Ухвала

від 19.12.2013 по справі 806/962/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" грудня 2013 р. Справа № 806/962/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю прокурора, представників сторін та третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2013 р. у справі за позовом заступника Овруцького міжрайонного прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Овруцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Публічного акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів", третя особа - Управління державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області стягнення заборгованості,- ,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2013 року заступник Овруцького міжрайонного прокурора Житомирської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Овруцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області) до Публічного акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області та просив стягнути з відповідача заборгованість по державним позичкам в розмірі 375492,64 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00953987) на користь Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області заборгованість за державними позичками у сумі 375 492 (триста сімдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 64 коп.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не узгоджуються з матеріалами справи, а обставини, які суд вважав встановленими не підтверджені належними доказами.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги обгрунтовано тим, що у відповідача по бюджетній позичці рахується узгоджена заборгованість, яка надавалась сільськогосподарським товаровиробникам у 1996 - 1997 роках, та яка, станом на день подачі позову, не погашена.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з Публічного акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" заборгованість за державною позичкою у розмірі 101 115,00 грн. та 274 377,64грн. пені (всього 375492,64 грн.), суд першої інстанції прийшов до висновку, що непогашена заборгованість, яка не реструктуризована, виникла у відповідача на підставі договорів про фінансову допомогу на зворотній основі, є узгодженим податковим боргом та підлягає стягненню відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Як на підставу для задоволення позову та обставин існування боргу, суд першої інстанції посилався на довідку управління Державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області №26 від 27.07.2012 року (а.с.41) та подання управляння Державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області №965 та №966 від 13.06.2012 року до податкового органу (а.с.76,77) про вжиття заходів щодо стягнення простроченої заборгованості станом на 01.06.2012 року.

Проте, повністю погодитися з такими висновком не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що зазначені правовідносини було урегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 N 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 N 124 "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році".

З метою виконання зазначених постанов були затверджені відповідні Порядки, а саме:

- спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996 N 72/113 (20265-96), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.1996 за N 265/1290, затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року;

- спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.1997 N 70/54/18 (20212-97), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.06.1997 за N 212/2016, затверджено Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року.

Відповідно до даних Порядків, безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим органом (відділенням державного казначейства в 1996 - 1997 роках) за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами із заготівельним (переробним) підприємством та сільгосптоваровиробником.

Державним замовником на поставку продовольчого зерна до державних ресурсів був Мінсільгосппрод і ДАК "Хліб України", заготівельні та переробні підприємства і організації які мали укладати з товаровиробниками (виконавцями державного замовлення) державний контракт на закупівлю зерна. При цьому надання бюджетної позички рай(міськ)фінвідділами чи органами державного казначейства здійснювалось або шляхом авансування оплати витрат сільгосптоваровиробників на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості по кредитах тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, в т. ч. зерна і кормозбиральних комбайнів. Фінансові органи забезпечували облік укладених контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно після відшкодування товаровиробниками суми авансу. Контроль за виконанням держконтракту (держзамовлення) покладався на Міністерство сільського господарства і продовольства України, ДАК "Хліб України" і заготівельні організації, а за наданням та поверненням бюджетних позичок - на Міністерство фінансів України, фінансові органи, органи держказначейства. Відповідальність перед фінансовими органами за підсумками проведених ними документальних перевірок несли товаровиробники (за недопоставку зерна на суму отриманого авансу) та заготівельні організації (за неповернення бюджетних позичок).

Згідно договорів, укладених між хлібоприймальними підприємствами та сільськогосподарськими товаровиробниками, на хлібоприймальні підприємства було покладено забезпечення приймання, зберігання та облік зерна в державні ресурси. Повернення позички здійснювалось хлібоприймальними підприємствами по мірі реалізації продукції.

В свою чергу, відповідними додатками до Порядків надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1996 року та 1997 року, були затверджені відповідні трьохсторонні договори про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням, які мали укладатися з відділеннями Державного казначейства, заготівельними підприємствами та товаровиробником.

Проте, при розгляді справи як в суді першої інстанції так і при розгляді справи судом апеляційної інстанції, позивачами не надано доказів на підтвердження того, що такі договори укладалися саме з ПАТ "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів", а тому не можливо встановити яку відповідальність має нести відповідач перед фінансовими органами за підсумками проведених ними документальних перевірок, як товаровиробник (за недопоставку зерна на суму отриманого авансу, чи заготівельна організація (за неповернення бюджетних позичок).

Так само, не надано доказів на підтверджено того, яка конкретно сума бюджетної позички надано та кому.

Посилання третьої особи на те, що такими договорами є Договори про постачання сільгоспвиробнику мінеральних добрив і засобів захисту рослин, які вироблені з природного газу, на умовах поставки і закладення до держрезерву продовольчого зерна (а.с. 46-67) є безпідставними та не узгоджуються з нормами, зазначеними в Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1996 року та 1997 року.

Дані договори укладені між постачальником агрохімічного підприємства, сільськогосподарським товаровиробником та хлібоприймальним підприємством - Овруцькою реалбазою хлібопродуктів відповідно до Порядку забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами і засобами захисту рослин під урожай 1997 року, затвердженого спільним наказом N 44/23/20/21/26/36 від 07.02.1997 року Міністерсвом сільського господарства і продовольства України, Міністерства економіки України, Міністерства промисловості України, Міністерства фінансів України, Державного комітету по матеріальних резервах, Державного комітету нафтової, газової і нафтопереробної промисловості та зареєстрованого в в Міністерстві юстиції України 14 квітня 1997 року за N 125/1928.

