Рішення

від 11.12.2013 по справі 911/4439/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа № 911/4439/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремсервіс-2010", Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солідарність плюс", Київ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошторисно-консалтингова група"

про стягнення 100 000 грн. 00 коп.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Солідарність плюс", Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремсервіс-2010"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошторисно-консалтингова група"

про визанання права власності

Суддя - Мальована Л.Я.

за участю представників:

позивача, за первісним позовом - Томіна О.В. (дов. № 34 від 09.12.2013 року);

відповідача 1, за первісним позовом - Олефіренко О.І. (дов. № 1 від 10.12.2013 року);

відповідача 2, за первісним позовом - Олефіренко О.І. (дов. № 88 від 10.12.2013 року).

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 100 000 грн. 00 коп. боргу за договором підряду на будівництво приміщення № 1/2-К від 18.01.2013 року.

Представник відповідача 1 через загальний відділ суду 10.12.2013 року подав зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецремсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошторисно-консалтингова група» про визнання права власності, який прийнято судом для спільного розгляду з первісним позовом відповідно до ст. 60 ГПК України.

В судовому засіданні 11.12.2013 року позивач підтримав позовні вимоги за первісним позовом, відповідач 1 проти первісного позову заперечив, підтримав свої вимоги за зустрічним позовом та подав уточнення до зустрічного позову, відповідач-2 проти первісного позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

18.01.2013 року між ТОВ «Солідарність плюс» (відповідачем 1 за первісним позовом), як замовником, та ТОВ «Спецремсервіс-2010» (позивачем за первісним позовом), як підрядником, укладено Договір на будівництво приміщення № 1/2-К (далі - Договір) відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи по будівництву об'єкта, розташованого за адресою: 04205, м. Київ, пр.-т. Оболонський, 14-е, в термін з 20 січня 2013 року по 25 червня 2013 року відповідно до проектно-кошторисної документації та графіку виконання будівельних робіт, а замовник прийняти й оплатити такі роботи.

У відповідності до п. 4. цього Договору вартість робіт, які доручається виконати підряднику за даним договором, визначається на підставі кошторису та домовленості між сторонами і становить 100 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 5.1. договору визначено, що повний розрахунок за виконані роботи здійснюється не пізніше трьох днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Положеннями п.п. 3.1.7., 3.1.8., договору встановлено, що замовник зобов'язується прийняти від підрядника по акту прийому-передачі закінчені будівельно-ремонтні роботи; вчасно проводити розрахунок з підрядником за виконані роботи та інше.

Відповідно до п.п. 3.2.2., 3.2.4. договору підрядник зобов'язується якісно та у призначені терміни виконувати всі роботи, передбачені даним договором; виконувати всі вказівки Замовника щодо виконання робіт.

Позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що згідно вимог Договору надав Відповідачеві послуги в повному обсязі за січень - червень 2013 року. В якості доказу виконання Позивачем взятих на себе зобов'язань щодо виконання будівельно-ремонтних робіт по будівництву об'єкта, розташованого за адресою: 04205, м. Київ, пр.-т. Оболонський, 14-е посилається на Акт № ОУ-000011 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.06.2013 року. Проте вказаного акту ТОВ «Спецремсервіс-2010» суду не надало

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту виконання робіт за договором підряду, оскільки в матеріалах справи відсутній вищевказаний акт здачі-приймання робіт, в зв'язку з чим суд не вбачає можливим встановити вказану обставину.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у зв'язку з недоведенням позивачем факту виконання умов договору, зокрема в зв'язку з не наданням акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000011 від 25.06.2013 року.

Відповідач 1 проти первісного позову заперечив, подавши зустрічний позов про визнання права власності, зазначивши, що після передачі замовником будівельних матеріалів та земельної ділянки у позивача відпала необхідність у будівництві нерухомого майна - нежитлового приміщення магазину, розташованого за адресою м. Київ, пр.-т. Оболонський, 14е, відтак ТОВ «Солідарність Плюс» звернулося до відповідача з повідомленням про розірвання договору, яке було вручено 03.02.2013 року ТОВ «Спецсервіс-2010», згідно відмітки на наявній в матеріалах справи копії вказаного повідомлення.

Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що позовні вимоги по первісному позову не підлягають задоволенню також з інших підстав.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду (Договір на реконструкцію комплексу від 16.10.2012 року, по суті, і є договором підряду) не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду, як один з його різновидів, може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

В силу ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, ТОВ «Солідарність-плюс» повідомило ТОВ «Спецремсервіс - 2010» про розірвання Договору підряду на будівництво приміщення № 1/2-К від18.01.2013 року, зазначивши, що у замовника відпала необхідність у проведенні будівельно-ремонтних робіт. При цьому, враховуючи відсутність факту виконання позивачем за первісним позовом будь-яких робіт за Договором, у відповідача 1 не було жодних підстав для оплати ТОВ «Спецремсервіс-2010» будь-яких грошових сум.

Жодних доказів, які підтверджували б наявність у позивача за первісним позовом збитків, завданих розірванням Договору, ТОВ «Спецремсервіс-2010» не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст. 653, 849 Цивільного кодексу України, не потребує узгодження з відповідачем (підрядником), то договір на будівництво приміщення № 1/2-К від 18.01.2013 року є припиненим.

Отже, названі норми закону та обставини справи, а саме наявність односторонньої відмови відповідача 1 за первісним позовом від Договору свідчать про припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору.

Аналогічну позицію викладено в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року №01-06/374/2013 та постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року №5010/1495/2011-18/65.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.03.2012 року між Київською міською радою, як орендодавцем та ТОВ «Солідарність - Плюс», як орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки за адресою: м.Київ. пр.-т.Оболонський. 14е, строком на п'ять років для будівництва та обслуговування торгівельних павільйонів.

З метою будівництва на вказаній земельній ділянці ТОВ «Солідарність - Плюс» звернулось до ПП «АКБ «Готика» з питання виготовлення проекту будівництва нежитлового приміщення магазину, за адресою: м.Київ, пр.-т.Оболонський, 14е.

В свою чергу ПП «АКБ «Готика» (ліцензія АВ №051089) було виготовлено проект будівництва нежитлових приміщень - магазину за адресою: м.Київ, пр.-т.Оболонський, 14е.

На виконання вищевказаного проекту ТОВ «Солідарність-Плюс» було укладено договір підряду від 28.02.2013 року, за умовами якого ТОВ «Кошторисно-консалтингова група» здійснило будівництво нежитлового приміщення - магазину за адресою: м.Київ, пр.-т.Оболонський, 14е.

В результаті виконання будівельних робіт у ТОВ «Солідарність - Плюс» виникло право власності на збудоване майно (тобто, на майно, що виникло в результаті проведення нового капітального будівництва).

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором та законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

Відповідно до п. 4 Постанови від 30.03.2012 р. № 6 самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до п. 12 Постанови від 30.03.2012 р. № 6 власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що при будівництві нежитлового приміщення - магазину по проспекту Оболонському, 14е в місті Києві права третіх осіб порушено не було, і збоку останніх жодного разу скарг не надходило.

Крім того ТОВ «Солідарність-Плюс» посилається на те, що у відповідності до проекту будівництва зазначено, що будівля за вище вказаною адресою відповідає основним положенням та іншим нормативним документам, зазначених у розділах ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки», виходячи з її функціонального призначення. Також вказано, що дана нежитлова будівля у відповідності з вимогами п. 1.1 ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» може експлуатуватися, як об'єкт закінчений будівництвом - магазин.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред 'явити позов про визнання права власності, якщо дане право оспорюється або не визнається другою особою, а також у разі втрати документів, які посвідчують його право власності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, позовні вимоги за зустрічним позовом доведені та обґрунтовані, відповідачем за зустрічним позовом не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 321, 392 Цивільного кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю.

2. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Солідарність-Плюс» (04023, м. Київ, пр-т. Московський, буд. 16, код 25267709) право власності на приміщення магазину загальною площею 156,92 м 2 розташованого за адресою: 04205, м. Київ, пр-т. Оболонський, 14-е.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецремсервіс-2010» (07350, Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка, вул. Садова, буд. 26, кв. 2, код 37496209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солідарність-Плюс» (04023, м. Київ, пр-т. Московський, буд. 16, код 25267709) 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Л.Я. Мальована