Ухвала

від 10.12.2013 по справі 825/2892/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2892/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Прилуцьке АТП - 17407» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області до Відкритого акціонерного товариства «Прилуцьке АТП - 17407» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Прилуцьке АТП - 17407», в якому, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути податковий борг з податку на додану варітьсь у розмірі 36572,16 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, відповідачем до органу державної податкової служби були подані декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, якою самостійно нарахував грошове зобов'язання у розмірі 11747,00 грн., за березень 2013 року, якою самостійно нарахував грошове зобов'язання у розмірі 19699,00 грн., за квітень 2013 року, якою самостійно нарахував грошове зобов'язання у розмірі 10251,00 грн., за травень 2013 року, якою самостійно нарахував грошове зобов'язання у розмірі 16716,00 грн.

Зазначені зобов'язання були відображені в обліковій картці відповідача, про що свідчить відповідний витяг, та станом на час звернення контролюючого органу до суду про їх стягнення відповідачем не погашені.

Також, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було надано платіжні доручення про часткову сплату визначених грошових зобов'язань, у зв'язку із чим позивачем було зменшено позовні вимоги.

За таких обставин, загальна сума податкового зобов'язання, що визначена відповідачем самостійно, з урахуванням частково погашення складає 36572,16 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість, яка у зв'язку з несплатою відповідачем підлягає стягненню у судовому порядку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно пункту 57.1 статті 57 зазначеного Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, податковий борг підприємства з податку на додану вартість в сумі 36572,16 грн. виник з самостійно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, що підтверджується копією облікової картки платника податків та на час розгляду справи судом першої інстанції не сплачений, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що потягом процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки термін заявлення вимог не сплинув, заявлені вимоги не є вимогами конкурсними в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Прилуцьке АТП - 17407» залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 16.12.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.