Постанова

від 24.12.2013 по справі 923/1308/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р.Справа № 923/1308/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Павленко І.В. (за довіреністю),

від відповідача - Кутковський А.П. (директор),

від третьої особи - Кравченко О.Б. (за довіреністю), Петровський Д.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „СКЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН"

на рішення господарського суду Херсонської області від 14.11.2013р.

по справі № 923/1308/13

за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СКЛ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН"

про стягнення 63 873, 54 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 24.12.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (далі - ДП „Адміністрація морських портів України", позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „СКЛ" (далі - ТОВ „СКЛ", відповідач) про стягнення загальної суми заборгованості 63 873,54 грн., з якої: борг за надані послуги позивачем з регулювання руху суден та право проходження Херсонським каналом, які знаходяться під агентуванням відповідача, у період з березня 2013р. по червень 2013р. у розмірі 62 027, 41 грн. та пеня в сумі 1 846, 13 грн.

Позов мотивований тим, що 01.01.2011р. між сторонами був укладений договір №75/П-11 із змінами, внесеними додатковими угодами про надання послуг Службою регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та за право проходження по Херсонському морському каналу. З березня 2013р. по червень 2013р. позивач надав відповідачу послуги, за які відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим утворився борг на який було нараховано пеню. Надання послуг підтверджується рахунками виставленими позивачем відповідачу для сплати .

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.10.2013 р. залучено до участі у справі № 923/1308/13 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН" (далі - ТОВ СП „НІБУЛОН", третя особа).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.11.2013р. позов ДП „Адміністрація морських портів України" задоволено, з відповідача стягнуто 62 027,41грн. сума основного боргу, 1 846,13 грн. пені та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач прострочив оплату наданих послуг та відповідно до п. 4.2.2. договору №75/П-11 від 01.01.2011р., в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.04.2013р. борг не сплатив, документи які спростовують позовні вимоги не надав.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ „СКЛ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки неправильно застосовані норми матеріального права, недоведені обставини, що мають значення для справи.

Скаржник посилається на те, що позивач не є морським портом, тому не має права отримувати канальний збір. Буксири ТОВ СП „НІБУЛОН" не здійснювали вантажних комерційних рейсів, а тому були звільнені від сплати канального збору. Судом не враховано, що судна третьої особи, з приводу яких заявлено позов, мають осадку (заглиблення) до 4,0 м, а отже рухалися за бровками каналу, а в сам канал не заходили. Надані позивачем докази - інформація Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден „Дельта-лоцман" не є належними доказами. Позивачем не доведено правових підстав, які б свідчили про обов'язок ТОВ „СКЛ" сплачувати ДП „Дельта-лоцман" канальний збір та збору за послуги СРРС. Крім цього, апелянт зазначив, що позивачем не доведено отримання відповідачем рахунків ДП „Адміністрація морських портів України", що в свою чергу впливає на обґрунтованість розрахункової позивачем суми пені.

09.12.2013р.до Одеського апеляційного господарського суду також надійшла апеляційна скарга ТОВ СП „НІБУЛОН" на рішення господарського суду Херсонської області від 14.11.2013 року, яка містить ті ж самі доводи, що й апеляційна скарга ТОВ „СКЛ". Дана скарга була прийнята ухвалою апеляційного суду від 10.12.2013р. та призначена до сумісного розгляду з апеляційною скаргою ТОВ „СКЛ" на 24.12.2013р.

19.12.2013 р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України", в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ СП „НІБУЛОН" без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні 24.12.2013р. представник позивача надав пояснення, в яких підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 24.12.2013р. представники відповідача та третьої особи також надали пояснення, просили апеляційні скарги задовольнити, а рішення господарського суду скасувати.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 01.01.2011р. між ДП „Дельта-лоцман" (підприємство) та ТОВ „СКЛ" (агент) укладено договір № 75/П-11 з додатковими угодами №№ 1-4, за умовами якого підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги (п. 1.1 договору).

Додатковою угодою № 4 від 18.06.2013р. до договору № 75/П-11 від 01.01.2011р. про заміну сторони в зобов'язані, укладеною між ДП „Дельта-лоцман" (Сторона 1), ТОВ „СКЛ" (Сторона 2) та ДП „Адміністрація морських портів України" (Сторона 3) сторони домовились про заміну з 13.06.2013р. „Сторони 1" на „Сторону 3" як зобов'язану та управнену сторону в Договорі. Сторона 2 підтвердила згоду на заміну „Сторони 1" на „Сторону 3" в Договорі в порядку та на умовах, визначених Додатковою угодою.

