Постанова

від 16.12.2013 по справі 810/6117/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року 810/6117/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької-Саєнко І.М.,

представника позивача - Гаврилюка А.В.,

представника відповідача - Ступака Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» до проДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 23.10.2013 № 0001432301 та № 0001442301.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Спецкомплект3000», та про безпідставне формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам із ТОВ «Спецкомплект3000». На думку податкового органу, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Спецкомплект3000» не мали реального характеру, оскільки товар фактично контрагентами не поставлявся.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит та витрати по взаємовідносинам із ТОВ «Спецкомплект3000». Зазначив, що завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» з боку позивача не було, оскільки ще до проведення перевірки товариством самостійно відкореговано власні податкові зобов'язання та знято раніше задекларований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» за березень 2013 року у розмірі 170001,03 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим органом Києво-Святошинської районної державної адміністрації в Київській області 02.12.2002. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.12.2002 за № 1415 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.12.2002 № 13842174 (індивідуальний податковий номер 322949010132).

19 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Спецкомплект 3000» було укладено Договір поставки № 687/72, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Спецкомплект 3000») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (поліролі, освіжувачі повітря, омивачі скла).

На підтвердження дійсної поставки товарів позивач надав податкові накладні від 01.09.2011 № 1, від 15.09.2011 № 73, від 16.09.2011 № 84 та видаткові накладні.

Товар було передано позивачу за адресами: м. Київ вул. Броварська, 2а (Бориспільське шосе) та м. Вишневе на вул. Промисловій, 5, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Крім того, 19.01.2010 року між Харківською, Одеською, Рівненською філіями позивача та ТОВ «Спецкомплект 3000» було укладено аналогічні вищенаведеному договори поставки товарів № 689/453, № 690/82 та № 691.

На підтвердження дійсної поставки товарів згідно із вказаними договорами позивач надав податкові накладні від 01.09.2011 № 2, від 15.09.2011 № 70, від 01.09.2011 № 3 та видаткові накладні.

Товари було передано позивачу за адресами: м. Харків, вул. Героїв Праці, 9, м. Одеса, вул. Середня, 83-А, м. Рівне, вул. Курчатова, 9, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

За здійсненими господарськими відносинами з ТОВ «Спецкомплект» позивачем віднесено до витрат суму коштів, сплачених контрагенту за поставлені товари, та до податкового кредиту суму податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 3598,41 грн.

Щодо господарських відносин з ТОВ «Саноіл Торг» позивач зазначив наступне.

03 червня 2013 року ТОВ «Експансія» подало до податкового органу уточнюючий розрахунок до Декларації за березень 2013 року та Розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Уточнюючого розрахунку від 03.06.2013. Вказаним уточнюючим розрахунком позивачем самостійно зменшено суму податкового кредиту, сформованого по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» та задекларованого у березні 2013 року на суму ПДВ 170001,03 грн.

Уточнюючий розрахунок прийнято відповідачем 03.06.2013 року, що підтверджується копією квитанції №2 про прийняття звітності в електронній формі.

Із змісту Уточнюючого розрахунку вбачається, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті позивачем до Бюджету за березень 2013 року збільшилася на 1187898,00 грн. (ряд. 25.1 Уточнюючого розрахунку).

Крім того, у відповідності до положень Податкового кодексу, позивачем було самостійно нараховано суму штрафу у зв'язку з виправленням помилки у розмірі 35637,00 грн., що складає 3% від суми недоплати в розмірі 1 187 898,00 грн.

Також, внаслідок самостійно виявленого заниження податкового зобов'язання з ПДВ, відповідачем було нараховано пеню в розмірі 7 000,00 грн.

Сума недоплати та штраф були сплачені позивачем 03.06.2013, що підтверджується копією платіжного доручення від 03.06.2013 № 1926544. Факт сплати пені в розмірі 7 000,00 грн. підтверджується копією платіжного доручення від 17.06.2013 № 1944087.

У вересні 2013 року на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.09.2013 № 225 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спецкомплект-3000» за вересень 2011 року та ТОВ «Саноіл Торг» за березень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 04.10.2013 № 174/22-2/32294905.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 703 599,00 грн. та пунктів 14.1.27, 14.1.36 статті 14, пунктів 138.1.1, 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, що призвело до завищення збитків, задекларованих за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 17 990,00 грн.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів м. Києва від 12.10.2012 № 841/2240/33099366 «Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Спецкомплект-3000» (код ЄДРПОУ 33099366) за період діяльності з 11.06.2007 по 02.10.2012» та Акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 19.07.2013 №431/22-20/37269136 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.05.2013, якими встановлено, що ТОВ «Спецкомплект-3000» та ТОВ «Саноіл Торг» не здійснювали операції з придбання матеріальних-цінностей у контрагентів-продавців у вересні 2011 року та березні 2013 року відповідно.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безтоварність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Спецкомплект-3000», ТОВ «Саноіл Торг» у вересні 2011 року та березні 2013 року відповідно.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.10.2013 № 0001432301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 17 990,00 грн., та від 23.10.2013 № 0001442301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1703599,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 851800,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно із Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Таким чином, право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «Спецкомплект 3000» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Експансія» понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «Спецкомплект 3000» товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг та поставки товарів контрагентом. Податковий орган ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, як убачається із змісту договорів № 687/72 від 19.01.10, № 689/453 від 19.01.10, № 690/82 від 19.01.10, № 691 від 19.01.10 передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної.

При цьому, слід наголосити, що відповідно до пункту 4.3 зазначених договорів разом з товаром покупцю повинні передаватися документи, що підтверджують його якість та безпеку, включаючи завірені постачальником копії сертифікатів відповідності, посвідчення про якість, ветеринарні свідоцтва, карантинні сертифікати, висновки санітарно-гігієнічної експертизи, довіреність представника, в письмовому вигляді погоджене замовлення на відповідну партію, якщо воно було передане постачальнику для погодження за допомогою факсу або листом, а також інші передбачені законом чи іншими правовими актами документи.

Отже, документами, які підтверджують факт здійснення поставки товару за договорами, укладеними між ТОВ «Експансія» (покупець) та ТОВ «Спецкомплект3000» (постачальник), мають бути, зокрема: видаткові накладні та/або товарно-транспортні накладні, завірені постачальником копії документів про якість поставленого товару (сертифікатів відповідності, посвідчення про якість, ветеринарні свідоцтва, карантинні сертифікати, висновки санітарно-гігієнічної експертизи тощо).

Товар було отримано працівниками позивача, які діють згідно посадових інструкцій, що підтверджується копіями наказів про прийняття на роботу та посадових інструкцій із відмітками працівників про ознайомлення.

Також, в матеріалах справи міститься копія висновку державної санітарно-епідеміологічної служби від 04.08.2011 з додатком, що підтверджує якість поставленого товару.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових та видаткових накладних, наказів про прийняття на роботу, копії висновку державної санітарно-епідеміологічної служби позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Спецкомплект 3000».

А відтак, суд дійшов висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит та витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Спецкомплект 3000».

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» за березень 2013 року суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду, на момент проведення перевірки у позивача не було задекларованого податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг».

Як убачається з уточнюючого розрахунку від 03.06.2013, позивачем самостійно зменшено суму податкового кредиту, сформованого по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг», задекларованого у березні 2013 року на суму ПДВ 170001,03 грн.

Судом встановлено, що відповідач був обізнаний стосовно даного факту, про що свідчить наявна в матеріалах справи квитанція №2 від 03.06.2013 про прийняття уточнюючого розрахунку позивача та платіжні доручення про сплату позивачем штрафу та пені за самостійне виявлене заниження податкового зобов'язання за березень 2013 року.

Жодних інших сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл торг» за березень 2013 року позивачем задекларовано не було.

Це означає, що висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» за березень 2013 року є помилковими.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2013 № 0001432301 та № 0001442301, прийняті безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 23.10.2013 № 0001432301 та 23.10.2013 № 0001442301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» сплачений судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 грудня 2013 р.