Рішення

від 20.12.2013 по справі 911/3576/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2013 р. Справа № 911/3576/13

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: Рябцевої О.О. (головуючий), Антонової В.М., Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Агрос», м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів», Київська обл., смт. Калита

про стягнення 222846,50 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Агрос» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (далі - відповідач) про стягнення 222846,50 грн., з яких: 216086,40 грн. заборгованості за договором поставки № 13/04/25-1 від 25.04.2013 р., 5298,60 грн. пені, 1115,70 грн. 3% річних та 345,80 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 13/04/25-1 від 25.04.2013 р. в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 216086,40 грн. У зв`язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі п. 6.3. договору нараховано відповідачу 5298,60 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 1115,70 грн. 3% річних та 345,80 грн. інфляційних втрат.

04.10.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що жодна з видаткових накладних не містить посилання на будь-яку з оформлених сторонами специфікацій, як на підставу поставки товару, в зв'язку з чим видаткові накладні не дають можливості з'ясувати на умовах якої саме специфікації поставлялася та чи інша партія товару. За таких обставин, товар фактично поставлявся поза рамками договору поставки, а тому відсутні підстави для нарахування позивачем сум пені та 3% річних, оскільки жодних порушень умов договору поставки зі сторони відповідача не існує. Відповідач також зазначив, що позивачем не було передано відповідачу документів, зазначених в п. 2.5. договору, а тому у відповідача не виникло обов'язку оплатити товар, при цьому, часткова оплата товару, що була здійснена відповідачем, не може вважатися підтвердженням належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором поставки, оскільки прийняття виконання зобов'язань може відбуватися частинами, якщо кредитор не заперечує проти такого. Крім того, матеріали справи не містять довіреності на одержання уповноваженим представником відповідача товару за видатковою накладною № 27 від 28.05.2013 р., в зв'язку з чим факт поставки товару за вказаною накладною не може вважатися встановленим. При цьому, за твердженням відповідача, строк оплати товару настає лише з моменту переходу права власності на весь обсяг товару, погоджений сторонами в специфікації як певна партія, що передбачено п. 2.1. договору, а тому позивач безпідставно здійснив нарахування пені та 3% річних по кожній видатковій накладній окремо, оскільки кількість товару, зазначена в тій чи іншій накладній не може прирівнюватись до партії товару.

14.10.2013р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 0910 від 09.10.2013р., в якій позивач, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання, просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами з урахуванням раніше наданих пояснень, яка судом не задоволена.

15.10.2013р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання від 15.10.2013р., в якому відповідач просить суд призначити судово-економічну експертизу та на роз'яснення експерта поставити наступне питання: чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах ТОВ «ТК Агрос» розмір заборгованості за поставлені ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» товарно-матеріальні цінності 28.05.2013р.

Зазначене клопотання судом не задоволено, оскільки роз'яснення зазначеного питання не потребує спеціальних знань.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2013 р. в порядку ст. 30 ГПК України викликано у судове засідання працівника публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» - Деревинського М.В., підпис якого в графі «отримав» міститься на видатковій накладній № 27 від 28.05.2013 р., для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи, а саме стосовно отримання ним товару (макухи соняшника кількістю 32,04 т.) за накладною № 27 від 28.05.2013 р., та зобов'язано його надати письмові пояснення з цього приводу.

Відповідач вимоги ухвали суду від 15.10.2013 р. не виконав, явку працівника публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» - Деревинського М.В. в судове засідання не забезпечив. Деревинський М.В. не надав суду витребувані письмові пояснення.

29.10.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає причини, з яких він відмовляється виконувати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 15.10.2013 р.

08.11.2013 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що підтвердженням отриманого відповідачем у травні місяці товару на загальну суму 353699,59 грн. є податкова звітність за травень 2013 р., оскільки у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 р. в графі «Податкові зобов'язання» головним бухгалтером товариства було включено зобов'язання по взаємовідносинах з відповідачем. Так, згідно «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5)» за травень 2013 р. позивачем було задекларовано господарські операції з відповідачем на загальну суму 353699,59 грн. При цьому, за твердженням позивача, розбіжності у задекларованих показниках позивача і відповідача відсутні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2013 р. продовжено строк розгляду спору у справі № 911/3576/13 до 03.12.2013 р. за клопотанням відповідача.

03.12.2013 р. в останній день строку розгляду справи від представника відповідача надійшло клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 911/3576/13.

Розпорядженням голови господарського суду Київської області № 297-АР від 04.12.2013 р. «Про призначення складу колегії суддів з розгляду справи № 911/3576/13» призначено колегію з розгляду справи № 911/3576/13 у складі: Рябцева О.О. - головуючий суддя, судді: Антонова В.М., Бабкіна В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2013 р. колегією суддів у складі: Рябцева О.О. - головуючий суддя, судді: Антонова В.М., Бабкіна В.М., прийнято справу № 911/3576/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 20.12.2013 р.

В судових засіданнях 04.10.2013 р. та 29.10.2013 р. було оголошено перерву до 15.10.2013 р. та 14.11.2013 р. відповідно.

Представник позивача в судових засіданнях 04.10.2013 р., 29.10.2013 р. та 03.12.2013 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 04.10.2013 р., 15.10.2013 р., 29.10.2013 р., 14.11.2013 р. та 03.12.2013 р. проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання 20.12.2013 р. не з'явився.

16.12.2013 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 1112 від 11.12.2013 р., в якій позивач, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання, просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Зазначене клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 40778533.

Відповідно до ч. 8 ст. 81-1 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в судовому засіданні 20.12.2013 р. не здійснювалося, в зв'язку з неявкою всіх учасників судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Агрос» (постачальник) та публічним акціонерним товариством «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (покупець) було укладено договір поставки № 13/04/25-1 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлений договором термін предмет поставки (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти предмет поставки та сплатити за нього грошову суму, передбачену умовами договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору предметом поставки по договору є визначені родовими ознаками товари, перелік та вимоги до якості яких зазначені в додатку № 1 до договору.

Сторонами підписано додаток № 1 до договору поставки № 13/04/25-1 від 25.04.2013 р. - Номенклатура товарів, що поставляються згідно договору.

Згідно з п. 2.1. договору поставка товарів здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товарів, що вказана у специфікації, що надсилається покупцем на адресу постачальника чи передається по електронному або факсимільному зв'язку.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що асортимент, кількість, вимоги до якості та пакування товарів, ціна, умови оплати та термін поставки вказуються у специфікації, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою і є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору сторонами підписано наступні специфікації щодо поставки товару, зокрема макухи соняшникової, стягнення заборгованості за якою є предметом спору у даній справі:

№ 2 від 07.05.2013 р. на поставку макухи соняшникової у кількості 30 тон (±20%) за ціною 2920,00 грн. за тону на загальну суму 87600,00 грн.;

№ 3 від 21.05.2013 р. на поставку макухи соняшникової у кількості 30 тон (±20%) за ціною 2920,00 грн. за тону на загальну суму 87600,00 грн.;

№ 4 від 10.06.2013 р. на поставку макухи соняшникової у кількості 30 тон (±20%) за ціною 2900,00 грн. за тону на загальну суму 87600,00 грн.;

№ 5 від 21.06.2013 р. на поставку макухи соняшникової у кількості 35 тон (±20%) за ціною 2900,00 грн. за тону на загальну суму 101500,00 грн.

У вказаних специфікаціях сторонами також встановлено термін і місце поставки товару та термін оплати товару (10 календарних днів з моменту поставки товару та надання необхідних документів на товар).

Отже, позивач відповідно до підписаних сторонами специфікацій та умов договору № 13/04/25-1 від 25.04.2013 р. взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу макуху соняшникову у кількості 125 тон (±20%) загальною вартістю 364300,00 грн., а відповідач - прийняти її та оплатити у термін 10 календарних днів з моменту поставки товару та надання необхідних документів на товар.

Оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару, якщо сторони не домовляться про інше, що вказується в специфікації (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору разом з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю наступні документи: видаткова накладна; рахунок-фактура; свідоцтво про якість; ветеринарне свідоцтво; податкова накладна; товарно-транспортна накладна; карантинне свідоцтво; протокол чи висновок експертизи про відсутність в товарі ГМО.

Згідно з п. 3.1. договору перша партія поставки здійснюється протягом трьох днів з моменту отримання специфікації покупця, згідно з п. 2.1. договору, якщо між сторонами не було домовленості про інше.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що фактична кількість товару, що поставляється , встановлюється у відповідних одиницях виміру і зазначається в рахунках-фактурах та накладних.

Моментом придбання покупцем права власності на товар є момент передачі товару у місці, вказаному в п. 2.4. договору, та підписання видаткових накладних (п. 3.7. договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що покупець зобов'язаний: прийняти товар та сплатити його вартість на умовах договору, прийняти товар від постачальника по кількості, якості, асортименту, ціні - згідно умов договору та специфікацій до договору.

На виконання умов договору позивачем за період з 26.04.2013 р. по 28.06.2013 р. поставлено відповідачу товар (макуху соняшникову) у кількості 226,45 тон на загальну суму 659681,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 9 від 26.04.2013 р. на суму 80884,00 грн., № 12 від 03.05.2013 р. на суму 105412,00 грн., № 16 від 10.05.2013 р. на суму 72299,20 грн., № 23 від 23.05.2013 р. на суму 82431,60 грн., № 27 від 28.05.2013 р. на суму 93556,80 грн., № 29 від 12.06.2013 р. на суму 119596,00 грн., № 33 від 28.06.2013 р. на суму 105502,00 грн.

Для отримання вказаного товару відповідачем було видано довіреності № 734282/311 від 26.04.2013 р., № 734294/323 від 10.05.2013 р., № 734323/352 від 23.05.2013 р., № 730171/400 від 12.06.2013 р. та № 730205/434 від 27.06.2013 р. на ім'я Деревинського Михайла Володимировича.

Заперечуючи проти факту отримання товару за видатковою накладною № 27 від 28.05.2013 р., відповідач посилається на те, що матеріали справи не містять довіреності на одержання уповноваженим представником відповідача товару за видатковою накладною № 27 від 28.05.2013 р., в зв'язку з чим факт поставки товару за вказаною накладною не може вважатися встановленим. При цьому, як зазначив відповідач, посилання у видатковій накладній № 27 від 28.05.2013 р. на довіреність № 734323/352 від 23.05.2013 р. не може братися до уваги, оскільки ця довіреність вже була використана представником відповідача під час отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною № 23 від 23.05.2013 р.

Вказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 4 Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

Відповідно до абз. 3 п. 6 Інструкції при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа «Найменування цінностей» у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Зі змісту видаткової накладної № 27 від 28.05.2013 р. вбачається, що вказаний у ній товар (макуха соняшникова у кількості 32,04 т.) від імені відповідача на підставі довіреності № 734323/352 від 23.05.2013 р. було отримано Деревинським М.В., про що свідчить його власноручний підпис, який візуально не відрізняється від підпису Деревинського М.В. на довіреності № 734323/352 від 23.05.2013 р. та інших накладних, товар за якими було отримано Деревинським М.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2013 р. в порядку ст. 30 ГПК України викликано у судове засідання працівника публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» - Деревинського М.В., підпис якого в графі «отримав» міститься на видатковій накладній № 27 від 28.05.2013 р., для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи, а саме стосовно отримання ним товару (макухи соняшника кількістю 32,04 т.) за накладною № 27 від 28.05.2013 р., та зобов'язано його надати письмові пояснення з цього приводу.

Відповідач вимоги ухвали суду від 15.10.2013 р. не виконав, явку працівника публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» - Деревинського М.В. в судове засідання не забезпечив, Деревинський М.В. не надав суду витребувані письмові пояснення.

При цьому, як вбачається з пояснень представника відповідача від 28.10.2013 р., Деревинський М.В. на момент розгляду справи являється працівником відповідача.

Факт підписання вказаної накладної саме Деревинським М.В. відповідачем не заперечується, клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи відповідачем заявлено не було.

Як вбачається з довіреності № 734323/352 від 23.05.2013 р. Деревинського М.В. було уповноважено отримати у позивача від імені відповідача товар (макуху соняшникову) у кількості 30 тон.

Як встановлено господарським судом, вказана довіреність була використана Деревинським М.В. частково, оскільки за видатковою накладною № 23 від 23.05.2013 р. останнім було прийнято від позивача лише 28,23 т. макухи соняшникової.

Пунктом 13 Інструкції встановлено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що Деревинський М.В. за довіреністю № 734323/352 від 23.05.2013 р. був уповноважений відповідачем на отримання частини товару, що поставлялася за видатковою накладною № 27 від 28.05.2013 р., а тому факт відсутності у Деревинського М.В. довіреності від відповідача на отримання іншої частини товару за видатковою накладною № 27 від 28.05.2013 р. не спростовує факту отримання відповідачем товару - макухи соняшникової у кількості 32,04 т. на суму 93556,80 грн.

Як вже зазначалось, представник відповідача не заперечував проти підписання Деревинським М.В. накладної № 27 від 28.05.2013 р., а в наданих суду письмових поясненнях зазначив, що вказана особа являється працівником відповідача.

