Ухвала

від 12.08.2015 по справі 810/6117/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року м. Київ К/800/19963/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014

у справі № 810/6117/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Керноз К.І.,

відповідача - Ярового А.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2013 № 0001432301 та № 0001442301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами були відображені у податковому обліку позивача відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що фіктивність операцій з придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Спецкомплект 3000» (далі - ТОВ «Спецкомплект 3000») товарів у контрагентів виключає можливість поставки цих товарів позивачеві та, відповідно, правомірність формування даних податкового обліку за цими операціями.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спецкомплект 3000» за вересень 2011 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - ТОВ «Саноіл Торг») за березень 2013 року.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 04.10.2013 № 174/22-2/32294905 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 № 0001432301, за яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартали 2011 року в сумі 17 990 грн., а також податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 2 555 399 грн. (у тому числі 1 703 599 грн. за основним платежем та 851 800 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугували висновки Інспекції про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та цими контрагентами, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Вказаний висновок Інспекції мотивований посиланням на наявність ознак анонімних структур у діяльності цих суб'єктів господарювання (які не перебувають за місцем реєстрації, не мають майна, основних фондів, виробничих та трудових ресурсів для провадження реальної господарської діяльності та виконання задекларованих позивачем поставок), підписання первинних документів від імені ТОВ «Спецкомплект 3000» невстановленою особою, непідвередженість наявності у цих контрагентів активу, який у подальшому виступав предметом поставки позивачеві, з огляду на безтоварний характер операцій з придбання цього товару у третіх осіб.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Отже, при дослідження правильності формування платником витрат та податкового кредиту судам слід виходити не лише з формального подання платником усіх необхідних документів, але й встановити реальність фінансово-господарських правовідносин платника з його контрагентами.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці взаємовідносин платника з ТОВ «Спецкомплект 3000», суди встановили, що за договорами поставки від 19.01.2010 № 687/72, № 689/453, № 690/82 та № 691 названий постачальник зобов'язався поставити в адресу позивача товар (піролі, освіжувачі повітря, омивачі скла). На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано податкові накладні, видаткові накладні, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи на придбаний товар. Як встановили суди, зазначені документи оформлені з дотримання вимог чинного законодавства та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій, місце виконання поставок, осіб, які безпосередньо приймали товар від імені Товариства тощо.

Оцінивши зазначені документи за правилами статті 86 КАС, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що факт придбання позивачем спірних товарів документально підтверджений, у зв'язку з чим Товариство правомірно сформувало податковий кредит з ПДВ та витрати за цими операціями.

Досліджуючи доводи Інспекції про недобросовісність розглядуваного постачальника позивача, у тому числі у зв'язку з придбанням товару (який виступав предметом поставки позивачеві) у інших осіб за фіктивними операціями, суди обґрунтовано зазначили, що даний висновок Інспекції зроблений лише на підставі актів щодо проведення зустрічних перевірок цих суб'єктів господарювання, та не спростовує наявність у ТОВ «Спецкомплект 3000» активів, які були поставлені позивачеві; під час податкової перевірки Інспекцією не досліджувалося питання щодо дійсного походження товару, поставленого Товариству. Акти зустрічних перевірок контрагентів позивача не містять детального опису господарських операцій з поставки цими господарюючими суб'єктами товарів на користь позивача, а тому не можуть слугувати доказами реалізації ними в адресу платника саме тої продукції, що була придбана у перевірених підприємств з ознаками фіктивності.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій. Адже податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати постачання товарів позивачеві із залученням фізичних осіб на умовах найму та орендованого майна. До того ж, Інспекцією не наведено, які саме ресурси були необхідні для виконання розглядуваних поставок з урахуванням видів та габаритів поставленої продукції.

Неперебування контрагента за місцем реєстрації також не свідчить про неможливість провадження ним господарської діяльності за іншою адресою.

Слід зазначити, що у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

У справі, що переглядається, податковий орган не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчені поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для розшуку контрагентів позивача та з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували б висновок Інспекції про неможливість виконання ТОВ «Спецкомплект 3000» поставок продукції позивачеві.

По епізоду за операціями позивача з ТОВ «Саноіл Торг» суди встановили, що до початку податкової перевірки 03.06.2013 позивач подав до контролюючого органу в електронній формі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань до податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року, згідно з яким, зокрема, зменшив сформований за операціями з ТОВ «Саноіл Торг» податковий кредит з ПДВ на 170 001,03 грн. та визначив відповідну суму штрафних санкцій.

Факт одержання відповідачем вказаного уточнюючого розрахунку не заперечується; пояснень відносно того, чому показники цього уточнюючого розрахунку не були враховані контролюючим органом під час проведення податкової перевірки Товариства та визначення дійсного обсягу його податкового обов'язку, Інспекцією не надано.

У той же час суди врахували, що висновки податкового органу, покладені в основу нарахування платникові належних до сплати суд податків та зборів, повинні ґрунтуватися на об'єктивній та повній оцінці усіх поданих платником документах податкової та бухгалтерської звітності.

За таких обставин суди попередніх інстанцій з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією порушення платником правил оподаткування та правомірно задовольнили позов.

Доводи ж Інспекції, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з установленими судами обставинами спору та наданою оцінкою доказів, а тому не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів з урахуванням того, що в силу частини першої статті 220 КАС перевстановлення обставин справи та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 у справі № 810/6117/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак