Постанова

від 13.12.2013 по справі 917/1728/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа № 917/1728/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3372П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.13 у справі № 917/1728/13

за позовом Малого колективного підприємства "Сантал", м. Кременчук, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" , м. Полтава,

про стягнення 110996,65 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року позивач - Мале колективне підприємство "Сантал", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект", 110 996,65 грн. з яких: 98 836,15 грн. основної заборгованості, 10163,35 грн. пені та 1997,15 грн.3% річних, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки товару №010801 від 01.08.2012р. не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманої від позивача продукції. Крім того, позивач просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року у справі № 917/1728/13 (суддя Іваницький О.Т.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" на користь Малого колективного підприємства "Сантал" суму основного боргу в розмірі 98836,15 грн., 10163,35 грн. - пені, 1997,15 грн. - 3 % річних та 2219,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач, посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Зокрема, заявник посилається на те, що відповідач не знав про існування даної господарської справи (не отримував жодного документа суду) до отримання 18.10.2013р. оскаржуваного рішення. Тобто, увесь процес відбувався без урахування думки відповідача, що порушує принцип змагальності процесу - вимог ст. 4-3 ГПК України, тобто справу розглянуто за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду. Крім того, позивачем не вірно здійснено розрахунок штрафних санкцій та 3% річних, на підставі якого судом першої інстанції невмотивовано задоволенні вимоги позивача у повному обсязі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав. У судове засідання позивач та відповідач (заявник апеляційної скарги) своїх повноважних представників не направили, причини неявки суду не повідомили, про час та місце засідання суду повідомлялися належним чином та у передбачений законом спосіб. В матеріалах справи наявне повідомлення про отримання позивачем копії ухвали суду апеляційної інстанції про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 02.12.2013р. Ухвала суду, що направлялась на адресу відповідача повернута з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", що в силу приписів ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, є свідченням належного повідомлення сторін у справі.

Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 26.09.2010року за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними матеріалами у справі, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції також перевірено, що процесуальні документи як суду першої, так і суду апеляційної інстанції направлялися на адреси сторін, у відповідності до наданого МКП "Сантал" витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на адресу відповідача, зазначену ним самим як у договорі поставки, інших документах наявних в матеріалах справи, а також і в апеляційній скарзі.

Доказом направлення судом першої інстанції на належну адресу відповідача ухвали від 27.08.2013р. про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду на 10.10.2013р. та отримання її уповноваженою особою ТОВ "Євротехнопроект" 03.09.2013р., є повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи (а.с. 48).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідача належно повідомлено місцевим судом про час і місце розгляду заяви, відтак його доводи в апеляційній скарзі щодо неповідомлення його про проведення судового засідання як недоведені належними та допустимими доказами, не заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2012 року між Малим колективним підприємством "Сантал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" (покупець) був укладений договір поставки № 010801 (далі договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця автомобільні запасні частини, мастила інші комплектуючі для транспортних засобів (далі товар) , а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору (п.п.1.1., 1.2.).

У п. 2.1. договору сторони встановили, що найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.3.1. договору ціни на товар у постачальника встановлюються у гривнях і фіксуються в рахунку-фактурі на кожну окрему партію товару. Ціна тари (упаковки) включена в ціну товару.

Орієнтовна сума договору на момент його укладання становить 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ (п.3.3.), а остаточна загальна сума договору визначається як сума всіх поставок товару згідно з видатковими накладними, підписаними обома сторонами (п.3.5.).

Пунктом 3.6. договору встановлено, що оплата продукції здійснюється відповідачем в національній валюті України на умовах попередньої оплати у розмірі 50%, залишок оплати в розмірі 50% відповідач зобов'язується сплатити впродовж 30 календарних днів з моменту отримання продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.2. договору моментом поставки вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 4.3. договору зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцю за видатковою накладною на товар.

У п. 4.5. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ, м. Полтава, вул. Автобазівська, 3-Б, (склад покупця), згідно з правилами «Інкотермс 2010».

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2012р. включно, в частині здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача була поставлена продукція на загальну суму 412043,10 грн.

Про прийняття-передачу товару згідно з договором сторонами складені видаткові накладні: № 14/08-2 від 14.08.2012р., № 14/08-3 від 14.08.2012р., № 14/08-4 від 14.08.2012р., № 28/09-1 від 28.09. 2012р., згідно з якими позивачем передано, а відповідачем одержано вищезгаданий товар (а.с.12-17) за довіреностями на отримання цінностей на ім'я Довбенко О.Ю. №50 від 13.08.2012р. та №70 від 27.09.2012р.(а.с.28-30).

На оплату отриманого товару позивач виставив відповідачу рахунки № 24/07-7 від 24.07.2012р., № 08/08-5 від 08.08.2012р., № 11/09-13 від 11.09.2012р. (а.с.18-20).

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, вартість отриманого товару сплатив частково - у сумі 313206,95 грн., доказом чого є відповідні платіжні доручення : № 293 від 06.08.12. на суму 58653,30 грн. (в якості попередньої оплати), № 303 від 16.08.12. на суму 13532,10 грн., № 358 від 28.09.13. на суму 206021,55грн., № 399 від 03.12.12. на суму 10000,00грн., № 437 від 08.01.13. на суму 10000,00грн., № 469 від 25.02.13. на суму 5000,00грн., № 491 від 26.04.13. на суму 10000,00грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 98836,15 грн.

30.07.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією №552 від 30.07.2013р. та попередженням про звернення до господарського суду у разі несплати відповідачем заборгованості до 09.08.2013р. (а.с. 34).

У відповіді на претензію відповідач визнав наявну перед позивачем заборгованість, проте заборгованість не погасив, що і стало підставою для звернення МКП "Сантал" до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом.

При вирішенні справи по суті, суд виходить із приписів ч.1 ст.193 ГК України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розділом 3 договору передбачено порядок розрахунків.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 98836,15 грн. підтверджена належними доказами, будь-яких доказів оплати цієї суми відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції надано не було, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 98836,15 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення пеня за період з 21.02.2013р. по 19.08.2013 р. на суму 10163,35 грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 21.02.2013 р. по 19.08.2013 р. у розмірі 1997,15 грн.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.2 ст. 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з п. 7.2. договору порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочки в оплаті.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки інше умовами договору не передбачено.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій.

Також, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми пені та 3% річних позивача, та наданого відповідачем суду апеляційної інстанції, колегія суддів, встановила помилкове визначення ними початку періоду нарахування пені, який визначається днем наступним після 30 календарних днів, протягом яких підлягає оплаті поставлений товар, та урахувала в розрахунку кількість днів у 2012 році - 366 днів, а у 2013 році - 365 днів.

Так, перші три поставки товару відбулися 14.08.2012р., оплата отриманого товару була здійснена 06.08.2012р. та 16.08.2012р., прострочка зобов'язання з оплати заборгованості у розмірі 72185,40 грн. починається 13.09.2012р. та складає з 13.09.2012р. по 31.12.2012р. - 110 днів, сума пені за цей період становить 3254, 26 грн.; 3% річних за цей період - 650,85 грн.;

з 01.01.2013р. по 13.03.2013р. - 72 дні, сума пені за цей період становить 2135,90 грн., а загальна сума прострочення за 182 дня складає 5390,16 грн.; 3% річних за цей період - 1370,53 грн., а загальна сума 3% - 2021,38 грн.;

Наступна поставки товару відбулася 28.09.2012р., оплата отриманого товару була здійснена:

28.09.2012р. у розмірі 206021,55 грн. прострочка зобов'язання з оплати заборгованості у розмірі 61650,75 грн. починається 28.10.2012р. та складає з 28.10.2012р. по 02.12.2012р. - 36 днів, сума пені за цей період становить 909,60 грн.; 3% річних за цей період - 181,92 грн.;

03.12.2012р. у розмірі 10000,00 грн. прострочка зобов'язання з оплати заборгованості у розмірі 51650,75 грн. починається 03.12.2012р. та складає з 03.12.2012р.по 31.12.2012р. - 29 днів, сума пені за цей період становить 613,88 грн., 3% річних за цей період - 122,78 грн.;

з 01.01.2013р. по 07.01.2013р. - 7 днів, сума пені за цей період становить 148,58 грн., а разом пені - 762,46 грн.; 3% річних за цей період - 29,72 грн., а разом 3% - 152,50 грн.;

08.01.2013р. у розмірі 10000,00 грн. прострочка зобов'язання з оплати заборгованості у розмірі 41650,75 грн. починається 08.01.2013р. та складає з 08.01.2013р.по 24.02.2013р. - 48 днів, сума пені за цей період становить 821,60 грн.; 3% річних за цей період - 164,32 грн.;

25.02.2013р. у розмірі 5000,00 грн. прострочка зобов'язання з оплати заборгованості у розмірі 36650,75 грн. починається 25.02.2013р. та складає з 25.02.2013р.по 25.04.2013р. - 60 днів, сума пені за цей період становить 903,72 грн.;

26.04.2013р. у розмірі 10000,00 грн. прострочка зобов'язання з оплати заборгованості у розмірі 26650,75 грн. починається 26.04.2013р. та складає з 26.04.2013р. по 28.04.2013р. - 3 дня, сума пені за цей період становить 32,86 грн., а загальна сума прострочення за 182 дня складає 3430,24 грн.; 3% річних з 26.04.2013р. по 19.08.2013р. (116 днів) - 254,09 грн.

Таким чином, загальна сума пені за переліченими поставками складає 8820,40 грн., а 3% річних до 19.08.2013р. - 2954,95 грн., що є більше заявлених позивачем.

Відповідно сума штрафної санкції складає 88020,40 грн., у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у розмірі 1342,95 грн. підлягає скасуванню як таке, що прийняте при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи.

В частині стягнення 1997,15 грн. - 3% річних рішення залишається без змін.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судові витрати підлягають стягненню з відповідача частково, пропорційно до задоволених позовних вимог .

У зв'язку з зазначеним, керуючись статтями 33, 36, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п.п. 1, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Євротехнопроект" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013р. у справі № 917/1728/13 в частині стягнення пені у розмірі 1342,95 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 3-Б, р/р 26007718181 в ЦВ ПАТ "Марфін Банк" у м. Полтава, МФО 328168, код 37592756) на користь Малого колективного підприємства "САНТАЛ" (39600, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 45, кв. 33, р/р 26005010123531 у ПАТ "ВТБ Банк/Полтавське РД "Кременчуцьке" м. Київ, МФО 321767, код 13941224) 8820,40 грн. - пені та 1993,07 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Малого колективного підприємства "Сантал" (39600, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 45, кв. 33, р/р 26005010123531 у ПАТ "ВТБ Банк/Полтавське РД "Кременчуцьке" м. Київ, МФО 321767, код 13941224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 3-Б, р/р 26007718181 в ЦВ ПАТ "Марфін Банк" у м. Полтава, МФО 328168, код 37592756) 113,43 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013р. у справі № 917/1728/13 залишити без змін.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 09.12.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.