Деревинський М.В. на виклик господарського суду не з'явився, письмові пояснення не надіслав.

Доказів того, що відповідачем проводиться службове розслідування, в зв'язку з перевищенням його працівником - Деревинським М.В. повноважень, суду не надано.

Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що жодна з видаткових накладних не містить посилання на будь-яку з оформлених сторонами специфікацій, як на підставу поставки товару, в зв'язку з чим видаткові накладні не дають можливості з'ясувати на умовах якої саме специфікації поставлялася та чи інша партія товару. За таких обставин, товар фактично поставлявся поза рамками договору поставки, а тому відсутні підстави для нарахування позивачем сум пені та 3% річних, оскільки жодних порушень умов договору поставки зі сторони відповідача не існує.

Відповідно до п. 2.1 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналогічне положення міститься в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за № 996-XIV де зазначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зі змісту доданих до позовної заяви видаткових накладних вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, та містять, зокрема посилання на договір поставки № 13/04/25-1 від 25.04.2013 р., а найменування товару, що поставлявся за накладними, відповідає номенклатурі до договору та специфікаціям, в зв'язку з чим твердження відповідача про те, що товар фактично поставлявся поза рамками договору поставки є безпідставними та необґрунтованими, а тому не приймаються судом до уваги.

Також не приймаються судом до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не було передано відповідачу документів, зазначених в п. 2.5. договору, а тому у останнього не виникло обов'язку оплатити товар, при цьому, часткова оплата товару, що була здійснена відповідачем, не може вважатися підтвердженням належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором поставки, оскільки прийняття виконання зобов'язань може відбуватися частинами, якщо кредитор не заперечує проти такого.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, сторони у п. 2.5. договору встановили, що разом з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю наступні документи: видаткова накладна; рахунок-фактура; свідоцтво про якість; ветеринарне свідоцтво; податкова накладна; товарно-транспортна накладна; карантинне свідоцтво; протокол чи висновок експертизи про відсутність в товарі ГМО.

Згідно з ч. 1 ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Відповідачем жодних доказів на підтвердження того, що товар за договором №13/04/25-1 від 25.04.2013 р. був отриманий ним без відповідних документів, суду не було надано. Крім того, відповідач, як це передбачено ст. 666 Цивільного кодексу України, з вимогою передати документи на товар до позивача не звертався.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення п.п. 2.3., 5.2. договору розрахувався за отриманий за договором № 12/04/25-1 від 25.04.2013 р. товар частково на загальну суму 443595,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача за період з 08.05.2013 р. по 26.07.2013 р. та довідкою ПАТ «Імексбанк» № 884 від 27.11.2013 р., в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 216086,40 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач здійснив самостійний розподіл сум, що надходили від відповідача, в зв'язку з чим за його твердженням, заборгованість у сумі 216086,40 грн. виникла у відповідача в зв'язку з неналежною оплатою товару, прийнятого за видатковими накладними № 29 від 12.06.2013 р. (110584,40 грн.) та № 33 від 28.06.2013 р. (105502,00 грн.).

Відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від № 22 від 21.01.2004 р., та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 р., отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

У листі Національного банку України від 26.09.2005р. № 25-113/1506-9580 «Про виправлення у розрахунковому документі» зазначено, що реквізит «Призначення платежу» заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність. Заповнення цього реквізиту банки перевіряють лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 глави 3 Інструкції). Питання щодо внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними .

Господарським судом встановлено, що перерахування коштів здійснено відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур безпосередньо на розрахунковий рахунок ТОВ «ТК Агрос» з чітким призначенням платежу, а тому, враховуючи те, що договором № 13/04/25-1 від 25.04.2013 р. не встановлено, що кошти, які надходять від відповідача, зараховуються як погашення заборгованості за товар, поставлений в минулі періоди за договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу, то позивачем помилково самостійно розподілено суми, що надходили від відповідача.

Таким чином, з урахуванням зазначених відповідачем призначень платежів господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 216086,40 грн., а саме 12431,60 грн. за видатковою накладною № 23 від 23.05.2013 р., 93556,80 грн. за видатковою накладною № 27 від 28.05.2013 р., 19596,00 грн. за видатковою накладною № 29 від 12.06.2013 р. та 90502,00 грн. за видатковою накладною № 33 від 28.06.2013 р.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, 31.07.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 2907 від 29.07.2013 р. про сплату протягом трьох банківських днів 216086,40 грн. заборгованості, що підтверджується копією фіскального чеку № 1962 від 31.07.2013 р.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений на підставі договору № 13/04/25-1 від 25.04.2013 р. товар у сумі 216086,40 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 216086,40 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5298,60 грн. пені та 1115,70 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 07.05.2013 р. по 12.08.2013 р. на заборгованість по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткових проплат.

Заперечуючи проти вказаних позовних вимог, відповідач посилається на те, що строк оплати товару настає лише з моменту переходу права власності на весь обсяг товару, погоджений сторонами в специфікації як певна партія, що передбачено п. 2.1. договору, а тому позивач безпідставно здійснив нарахування пені та 3% річних по кожній видатковій накладній окремо, оскільки кількість товару, зазначена в тій чи іншій накладній не може прирівнюватись до партії товару.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.1. договору поставка товарів здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товарів, що вказана у специфікації, що надсилається покупцем на адресу постачальника чи передається по електронному або факсимільному зв'язку.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару , якщо сторони не домовляться про інше, що вказується в специфікації.

Пунктом 3 специфікацій сторони встановили, що термін оплати товару - 10 календарних днів з моменту поставки товару , фактична кількість якого відповідно до п. 3.5. договору встановлюється у відповідних одиницях виміру і зазначається в рахунках-фактурах та накладних.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, враховуючи те, що сторони у договорі поставки та специфікаціях встановили обов'язок відповідача в десятиденний строк здійснити оплату фактично поставленого товару, а не партії товару в розумінні п. 2.1. договору, як зазначає відповідач, суд дійшов висновку про те, що позивачем при нарахуванні пені та 3% річних правомірно визначено початок перебігу строку виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого товару з моменту поставки товару за кожною видатковою накладною окремо.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 5298,60 грн. пені, нарахованої за загальний період з 07.05.2013 р. по 12.08.2013 р. на заборгованість по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткових проплат.

Проте, вказаний розрахунок є невірним, оскільки, як встановлено господарським судом, позивачем здійснено самостійний розподіл сум, що надходили від відповідача, внаслідок чого ним невірно визначені суми заборгованості за кожною видатковою накладною окремо.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за заявлений позивачем період на заборгованість за кожною видатковою накладною окремо, визначену судом з урахуванням часткових проплат, сума пені становить 3460,63 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 1115,70 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 07.05.2013 р. по 12.08.2013 р. на заборгованість по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткових проплат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, вказаний розрахунок 3% річних є невірним, оскільки, як вже зазначалось, позивачем здійснено самостійний розподіл сум, що надходили від відповідача, внаслідок чого ним невірно визначені суми заборгованості за видатковими накладними.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за заявлений позивачем період на заборгованість за кожною видатковою накладною окремо, визначену судом з урахуванням часткових проплат, сума 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 728,47 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 345,80 грн. інфляційних втрат за травень 2013 р., нарахованих на заборгованість відповідача за видатковими накладними № 9 від 26.04.2013 р., № 12 від 03.05.2013 р. та № 16 від 10.05.2013 р.

Відповідно до умов договору та специфікацій, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною № 9 від 26.04.2013 р., з 07.05.2013 р. (повна оплата товару - 08.05.2013 р.), за видатковою накладною № 12 від 03.05.2013 р. - з14.05.2013 р. (повна оплата товару - 27.05.2013 р.), а за видатковою накладною № 16 від 10.05.2013 р. - з 21.05.2013 р. (повна оплата товару - 28.05.2013 р.).

Таким чином, враховуючи те, що заборгованість за товар, отриманий відповідачем за вказаними накладними, існувала у травні 2013 р. менше ніж 15 календарних днів, то відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» інфляційні втрати за вказаний період не підлягають стягненню, а позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (07420, Київська область, Броварський район, смт. Калита, вул. Перемоги, 2, код 00951758) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Агрос» (49000, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н, вул. Миронова, 7А, офіс 302, код 38433705) 216086,40 грн . (двісті шістнадцять тисяч вісімдесят шість грн. 40 коп.) заборгованості, 3460,63 грн. (три тисячі чотириста шістдесят грн. 63 коп.) пені, 728,47 грн. (сімсот двадцять вісім грн. 47 коп.) 3% річних та 4405,51 грн . (чотири тисячі чотириста п'ять грн. 51 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий Рябцева О.О.

Суддя Антонова В.М.

Суддя Бабкіна В.М.

Рішення підписано 24.12.2013 р.