Рішення

від 16.12.2013 по справі 908/2942/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 908/2942/13 16.12.13 За позовом Державного підприємства "Львівський інститут проектування комунального

будівництва "Львівдіпрокомунбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехторг"

про стягнення 33 369, 24 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Богдан О.В. - представник (дов. №03/458 від 13.12.2013 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Львівський інститут проектування комунального будівництва "Львівдіпрокомунбуд", звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехторг" про стягнення 31670,80 грн. основного боргу за договором № 4863 від 10.08.2011 р. та 1698,44 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору № 4863 від 10.08.2011р., відповідачем не проведено у повному обсязі оплату за виконані позивачем роботи щодо виконання проектних робіт по об'єкту "Встановлення паливної локомотивного депо Львів-Захід". У зв'язку із чим станом на день подання позову утворилась заборгованість в розмірі 31670,80 грн. Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 3 %, що згідно розрахунку становить 1698,44 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.09.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2942/13 та призначено справу до розгляду.

В процесі розгляду справи господарським судом Запорізької області встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців серія АВ № 390523 - 390525, станом на 22.08.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройтехторг" (код ЄДРПОУ 35104901) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 56/2, кв. 63. Згідно з ч. 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Відповідно, позивачем порушено правила територіальної підсудності розгляду справ в господарських судах України, дана справа не підсудна господарському суду Запорізької області внаслідок юридичної реєстрації місцезнаходження відповідача у місті Києві.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2013р. справу №908/2942/13 за позовом Державного підприємства "Львівський інститут проектування комунального будівництва "Львівдіпрокомунбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехторг" про стягнення 33369,24 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 р. справу № 908/2942/13 прийнято до провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 28.10.2013 р.

У судове засідання 28.10.2013 р. представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

24.10.2013 р. відділом діловодства суду отримано від Державної реєстраційної служби України лист на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 р.

Також, 24.10.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача документи на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2013 р. та прохання проводити судове засідання за відсутності представника у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи на 18.11.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У даному судовому засіданні представник позивача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 18.11.2013 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи на 02.12.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.

26.11.2013 р. відділом діловодства суду отримано від Державної реєстраційної служби України документи по справі.

29.11.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача додаткові документи по справі.

Представники сторін у судове засідання 02.12.2013 р. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 02.12.2013 р. представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи на 16.12.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.

09.12.2013 р. відділом діловодства суду отримано від Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції документи на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2013 р.

У судове засідання 16.12.2013 р. представник відповідача знову не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 908/2942/13 від 07.10.2013 р., 28.10.2013 р., 18.11.2013 р. та від 02.12.2013 р. були направлені відповідачу за адресою, (04414, м. Київ, вул. Вишгородська, 56/2, кв. 63), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (станом на час порушення провадження у справі). Також поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 908/2942/13 від 07.10.2013 р., 28.10.2013 р., 18.11.2013 р. та від 02.12.2013 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (69022, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська 4, кв. 71).

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі так само, як і інші ухвали, вручена відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 28.10.2013 р., 18.11.2013 р., 02.12.2013 р. та 16.12.2013 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 16.12.2013 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 16.12.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2011 р. між ДП «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (позивач, виконавець) та ТОВ «Стройтехторг» (відповідач, замовник), укладений Договір № 4863 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, виконавець зобов'язується своїми силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення, будівельних норм та правил виконати проектні роботи по об'єкту «Встановлення паливної локомотивного депо Львів-Захід», а замовник зобов'язується прийняти дані роботи і оплатити їх виконання.

Згідно з п. 3.2. Договору, вартість робіт складає 66 670,80 грн.

П. 3.5. Договору передбачає, що приймання проектної документації здійснюється замовником і оформляється Актом здачі-приймання проектної документації, який підписується обома сторонами.

Згідно з п. 3.6. Договору, розрахунок здійснюється після прийняття Акту здачі-приймання проектної документації, не пізніше 7 календарних днів, форма оплати - по перерахунку.

На виконання умов Договору відповідачем було сплачено позивачу кошти у розмірі 35 000, 00 грн., що підтверджується Довідкою № 6-04/914 від 27.11.2013 р. Так, відповідно до даної Довідки, позивачем було отримано від відповідача такі платежі:

- 19.09.2011 р. у сумі 10 000, 00 грн. з призначенням платежу: сплата за виконання проектної продукції згідно з договором № 4863 від 10.08.2011 р., згідно з платіжним дорученням № 50;

- 07.10.2011 р. в сумі 25 000, 00 грн. з призначенням платежу: за виконання проектної продукції згідно з договором № 4863 від 10.08.2011 р. згідно з платіжним дорученням № 56.