З 13.06.2013р. всі права та обов'язки „Сторони 1" за Договором перейшли до „Сторони 3". Сторони погодили, що заміна Сторони за цією Додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що пов'язані із заміною „Сторони 1" на „Сторону 3".

Відповідно до умов п. 2.2.3.-2.2.4. Договору агент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату відповідно до умов цього договору. Сплачувати рахунки, виставлені підприємством у терміни, визначені цим Договором.

За умовами п.4.1, 4.2.1, 4.3, 4.4 договору порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. До подання заявки агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ, послуг, що мають бути надані підприємством на підставі цієї заявки. Зобов'язання по оплаті вважаються виконаними агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок підприємства. Сторонами не рідше одного разу на місяць проводиться звіряння по взаєморозрахунках.

Відповідно до п. 4.2.2. Договору, остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі десяти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках (в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.04.2011р. до договору № 75/П-11 від 01.01.2011р.).

Відповідно до п. 5.4. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 25.04.2012р., в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2. і п. 4.3. Договору, Агент, за вимогою Підприємства, несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за надані послуги виставив ТОВ "СКЛ" рахунки, а саме: № ДЕ-00948 від 26.03.2013; № ДЕ-00949 від 26.03.2013; № ДЕ-01024 від 31.03.2013; № ДЕ-01422 від 30.04.2013; № ДЕ-01424 від 30.04.2013; № ДЕ-01425 від 30.04.2013; № ДЕ-01426 від 30.04.2013; № ДЕ-01427 від 30.04.2013; № ДЕ-01446 від 30.04.2013; № ДЕ-01466 від 30.04.2013; № ДЕ-01467 від 30.04.2013; № ДЕ-01468 від 30.04.2013; № ДЕ-01469 від 30.04.2013; № ДЕ-01676 від 28.05.2013; № ДЕ-01678 від 28.05.2013; № ДЕ-01679 від 28.05.2013; № ДЕ-01680 від 28.05.2013; № ДЕ-01681 від 28.05.2013; № ДЕ-01682 від 28.05.2013; № ДЕ-01683 від 28.05.2013; № ДЕ-01685 від 28.05.2013; № ДЕ-01686 від 28.05.2013; № ДЕ-01687 від 28.05.2013; № ДЕ-01688 від 28.05.2013; № ДЕ-01689 від 28.05.2013; № ДЕ-01690 від 28.05.2013; № ДЕ-01692 від 28.05.2013; № ДЕ-01807 від 31.05.2013; № ДЕ-01808 від 31.05.2013; № ДЕ-01809 від 31.05.2013; № ДЕ-01810 від 31.05.2013; № ДЕ-01811 від 31.05.2013; № ДЕ-01812 від 31.05.2013; № ДЕ-01813 від 31.05.2013; № ДЕ-01814 від 31.05.2013; № ДЕ-01815 від 31.05.2013; № ДЕ-01816 від 31.05.2013; № ДЕ-01817 від 31.05.2013; № ДЕ-01818 від 31.05.2013; № ДЕ-01819 від 31.05.2013; № ДЕ-01820 від 31.05.2013; № ДЕ-01821 від 31.05.2013; № ДЕ-01822 від 31.05.2013; № ДЕ-02008 від 12.06.2013; № ДЕ-02009 від 12.06.2013; № ДЕ-02010 від 12.06.2013; № ДЕ-02014 від 12.06.2013; № ДЕ-02015 від 12.06.2013; № ДЕ-02016 від 12.06.2013; № ДЕ-02019 від 12.06.2013; № ДЕ-02021 від 12.06.2013; № ДЕ-02023 від 12.06.2013; № ДЕ-02024 від12.06.2013, зазначені рахунки були надіслані на адресу відповідача.

Крім того, на адресу ТОВ „СКЛ" були направлені претензії від 23.04.2013р. № 1960, від 21.05.2013р. № 2422, від 22.07.2013р. № 461, від 28.08.2013р. № 1060, які відповідач залишив без відповіді.

Оскільки вищевказані рахунки не були своєчасно оплачені відповідачем, це зумовило звернення ДП „Адміністрація морських портів України" до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ТОВ „СКЛ" основного боргу в сумі 62 027,41 грн. та пені в розмірі 1 846,13 грн..

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 62 027,41 грн. виходячи з наступного.

Згідно із ст.ст. 3 - 4 Кодексу торговельного мореплавства (далі -КТМ) України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

До правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України, якщо вони не врегульовані цим Кодексом.

З метою забезпечення безпеки судноплавства згідно із зобов'язаннями міжнародних договорів, стороною яких є Україна, Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.1998 року № 2098 „Питання безпеки судноплавства України" (в редакції постанови від 10.07.2006 року № 953) поклав функції з лоцманського проведення, регулювання руху суден та утримання судноплавних шляхів на державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку, виконання яких слід здійснювати за рахунок відповідних лоцманського збору, збору за користування послугами служби регулювання руху суден та канального збору.

ДП „Дельта-лоцман" віднесено до Переліку підприємств, установ та організацій, що безпосередньо підпорядковуються Міністерству транспорту та зв'язку України (на даний час - Міністерству інфраструктури України), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.05.2007 року № 440.

Відповідно до п. 9 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2006 року № 945 „Щодо удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства" на підставі акту приймання-передачі від 02.10.2006 року державне підприємство „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" передало з балансу, а ДП „Дельта-лоцман" прийняло на баланс гідротехнічні споруди - Бузько - Дніпровсько - лиманський та Херсонський морський канали згідно технічних паспортів.

Таким чином, Херсонський морський канал є гідротехнічною спорудою, яка перебуває на балансі ДП „Дельта-лоцман" та утримується нею за рахунок коштів від канального збору.

Крім того, Наказом Міністра транспорту України № 312 від 15.04.2004 року „Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України" до повноважень ДП „Дельта-лоцман" віднесено забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

Пунктом 18 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 (прийнятою відповідно до ст. 84 КТМ України) передбачено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за відповідними ставками.

Згідно Примітки 2 до п. 18 Положення про портові збори, за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського і Херсонського морського каналу без заходження в морські порти (причали) канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками відповідно державному підприємству "Дельта-лоцман" та морським торговельним портам Миколаїв і Херсон у розмірах, установлених для портів Миколаїв (морський) і Херсон (морський).

Враховуючи, що буксири та баржі, агентом яких є ТОВ „СКЛ" (Судновласник - ТОВ „СП „НІБУЛОН"), мають осадку менш ніж 4,5 метра, ставки канального збору застосовувались з коефіцієнтом 0,38, що відповідає вимогам примітки № 3 до зазначеного пункту 18 постанови № 1544.

Відповідно до п. 1 Положення про портові збори, портові збори справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

При цьому, приміткою 2 до п. 1 цього Положення визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Колегія суддів зауважує, твердження скаржника, що буксири ТОВ СП „НІБУЛОН" не здійснювали вантажних комерційних рейсів, спростовується наступним: ТОВ СП „НІБУЛОН" - підприємство, яке здійснює діяльність, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Зазначене підприємство спеціалізується на продажі зернової продукції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Таким чином, ТОВ СП „НІБУЛОН" здійснює комерційну господарську діяльність (господарська діяльність з метою одержання прибутку).

Хоча в коносаментах, копії яких надано ТОВ СП „НІБУЛОН", є напис про вчинення некомерційних рейсів, внутрішніх перевезень, у відносинах, що є спірними в частині канального збору та послуг служби регулювання руху суден, проте з точки зору змісту Господарського кодексу України здійснення такого внутрішнього перевезення вантажів чи прямування за такими вантажами з одного підрозділу суб'єкта підприємницької діяльності до іншого є елементом підприємницької діяльності, спрямованим на отримання прибутку, тому у значенні для спірних у справі відносин, питань вважається, що буксири та баржі вчинювали комерційні вантажні рейси, вважалися при цьому належними до суден групи А, які не звільняються від сплати канального збору.

Також, з приписів ст. 138 Податкового кодексу України вбачається, що до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, входять витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: у тому числі і витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства.

Отже, транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів ТОВ „СП „НІБУЛОН" є одною із складових господарської діяльності зазначеного підприємства з метою реалізації продукції (з метою отримання прибутку) та зазначене переміщення є комерційною діяльністю.

Відповідно до паспорту Херсонського морського каналу, Херсонський морський канал слугує для підходу до порту Херсон, траса каналу проходить по Дніпро-Бузькому лиману.

Загальна довжина траси каналу 40,0 км. Кількість колін - 3.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до норм законодавства, а саме правилам плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. № 655, буксири та баржі ТОВ „СП „НІБУЛОН" проходили окремими ділянками каналу, що підтверджується записами радіолокаційного контролю про рух зазначених суден, на яких видно, що судна відповідача знаходяться на каналі.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що згідно ст. 115 КТМ України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно п.4.1 Положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 28.05.2001р., служби регулювання руху суден (СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден. Відповідно до п. 3.6 цього Положення утримання СРРС здійснюється за рахунок коштів від збору за послуги СРРС.

Пунктом 1 наказу Мінтрансу України від 15.04.2004р. № 312 „Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України" визначено, що на ДП „Дельта-лоцман" покладено з 00 годин 00 хвилин 01.05.2004 р. функції з забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

Пунктом 62 Зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996р. № 214, встановлено, що при наданні судновласникам послуг, не передбачених цими Зборами і платою, застосовуються вільні ціни відповідно до законодавства.

Порядок стягнення та розмір ставок збору за послуги СРРС з суден каботажного плавання визначаються (встановлюються) „Положенням про лоцманський збір і збір за користування послугами служби регулювання руху суден, що справляються ДП „Дельта-лоцман" з суден у каботажному плаванні", розробленим Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України (УкрНДІМФ) та затвердженим наказом ДП „Дельта-лоцман" від 11.06.2007 № 298.

Так, 26.12.2012р. листом № 7534 ДП „Дельта-лоцман" повідомило відповідача про тарифи на послуги на 2013 рік.

Пунктом 1.3 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. № 655, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.10.2007р. за № 1150/14417 (далі - Правила плавання) визначений термін - послуги СРРС - це інформаційні послуги, навігаційна допомога (радіолокаційне проведення), радіолокаційний контроль за рухом та стоянкою суден на якорі, організація руху та регулювання руху суден.

Згідно з пунктом 2.2.2. Правил плавання у їх районі дії рух суден цілодобово регулюється службою регулювання руху суден ДП „Дельта-лоцман", до складу якої входять: ЦРРС „Руська Коса", ПРРС „Іллічівськ", „Одеса", „Южний", „Очаків" та „Широка Балка". Рух суден у зоні дії ЦРРС/ПРРС, вхід до зони дії, постановка на якір, зняття з якоря, відхід від причалу виконуються суднами тільки з дозволу відповідного ЦРРС/ПРРС. Дозвіл повинен бути отриманий не менш ніж за 30 хвилин до початку зазначеної дії. Дозвіл анулюється і повинен бути одержаний знову, якщо судно не почне зазначені дії протягом 30 хвилин. Кожне судно за 30 хвилин до входу в район дії Правил повинно встановити радіозв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС (канали зв'язку і позивні ПРРС та МЛС зазначені в додатку 2, канали зв'язку з портами, портпунктами, ІДПН - у додатку 3). Судна осадкою до 4,0 м, капітани яких мають право на плавання без лоцмана, які прямують до БДЛК по РШ-59 та РШ-2, повинні завчасно встановити радіозв'язок з ПРРС "Очаків" та повідомити прізвище капітана (п. 2.3.1. Правил плавання).

Згідно вимог пункту 2.2.8. Правил плавання ЦРРС/ПРРС надають суднам такі послуги: інформаційне обслуговування, надання навігаційної допомоги (радіолокаційне проведення), регулювання руху суден. ЦРРС/ПРРС зобов'язані надавати суднам інформацію, рекомендації, вказівки щодо безпеки судноплавства та регулювання руху суден. Для кораблів і суден Військово-Морських Сил Збройних Сил України послуги ЦРРС/ПРРС у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах надаються безкоштовно. Усі судна, які проходять через зони дії ЦРРС/ПРРС, зобов'язані отримувати інформацію, виконувати рекомендації та вказівки ЦРРС/ПРРС (п. 2.2.3. Правил плавання).

У відповідності до п. 2.4.1. Правил плавання ЦРРС/ПРРС здійснюють такі види обслуговування: а) радіолокаційний контроль за безпекою судноплавства, а також за місцезнаходженням суден на якірних місцях в очікуванні транзитного проходу або проведення перевантажувальних операцій; б) регулювання руху суден; в) радіолокаційне проведення суден (надання навігаційної допомоги); г) надання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій; ґ) інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку судноплавства; д) надання суднам та стороннім організаціям навігаційної та комерційної інформації. Радіолокаційний контроль за рухом суден та стоянкою суден на якорі здійснюється постійно (п. 2.4.2. Правил плавання).

Господарським судом вірно встановлено, що судна під агентуванням відповідача отримували послуги з інформаційного обслуговування та радіолокаційного контролю, відповідно до п. 2.3.1. та 2.4.2. Правил плавання.

Пунктом 3.2 Правил плавання визначена організація руху суден на БДЛК і ХМК у зоні дії РС РРС Дніпро-Бузького регіону. Зокрема, п. 3.2.1. Правил плавання встановлює, що Регіональна служба регулювання руху суден Дніпро-Бузького регіону ДП „Дельта-лоцман" організовує суднопотік у зоні своєї дії шляхом завчасного планування руху суден. Кожне судно, яке прямує до БДЛК і/або ХМК, повинно одержати дозвіл на плавання в зоні дії РС РРС. Зона дії РС РРС поділяється на сектори, які закріплені за ЦРРС „Руська Коса", ПРРС „Очаків" і „Широка Балка", що входять до її складу. Судна, що постійно здійснюють плавання в межах зони дії РС РРС (буксири місцевого базування, судна портового флоту портів регіону, судна днопоглиблювальних караванів, що ведуть роботи в зоні дії РС РРС та ін.), подають заявку на рух не менш, ніж за 30 хвилин до передбачуваного часу початку руху на робочому каналі радіозв'язку ЦРРС/ПРРС, у зоні дії якого вони перебувають (п. 3.2.7. Правил плавання).

Згідно вимог пункту 2.4.7. Правил плавання радіообмін ЦРРС/ПРРС із суднами, а також поточні навігаційні обставини документально фіксуються.

З викладеного вбачається, що регулювання руху суден здійснюється з метою забезпечення безпеки судноплавства, під якою розуміється збереження людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків. Отже, проходження судном в зоні дії Правил плавання є неможливим без користування послугами служби регулювання руху суден.

З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем послуг служби регулювання руху суден підтверджується квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден, з яких вбачається, що судна відповідача користувались послугами СРРС. З аналізу пунктів 2.3.1. та 3.2.7. Правил плавання слідує, що вихід капітана судна на зв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС вважається поданням заявки на рух судна та є доказом того, що судно користується послугами СРРС.

Також, на виконання вимог пункту 2.4.7. Правил плавання в матеріалах справи наявні надані позивачем відтворення записів радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден „Дельта-Навігатор", з яких видно траєкторію руху суден.

На підставі цих даних, походження яких, за вірною оцінкою суду першої інстанції, не є сумнівним, факти надання позивачем відповідачу послуг служби регулювання руху суден судом правомірно визнані доведеними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що судна відповідача, здійснюючи рух по Херсонському морському каналу, користувались послугами СРРС, які мають бути оплачені за встановленими ставками.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційних скарг щодо недоведеності позивачем наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку сплачувати канальний збір та послуги СРРС, виходячи з наступного.

Оскільки судна відповідача здійснювали проходження Херсонським морським каналом під час здійснення комерційних рейсів, то відповідач зобов'язаний сплатити канальний збір. При цьому обов'язок сплати канальних зборів не регулюється договірними відносинами і не ставиться в залежність від їх існування.

Портові збори є обов'язковими цільовими платежами, встановленими законодавством і обов'язок з їх оплати відповідно до ст. 174 ГК України, ст.ст. 1, 3, 84 КТМ України виникає безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює діяльність з торгового мореплавства на підставі фактів проходження судном каналом.

Що ж стосується послуг СРРС, то вони надаються з єдиною метою - забезпечення безпеки судноплавства, під якою розуміється збереження людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного із загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків. Відтак, для сплати канального збору та послуг СРРС встановлена обов'язковість, для їх сплати не потрібно укладати окремий договір, а достатньо підтвердженого документально факту проходження судами відповідача каналу та користування послугами служби СРРС, що й було встановлено судом в ході розгляду справи.

Щодо позовних вимог ДП „Адміністрація морських портів України" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 846,13 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Керуючись ст. 549 ЦК України, ст. 230, 231 ГК України, п. 5.4 договору № 75/П-11 від 01.01.2011р. укладеного між сторонами, перевіривши розрахунок пені проведений господарським судом, судова колегія дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно і місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ДП „Адміністрація морських портів України" в частині стягнення пені в розмірі 1 846,13 грн.

З огляду на викладене судова колегія, дійшла до висновку, що місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам і вмотивовано задовольнив позов ДП „Адміністрація морських портів України".

Наведені скаржниками у апеляційних скаргах доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 14.11.2013 року по справі № 923/1308/13 залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.12.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.