Рішення

від 10.12.2013 по справі 914/3652/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа № 914/3652/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький сирзавод", м.Бучач, Тернопільська область

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Львів

про стягнення 30 617,15 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Павлишин І.В. - юрисконсульт (довіреність б/н від 15.05.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучацький сирзавод" до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення 27 851,75 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.55 НПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.55 ГПК України в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

З огляду на положення вищевказаної норми, слід зазначити, що при поданні позову його ціна становила 30 617,15 грн. з яких 27 851,75 грн. основного боргу та 2 765,40 грн. пені.

Ухвалою суду від 26.09.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.10.2013р.

Ухвалою суду від 11.10.2013р. виправлено описку допущену в ухвалі суду від 26.09.2013р. в даті призначення судового засідання з 23.10.2013р. на 30.10.2013р.

Ухвалою суду від 30.10.2013р. розгляд справи відкладено на 13.11.2013р. для надання позивачу можливості виконати вимоги ухвал суду.

Ухвалою суду від 13.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 25.11.2013р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

В судовому засіданні 25.11.2013р. продовжено строк розгляду спору до 10.12.2013р. та відкладено розгляд справи на 10.12.2013р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву, якою на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2013р. долучив до матеріалів справи докази надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1.

Крім того, у вищенаведеній заяві позивач зазначив, що відмовляється від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2 765,40 грн. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 27 851,75 грн. підтримав повністю, просив стягнути з відповідача вказану суму.

Відповідач в судове засідання не з»явився, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки не пояснив. Про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням №8113100098391 від 29.11.2013р., вручено 03.12.2013р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.11.2013р. за №17608501 наданого представником позивача, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 станом на 20.11.2013р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на 10.12.2013р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

31.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучацький сирзавод" (постачальник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір №106 поставки (далі по тексту - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець зобов'язувався прийняти і оплати товар на умовах цього договору.

Згідно п.3.2. договору поставка товару здійснюється засобами та за рахунок постачальника. Датою поставки товару вважається день підписання товаросупроводжувальних документів (накладних).

Згідно п.5.1. та п.5.2. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів за поставлену продукцію готівкою в касу, або шляхом перерахунку протягом 7 банківських днів. У випадку прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Сторони уклали додаток №1 до договору поставки №106 від 31.12.2010р., яким змінили умови п.5 договору поставки №106 від 31.12.2010р. та виклали в наступній редакції: «Постачальник поставляє товар покупцю з моменту передоплати у розмірі 100% або перерахунку грошових коштів за поставлену продукцію готівкою в касу».

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (сир) на загальну суму 89 934,86 грн., згідно накладних: №002393 від 19.04.2011р. на суму 7 788,54 грн.; №005375 від 17.08.2011р. на суму 8 866,81 грн.; №000545 від 08.02.2011р. на суму 8 736,00 грн.; №003857 від 16.06.2011р. на суму 11 472,96 грн.; №003448 від 02.06.2011р. на суму 18 639,12 грн.; №004027 від 22.06.2011р. на суму 7 955,20 грн.; №001971 від 06.04.2011р. на суму 8 067,19 грн.; №003073 від 16.05.2011р. на суму 18 409,04 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар провів частково, на суму 62 083,11 грн., відтак, основний борг складає 27 851,75 грн.

Позивач керуючись умовами п.5.2. договору, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню в сумі 2 765,40 грн.

Отже, при поданні позову позивач просив стягнути з відповідача 30 617,15 грн., з яких 27 851,75 грн. основний борг та 2 765,40 грн. пені.

З врахуванням поданої позивачем заяви про відмову від позовних вимог про стягнення пені, заборгованість становить 27 851,75 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується накладними на загальну суму 89 934,86 грн., а саме: №002393 від 19.04.2011р. на суму 7 788,54 грн.; №005375 від 17.08.2011р. на суму 8 866,81 грн.; №000545 від 08.02.2011р. на суму 8 736,00 грн.; №003857 від 16.06.2011р. на суму 11 472,96 грн.; №003448 від 02.06.2011р. на суму 18639,12 грн.; №004027 від 22.06.2011р. на суму 7 955,20 грн.; №001971 від 06.04.2011р. на суму 8 067,19 грн.; №003073 від 16.05.2011р. на суму 18 409,04 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.5.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів за поставлену продукцію готівкою в касу, або шляхом перерахунку протягом 7 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи сторони уклали додаток №1 до договору поставки №106 від 31.12.2010р., яким змінили умови п.5 договору поставки №106 від 31.12.2010р. та виклали в наступній редакції: Постачальник поставляє товар покупцю з моменту передоплати у розмірі 100% або перерахунку грошових коштів за поставлену продукцію готівкою в касу.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар провів частково в сумі 62 083,11 грн. Вказана сума була сплачена відповідачем готівкою в касу позивача, що відображено в оборотно-сальдових відомостях долучених позивачем до матеріалів справи. Відтак, основний борг становить 27 851,75 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 27 851,75 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 2 765,40 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Згідно ст.78 ГПК України, позивач до прийняття рішення у справі має право відмовитись від позову, про що зазначає в адресованій господарському суду письмовій заяві.

Наслідком відмови позивача від позову, згідно ст.80 ГПК України, є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд, розглянувши заяву представника позивача, перевіривши його повноваження на право відмови від позову в частині стягнення пені в розмірі 2 765,40 грн., враховуючи, що його дії не суперечать закону та не порушують права та охоронювані законом інтереси, приймає відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 2 765,40 грн. та відповідно до п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі в цій частині.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити частково.

Відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростовував.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1007 від 05.09.2013р. - 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної суми позову.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, п. 4 ч.1 ст. 80, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький сирзавод" (48400, Тернопільська область, м.Бучач, вул.Галицька, 176; р/р 26001000115399 в ПАТ "КБ Хрещатик"; МФО 338653; код ЄДРПОУ 30811896) основний борг в сумі 27 851,75 грн. та 1565,10 грн. судового збору.

3 . Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 2 765,40 грн. припинити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 16.12.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.