Цей Порядок, розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 1997 року N 3 ( 3-97-п ) "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами і засобами захисту рослин під урожай 1997 року" та передбачає наступні основні положення про розрахунки, взаємодію виконавців постанови та їх відповідальність у процесі роботи.

Згідно п.19 зазначеного Порядку, передача зерна до державного резерву здійснюється шляхом оформлення заготівельними підприємствами приймального акта за формою N Р-16 та протоколу заліку цього зерна до державного резерву за підписами Держкомрезерву, ВАТ "Агрохімцентр" та ДАК "Хліб України", а тому посилання позивача та третіх осіб на те, що акти звірки та реєстри приймальних актів, які приєднано до матеріалів справи (а.с. 68-71), підтверджують факт отримання державної бюджетної позики згідно постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 N 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" та від 04.02.1997 N 124 "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році", є безпідставними.

Окрім того, у жодному із зазначених договорів, які мали місце у лютому-березні 1997 року, не визначено предмету згідно пп.1.1, оскільки не зазначено суми на яку постачальник надає одержувачу (заготівельнику) мінеральні добрива та засоби захисту рослин з наступною оплатою їх вартості шляхом закладення в липні-листопаді 1997 року на підприємствах заготівельника зерна пшениці третього класу.

Так само, не доводять обов»язку відповідача сплатити заявлену позивачем суму заборгованості і відомості, які викладено в протоколі №12 від 05.07.2002 року (а.с.72), акті передачі-приймання заборгованості по бюджетній позичці без зазначення дати його складання та акті про наслідки перевірки надання та повернення бюджетної позички в 1996-1997 роках від 29.01.1998 року № 8-04.

З огляду на викладене, прокурором та податковим органом не доведено укладення з відповідачем договорів, якими б було передбачено його обов'язок з відшкодування заборгованості з бюджетної позички, а також, не надано будь-якої іншої підстави, яка б відповідно до закону свідчила про наявність такого обов'язку у відповідача, а тому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги виставлені податковим органом податкові вимоги від 20 серпня 2010 року № 1/8955-4 на суму 366 597,56 грн. та від 21 жовтня 2010 року № 2/8862 на суму 368 321,22 грн., оскільки позивачами не доведено підстав їх винесення та виникнення розміру заборгованості (а.с. 79).

На час прийняття даних вимог, правовідносини між сторонами було урегульовано Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон №2181), який був спеціальним законом у сфері оподаткування.

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону №2181 обумовлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, який затверджений наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002р. №74/194, органи Державного казначейства надають у паперовому вигляді відповідним податковим органам подання щодо простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на суму заборгованості основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість.

В той же час, Закон №2181, як і Податковий кодекс України, на підставі якого прокурор звернувся до суду, встановлює порядок і процедуру узгодження суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону України №2181 а також відповідно до приписів п. 14.1.15 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п. 6.2.1 Закону №2181 та відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, податковий орган надсилає платнику податків податкову вимогу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки.

Відповідно до п. 59.2 Податкового кодексу України, якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, нормами податкового законодавства що діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, так і самим Податковим кодексом України передбачено що передумовою для направлення платнику податків податкових вимог є проведення контролюючим органом процедури узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків.

Як встановлено в ході розгляду адміністративної справи, процедура узгодження суми податкового зобов'язання між контролюючим органом (органом державної податкової інспекції) та платником податків (відповідачем у справі) не проводилась.

Направлені управлянням Державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області до податкового органу подання №965 та №966 від 13.06.2012 року (а.с.76,77) про вжиття заходів щодо стягнення з ПАТ «Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів» простроченої заборгованості станом на 01.06.2012 року не є прирівняним до подання контролюючого органу щодо суми узгодженої заборгованості.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174 був затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, який регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички / фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою.

Пунктом 2 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174 встановлено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: боржник - суб'єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку / фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов'язань за такою угодою; бюджетна позичка / фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички / фінансової допомоги; заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою - зобов'язання перед державою, що виникають у суб'єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку / фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги.

Виходячи з приписів зазначених правових норм, вимагати виконання зобов'язання, у тому числі й звертатись про стягнення простроченої заборгованості з погашення бюджетної позички у встановленому порядку, можливо лише щодо суб'єкта господарювання, який отримав бюджетну позичку, та у якого з договору, адміністративного акту або з інших встановлених законом підстав, виникли обов'язки з виконання такого зобов'язання, у тому числі зобов'язання з повернення або відшкодування бюджетної позички.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні надатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення.

Нормою ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Як встановлено під час розгляду справи, первинні документи, які фіксували отримання державної позички відповідачем відсутні.

З огляду на викладене, коли прокурором та податковим органом не доведено укладення з відповідачем трьохстороннього договору, яким би було передбачено його обов'язок з відшкодування заборгованості з повернення бюджетної позички, а також не надано доказів існування будь-якої іншої підстави, яка відповідно до закону свідчила б про наявність такого обов'язку у відповідача, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, що призвело до прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, та є підставою для скасування судового рішення, відповідно до приписів ст.202 КАС України, і ухвалення нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2013 р. скасувати та прийняти нову.

Відмовити у задоволенні позову заступнику Овруцького міжрайонного прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Овруцької об"єднаної державної податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області про стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "20" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Овруцька міжрайонна прокуратура Житомирської області ул.Леніна,5,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11100

3 - позивачу Овруцька об"єднана державна податкова інспекція Головного управління доходів у Житомирській області вул. Сабурова, 1/20, м.Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11102

4-відповідачу Публічне акціонерне товариство "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" вул. Леніна, 72, м. Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11100

5 - третій особі Управління державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області вул. Радянська, 24, м. Овруч, Житомирська область,11100

6 - прокурору Житомирської області вул. 1 Травня, 11, м. Житомир, 10008