Крім цього, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято проектні роботи, відповідно до умов Договору, загальною вартістю 66 670, 70 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання проектної продукції по договору № 4863 від 02.12.2011 р., що підписаний сторонами та скріплений їх печатками, відповідно.

В порушення умов договору, відповідач у передбачений договором термін не здійснив розрахунків за виконані та прийняті згідно з Актом здачі-приймання проектної продукції по договору № 4863 від 02.12.2011 р. роботи.

Станом на день розгляду справи, враховуючи часткову сплату коштів за Договором відповідачем у розмірі 35 000, 00 грн., що підтверджується Довідкою № 6-04/914 від 27.11.2013 р., та вартість виконаних робіт відповідно до умов Договору, сума заборгованості відповідача становить 31 670, 80 грн., які і просить стягнути позивач.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 698, 44 грн.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідачем було підписано Акт здачі-приймання проектної продукції по договору № 4863 від 02.12.2011 р., це є підставою для здійснення оплати робіт, порядок якої передбачений Договором (п. 3.6. Договору).

Відповідачем жодного доказу на спростування обставин, повідомлених позивачем, а саме доказів оплати вартості виконаних позивачем робіт, суду не надано.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено. Враховуючи часткову сплату відповідачем коштів у розмірі 35 000, 00 грн. за Договором, станом на час розгляду справи основний борг відповідача становить 31 670, 80 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 1 698, 44 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Згідно розрахунку позивача сума 3% річних обчислюється з моменту виникнення прострочення оплати виконаних робіт, а саме з 15.12.2011 р. по 27.08.2013 р. Контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду не надано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, період прострочення оплати вартості виконаних робіт розрахований позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а саме з 15.12.2011 р. по 27.08.2013 р.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 15.12.2011 р. по 27.08.2013 р., суд зазначає, що до стягнення за прострочення оплати вартості виконаних робіт підлягає грошова сума в розмірі 1 619, 12 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 1 619, 12 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 31 670, 80 грн. та 3% річних в розмірі 1 619, 12 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також суд звертає увагу на таке.

Дану справу було передано до Господарського суду м. Києва Господарським судом Запорізької області на підставі ст. 17 ГПК України з урахуванням приписів статті 15 ГПК України про територіальну підсудність справ, що виникають при виконанні господарських договорів чи інших підстав (за місцезнаходженням відповідача).

Так, в процесі розгляду даної справи Господарським судом Запорізької області було встановлено, що місцезнаходженням відповідача станом на час порушення провадження у справі (02.09.2013 р.), згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 56/2 кв. 63, що і стало підставою для передачі справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в процесі розгляду даної справи було змінено місцезнаходження, та зареєстровано юридичну адресу у м. Запоріжжі, вул. Червоногвардійська 4, кв. 71.

Водночас відповідно до приписів ч. 3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду вона стала підсудною іншому господарському суду.

З матеріалів справи, а саме з Витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ № 277273, вбачається, що датою реєстрації місцезнаходження юридичної особи відповідача у м. Києві є 31.01.2013 р.

Станом на 02.09.2013 р. (дата порушення провадження у справі № 908/2942/13 Господарським судом Запорізької області) адреса місцезнаходження відповідача була наступна: м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 56/2 кв. 63.

Таким чином, оскільки провадження у даній справі було порушено з порушенням правил територіальної підсудності, дана справа підлягала передачі на підставі ст. 17 ГПК України за підсудністю до Господарського суду м. Києва. Так, дана справа була передана за підсудністю та ухвалою Господарського суду м. Києва дану справу прийнято до провадження.

Хоча місцезнаходження відповідача в процесі розгляду даної справи, а саме 05.09.2013 р. було змінено (м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська 4, кв. 71.), що підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ № 277273, водночас, враховуючи приписи ч. 3 ст. 17 ГПК України та те, що ухвала господарського суду Запорізької області від 26.09.2013р. про передачу за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва справи №908/2942/13 набрала законної сили та неоскаржена, суд приходить до висновку, що прийняття до провадження справи № 908/2942/13 ухвалою Господарського суду м. Києва є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому справа підлягає розгляду по суті Господарським судом м. Києва.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати позивача про сплату судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехторг» (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська 4, кв. 71, ідентифікаційний код 35104901) на користь державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (79005, м. Львів, вул. Академіка Богомольця, 9, ідентифікаційний код 03329054) 31 670 (тридцять одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 80 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 1 619 (одна тисяча шістсот дев'ятнадцять) грн. 12 коп. та 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 41 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 23.12.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева