Рішення

від 17.12.2013 по справі 915/1540/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 915/1540/13

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Колесніченко О.М.,

представника позивача: Молоткова В.М. - дов. від 16.12.2013,

представника відповідача: Годи Л.П. - дов. від 23.07.2012,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства фірма «Шисхол»

(54030, м.Миколаїв, вул.Наваринська, 11)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоторг плюс 1»

(54028, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 16/1)

про: стягнення збитків у сумі 4340,00 грн.

Згідно заяви від 17.12.2013:

-зобов'язання відповідача відшкодувати шкоду завдану майну позивача шляхом заміни пошкодженого металопластикового вікна на нове того ж розміру та якості та, за необхідності для повноцінного використання, відновити захисну ролету (шляхом заміни цілої ролети, окремих її частин чи ремонту);

- стягнення 17320,60 грн. упущеної вигоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача збитки у сумі 4340,0 грн., що становить вартість робіт необхідних для відновлення кіоску (встановлення захисного ролета, заміна склопакету).

Заявою від 19.11.2013 позивач збільшив позовні вимоги та просив суду стягнути з відповідача 29381,10 грн. збитків, з яких; 4340,0 грн. - вартість робіт необхідних для відновлення кіоску та 17320,60 грн. упущеної вигоди (а.с.94,95).

Заявою 17.12.2013 (а.с.201) позивач, керуючись п.1 ст.1192 ЦК України, замість стягнення матеріальних збитків у розмірі 4340,0 грн. просив суд зобов'язати відповідача відшкодувати шкоду завдану його майну шляхом заміни пошкодженого металопластикового вікна на нове того ж розміру та якості та, за необхідності для повноцінного використання, відновити захисну ролету (шляхом заміни цілої ролети, окремих її частин чи ремонту). Решта позовних вимог позивачем підтримана.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на протиправність дій відповідача щодо демонтажу, вивезення та утримання належного позивачу кіоску, під час якого відбулося його пошкодження, в наслідок чого позивач зазнав матеріальних збитків.

Відповідач заперечує проти позовних вимоги в частині стягнення упущеної вигоди у сумі 17320,60 грн., вказуючи на протиправність перебування кіоску позивача на земельній ділянці, яка належить відповідачу. В частині позовних вимог, які стосуються покладення на відповідача обов'язку щодо відновлення пошкодженого кіоску (ремонт або заміна ролети, заміна метало пластикового вікна), представник відповідача заперечень не висловив.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судових засіданнях 04.12.2013, 11.12.2013 та 16.12.2013 судом оголошувались перерви.

У судовому засіданні 17.12.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

У 2012 році між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Діоторг Плюс 1» (орендар) було укладено договір оренди землі №8865, зареєстрований у Державному реєстрі земель 21.09.2012, за яким орендодавець на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.04.2012 за № 16/40 передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 138 кв.м для обслуговування тимчасово розміщеного зупинкового комплексу у складі торговельних павільйонів та навісу для очікування громадського транспорту по пр.Миру ріг вул.Космонавтів, без права передачі її в суборенду. Зазначена в даному договорі земельна ділянка була передана орендареві від орендодавця за актом приймання-передачі від 21.09.2012 (а.с.146,147).

16.11.2012 відповідачем було виявлено, що на вищевказаній земельній ділянці ПП фірма «Шисхол» самовільно встановило тимчасову споруду (кіоск), у зв'язку з чим в цей же день позивач надіслав відповідачеві листа №07 з вимогою в строк до 21.11.2012 ліквідувати порушення та вивезти своє майно з орендованої земельної ділянки та попередженням, що в противному випадку воно буде вивезено ним за межі ділянки (а.с.152,190).

21.11.2012 вказана тимчасова споруда (кіоск) відповідачем була демонтована і вивезена на виробничу базу по вул.Новозаводській, 16 в м.Миколаєві, про що відповідача було повідомлено листом №07 від 22.11.2012 з наданням дозволу на вивезення кіоску з нового місця знаходження, який було вручено останньому 26.11.2012 (а.с.153,158).

В підтвердження належності демонтованого кіоску саме позивачу останнім надано суду відповідну довідку №161 від 03.12.2013 (а.с.140).

В подальшому, відповідач листами №01 від 04.01.2013, №05 від 07.02.2013, №12 від 26.03.2013 (а.с.154-157,159,160) неодноразово пропонував позивачу вивести кіоск зі своєї території.

У червні 2013 року відповідач звернувся до позивача з позовом про стягнення збитків в сумі 19993,48 грн. (оплата послуг за зберігання кіоску) та зобов'язання в семиденний термін з дня набрання рішенням законної сили вивезти кіоск з місця зберігання.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.09.2013 у справі №915/1070/13 позов ТОВ «Діоторг Плюс 1» було задоволено повністю, стягнуто з ПП фірми «Шисхол» на користь ТОВ «Діоторг Плюс 1» збитки у сумі 19993,48 грн., судовий збір у сумі 2867,50 грн. та зобов'язано ПП фірму «Шисхол» вивезти свій кіоск з місця зберігання по вул. Новозаводській, 16/1 в м. Миколаєві.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду 22.10.2013, рішення господарського суду Миколаївської області від 03.09.2013 у справі №915/1070/13 було скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті рішення апеляційною інстанцією було зазначено, що ст.158 Земельного кодексу України передбачає вирішення земельних спорів судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Таким чином, такого способу захисту користувачем земельної ділянки свого права на користування земельною ділянкою від осіб, які створюють перешкоди в користуванні нею, як демонтаж тимчасової споруди на свій власний розсуд і за своїм одноособовим рішенням та вивезення її на свою територію чинне законодавство не передбачає, а вимагає у випадку виникнення спору щодо користування земельною ділянкою звертатися до суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Отже, всі ризики неправомірних дій землекористувача по демонтажу, вивезенню і зберіганню тимчасової споруди (кіоску) повністю лежать на ньому. Відтак, всі витрати позивача, які понесені ним внаслідок дій по демонтажу, вивезенню і зберіганню тимчасової споруди (кіоску), без згоди на те власника цієї споруди та без судового рішення, мають бути повністю покладені на нього, оскільки такі витрати не є необхідними.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на встановлення слідчим СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області у протоколі огляду місця події від 22.11.2012 фактів пошкодження належного ПП фірму «Шисхол» кіоску, а саме: пошкодження захисного ролета передньої частини, пошкодження лівої частини стінки кіоску, розбиття склопакету передньої нижньої частини (а.с.14-16), а також встановлення Одеським апеляційним господарським судом факту вчинення відповідачем протиправних дій по демонтажу та вивезенню належного позивачу кіоску.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з вимогою про відшкодування завданої йому шкоди шляхом зобов'язання відповідача замінити пошкоджене металопластикове вікно на нове того ж розміру та якості та, за необхідності, для повноцінного використання, відновити захисну ролету (шляхом заміни цілої ролети, окремих її частин чи ремонту), а також стягнення 17320,60 грн. упущеної вигоди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності до відповідача необхідною умовою є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, факт пошкодження належного позивачу кіоску підтверджується протоколом огляду місця події від 22.11.2012 та не заперечується відповідачем. Більш того, відповідач не заперечує проти добровільного вчинення дій з відновлення (ремонту) пошкодженого кіоску.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду 22.10.2013 по справі №915/1070/13 встановлено факт вчинення з боку землекористувача (ТОВ «Діоторг Плюс 1») неправомірних дій по демонтажу, вивезенню і зберіганню тимчасової споруди (кіоску) належного ПП фірми «Шисхол».

Враховуючи, що сторонами у справі №915/1070/13 були ТОВ «Діоторг Плюс 1» та ПП фірми «Шисхол», то встановлені апеляційною інстанцією під час розгляду справи №915/1070/13 факти є преюдиційними для господарського суду Миколаївської області при розгляді даної справи.

Таким чином, докази, які містяться в матеріалах справи свідчать про вчинення відповідачем неправомірних дій, які призвели до пошкодження належного позивачу майна, тобто наявність вини відповідача у заподіянні позивачу збитків через зменшення майнових прав останнього та причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Доказів відшкодування заподіяної позивачу шкода з боку відповідача або третіх осіб, суду під час розгляду справи не надано.

Відповідно до ч.1 ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Враховуючи, що позивачем у повній відповідності до приписів чинного законодавства обрано спосіб відшкодування завданих йому збитків в натурі, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов'язання ТОВ «Діоторг плюс 1» замінити в кіоску, що належить ПП фірма «Шисхол» пошкоджене металопластикове вікно на нове (того ж розміру та якості), привести захисну ролету у робочий стан та відновити її зовнішній вигляд до рівня, необхідного для повноцінного використання кіоску.

Крім відшкодувати її в натурі завданої відповідачем шкоди у вигляді пошкодження кіоску, позивач просить суд стягнути з нього 17320,6 грн. упущеної вигоди за період з 22.11.2012 по 22.10.2013, посилаючись на п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, ст.509 ЦК України, п.3 ч.1 ст.225 ГК України.

В обґрунтування своїх вимог в цій частині позивач зазначає, що протиправне демонтування та утримання належного позивачу кіоску з продажу морозива призвело до заподіяння позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в період з 21.11.2012 та на час розгляду справи у суді, кіоск міг би принести прибуток, який визначений позивачем у сумі 17320,6 грн.

Зазначена сума визначена позивачем виходячи з того, що до демонтажу позивач отримував у цьому кіоску прибуток у розмірі 1574,6 грн. за один календарний місяць (відповідно за 11 місяців - 17320,6 грн.), в підтвердження чого позивачем надані звіти про використання реєстратора розрахункових операцій №1403004702за період з квітня по жовтень 2012 року (а.с.98-104); докази належності реєстратора розрахункових операцій №1403004702 ПП фірма «Шисхол» та його встановлення у кіоску за адресою пр.Жовтневий ріг пр.Миру (а.с.136-139); реєстри приховування товару на кіоск за період з квітня по жовтень 2012 року (а.с.119-125); заявка на придбання торгового патенту та торговий патент на роздрібну торгівлю у кіоску за адресою м.Миколаїв, пр.Жовтневий ріг пр.Миру (а.с.127-129); договір на постачання електричної енергії №44/1638 від 09.07.2008, додаток 2 якого містить об'єкт споживача - кіоск №4 за адресою пр.Жовтневий (зупинка «Автовокзал») (а.с.130-135).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Позивачем помилково застосовано до спірних правовідносин положення ст.509 ЦК України та п.3 ч.1 ст.225 ГК України, оскільки у даній справі заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з договору, адже, між сторонами договір відсутній, в зв'язку з чим судом застосовуються норми ст.ст.22, 1166 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода ).

Норма ст.22 ЦК України поділяє збитки на реальні і упущену вигоду та пов'язує упущену вигоду з неможливістю одержання кредитором доходів від свого майна, право на яке порушене.

За загальним правилом застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування як заподіяних збитків за порушення договірних зобов'язань, так і заподіяної позадоговірної шкоди, можливе за наявності повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність), шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок, вина правопорушника.

Суд вважає, що розмір прибутку який позивач міг би отримати при експлуатації належного йому кіоску за адресою м.Миколаїв, пр.Жовтневий ріг пр.Миру є цілком обґрунтованим.

В той же час, зазначений кіоск було самостійно переміщено позивачем на інше місце - пр.Миру ріг вул.Космонавтів, де його експлуатація не була можлива взагалі, оскільки в силу приписів ч.1 ст.90 та ч.1 ст.93 Земельного Кодексу України провадження підприємницької та іншої діяльності на земельній ділянці можливо лише після набуття на неї права власності або оренди, яких у позивача на час виникнення спірних правовідносин не існувало.

Крім того, доказів того, що в період перебування кіоску у володінні ТОВ «Діоторг Плюс 1» позивач звертався до суду з вендикаційним позовом або вживав інших заходів для його повернення з чужого незаконного володіння, ПП фірма «Шисхол» суду не надано. При цьому, позивач достеменно знав про місцезнаходження належного йому майна та отримував листи відповідача з вимогами його забрати.

Тобто, позивачем не надано суду доказів вжиття заходів для запобігання збитків, пов'язаних з неможливістю експлуатувати належне йому майно.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

З боку відповідача не вчинялось жодних дій по переміщенню кіоску з пр.Жовтневий ріг пр.Миру, де позивач мав дозвільні документи на його експлуатацію та отримував прибуток, за іншою адресою - пр.Миру ріг вул.Космонавтів.

Посилання позивача на те, що саме протиправні дії відповідача позбавили його можливості перевезти кіоск на попереднє місцезнаходження, нічим не підтверджені та є припущеннями.

Таким чином, суд приходить до висновку, що понесення позивачем збитків у вигляді неотриманого прибутку не є неминучим результатом неправомірної поведінки відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведений факт прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та понесенням позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 17320,6 грн. упущеної вигоди задоволенню не підлягають.

14.10.2013 від позивача до суду надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката, розмір яких становить 4500,0 грн. (а.с.53).

19.11.2013 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно розрахунку до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 6000,0 грн. (а.с.94,97).

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначались відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ч.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частина 1 ст.26 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2013 директором ПП фірми «Шисхол» видано наказ №33 про укладання договору на виконання правової допомоги з адвокатом Тимошиним В.В. (а.с.183); 11.10.2013 позивачем (замовник) було укладено з адвокатом Тимошиним Володимиром Володимировичем (виконавець) договір №1011/13-1 про надання правової допомоги (а.с.54), п.1 якого визначено, що предметом договору є вивчення спору між замовником та ТОВ «Діоторг Плюс 1» щодо відшкодування матеріальних збитків, розробка тактики захисту прав замовника.

Правовий статус гр.Тимошиним В.В. як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльність №241 від 10.12.1999 (а.с.56).

11.10.2013 ПП фірма «Шисхол» та адвокатом Тимошиним В.В. підписаний акт про надання послуг з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, вивчення проблематики спору, надання правової оцінки документів по позовному провадженню №915/1540/13 на суму 4500,0 грн. (а.с.181).

28.10.2013 ПП фірма «Шисхол» та адвокатом Тимошиним В.В. підписаний акт про надання послуг з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, вивчення проблематики спору, надання правової оцінки документів по позовному провадженню №915/1540/13 на суму 1500,0 грн. (а.с.182).

Згідно видаткових касових ордерів №99, №100 від 11.10.2013, №101 від 28.10.2013 та довідок про сплату №1011/13-1 від 11.10.2013 і №1011/13-1 від 28.10.2013 (а.с.55,75-78) адвокатом Тимошиним В.В. прийнято від гонорар у загальній сумі 6000,0 грн.

Таким чином, виплачений позивачем на користь адвоката Тимошина В.В. гонорар може бути віднесений до складу судових витрат.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат (крім судового збору) не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.12 Роз'яснень ВАСУ №02-5/78 від 04.03.1998 та п.11 Інформаційного листа ВГСУ №01-8/973 від 14.12.2007 (із змінами та доповненнями).

Доказів, які б підтверджували розумність витрат на оплату послуг адвоката саме у заявленій сумі, відповідачем суду не надано.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на послуги адвоката, які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, судом взяті до уваги рівень складності справи; кількість судових засідань, у яких брав участь адвокат; кількість та складність документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в регіоні; факт здійснення адвокатом професійної діяльності за місцезнаходженням господарського суду у м.Миколаєві.

Дослідивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що розмір заявлених відповідачем до відшкодування витрат на послуги адвоката, не є співрозмірним обсягу робіт, які виконані адвокатом по даній справі. Тому, суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню з позивача, та стягнути з нього на користь відповідача 2000,0 грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди у сумі 17320,6 грн., то пропорційно визначений судовий збір у сумі 1375,9 грн. підлягає покладенню на позивача, а судовий збір у сумі 344,10 грн. на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82 1 ,84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Діоторг плюс 1», 54028, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 16/1 (р/р 26000290002000 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 37206698) замінити в кіоску, що належить Приватному підприємству фірма «Шисхол», 54030, м.Миколаїв, вул.Наваринська, 11 (р/р 260021167 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 326182, код ЄДРПОУ 20864990) пошкоджене металопластикове вікно на нове (того ж розміру та якості), привести захисну ролету у робочий стан та відновити її зовнішній вигляд до рівня, необхідного для повноцінного використання кіоску.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоторг плюс 1», 54028, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 16/1 (р/р 26000290002000 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 37206698) на користь Приватного підприємства фірма «Шисхол», 54030, м.Миколаїв, вул.Наваринська, 11 (р/р 260021167 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 326182, код ЄДРПОУ 20864990) 2000,0 грн. судових витрат на послуги адвоката та 344,10 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 23 грудня 2013 року.