Ухвала

від 10.12.2013 по справі 826/3245/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3245/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26 грудня 2012 року №0001244110, №0001324110,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26 грудня 2012 року №0001244110, №0001324110.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2013 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 26 грудня 2012 року №00012441140 в частині збільшеного грошового зобов'язання з екологічного податку на 2007,50 грн., та №0001324110 повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Також, не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2013 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено планову документальну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 12.12.2012 року №1412/41-10/2458466.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 249.7 ст. 249 Податкового кодексу України, що призвело до заниження екологічного податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) на загальну суму 105745,96 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на 2006,50 грн., за ІІ квартал 2011 року - 16716,42 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 20081,52 грн., за IV квартал - 24522,92 грн., за І квартал 2012 року - 21730,12 грн., за ІІ квартал 2012 року - 20688,48 грн.; порушення вимог пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України, що призвело до заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища (за розміщення відходів) за IV квартал 2010 року на 14081,04 грн.

26 грудня 2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення

- №0001244110, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 249.7 ст. 249 ПК України позивачу збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) на загальну суму 127503,72 грн., у тому числі за основним платежем 105745,96 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 21757,76 грн.;

- №0001324110, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України позивачу збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених місцях на загальну суму 17601,30 грн., у тому числі за основним платежем 14081,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3520,26 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 26 грудня 2012 року №0001244110 колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування порушення п. 249.7 ст. 249 ПК України орган державної податкової служби посилається на те, що позивач при обчисленні суми екологічного податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), застосований коефіцієнт реструктуризації податку - 0,03, що відповідно призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 103739,45 грн.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов висновку про обґрунтованість вказаного висновку контролюючого органу, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 242.1 статті 242 ПК України об'єктом та базою оподаткування екологічного податку є:

- обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти;

- обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання;

- обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами, крім: обсягів палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією; мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло- та електроенергії;

- обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

- обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

Пунктом 249.1 статті 249 ПК України визначено, що суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (крім тих, які визначені пунктом 240.2 та підпунктами 240.2 1.1 і 240.2 1.3 пункту 240.2 1 статті 240 цього Кодексу), податковими агентами (які визначені підпунктом 241.2.1 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу).

Згідно пункту 249.7 статті 249 ПК України суми податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), обчислюються платниками податку - експлуатуючими організаціями (операторів) атомних електростанцій, включаючи експлуатуючі організації (оператори) дослідницьких реакторів, самостійно щокварталу на основі показників виробництва електричної енергії, ставки податку, а також пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів виходячи з фактичного об'єму радіоактивних відходів, утворених за базовий податковий (звітний) період, і з фактичного об'єму радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року, та коригуючого коефіцієнта за формулою: АЕС = On х Н + (рнс х С1нс х V1нс + рв х С1в х V1в) + 1/32 (рнс х С2нс х V2нс + рв х С2в х V2в).

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, в формулі застосовується коефіцієнт реструктуризації податку за накопичені до 1 квітня 2009 року радіоактивні відходи (коефіцієнт діє з 1 квітня 2011 року до 1 квітня 2019 року, протягом іншого періоду дорівнює 0), значення якого становить 1/32, а при переведенні в десятковий дріб - 0,03125.

Пунктом 250.7 статті 250 ПК України передбачено, що звітність про фактичні обсяги радіоактивних відходів, утворених за базовий податковий (звітний) період, календарний квартал (включаючи вже накопичені до 1 квітня 2009 року), та фактичні обсяги радіоактивних відходів, які зберігаються у виробника таких відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк, погоджується органом державної санітарно-епідеміологічної служби та органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Вимоги щодо строків подання та змісту зазначеної звітності встановлюються особливими умовами ліцензії. Копії звітності подаються платниками податків разом з податковою декларацією.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 цього ж Кодексу податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 46.5 ст. 46 ПК України (в редакціях, що діяли на момент подання спірних податкових декларацій за утворення радіоактивних відходів) форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Форма податкової декларації екологічного податку (в т.ч. додатків до неї) затверджена наказом ДПА України 24.12.2010р. № 1010, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 26/18764. Разом з цією Декларацією надаються Додатки 1- 7. У випадку відсутності у платника податку яких-небудь об'єктів оподаткування екологічним податком, додатки по таких об'єктах не подаються, а у відповідних рядках Декларації проставляються прочерки.

Податкова декларація, до якої додаються додатки 5, 6 або 7, подається разом з копією звітності, передбаченою пунктом 250.7 статті 250 розділу VIII Податкового кодексу України.

При цьому в примітках до форми Розрахунку податкового зобов'язання з екологічного податку (Додаток 5 до Декларації), що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) зазначено, що показник ряд. 1 «сума нарахованого податкового зобов'язання за звітний квартал у розрізі атомних електростанцій, гривень з копійками» розраховується за формулою, визначеною пунктом 249.7 статті 249 розділу VIII Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що нормами ПК України та положеннями Наказу ДПА України 24.12.2010р. № 1010 «Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку» чітко визначений порядок обчислення екологічного податку за утворення радіоактивних відходів, а саме за формулою, що наведена в п. 249.7 ст. 249 цього Кодексу. Будь-які вказівки щодо скорочення числових виражень складових формули (в даному випадку числового вираження коефіцієнту реструктуризації податку за накопичені до 1 квітня 2009 року радіоактивні відходи - 1,32, при переведенні його в десятковий дріб - 0,03125) у вищевказаних нормах податкового законодавства відсутні.

Проте, позивач здійснював обчислення екологічного податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) за звітні (податкові) періоди ІІ - IV квартали 2011 року та І - ІІ квартали 2012 року із застосуванням коефіцієнту реструктуризації податку - 0,03 (ряд. 1.9 вказаних розрахунків), що призвело до заниження податкових зобов'язань з екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів на загальну суму 103739,45 грн.

Також, як вбачається з акту перевірки та встановлено судом першої інстанції, позивачем в поданій 05 травня 2011 року податковій декларації з екологічного податку за І квартал 2011 року з доданими до неї Додатком № 5 і звітністю про фактичні обсяги утворення та зберігання радіоактивних відходів (додаток № 1), визначено, що фактичний обсяг високоактивних радіоактивних відходів прийнятих до сховища експлуатуючих організацій, утворений за базовий податковий (звітний) період, календарний квартал (включаючи вже накопичені) складає 0,0 м3.

Так, судом першої інстанції було досліджено питання розбіжності даних з поводження з радіоактивними відходами, що надані ВП «Рівненська АЕС» до Державної інспекції ядерного регулювання України та Дирекції ДП НАЕК «Енергоатом», яким ці дані були включені до податкової звітності та надані відповідачу та встановлено, що відповідно до звітності, на кінець ІІІ кварталу 2010 року накопичення високоактивних твердих радіоактивних відходів склало 78,48 м3, утворення в IV кварталі 2010 року склало 3,73 м3, а накопичення на кінець кварталу - 82,2 м3 (78,48+3,73=82,21 м3). При формуванні звіту «По поводженню з РАВ на ВП РАЕС за 4 квартал 2010 року», в даних по накопиченню високоактивних твердих радіоактивних відходів була допущена механічна помилка - замість « 82,2 м3» було помилково зазначено « 82 м3», що призвело до помилки у звіті «По поводженню з РАВ на ВП РАЕС за 2010 рік», який було надано Державній інспекції ядерного регулювання України.

Проте, оскільки в акті перевірки відсутній детальний розрахунок суми екологічного податку за І квартал 2011 року з урахуванням саме цього порушення та відповідачем під час розгляду справи такого не було надано, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не можливо встановити чи призвела наявність розбіжності між даними податкової звітності позивача та даними Державної інспекції ядерної та радіаційної безпеки України, попередньо отриманими від ВП «Рівненська АЕС», щодо фактичного обсягу високоактивних радіоактивних відходів безпосередньо на заниження суми податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 26 грудня 2012 року №00012441140 в частині збільшеного грошового зобов'язання з екологічного податку на 2007,50 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 26 грудня 2012 року №0001324110 колегія суддів виходить з наступного.

В обґрунтування порушення позивачем п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України контролюючий орган посилаючись на акт від 05.12.2012 року №99/22-11/26444970 «Про результати планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року» зазначає, що при обчисленні суми збору за забруднення навколишнього природного середовища (за розміщення відходів) у розрахунках збору за IV квартал 2010 року відокремлений підрозділ не обчислював та не сплачував суму збору за відпрацьовані люмінесцентні лампи, які містять ртуть. При цьому, підприємство має дозволи на розміщення та ліміти на утворення відходів на 2010 рік, відповідно до яких йому встановлений нормативно допустимий обсяг утворення відходів (у даному випадку відпрацьовані люмінесцентні лампи).

На думку відповідача підприємство, що накопичує відпрацьовані люмінесцентні лампи до моменту їх передачі спеціалізованому підприємству за умовами договору, обов'язково повинно отримати дозвіл на зберігання токсичних промислових відходів згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.1995р. № 440 «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів».

У відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» в перевіряємому періоді було накопичено (зберігались) відпрацьовані люмінесцентні лампи, а саме: на ЗНСО та Т (завод нестандартного обладнання та трубопроводів) - 347 шт.; на ЗСК (завод спеціальних конструкцій) - 391 шт.

Задовольняючи позов в цій частини, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 жовтня 2010 року між ТОВ «Добробут Еко-Україна» (виконавець) та ДП НАЕК «Енергоатом» (замовник), в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш», був укладений договір №20/307, відповідно до якого останній доручає, а виконавець зобов'язується надати платні послуги, пов'язані з утилізацією небезпечних відходів згідно з визначеним переліком (Додаток №1 до цього Договору). До даного Переліку відходів по ВП «Атоменергомаш» станом на 2010 рік, зокрема, включені відпрацьовані люмінесцентні лампи, які містять ртуть, в кількості 2125 шт.

Відповідно до внесених змін до п. 1.1 Договору від 01.10.2010р. № 20/307 та протоколу розбіжностей від 28.12.2010 року, виконавець за дорученням змовника зобов'язується надавати платні послуги, пов'язані зі збиранням, транспортуванням для подальшої утилізації небезпечних відходів згідно з визначеним переліком (Додаток № 1 до зазначеного Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору та вивезення відпрацьованих люмінесцентних ламп в кількості 2125 шт. з території ВП «Атоменергомаш», позивачем наданий акт приймання-передачі наданих послуг від 01.01.2011 року №1.

Згідно акту перевірки Державної екологічної інспекції у Запорізькій області з питань дотримання ВП «Атоменергомаш» вимог природоохоронного законодавства, проведеної протягом 26 - 28 березня 2010 року, на підприємстві є відповідні дозволи на розміщення відходів у 2010 - 2011 роках; всього на підприємстві утворюються 16 видів відходів, які по мірі накопичення передаються на утилізацію, в т.ч. в 2010 році - ТОВ «Добробут Еко-Україна», м. Черкаси (договір від 01.10.2010р. №20/307); у січні 2011 році згідно акта №1 вивезено на утилізацію відходи, в т.ч. люмінесцентні лампи відпрацьовані в кількості 2125 шт.; ведеться первинний облік утворення відходів та організовані місця тимчасового зберігання відпрацьованих ртутьвмісних ламп та інших відходів.

Відповідно до пункту 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 ПК України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

За приписами пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 цього Кодексу об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу.

Згідно пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПК України розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відходи» розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення; відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Від характеру місця розміщення відходів застосовуються коефіцієнти « 1»або « 3».

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про відходи», суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Вимогами ст. 16 Закону України «Про відходи» визначено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право на зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, платниками екологічного податку, зокрема, є суб'єкти господарювання, що здійснюють під час провадження своєї діяльності зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, а ні позивач, ні його відокремлений підрозділ не мали спеціально відведених місць для розміщення відходів, тому не могли здійснювати розміщення відходів, у зв'язку з чим передавали відходи (відпрацьовані люмінесцентні лампи) спеціалізованій організації, що має необхідні ліцензії - ТОВ «Добробут Еко-Україна» (ліцензія від 09.02.2006р. № серії АВ за № 047311).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підстави для нарахування та сплати екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених місцях відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 26 грудня 2012 року №0001324110.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 16.12.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: В.О. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.