Ухвала

від 20.12.2013 по справі 367/1702/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1702/13-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є. Провадження № 22-ц/780/5510/13 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М. Категорія 44 20.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Суханової Є.М.,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 серпня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: КП «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 року №2212/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1 га., а 04 березня 2009 року ОСОБА_3 на підставі даного рішення отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №449589.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 вересня 2009 року вищевказану земельну ділянку площею 0,1 га. по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 продав ОСОБА_2, у зв'язку з чим на державному акті серії ЯЗ №449589 було зроблено відповідну відмітку про перехід права власності.

Посилається на те, що рішення селищної ради та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними, оскільки при їх прийнятті та оформленні допущено порушення вимог діючого законодавства.

Зазначена земельна ділянка знаходиться за межами смт. Коцюбинське, що підтверджується висновком судово-землевпорядної експертизи №325 від 05.03.2012 року, проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика», у звязку з чим Коцюбинська селищна рада не мала права розпоряджатися даною земельною ділянкою та передавати її у власність ОСОБА_3

Спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», яке згоди на вилучення цієї ділянки для передачі її у власність відповідачу не надавало.

При розпорядженні вказаною земельною ділянкою Коцюбинською селищною радою порушено вимоги ст.ст. 20, 21 ЗК України та ст. 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі, оскільки зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в порушення встановлених чинним законодавством вимог не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось, що підтверджується висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №9544 від 15.12.2008 року.

У зв'язку з тим, що у ОСОБА_3 право власності на неземельну ділянку на законних підставах не виникло, він не міг передати його ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, який в силу вищенаведених обставин є нікчемним.

Просив суд, визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року №2212/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1», визнати недійсним державний акт серії ЯЗ №449589 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0049, виданий на ім'я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію, визнати право власності держави на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 серпня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року №2212/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1», визнано недійсним державний акт серії ЯЗ №449589 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0049, виданий на ім'я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та скасовано його державну реєстрацію. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 серпня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року №2212/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га. На підставі даного рішення ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №449589.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.09.2009 року вищевказану земельну ділянку придбала ОСОБА_2, у зв'язку чим на державному акті було зроблено відповідну відмітку про перехід права власності.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі, однак будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися. З 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж селища Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.

Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві; Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи: Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна Державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

На момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України «Про планування і забудову територій» в смт. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельно ділянки для містобудівних потреб.

Відповідно до ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 173 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основи містобудування», визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій», сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи зазначене законодавство та зважаючи на ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 25.12.2008 року №2212/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність прийнятого Коцюбинською селищною радою рішення від 25.12.2008 року № 2212/25-5 як такого, що не відповідає положенням п. 12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору по суті, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року №75, від 15.09.2010 року №153 та від 06.11.2009 року №170, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного рішення і обставини, які ними підтверджуються, не існували на момент прийняття спірного рішення.

Правильним є і висновок суду про задоволення вимог позивача щодо визнання недійсним державного акту серії ЯЗ №449589 на право власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі оспорюваного рішення від 25.12.2008 року №2212/25-5, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2, оскільки рішення суду в цій частині відповідає положенням ст. 155 ЗК України та підтверджується матеріалами справи.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущений строк для подачі позову до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності з 15.01.2012 року встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: