Ухвала

від 04.12.2013 по справі 2а-5747/10/16/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/10497/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті

на постанов Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012

у справі № 2а-5747/10/16/0170

за позовом Спеціалізованого Алуштинського санаторія «Ветеран»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Спеціалізований Алуштинський санаторій «Ветеран» (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті (надалі - відповідач, ДПІ в м. Алушті), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта АРК від 30.03.2010 № 0000111502/1.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012, адміністративний позов Спеціалізованого Алуштинського санаторія «Ветеран» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АРК від 30.03.2010 № 0000111502/1.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року Спеціалізованого Алуштинського санаторію «Ветеран», за результатами якої 18.02.2010 складено акт № 105 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення пп. 4.4 п. 4 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 № 0000111502/1, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 793,00 грн., у т.ч. 610,00 грн. - основного платежу та 183,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що виключення зі складу податкового кредиту позивача податку на додану вартість за листопад 2009 року, згідно спірних податкових накладних, на загальну суму 610,00 грн., відповідачем здійснено неправомірно.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Спеціалізований Алуштинський санаторій «Ветеран» в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року від 12.12.2009 задекларував податковий кредит минулих періодів, а саме: у листопаді 2009 року по 4 податковим накладним, виписаним у жовтні 2009 року.

Відповідно до Договору № 53 від 10.08.2009, укладеному між позивачем та Санітарно-епідеміологічною станцією у м. Алушта, остання зобов'язалася виконати певні види робіт, передбачені договором. Строк виконання робіт визначено до 31.12.2009.

Згідно акта виконаних робіт № 52 від 12.10.2009 СЕС у м. Алушта виконало роботи на загальну суму 1 250,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 250,00 грн., у зв'язку з цим, виконавцем робіт виставлено рахунок на оплату робіт від 12.10.2009 № 52.

Крім того, факт виконання робіт підтверджено відповідним актом № 52 від 12.10.2009 та, виписаною податковою накладною № 2280 від 19.11.2010.

Оплату виконаних робіт позивачем підтверджено платіжним дорученням № 2839 від 18.11.2009.

Також судами попередніх інстанції встановлено, що фактичне отримання позивачем вказаної податкової накладної у листопаді 2009 року підтверджено реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад, у якому помилково зазначені реквізити накладної, а саме № 52 від 12.10.2009, що є реквізитами акта виконаних робіт та рахунку. Однак, усі інші дані відповідають накладній № 2280 від 19.11.2010.

Відповідно до Договору № 117 від 08.10.2009, укладеному між позивачем та СК «Уют», останній зобов'язався виконати певні види ремонтних робіт, передбачені договором. Строк виконання договору встановлено до 31.12.2009. Згідно з актом виконаних робіт № б/н від 23.10.2009, СК «Уют» виконало роботи з поточного ремонту на загальну суму 1 042,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 173,81 грн., у зв'язку з чим, виконавцем робіт виписано податкову накладну № 75 від 16.11.2010.

Оплату виконаних робіт позивачем підтверджено платіжним дорученням від 16.11.2009.

Фактичне отримання позивачем вказаної податкової накладної у листопаді 2009 року підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад, у якому помилково зазначені дата і номер накладної, але всі інші показники відповідають накладній № 75.

Відповідно до Договору № ГРА 18-0120 від 01.01.2009, укладеного між позивачем та Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в АРК, останнє зобов'язалося надати послуги забезпечення безпеки об'єктів Замовника.

Згідно з актом виконаних робіт від 14.10.2009 № ГРА-005622 Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в АРК у жовтні 2009 року надано позивачу послуг на загальну суму 817,30 грн., у т.ч. податок на додану вартість 136,21 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт від 14.10.2009 № ГРА-005631 Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в АРК у жовтні 2009 року надано позивачу послуг на суму 300,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 50,00 грн. У зв'язку з цим, виконавцем виписані податкові накладні № 0000003214 від 16.11.2010 та від 16.11.2009 № 0000003245, а також - рахунки-фактури від 13.10.2009 № ГРА08-0638 та від 13.10.2009 № ГРА18-0120.

Оплата виконаних робіт у повному обсязі позивачем підтверджена платіжним дорученням від 11.11.2009 № 2754 на суму 300,00 грн. у т.ч. податок на додану вартість -50,00 грн. та платіжним дорученням від 11.11.2009 № 2756 на суму 817,30 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 136,21 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що податкові накладні на загальну суму 610,00 грн. (250,00+173,81+50,00+136,21) фактично виписані та отримані позивачем у листопаді 2009 року, сплату за отримані роботи (послуги) також здійснено в листопаді 2009 року, а вказані податкові накладні за формою та змістом відповідають положенням діючого законодавства.

При цьому податкові накладні, виписані за результатами виконання робіт, надання послуг у жовтні 2009 року, направлені на адресу позивача і включені підприємством до складу податкового кредиту у листопаді 2009 року, тобто у межах строку, встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відтак, виключення зі складу податкового кредиту позивача податку на додану вартість у листопаді 2009 року на загальну суму 610,00 грн. є необґрунтованим, а тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 № 0000111502/1 є незаконним.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі № 2а-5747/10/16/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна