Постанова

від 17.12.2013 по справі 812/10401/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року Справа № 812/10401/13-а

о 15 годині 50 хвилин м. Луганськ

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Ципко О.В.,

за участю секретаря: Гаркуші Ю.О.,

представників позивача: Мирчук В.В., голови правління - керівника (довідка з

ЄДРПОУ серії АБ №651685)

Мирошниченко О.В. (довіреність від 16.12.2013 №178)

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Краснолучвуглебуд" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій протиправними, скасування постанови від 19.11.2013 ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Краснолучвуглебуд" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій протиправними, скасування постанови від 19.11.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.11.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області прийнято постанову ВП №37435559 про арешт всього рухомого та нерухомого майна ПАТ «Краснолучвуглебуд». Підставою для винесення постанови є знаходження у провадженні зведеного виконавчого провадження №37435559.

На думку позивача, зазначена постанова винесена з порушенням діючого законодавства України та підлягає скасуванню з наступних підстав.

За приписами Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання здійснюються державним виконавцем лише у разі невиконання рішення у наданий боржнику строк для його самостійного виконання. Строк самостійного виконання рішення встановлюється за відповідною постановою про відкриття виконавчого провадження, яка має бути спрямована боржнику державним виконавцем рекомендованим письмом з повідомленням про вручення.

Однак, в порушення зазначених норм права, на адресу ПАТ «Краснолучвуглебуд» окрім постанови про арешт майна, інших документів виконавчого провадження, передбачених Законом, не надходило. Таким чином, боржник ПАТ «Краснолучвуглебуд» був позбавлений можливості самостійного виконання рішень зведеного виконавчого провадження.

Через відсутність грошових коштів, достатніх для задоволення вимог стягувачів, ПАТ «Краснолучвуглебуд» на теперішній час, з метою запобігання зайвих затрат, пов'язаних з примусовою реалізацією майна в рахунок виконання рішень про стягнення заборгованості по трудовим правовідносинам, що перебувають у зведеному виконавчому провадженні, готове в самостійному порядку реалізувати належне йому майно. Проте, через наявність встановленої державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, заборони на будь-які дій стосовно майна (накладення арешту) - ПАТ «Краснолучвуглебуд» позбавлено гарантованого права боржника на самостійне виконання рішення.

Позивач зазначив, що відповідно до Статуту, ПАТ «Краснолучвуглебуд» засноване відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 12 вересня 1996 року № 439 шляхом перетворення Тресту «Краснолучвуглебуд» у державне акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210/93 «Про корпоратизапію підприємств» і від 07.02.1996р. № 116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості».

У відповідності до листа Фонду державного майна України у Луганській області №11-04-05041 від 03.10.2013, частка держави у статутному фонді ПАТ «Краснолучвуглебуд» становить 50,492 %. В порушення зазначеного, державним виконавцем не було повідомлено регіональне відділення Фонду державного майна України у Луганській області про накладення арешту на майно боржника, чим позбавило Фонд належним чином здійснювати корпоративне управління правами держави.

Крім того, відповідно до листа від 12.09.2013 № 11-04-04654, регіональне відділення Фонду державного майна України у Луганській області з метою забезпечення погашення заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства надало згоду на реалізацію частини майна, що належить ПАТ «Краснолучвуглебуд».

Але винесення постанови від 19.11.2013 про арешт майна боржника робить неможливим виконання рішення правління, що погоджено з регіональним відділенням Фонду державного майна України у Луганській області, та робить неможливим виконання гарантованого права боржника на самостійне виконання рішення.

На підставі викладеного позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 19.11.2013 та скасувати зазначену постанову.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеному в позові, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся, причини неявки суду не повідомляв, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, правом на надання письмових заперечень не скористався, виконавче провадження №37435559, на виконання ухвали про відкриття провадження від 13 грудня 2013 року, не надав.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи, що справа повинна бути вирішена протягом 10 днів після відкриття провадження у справі, суд вирішив закінчити розгляд справи за відсутністю відповідача за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.11.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області прийнято постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна ПАТ «Краснолучвуглебуд» (а.с.13). Постанову прийнято у рамках виконання зведеного виконавчого провадження № 37435559 про стягнення з ПАТ «Краснолучвуглебуд» боргу на користь юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою статті 11 вищезазначеного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1 статуту ПАТ «Краснолучвуглебуд», підприємство засновано відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 12 вересня 1996 року № 439 шляхом перетворення Тресту «Краснолучвуглебуд» у державне акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизапію підприємств» і від 07.02.1996 № 116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості» (зворотній бік а.с.7).

У п.4.1 статуту зазначено, що засновником ПАТ «Краснолучвуглебуд» є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України (а.с.9).

Державна реєстрація ПАТ «Краснолучвуглебуд» здійснена виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 17.03.1992, номер запису 1380 105 0010 000267 (а.с.12).

03.07.2013 ПАТ «Краснолучвуглебуд» було проведено засідання правління, на якому постановлено реалізувати майно підприємства, а саме автокран КС-3571, 1984 року випуску, інвентарний №6626, державний номер 3006 ВГМ, номер двигуна 671275; бурову установку УКБ-500 з а/Урал, 1992 року випуску, інвентарний номер 7626, номер двигуна а/м 817586, шасі №178847; екскаватор АТЕК -881, 1994 року випуску, інвентарний номер 7863, номер двигуна 34121493; двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: м. Красний Луч, вул. Лутугіна, 22, інвентарний номер 206, 1966 року випуску, про що складено протокол засідання №4 від 03.07.2013 (а.с.15). Грошові кошти від реалізації вирішено направити на погашення заборгованості по сплаті заробітної плати працівникам підприємства та платежам до бюджету.

Відповідно до п.8.116 статуту ПАТ «Краснолучвуглебуд» до реалізації в процесі приватизації більш ніж 50% акцій держави у статутному капіталі підприємства, прийняті Правлінням рішення щодо вчинення правочинів з питань розпорядження (відчуження) майна підприємства, є правомочними лише у разі погодження таких рішень з органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави.

Представник позивача Мирчук В.В. в судовому засіданні пояснив, що для погодження рішення про відчуження майна ПАТ «Краснолучвуглебуд» позивач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області. Листом від 09.12.2013 №11-04-04654 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області погодило рішення правління від 03.07.2013, відображене у протоколі №4, про реалізація майна підприємства (а.с.16).

Також листом від 17.12.2013 №10-04-06418, адресованим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області Луганському окружному адміністративному суду, повідомлено, що Держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області є власником пакета акцій ПАТ «Краснолучвуглебуд», що становить 50,492% від статутного капіталу товариства. Виробнича діяльність ПАТ «Краснолучвуглебуд» з лютого 2011 року припинена, перспективи відродження виробничої діяльності підприємства відсутні. З метою забезпечення погашення заборгованості по заробітній платі регіональним відділенням погоджена реалізація майна товариства (а.с.24).

Згідно із п.2 ст.66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Відповідно до п.3 ст.66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Із аналізу норм даної статті вбачається, що про накладення арешту на майно позивача державний виконавець повинен був повідомити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Ухвалою суду від 13 грудня 2013 року у відповідача було витребувано оригінал виконавчого провадження №37435559, в рамках якого було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.11.2013, однак в порушення ст.71 КАС України та вимог суду, відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача. Відповідач не скористався можливістю надати письмові заперечення по суті заявлених вимог, не забезпечив участь представника в судове засідання та не виконав вимог суду в частині надання доказів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в частині першій статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до суду не надано доказів на спростування позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач прийняв постанову від 19.11.2013 із порушенням діючого законодавства, а саме порушив п.3 ст.66 Закону України «Про виконавче провадження».

За наведених обставин, постанова від 19.11.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження підлягає скасуванню.

Позовна вимога щодо визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови від 19.11.2013, залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови державного виконавця. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 34,41 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Краснолучвуглебуд" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області задовольнити частково.

Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 19.11.2013 ВП №37435559 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Краснолучвуглебуд" (94504 Луганська область, м. Красний Луч, вул. Лутугіна, 22, код 20164703) з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2013 року.

Суддя О.В. Ципко