Постанова

від 24.12.2013 по справі 915/1409/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р.Справа № 915/1409/13 Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого: Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І

за участю представників :

Фірми „Крим-Медмаркет" - Січковський О.В., Цирюльников В.Б. та Беженар Є.О. (на підставі доручення),

ТОВ „Центр сімейної стоматології" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної стоматології" на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2013 р. по справі № 915/1409/13 за позовом Фірми "Крим Медмаркет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної стоматології" про стягнення 55 179,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

12.08.13 р. Фірма „Крим - Медмаркет" (далі - позивач) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр сімейної стоматології" (далі - відповідач) про стягнення 54 270,03 грн. заборгованості та судових витрат в розмірі 1 720,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01.11.2011 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу товарів № 74 (далі договір), за умовами якого, а саме п.п.1.1-1.3 продавець зобов'язався передати покупцю стоматологічні матеріали, медичний інструментарій, обладнання та товари медичного призначення на загальну суму 63 638,77 грн., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар, ціна і кількість якого вказані у специфікації від 01.11.2011 р. № НИНИ 42-0075, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання своїх зобов'язань позивач 15.10.2012 р. передав відповідачу за видатковою накладною № НИНИ 42-0075 вищевказаний товар на загальну суму 63 638,77 грн., а керівник відповідача отримав його особисто. Проте відповідач за отриманий товар не розрахувався чим порушив п.3.2 договору, в наслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 54 270,03 грн.. (а.с. 2-3)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.08.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі. (а.с. 1)

11.09.2013 р. відповідач до місцевого суду надав заперечення в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає. При цьому він не заперечував , що між сторонами було укладено господарський договір. Однак позивач згідно п.п. 3.2 договору рахунків для оплати не направив, а відповідач їх у порядку визначеному п.п. 3.1 договору (безготівково) не оплатив, тобто не провів повну оплату товару, а відтак відносини які виникли між сторонами внаслідок отримання товару за видатковою накладною № НИНИ 42-0075 від 15.10.2012 р., не стосуються відносин, що мали виникнути на підставі договору № 74. (а.с. 48-49)

16.09.2013 р. позивач до місцевого господарського суду надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив збільшити суму позовних вимог до 55 179,14 грн. (а.с. 57)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.10.2013 р. (повний текст складено та підписано суддею Семеновим А.К. 10.10.2013 р.) позив задоволено повністю .

Рішення місцевого суду вмотивовано тим, що позивач на виконання договору № 74 поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладної № НИНИ 42-0075 від 15.10.2012 року, однак відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, за відвантажений товар розрахувався лише частково, внаслідок цього в нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 55 179,14 грн.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове якім відмовити позивачу у задоволені його позовних вимог .

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на порушення позивачем п. 3.1 та п 3.2 договір купівлі-продажу товарів № 74 та на норми чинного законодавства України. Крім того скаржник зазначив, що місцевий господарський суд невірно встановив особу, яка підписала видаткову накладну, а саме зазначивши Богословського Ігоря Геннадійовича як директора відповідача , проте ця особа діяла при підписанні накладної лише як фізична особа, а поставка за цією накладною відбувалась не на виконання укладеного сторонами спору договору купівлі-продажу товарів № 74, а на підставі усної домовленості між позивачем та фізичною особою Богословським Ігорем Геннадійовичем.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2013 р. о 10:00 год., про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.

18.11.2013 р. від скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з находженням у відрядженні керівника скаржника.

20.11.2013 р. позивач надав суду відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. клопотання скаржника про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 24.12.2013 р. о 10.00, про що всі учасники процесу були належним чином повідомлені.

Оскільки представники позивача не заявили клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів така фіксація не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Представник скаржника в судове засіданні не з'явився (повторно,) хоча був повідомлений належним чином про розгляд справи, і колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представники позивача в усних поясненнях наданих суду просили суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників позивача, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне .

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2011 року між Миколаївською філією фірми "Крим-Маркет" (за договором продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної стоматології" (за договором покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 74 (далі договір). (а.с. 15).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця належний продавцю товар: стоматологічні матеріали, медичний інструментарій, обладнання та товари медичного призначення, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити по договірній між сторонами ціні.

Пунктом 1.3. договору сторони узгодили, що ціна та кількість товару визначається у Специфікації № НИНИ 42-0075 від 01.11.2011 року, яка є невід'ємною частиною договору.

В матеріалах справи наявна специфікація № НИНИ 42-0075 від 01.11.2011 року, підписана обома сторонами договору та скріплена їх печатками, з якої вбачається, що сторони узгодили номенклатуру, кількість та ціну товару, а також загальну вартість товару, який поставляється за цим договором в сумі 63 638,77 грн. (а.с. 16-25)

З наявної у матеріалах справи видаткової накладної № НИНИ 42-0075 від 15.10.2012 р., також підписаної обома сторонами договору та скріпленої їх печатками, вбачається, що позивач, відповідно до умов договору поставив відповідачу товар у обсягах ( за номенклатурою, кількість та ціною) визначених у специфікації № НИНИ 42-0075 від 01.11.2011 року на загальну суму 63 638,77 грн., а відповідач прийняв цей товар без будь-яких зауважень. (а.с. 26-31).

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що видаткова накладна підписана Богословським Ігорем Геннадійовичем не як директором ТОВ "Центр сімейної стоматології", як то зазначив місцевий господарський суд у рішенні, а як фізичною особою і що товар за цією накладною отримувався не на виконання договору, а за усною домовленістю позивача з вказаною фізичною особою.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції з цими доводами скаржника погодитись не може, з огляду на наступне.

На вищезазначеній накладній стоїть печатка відповідача, підтверджує що товар приймав саме відповідач - юридична особа, а не фізична особа.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с. 50-51) з якого вбачається, що Богословський Ігор Геннадійович є керівником та підписантом ТОВ "Центр сімейної стоматології".

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Богословський Ігор Геннадійович мав право на підпис усіх документів від імені ТОВ "Центр сімейної стоматології", а відтак доводи скаржника не спростовують висновку місцевого господарського суду.

Крім того колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з доводами скаржника стосовно того, що видаткова накладна № НИНИ 42-0075 від 15.10.2012 року, відповідно до якої позивачем було відвантажено відповідачу товар, не містить будь-яких посилань на договір та специфікацію № НИНИ 42-0075 від 01.11.2011 року і що поставка за цією накладною відбулась не на виконання цього договору, з огляду на наступне.

По-перше, видаткова накладна від 15.10.2012 року (відповідно до якої позивачем було відвантажено товар відповідачу) та специфікація від 01.11.2011 року (якою відповідно до умов договору визначена ціна та кількість товару) мають однаковий (спільний) номер, а саме: "№НИНИ 42-0075".

По-друге, видаткова накладна від 15.10.2012 року № НИНИ 42-0075 повністю відображує перелік товару, код товару, найменування товару, кількість товару та ціну товару котрі визначені у специфікації від 01.11.2011 року № НИНИ 42-0075, яка є невід'ємною частиною договору.

З вищенаведеного вбачається, що позивач здійснив відвантаження товару відповідачу за вказаною видатковою накладною на підставі та на виконання договору та в межах його дії.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач умови договору, щодо поставки товару виконав в повному обсягу.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач мав право відвантажити товар тільки після надання рахунку та повної оплати товару згідно рахунку саме на цій товар проте позивач сам не виконав умови договору ( не виставляв рахунок).

Дійсно умовами договору передбачено, що поставка товару здійснюється продавцем після повної оплати її покупцем у безготівковій формі, згідно виставлених продавцем рахунків .

Матеріали справи свідчать, що покупець (відповідач) не здійснив попередню оплату, а позивач не довів що виставляв відповідачу рахунки на здійснення цієї оплати як то передбачено умовами договору.

З викладеного можливо зробити висновок, що позивач поставив відповідачу товар у порушення встановленого умовами договору порядку оплати, а саме без виставлення ним (позивачем ) відповідачу рахунків на оплату і без здіснення відповідачем попередньої оплати цього товару.

Однак відповідач незважаючи на це прийняв вказаний товар без будь-яких заперечень, не відмовившись від його прийняття, тобто фактично погодився зі зміною порядку поставки і оплати товару.

Згідно приписів ч.4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Суть цієї правової норми у контексті відносин сторін в цьому спорі полягає в тому, що незважаючи на те, що відповідач не виконав свого зобов'язання щодо попередній оплаті товару, а позивач незважаючи на це поставив товар, то відповідач який прийняв цей товар (не відмовився від нього) повинен оплатити його.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приймаючи до уваги що Договір, стягнення за яким є предметом цього спору, за своєю правовою природою є договором купівлі продажу , то розрахунки за поставлений за ним товар, у разі не встановлення строків їх здійснення та/або не дотримання сторонами умов передоплати, повинні здійснюватись, відповідно до приписів ч.1 ст. 692 ЦК України, після прийняття товару, тобто обов'язок по оплаті товару у відповідача в даному конкретному випадку виник з -16.10.2012 року.

Матеріали справи свідчать та це встановлено місцевим господарським судом, що позивач 01.07.2013 р. надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за відвантажений товар по договору, у який, в порядку ст. 530 ЦК України, вимагав оплатити його у семиденний строк.

Викладене свідчать, що позивач незважаючи на надане йому ч.1 ст. 692 ЦК України право отримати оплату починаючи з 16.10.2012 р. і обов'язок відповідача здійснити таку оплату починаючи з вказаної дати, надав відповідачу можливість здійснити оплату починаючи з більш пізньої дати - з 07.07.2013 р.

Проте з наявних у справі доказів фіскальних чеків вбачається, що відповідач оплатив товар частково і має заборгованість у розмірі 55 179,14 грн., тобто в значеній позивачем у позові сумі.

Доказів повної оплати товару, тобто погашення вказаної заборгованості, відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав.

Посилання стражника на те, що умовами договору передбачена безготівкова форма оплати, а згідно фіскальних чеків здійснена готівкова форма оплати не приймається судом до уваги , з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать , що відповідач дійсно сплатив грошові кошті у готівковій формі. Однак ця оплата була здійсненна через банківську установу, тобто не безпосередньо через касу позивача , і відповідно позивач отримав ці кошті у безготівковій формі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимогу позивача .

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд при розгляді справи відповідно до приписів ст. 43 ГПК України повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням при цьому норм процесуального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної стоматології" - залишити без задоволення , а рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2013 р. у справі № 915/1409/13 - без змін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.12.2013 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.