Ухвала

від 20.11.2013 по справі 820/8473/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р.Справа № 820/8473/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. по справі № 820/8473/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неофлора"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

13.09.2013 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Неофлора" - звернулось до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 0000142210 від 15.04.2013р., яким ТОВ "Неофлора" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 270654,00 гривень, та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 67663,50 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Неофлора" задоволено повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000142210 від 15.04.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Неофлора" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 270654,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 67663,50 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Неофлора" (номер ЄДРПУ 33414693) пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Індустріальній міжрайонній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківський області, яка є правонаступником Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС. (а.с. 22, 23, 24)

Фахівцями Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС в період з 21.03.2013р. по 25.03.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Неофлора" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Данис- Трейд" за період грудень 2011 - травень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1658/22.1-06/33414693 від 01.04.2013р. (а.с.9-20).

Згідно висновків акту перевірки № 1658/22.1-06/33414693 від 01.04.2013р. податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього в сумі 270 654,00 грн., у т.ч. за грудень 2011 року на суму 148150 грн., за січень 2011 року на суму 37970 грн., за лютий 2012 року на суму 36917 грн., за березень 2012 року на суму 36175 грн., за травень 2012 року на суму 11442 грн.

На підставі акту перевірки № 1658/22.1-06/33414693 Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000142210 від 15.04.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів триста тридцять вісім тисяч триста сімнадцять гривень п'ятдесят копійок, в тому числі за основним платежем - 270654 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 67663,50 грн. (а.с. 21)

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням № 0000142210 від 15.04.2013 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 0000142210 від 15.04.2013р., яким ТОВ "Неофлора" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 270654,00 гривень, та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 67663,50 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для донарахування позивачеві грошового зобов'язання слугувало відображене в акті перевірки № 1658/22.1-06/33414693 від 01.04.2013р. судження податкового органу про порушення ТОВ "Неофлора" п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке призвело, на думку відповідача, до заниження сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього у сумі 270654,00 грн., у т.ч.: за грудень 2011 року - на суму 148150,00 грн., за січень 2012 року - на суму 37970 грн., за лютий 2012 року - на суму 36917 грн., за березень 2012 року на суму 36175 грн., за травень 2012 року - 11442 грн. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки акта, складеного Західною МДПІ м. Харкова Харківської області відносно господарської діяльності контрагента позивача з ТОВ "Данис-Трейд": "Про результати невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Данис- Трейд" (код ЄДРПОУ 34861191) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 року" від 26.09.2012 № 420/22-417/34861191, в якому податковим органом зроблено висновок про неможливість встановити, які саме операції проводились підприємством у 2011-2012 р.р., оскільки податкові декларації не зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а інша звітність не містить інформації щодо товарів чи послуг, які продавались на користь покупця (стор. 6 акту перевірки).

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ "Неофлора" та ТОВ "Данис-Трейд" укладено договір купівлі-продажу № 3 від 01.12.2011 року, за умовами якого ТОВ "Данис-Трейд" (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Неофлора" (Покупець) відповідну продукцію, а покупець у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити отриману продукцію. Додатковою угодою №1 п. 1 передбачено, що доставка продукції здійснюється Постачальника на склад покупця за власні кошти. Згідно п.1 Додаткової угоди №2 оплата за продукцію виконується Покупцем за допомогою безготівкового платежу на розрахунковий рахунок Постачальника, або за допомогою виписки векселя Покупцем на ім'я Постачальника .(а.с. 42-45).

На підтвердження реальності вчинення господарської операції в межах укладеного правочину позивачем подані до суду виписані ТОВ "Данис -Трейд" видаткові та податкові накладні (а.с. 45-86).

В підтвердження оплати отриманої продукції, позивачем надано копії платіжних доручень № 3931 від 07.03.2012 р. на суму 20000,00 грн., № 3991 від 04.04.2012 р. на суму 16000,00 грн., № 4113 від 08.06.2012 р. на суму 10512,18 грн., № 4251 від 09.08.2012 р. на суму 11183,00 грн. (а.с. 121-125), а також копії векселів від 03.09.2012р. на суму 709204,82 грн., від 07.09.2012 на суму 618222,00 грн. та від 10.09.2012 року на суму 168162,00 грн. та акти приймання-передавання векселів від ТОВ "Неофлора" (Векселедавець) до ТОВ "Данис-Трейд" (Векселетримач) (а.с. 126-130), які засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів та розрахунків зазначеними векселями, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не надано.

Станом на 21.03.2013 року заборгованість між підприємствами відсутня.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від «Данис-Трейд», позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2011 - травень 2012 року.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, на підтвердження фактичного переміщення товару від ТОВ "Данис- Трейд" до ТОВ "Неофлора" позивачем до матеріалів справи надані копії первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних (а.с. 95-114); журналу реєстрації довіреностей (а.с. 87-93); оборотно-сальдових відомостей по рахунку 51.1 "Цінні папери", по рахунку 10 "Місця зберігання; Необоротні активи", по рахунку 20.1 "Місця зберігання; ТМЦ". (а.с. 131-161). При цьому, наведені позивачем доводи на підтвердження фізичного переміщення товару силами покупця не суперечать фактичним обставинам спірних правовідносин і не спростовані суб'єктом владних повноважень з урахуванням фізичних характеристик та параметрів придбаного за спірним правочином товару.

Правовідносини стосовно справляння податку на додану вартість у зазначені періоди унормовані приписами Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Згідно п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, продавець товару, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ, на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні записи про відсутність за місцезнаходженням, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надані.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, податкові накладні, які виписані контрагентом позивача, не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом та підтверджували висновки акту перевірки від 01.04.2013 року №1658/22.1-06/33414693.

Між тим, реальність вказаної операції підтверджується наданими підприємством позивача первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ "Данис-Трейд" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі 2а-11583/12/2070 від 13.11.2012р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013р., дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Данис-Трейд", в результаті якої складено акт від 26.09.2012 року № 420/22-417/34861191 визнано протиправними.

Ці обставини відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності висновків щодо заниження позивачем до сплати в бюджет суми податку на додану вартість в розмірі 270654,00 грн.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про скасування податкового повідомлення - рішення податкового повідомлення-рішення № 0000142210 від 15.04.2013р.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. по справі № 820/8473/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.