Рішення

від 23.12.2013 по справі 910/21518/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21518/13 23.12.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр.груп"

про стягнення 35 700,27 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

Від позивача Рябчун О.І. (дов. № 119 від 05.06.2013)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

07.11.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 162 від 01.11.2013 Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр.груп" (надалі - відповідач) про стягнення 35 700,27.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21518/13, розгляд справи призначено на 02.12.2013.

26.11.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надішли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 02.12.2013, з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 02.12.2013, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 розгляд справи відкладено на 23.12.2013.

В судове засідання, призначене на 23.12.2013, з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 23.12.2013, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

30.06.2011 між позивачем (надалі за текстом - генпідрядник) та відповідачем (надалі за текстом - замовник) був укладений договір генерального підряду №29/06 (далі за текстом - контракт)(належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.1 договору генпідрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи в будівлі об'єкту та передати результати робіт замовнику, а замовник зобов'язується приймати роботи за умови, що результати робіт відповідають вимогам цього договору, та сплачувати генпідряднику та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.3.3 розрахунки проводяться протягом 5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт .

Пунктом 18.1 Договору сторони визначили, що приймання виконання робіт або їх частини здійснюється замовником протягом 7 робочих днів від дня отримання від генпідрядника письмового повідомлення про готовність до передачі робіт або їх частини у відповідності з графіком виконання робіт.

Відповідно до п. 18.7 договору замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Судом встановлено, що на виконання вимог п. 18.4 договору позивач неодноразово направляло акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за жовтень 2012 на суму 31 237,68 грн., з проханням повернути підписані примірники підряднику і оплатити виконані роботи у 7-денний термін.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Претензією № 70 від 11.06.2013 позивач звернувся до відповідача про необхідність сплати суми заборгованості за договором підряду.

Водночас, як зазначено позивачем, останній на заяву не відреагував, грошових коштів в порядку регресу не перерахував.

Суд наголошує, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між сторонами. Позивачем було надано послуги в строк передбачені договором та надавались вчасно і якісно, ніяких заперечень (претензій) від відповідача не надходило.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по договору субпідряду за надані послуги, він умисно не сплатив рахунок за отримані послуги, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів оплати заборгованості за договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором генерального підряду № 29/06 від 30.06.2011 в сумі 31 237,68 грн.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 4 123,68 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п.23,2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 4 123,68 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 338,91 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр.груп" (01010, м. Київ, вул. А. Іванова, 10; ідентифікаційний код: 30781558) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 9; ідентифікаційний код 31201909) 31 237 (тридцять одну тисячу двісті тридцять сім) грн. 68 коп. - основного боргу, 338 (триста тридцять вісім) грн. 91 коп. - 3 % річних, 4 123(чотири тисячі сто двадцять три ) грн. 68 коп. - пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.12.2013

Суддя М.О. Лиськов