Постанова

від 26.02.2014 по справі 910/21518/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа№ 910/21518/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Рябчун О.І., від відповідача - Кляцький К.О.,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр.груп»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року

у справі №910/21518/13 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн», Київська область, м. Обухів,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр.груп», м. Київ,

про стягнення 35700,27 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ТОВ «Максимус Констракшн» (далі - позивач) подало господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Прем'єр.груп» (далі - відповідач) про стягнення 35700,27 грн., а саме 31237,68 грн. основного боргу, 338,91 грн. 3% річних та 4123,68 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним згідно договору генерального підряду №29/06 від 30.06.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №910/21518/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Прем'єр.груп» на користь ТОВ «Максимус Констракшн» 31237,68 грн. основного боргу, 338,91 грн. 3% річних, 4123,68 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем в сумі 31237,68 грн. згідно договору генерального підряду №29/06 від 30.06.2011 року, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача 3% річних та пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Прем'єр.груп» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №910/21518/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

У своєму відзиві, поданому суду 18.02.2014 року, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у справі №910/21518/13 апеляційну скаргу ТОВ «Прем'єр.груп» на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №910/21518/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.02.2014 року.

В судовому засіданні 26.02.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.06.2011 року між позивачем (далі - генпідрядник) та відповідачем (далі - замовник) був укладений договір генерального підряду №29/06 (далі - договір, а.с. 16-66), згідно п. 2.1 якого генпідрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи в будівлі об'єкту та передати результати робіт замовнику, а замовник зобов'язується приймати роботи за умови, що результати робіт відповідають вимогам цього договору, та сплачувати генпідряднику на умовах, визначених цим договором.

Договірна ціна за договором складає 4953341,49 грн. (п. 3.1 договору).

Строк виконання робіт складає 4 місяці від дати початку робіт (п. 4.1. договору).

Згідно п. 18.7 договору якщо під час приймання робіт або їх частини замовник виявить невідповідність виконаних робіт або їх частини вимогам, встановленим цим договором, замовник зобов'язаний не пізніше останнього дня терміну, встановленого п. 18.4 цього договору, надати генпідряднику письмову мотивовану відмову від прийняття робіт або їх частини. В мотивованій письмовій відмові має бути викладено перелік виявлених недоліків та посилання на порушені генпідрядником умови робочого проекту та/або обов'язкових будівельних норм та правил.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово направляв акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (а.с. 116-121) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (а.с. 115) за жовтень 2012 року на суму 31237,68 грн.

Вказані акт та довідка містять відмітки про відмову відповідача від їх підписання.

Факт направлення зазначених акту та довідки підтверджено описами вкладення до цінних листів на ім'я відповідача від 21.12.2012 року (а.с. 128), від 21.12.2012 року (а.с. 129), від 30.01.2013 року (а.с. 133) та від 31.01.2013 року (а.с. 135), а також відповідними поштовими квитанціями до вказаних описів (а.с. 128, 129, 134 та 136).

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач не надав як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції жодних доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України про виявлення ним недоліків у виконаній позивачем роботі та негайного подання позивачеві заяви про них, як то передбачено п. 18.7 договору та ч. 1 ст. 853 ЦК України.

Відтак, колегія суддів вважає, що акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за жовтень 2012 року на суму 31237,68 грн. є належними доказами виконання позивачем робіт та підставою для здійснення відповідачем оплати таких робіт.

Відповідно до п. 3.3 розрахунки проводяться протягом 5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 18.1 договору сторони визначили, що приймання виконання робіт або їх частини здійснюється замовником протягом 7 робочих днів від дня отримання від генпідрядника письмового повідомлення про готовність до передачі робіт або їх частини у відповідності з графіком виконання робіт.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за виконані останнім роботи згідно акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за жовтень 2012 року на суму 31237,68 грн., а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 31237,68 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 4123,68 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки на підставі п. 23.2 договору, а також 338,91 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 23.2 договору встановлено, що у випадку, якщо замовник порушує свої зобов'язання з виплати будь-якої частини договірної ціни, то генпідрядник має право вимагати від замовника, а замовник зобов'язаний сплатити генпідряднику неустойку в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день затримки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 4123,68 грн. пені та 338,91 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №910/21518/13.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр.груп» на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №910/21518/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі №910/21518/13 залишити без змін.

3. Справу №910/21518/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз