Ухвала
від 11.12.2013 по справі 148/519/13-ц
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/519/13-ц Провадження № 22-ц/772/3946/2013Головуючий в суді першої інстанції:Робак С. О. Категорія: 20Доповідач: Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Кучевського П.В., Іванюка М.В., з участю секретаря Руденко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фатіма-Агро» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт-Липівка» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Липівка», ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Фатіма-Агро», Комунального підприємства «Могилів-Подільське міжрайонне БТІ» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

встановила:

У вересні 2012 року ТОВ «Зернопродукт-Липівка» звернулось до суду з цим позовом, відповідно до якого, з урахуванням зміненого предмету позову, просило: визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна - адміністративного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 483,19 кв.м., укладеного 30 липня 2010 року між СТОВ «Липівка» та ОСОБА_2, недійсним; витребувати з володіння ПП «Фатіма - Агро» на користь ТОВ «Зернопродукт - Липівка» це нежитлове приміщення; скасувати в єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на нього за ПП «Фатіма-Агро»; визнати за ТОВ «Зернопродукт-Липівка» право власності на зазначене нерухоме майно.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт передачі СТОВ «Липівка» у власність позивачу адміністративної будівлі площею 1483,19 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, як внесок до статутного фонду, а відповідно укладені в подальшому СТОВ «Липівка» правочини щодо відчуження цього нерухомого майна є недійсними, що дає підстави витребувати його у добросовісного набувача - ПП «Фатіма Агро».

З такими висновками та, відповідно, рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2013 року не погодився відповідач - ПП «Фатіма Агро», яке подало апеляційну скаргу, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставини справи, не правильну оцінку поданих сторонами доказів, неправильне застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

В суді апеляційної інстанції представник ПП «Фатіма Агро» доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на безпідставність висновків місцевого суду, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати, відмовивши у позові.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги, рішення суду вважав законним і обґрунтованим, просив рішення залишити без змін.

Представник СТОВ «Липівки» скаргу підтримав, подавши до суду письмові пояснення (заперечення) на рішення суду.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, та представник КП «Могилів-Подільске МБТІ» в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на таке.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення ухвалене, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Ст. ст. 10, 57, 60, 213, 308 ЦПК України встановлено, що суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючі позов місцевий суд виходив з того, що СТОВ «Липівка» на виконання рішення загальних зборів передала спірну адміністративну будівлю до статутного фонду ТОВ «Зернопродукт-Липівка» за актами прийому-передачі майна від 10 лютого 2006 року, а тому в подальшому не мала законних підстав відчужувати її ОСОБА_2, відтак це майно підлягає поверненню ТОВ «Зернопродукт-Липівка» шляхом витребування його у добросовісного набувача - ПП «Фатіма-Агро», як таке, що вибуло з володіння власника не з його волі.

Так, з матеріалів справи видно, що СТОВ «Липівка» зареєстроване 6 березня 2000 року Томашпільською районною державною адміністрацією Вінницької області.

Рішенням зборів учасників СТОВ «Липівка», оформленим протоколом б/н від 4 січня2006 року вирішено прийняти участь у створенні ТОВ «Зернопродукт-Липівка» шляхом внесення до статутного фонду товариства майна на загальну суму 4492180,00 грн. згідно з додатком №1 до протоколу.

Відповідно до рішення зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 10 січня 2006 року, ТОВ «Зернопродукт» та СТОВ «Липівка» вирішили створити ТОВ «Зернопродукт-Липівка». Цим же протоколом було затверджено статут ТОВ «Зернопродукт-Липівка» та обрано керівником ОСОБА_5 із правом підпису господарських та фінансових документів.

ТОВ «Зернопродукт-Липівка» зареєстроване 21 лютого 2006 року за реєстраційним номером 11661020000000142 державним реєстратором Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області. Місцезнаходження товариства визначено: АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 3.1. Статуту (в редакції 21 лютого 2006 року) учасниками ТОВ «Зернопродукт-Липівка» є ТОВ «Зернопродукт» (код ЄДРПОУ 32547211) та СТОВ «Липівка» (код ЄДРПОУ 30806179).

Розділом 10 Статуту (в редакції 21 лютого 2006 року) встановлений розмір статутного фонду (капіталу) в сумі 14970600,00 грн. із визначенням часток його учасників: 70 % статутного фонду ТОВ «Зернопродукт-Липівка» - 10479420,00 грн., та 30 % статутного фонду СТОВ «Липівка» - 4491180,00 грн.

Відповідно до п. 10.1.2 Статуту СТОВ «Липівка» зобов'язалась внести в рахунок своєї частки статутного фонду майно згідно з переліком на загальну суму 4492180,00 грн.

Ст. 11 ЗУ «Про господарські товариства», в редакції станом на січень 2006 року, передбачено, що учасники товариства зобов'язані: додержуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

Як вбачається із рішення про створення ТОВ «Зернопродукт-Липівка», оформленого протоколом №1 від 10 січня 2006 року, учасниками було обрано на посаду директора новоствореного ТОВ «Зернопродукт-Липівка» ОСОБА_5, яка одночасно була учасником та директором СТОВ «Липівка».

Згідно з актом прийому-передачі майна до статутного фонду від 10 лютого 2006 року СТОВ «Липівка», в особі представника за довіреністю від 6 лютого 2006 року ОСОБА_6, передало, а ТОВ «Зернопродукт-Липівка», в особі директора ОСОБА_5, отримало майно відповідно до переліку на загальну суму 2309901,00 грн., в тому числі адміністративний будинок вартістю 1500000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі майна до Статутного фонду від 10 лютого 2006 року СТОВ «Липівка», в особі представника за довіреністю від 9 лютого 2006 року ОСОБА_6, передало, а ТОВ «Зернопродукт-Липівка», в особі директора ОСОБА_5, прийняло майно на суму 2 309 901, 00 грн., в тому числі адміністративний будинок вартістю 1 500 000, 00 грн.

Повноваження ОСОБА_6 на передачу майна до статутного фонду ТОВ «Зернопродукт-Липівка» з боку СТОВ «Липівка» підтверджені довіреностями від 6 та 9 лютого 2006 року, виданими директором СТОВ «Липівка» ОСОБА_5

Щодо наявності станом на 10 травня 2006 року арешту та заборони відчуження нерухомого майна належного СТОВ «Липівка», колегія суддів вважає, що ця обставина не могла вплинути на можливість передачі будь-якого належного майна СТОВ «Липівка», в тому числі спірного адміністративного будинку, оскільки факт передачі майна відбувся 10 лютого 2006 року, тобто до моменту реєстрації вказаних обмежень.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства», в редакції станом на січень 2006 року, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», в редакції 2006 року, у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

Отже, колегія суддів вважає, що СТОВ «Липівка» станом на час державної реєстрації ТОВ «Зернопродукт-Липівки» виконала свої зобов'язання щодо формування частини статутного фонду у відповідності до чинного на той час законодавства, а доводи апелянта щодо неможливості передання майна до статутного фонду господарського товариства до його реєстрації як юридичної особи не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем у поданій заяві до суду зазначено як підстави позову, тобто обставини яким обґрунтовується позов так і предмет позову - матеріально-правова вимога.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як видно з матеріалів справи та підтверджено належними доказами, до березня 2013 року ТОВ «Зернопродукт-Липівка» фактично володіла спірним нерухомим майном. Проте, постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Томашпільського РУЮ Вінницької області Ющишена В.В. було закінчено виконавче провадження від 13 березня 2013 року по виконанню наказу господарського суду Вінницької області у справі про витребування у ТОВ «Зернопродукт-Липівка» на користь ПП «Фатіма-Агро» нежитлової будівлі по АДРЕСА_1.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем ставилась вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 30 липня 2010 року, укладеного між СТОВ «Липівка» та ОСОБА_2; від 1 вересня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та від 1 липня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПП «Фатіма-Агро». В подальшому позивачем змінено предмет позову, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного між СТОВ «Липівка» та ОСОБА_2 та витребування майна від добросовісного набувача - ПП «Фатіма Агро». Тобто, предметом позову, є захист порушеного права, шляхом визнання недійсним правочину, відновлення порушеного права та визнання права.

За таких обставин, до вимог позивача не можуть бути застосовані судом наслідки спливу строку позовної давності, тому що позивач оскаржує правочин, вчинений в 2010 році, а позов поданий у вересні 2012 року. Крім того, як зазначає позивач, про порушення своїх прав він дізнався після отримання від ПП «Фатіма-Агро» вимоги про звільнення спірного адміністративного будинку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 115 ЦК України, частина перша статті 86 ГК України, частина перша статті 13 Закону). Зазначені об'єкти згідно зі статтею 177 ЦК України є об'єктами цивільних прав. Відповідно і частка учасника у статутному капіталі товариства є предметом цивільних правовідносин, яка засвідчує участь особи у товаристві.

Отже, статутний (складений) капітал є однією з юридичних ознак господарського товариства.

Виходячи з викладеного, до даних правовідносин не можуть застосуватись положення ЦК України щодо регулювання правовідносин договору міни, оскільки в замін на внесок до статутного капіталу особа набуває корпоративних прав, тобто можливість брати участь в управлінні господарським товариством, що не тотожне з поняттям товару та відплатності договору.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права та наявні в матеріалах справи докази судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «Зернопродукт-Липівка» отримало за актами прийому-передачі майна до статутного фонду від 10.02.2006 року майно, в тому числі адміністративний будинок вартістю 1500000,00 грн.

Доводи відповідача про відсутність в актах прийому-передачі майна від 10 лютого 2006 року ідентифікуючих ознак адміністративного будинку, що був предметом передачі до статутного фонду, спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують відсутність у СТОВ «Липівка» іншого адміністративного будинку, який би міг бути переданий у власність позивача.

Крім того, факт набуття у власність спірного адміністративного будинку підтверджується також договором оренди землі №1 від 5 липня 2006 року, укладеним між ТОВ «Зернопродукт-Липівка» та Липівською сільською радою та зареєстрованим Вінницьким регіональним центром ДЗК 25 грудня 2006 року, актом прийому-передачі об'єкта оренди, викопіюванням із плану землекористування, інвентарною карткою обліку основних засобів форма 0З-6, відповідно до якої ТОВ «Зернопродукт-Липівка» прийняло на баланс адміністративний будинок вартістю 1500000,00 грн., загальною площею 1483,19 м.кв.

Водночас відповідачами не підтверджено іншими доказами на якій підставі ТОВ «Зернопродукт-Липівка» володіло вищевказаним нерухомим майном. Посилання на існуючий договір оренди не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі, відтак єдиним доказом наявності договірних правовідносин, зокрема щодо оренди спірного приміщення, між СТОВ «Липівка» а ТОВ «Зернопродукт-Липівка» може бути лише письмовий договір.

Щодо доводів відповідачів, а також пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, про те, що СТОВ «Липівка» зобов'язувалась передати у власність позивачу адміністративну будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_2, колегія суддів, вважає що судом першої інстанції правильно встановив, що це майно не могло бути передано до статутного фонду ТОВ «Зернопродукт-Липівка», оскільки рішенням 18 сесії 4 скликання Липівської сільської ради від 22 грудня 2005 року було передано у власність територіальної громади. При цьому свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були у складі комісії з передачі адміністративного будинку у власність територіальної громади.

Колегія суддів звертає також увагу, що свідок ОСОБА_5 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_9 є засновниками СТОВ «Липівка», вона ж була до липня 2010 одночасно директором СТОВ «Липівка» та ТОВ «Зернопродукт-Липівка», на яку згідно з розділом 14.2. Статуту були покладені повноваження по поточному керівництву усією діяльністю Товариства, в свою чергу ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (за поясненням представника ТОВ «Зернопродукт-Липівка» чоловік ОСОБА_5) є засновниками ПП «Фатіма-Агро», яке в решті й набуло спірне нерухоме майно у власність (ці пояснення представника ТОВ «Зернопродукт-Липівка» в суді апеляційної інстанції представниками відповідачів СТОВ «Липівка» та ПП «Фатіма-Агро» заперечені не були, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 61 ЦПК України зазначені обставини доказуванню не підлягають).

Крім того, до передачі у власність територіальної громади СТОВ «Липівка» належало 96/100 частин приміщення адмінбудівлі по АДРЕСА_2, а за актами прийому-передачі від 10 лютого 2006 року до статутного фонду ТОВ «Зернопродукт-Липівка» передано цілий адміністративний будинок, вартістю 15000 грн., згоди іншого співвласника на таку передачу не було, що в силу приписів ч. 1 ст. 358 ЦК України унеможливлювало передачу цієї будівлі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що СТОВ «Липівка» передало до статутного фонду ТОВ «Зернопродукт-Липівка» саме адміністративний будинок, розташований по АДРЕСА_1, площею 1483,19 кв.м., оскільки іншого адміністративного будинку, яким законно могло самостійно розпоряджатися СТОВ «Липівка», станом на 10 лютого 2006 року у його власності не було.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

У відповідності до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 215 - 235 ЦК України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 330, 338 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину.

За загальним правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Колегія суддів вважає, що позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Ст. 41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ч. 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. ст. 658, 659 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається.

Виходячи із викладених вище обставин та норм матеріального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з моменту передання до статутного фонду ТОВ «Зернопродукт-Липівка» спірного нерухомого майна СТОВ «Липівка» не мала права його відчужувати, а тому договір купівлі-продажу нерухомості від 30 липня 2010 року, укладений між СТОВ «Липівка» та ОСОБА_2, є недійсним.

Згідно зі ст. 330 ЦК України майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, оскільки майно - адміністративний будинок, розташований по АДРЕСА_1, площею 1483,19 кв.м., вибув з володіння ТОВ «Зернопродукт-Липівка» не з його волі, то суд першої інстанції правильно обрав спосіб захисту прав позивача - витребування майна у добросовісного набувача.

Колегія суддів апеляційного суду вважає також обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову в частині визнання права власності на спірний адміністративний будинок, оскільки в силу приписів ст. ст. 328, 392 ЦК України права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Факт оспорювання набуття права власності на адміністративний будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 1 483,19 кв.м., вбачається з позиції СТОВ «Липівки», представник якої заперечує як факт передачі позивачу спірного нерухомого майна, так і факт набуття останнім права власності.

Щодо доводів апелянта та представника СТОВ «Липівка» про неправомірність покладення в основу рішення актів прийому передачі від 10 лютого 2006 року та довіреностей на ім`я ОСОБА_6 від 6 і 9 лютого 2006 року, тому що ОСОБА_5 ставить під сумнів свій підпис в цих актах і довіреностях, то вони на увагу не заслуговують, оскільки ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Належність підпису в договорі не його стороні, а іншій особі може бути підставою недійсності правочину (ч. 3 ст. 203 ЦК України), а не свідчить про його не укладення, однак з позовом про визнання цих актів і довіреностей недійсними СТОВ «Липівка» не зверталась.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Відтак, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на матеріли кримінальної справи №146/813/13-к та кримінального провадження №32013010000000049, тому що в силу приписів ч. 4 ст. 61 ЦПК України лише вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи видно, що вирок стосовно дій посадових осіб СТОВ «Липівка» або ТОВ «Зернопродукт-Липівка» щодо передачі майна до статутного фонду ТОВ «Зернопродукт-Липівка» не ухвалювався, з кримінальної справи (провадження) цей позов не випливає, отже суд першої інстанції не вправі був покласти в основу рішення обставини, зазначені у постанові про закриття кримінальної справи, зокрема про те, що в результаті її розслідування було встановлено відсутність актів прийому-передачі майна СТОВ Липівка» до статутного фонду ТОВ «Зернопродукт-Липівка».

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фатіма-Агро» відхилити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

СудАпеляційний суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення11.12.2013
Оприлюднено27.12.2013
Номер документу36309155
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —148/519/13-ц

Ухвала від 18.04.2013

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Сопрун В. В.

Ухвала від 11.03.2013

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Чорний В. І.

Ухвала від 04.12.2013

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Панасюк О. С.

Ухвала від 04.12.2013

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Панасюк О. С.

Ухвала від 11.12.2013

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Панасюк О. С.

Ухвала від 19.11.2013

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Панасюк О. С.

Ухвала від 03.06.2013

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Колос С. С.

Ухвала від 04.03.2013

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Чорний В. І.

Ухвала від 23.01.2014

Цивільне

Тульчинський районний суд Вінницької області

Робак С. О.

Ухвала від 19.11.2013

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Панасюк О. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні