза межами зазначених сіл у Макарівському районі Київської області, що належать КСП "Андріївське" на праві постійного користування землею згідно вказаних державних актів, КСП "Андріївське" звернулось до суду за захистом свого права на землю.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України (чинного на момент звернення до суду). Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 вказаного Кодексу.

Статтею 92 Земельного кодексу України (2001 р.) передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Вказана норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 (Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 у справі N 1-17/2005).

Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 5 Земельного кодексу України (1990 року в редакції,чинній на момент реєстрації позивача) передбачено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян. Землі у колективну власність передаються безплатно. Земельні ділянки загального користування садівницьких товариств поділу не підлягають. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції, чинній на момент реєстрація КСП) земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Частиною 4 статті 10 вказаного Закону встановлено, що члену підприємства, який побажав вийти з його складу для організації селянського (фермерського) господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в разі їх відсутності - із земель підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (1990 року) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки (частина 5 вказаної норми).

Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України (1990 року, в редакції чинній на момент створення позивача) Колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Радгоспи, інші державні сільськогосподарські підприємства, установи і організації одержують земельні ділянки у постійне користування для сільськогосподарського виробництва. Зазначені підприємства, установи і організації можуть додатково брати в оренду або одержувати у тимчасове користування земельні ділянки.

Сільськогосподарським кооперативам, що створюються на базі підрозділів сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств) і виходять з них, за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у колективну власність земельні ділянки із раніше оброблюваних ними земель. Площа земельних ділянок, що передаються, визначається виходячи з розміру середньої земельної частки, обчисленої у порядку, передбаченому статтею 6 цього Кодексу.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що КСП "Андріївське" було зареєстровано як юридичну особу 21.04.1997 р., про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Статутом підприємства встановлено, що колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і діє на засадах підприємництва і самоврядування. Разом з цим, як встановлено судами зі Статуту КСП "Андріївське" не вбачається, що останній є правонаступником прав і обов'язків колгоспу ім. Молотова, колгоспу "Андріївський" або КСП "Андріївський", при цьому, річний звіт за 1996 рік та бухгалтерський звіт за 1997 рік, надані позивачем на підтвердження правонаступництва судами визнанні неналежними доказами, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, що визначає лише склад і вартість майна та обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату, і, відповідно, бухгалтерська звітність не є належним та допустимим доказом правонаступництва.

При цьому, судом апеляційної інстанції було зазначено, що обставини, викладені у наданому КСП на підтвердження правонаступництва, листі Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції України від 09.08.2013 р. № 1315/15-13-42 не можуть свідчити про правонаступництво КСП "Андріївське" колгоспу "Андріївський", і висновки, викладені у листі, ґрунтуються на особистому тлумаченні норм матеріального права посадовими особами Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції.

Згідно наявного у реєстраційній справі Установчого договору, статутний фонд КСП "Андріївське" створювався, зокрема, і за рахунок майнових паїв членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське".

До новоствореного КСП "Андріївське" згідно установчого договору увійшло 578 фізичних осіб, які внесли до статутного фонду КСП "Андріївське" свої майнові паї.

Згідно архівного витягу з рішення Макарівської районної ради народних депутатів від 04.02.1992 р. "Про хід земельної реформи", було вирішено припинити право на користування колгоспами, радгоспами, іншими сільськогосподарськими підприємствами земельними ділянками в межах населених пунктів, включаючи земельні ділянки, що пропонуються для надання і розвитку житлового будівництва і підсобного господарства громадян, сінокосіння і випасів, та передати ці землі місцевим радам народних депутатів до земель населених пунктів.

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 18.02.1997 року № 64 "Про затвердження науково-технічної документації по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП "Андріївський" с. Андріївка Макарівського району" було затверджено розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовах кадастрових гектарів. Доручено Київському відділенню Інституту землеустрою виготовити членам КСП "Андріївський" с. Андріївка сертифікати на земельну частку (пай).

Судами встановлено, що до матеріалів науково-технічної документації по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП "Андріївський", яка розроблялась Київським відділенням Інституту землеустрою, надано копію рішення 5 сесії 22 скликання Андріївської сільської ради, згідно з яким у колективну власність передано колективному сільськогосподарському підприємству "Андріївський" 2129,7 га земель та у постійне користування - 382,5 га земель.

Проте, як встановлено судами, в Державному акті на право колективної власності на землю серії КВ № 000002 та Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002585, виданих 15 листопада 1995 року, на які посилається позивач, було зазначено про видачу вказаних актів колективному сільськогосподарському підприємству "Андріївське". Зазначені Державні акти серії КВ № 000002 та серії ІІ-КВ № 002585 на землі площею 2129,7 га та 382,5 га не могли бути у 1995 році видані саме позивачу - КСП "Андріївське", оскільки останнє було створено та зареєстровано тільки у 1997 році, згідно Статуту підприємства. Крім того, як встановлено судами у вказаних Державних актах на землю відсутні номери та дати рішень відповідного органу, які були підставою для видачі цих актів.

Судами також встановлено, що до матеріалів справи сторонами не надано будь-яких доказів скасування або визнання незаконними розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 18.02.1997 р. № 64 "Про затвердження науково-технічної документації по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП "Андріївський" с. Андріївка Макарівського району" та рішення Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області № 59 від 29.01.2001 р. "Про затвердження Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) бувшого КСП "Андріївський с. Андріївка Макарівського району".

Крім того, судами встановлено, що рішенням Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області № 59 від 29.01.2001 р. "Про затвердження Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) бувшого КСП "Андріївський с. Андріївка Макарівського району" було затверджено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї).

За приписами пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

На виконання вимог ухвали суду Управлінням Держкомзему у Макарівському районі Київської області були надані до матеріалів справи списки землевласників та землекористувачів, земельні ділянки яких знаходяться за межами населеного пункту села Андріївка та відносяться до адміністративних меж Андріївської сільської ради і в межах населеного пункту села Андріївка, які отримали земельні ділянки за рахунок земель бувшого колгоспу "Андріївський", з яких вбачається, що за рахунок земель бувшого колгоспу "Андріївський" було надано в користування 3834 земельні ділянки, 98 % землевласників та землекористувачів яких є фізичні особи.

Судами за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що фактично на даний час право власності на частину спірних земельних ділянок належить, зокрема, фізичним особам, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) та державні акти на право власності на землю, при цьому частина з вказаних осіб отримала право власності на земельні ділянки, що входять до складу спірних земельних ділянок, у судовому порядку, зокрема, внаслідок їх успадкування.

При цьому, виходячи з матеріалів справи та змісту повідомлення Українського центру судових експертиз від 28.11.2012 р. про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, фактично земельні ділянки згідно Державного акта на право колективної власності серії КВ № 000002, виданого Андріївською сільською радою Макарівського району 15.11.1995 р., та Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002585, входять до земельної ділянки згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами, виданого 27.06.1951 року виконкомом Макарівської районної Ради народних депутатів Київської області Сільськогосподарській артілі імені Молотова Андріївської сільської Ради народних депутатів, яким сільськогосподарській артілі було передано в безоплатне та довічне користування 3984,95 га землі, що виключає одночасне визнання права на користування землею за усіма вказаними державними актами.

За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з матеріалів справи не вбачається наявності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які підлягають захисту судом, оскільки позивачем належними та допустимим доказами не доведено як факту правонаступництва щодо колгоспу "Андріївський" та факту набуття будь-яких прав щодо спірних земельних ділянок, які могли би бути визнані судом, а відтак і наявність підстав для судового захисту.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи норми законодавства та обставини, встановлені судами під час розгляду справи, судова колегія погоджується з висновком судів про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає судові рішення у справі такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими, такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. у справі № 19/252-10/5/12/20-13 та рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач