Рішення

від 16.12.2013 по справі 218/3043/13-ц

АМВРОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 218/3043/13-ц

№ провадження 2/218/848/13

РІШЕННЯ

ім'ям України

16 грудня 2013 року Амвросіївський районний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Федченко В.М.,

при секретарі Демко В.О.,

за участю: прокурора Жогової Л.Г.,

позивача ОСОБА_1,

представника

відповідача Ткаченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Амвросіївка Донецької області справу за позовом прокурора Амвросіївського району Донецької області, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Міськелектромережа» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки, та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

15.11.2013 року Прокурор, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до РР «Міськелектромережа» (далі відповідач) про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки, та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що у період з 17.10.2011 року до 22.10.2013 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював водієм. Звільнений на підставі наказу №17-к від 22.10.2013 року згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні позивачу не була виплачена заборгованість із заробітної плати у розмірі 4839,25 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки, а також відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,0 грн..

Прокурор також зазначає, що відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, нездатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Оскільки позивач ОСОБА_1 не має можливості самостійно захистити свої права та інтереси в суді, то у зв'язку із цим прокурор звернувся до суду за захистом порушеного права позивача.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги, в тому числі й з підстав, викладених у позовній заяві. Суду також пояснив, що позивач за станом свого здоров'я не має змоги самостійно звернутися до суду, тому прокуратура Амвросіївського району змушена звернутися до суду з позовом про захист порушених прав позивач. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач також підтримав заявлений в його інтересах цивільний позов. Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати, середній заробіток за час затримки, а також відшкодування моральної шкоди. Суду також пояснив, що страждає на захворювання, яке потребує постійного лікування, а лікування потребує грошових коштів тощо.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, лише в частині стягнення заборгованості з заробітної плати. Невиплати усіх належних позивачеві коштів при звільненні пояснював відсутністю грошових коштів у підприємства, оскільки з ними не розрахувалася Амвросіївська міська рада за виконані роботи. Амвросіївській міській раді у свою чергу не перераховує грошові кошти Казначейство.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовом у засіданні встановлено, що 17.10.2011 року позивача прийнято на роботу до відповідача в особі Приватного підприємства «Міськелектромережа» в якості водія. 22.10.2013 року позивача було звільнено на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників, про що свідчить запис у трудовій книжці позивача. Тобто, позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується поясненнями сторін та трудовою книжкою позивача. Належні при звільненні суми до теперішнього часу позивачу не виплачені.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженним ним органом, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноваженний ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.

Статтєю 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх належних йому до виплати сум здійснюється підприємством в день звільнення.

З пояснень сторін вбачається, що в день звільнення заробітна плата позивачу виплачена не була. Сторони погоджуються з розміром заборгованості із заробітної плати в сумі 4839,25 грн..

Прокурор та позивач також просять суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки, починаючи з дня звільнення позивача і до дня ухвалення судом рішення по справі.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженного ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за весь час затримки, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з наступного.

Згідно абзацу третьому п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» з послідуючими змінами, середній заробіток обчислюється виходячи з виплат за останні 2 місяці роботи, що передували події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п.5 зазначеного «Порядку…» нарахування виплат у всіх випадках збереження заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно абзацам першому та третьому пункту 8 зазначеного «Порядку…», - нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац 1 п.8). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяців згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановлених з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 п.8).

Оскільки позивача було звільнено 22.10.2013 року звільнено на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників, то середній заробіток обчислюється, виходячи із заробітної плати позивача за два останні повні місяці роботи, що передували звільненню, а саме за серпень та вересень 2013 року.

Згідно наданої відповідачем позивачу довідці від 24.10.2013 року вбачається, що позивачем відпрацьовано у серпні 2013 року 31 день, нарахована заробітна плата у розмірі 1399,91 грн., у вересні - 29 днів, нарахована заробітна плата у розмірі 1359,19 грн. і що середньоденна заробітна плата за період з квітня по вересень 2013 року включно складає 45,25 грн.. Перевіркою встановлено, що зазначена сума середньоденного заробітку позивача обчислена відповідачем шляхом ділення нарахованої заробітної плати позивача за шість місяців на кількість календарних днів (7375,25 грн. :163 дні = 45,25 грн.). Тобто, з порушенням вимог, викладених у «Порядку обчислення середньої заробітної плати».

З наданої відповідачем довідки за №22 від 05.11.2013 року вбачається, що відповідач має перед позивачем заборгованість із заробітної плати разом в розмірі 4839,25 грн. і що за серпень 2013 року йому нарахована заробітна плата у розмірі 1954,71 грн., що на 554,8 грн. більше ніж зазначено у довідці відповідача від 24.10.2013 року, утримано 250,03 грн., до сплати 1704,68 грн., виплачено 2000,0 грн. (?). За вересень 2013 року йому нарахована заробітна плата лише у розмірі 933,73 грн. (до сплати 851,13 грн., але виплата не провадилася), що на 425,46 грн. менше ніж зазначено у довідці відповідача від 24.10.2013. За жовтень позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 2064,59 грн., утримано 367,09 грн., до сплати 1697,50 грн.. Кількість днів, відпрацьованих позивачем у період з квітня по жовтень 2013 року, у довідці від 05.11.2013 року не вказана.

З урахуванням розбіжностей між вище вказаним и довідками, суд вважажє за необхідне взяти за основу для розрахунку середнього заробітку позивача саме останню довідку за №22 від 05.11.2013, оскільки вважажє її найбільш об?єктивною і не бере за основу розмір середньоденної заробітної плати, обчисленої відповідчем.

З 27.08.2013 по 07.09.2013, та з 30.09.2013 по 04.10.2013 позивач перебував у відпустках. Таким чином, кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у серпні 2013 року складає 18 днів (календарних 31 день), у вересні - 20 днів (календарних 29 днів), загалом 38 робочих днів (60 календарних днів)..

Заробітна плата позивача за серпень-вересень 2013 року, яку після утримання податків повинен був отримати на руки позивач, згідно вищезазначеній довідці за №22 складає 2888,44 грн. (1954,71 + 933,73 = 2888,44 грн.), фактично відпрацьовано позивачем 38 робочих днів (60 календарних днів). Середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням складала 48,14 грн. (2888,44 грн. : 60 днів = 48,14 грн.), а не 45,25 грн. як це зазначено у довідці відповідача від 24.10.2013 року.

З дня звільнення по день розгляду справи минуло 57 днів. Тому середній заробіток складає: 57 днів х 48,14 грн. = 2743,98 грн..

Крім того, стороною позивача заявлена також і вимога щодо стягнення відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,0 грн..

З пояснень позивача вбачається, що систематична невиплата йому заробітної плати, а також невиплата її при звільненні змусила пристосовуватися до нових умов життя, змінювати свої звички. Це знайшло прояв у необхідності економити на придбанні продуктів харчування, одягу, предметів першої необхідності, оскільки заробітна плата є єдиним джерелом існування позивача. Це принижувало його гідність. Невиплата зароботаних позивачем коштів змусила його звернутися до суду, що поглибило страждання позивача. Позивач був змушений шукати інші можливості для отримання заробітку, що призвело до зміни життєвих звичок. Все це свідчить про наявність у позивача моральної шкоди. Проте, суд вважає зазначений позивачем розмір моральної шкоди завеликим. Виходячи з вимог розумності і справедливості, суд вважає сумму в 2000 грн. достатньою для відшкодування моральної шкоди позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача є порушеним і тому підлягає захисту.

З оглядом на викладене суд задовольняє позов у повному обсязі і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 4839,25 грн., середній заробіток за час затримки в сумі 2743,98 грн., та відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,0 грн..

Також у відповідності зі ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229,4 грн..

На підставі ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.21, 50, 96, 97, 106, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 294, 367 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Амвросіївського району Донецької області, що діє в інтересах ОСОБА_1, до Приватного підприємства «Міськелектромережа» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки, та відшкодування моральної шкоди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Міськелектромережа» (87302, Донецька область, м.Амвросіївка, вул.Фрунзе, 29, р/р26045060017753 в Донецькому РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Донецьк, МФО 335469, ідентифікаційний код 35966915) на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 4839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев'ять) гривень 25 копійок, середній заробіток за час затримки в розмірі 2377 (дві тисячі триста сімдесят сім) гривень 50 копійок, та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 (дві тисячі) 00 копійок, а всього підлягає стягненню - 9216 ( дев'ять тисяч двісті шістнадцять) гривень 75 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства «Міськелектромережа» (87302, Донецька область, м.Амвросіївка, вул.Фрунзе, 29, р/р26045060017753 в Донецькому РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Донецьк, МФО 335469, ідентифікаційний код 35966915) на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять ) гривень 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СуддяВ.М. Федченко