Ухвала

від 04.12.2013 по справі 2а-3183/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/32113/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Ігромакс»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2а-3183/09/1370 (40358/09/9104)

за позовом Приватного підприємства «Ігромакс»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових)санкцій,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Ігромакс» (надалі - позивач, ПП «Ігромакс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (надалі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова), у якому просило суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 № 0001392380/8256, в частині 4 420,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 адміністративний позов ПП «Ігромакс» задоволено повністю: скасовано рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 № 0001392380/8256, в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 4 420,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою ПП «Ігромакс» у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено перевірку щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, господарської одиниці - залу гральних автоматів, що розташований за адресою: вул. Щурата, 6/1 в м. Броди Львівської області та належить позивачу, за результатами якої 24.03.2009 складено акт № 007868 (надалі акт).

На підставі акта відповідачем прийнято рішення від 02.04.2009 № 0001392380/8256, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 505,00 грн. за порушення вимог п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з них 4 420,00 грн. за використання гральних автоматів, не оснащених фіскальною пам'яттю, і які не працюють у режимі реєстраторів розрахункових операцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент проведення перевірки в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій були відсутні гральні автомати з фіскальними функціями або фіскальні блоки, призначені для гральних автоматів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що перевірку позивача було проведено 24.03.2009, тобто після дати реєстрації комп'ютерно-касової системи «Фіскал», а тому дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в сумі 4 420,00 грн. є правомірним.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до п. 1 ст. 3 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Стаття 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає реєстратор розрахункових операцій як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Пунктом 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (надалі - Постанова КМУ від 07.02.2001 р. № 121) встановлено строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, а саме: при використанні гральних автоматів - такий термін визначено 31.12.2006 р.

Таким чином, з 01.01.2007 р. у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виник обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Водночас, згідно положень ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідають конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Абзацом 2 п. 2 Постанови КМУ від 07.02.2001 р. № 121 на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 р. № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції», що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Зазначене свідчить, що станом на 1 липня 2008 року держава виконала свій обов'язок щодо правового врегулювання та технічного забезпечення переведення на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності гральні автомати. Отже з цієї дати суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати у своїй діяльності гральні автомати, оснащені комп'ютерно-касовою системою «Фіскал» і не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливість застосування цієї системи.

Наведений висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 12.12.2011 р. по справі № 21-341а11 за результатами розгляду касаційної скарги Приватного підприємства «Солекс».

Зважаючи на те, що перевірка застосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій була проведена 24.03.2009, тобто після дати включення комп'ютерно-касової системи «Фіскал» до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджуються із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення ним порядку використання реєстраторів розрахункових операцій під час надання послуг у сфері грального бізнесу.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ігромакс» залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-3183/09/1370 (40358/09/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна