Рішення

від 16.12.2013 по справі 328/2565/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/5422/2013р. Головуючий у 1-й інстанції: Гавілей М.М.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину майна, набутого за час шлюбу,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що з 07.12.1991 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. 28.05.2009 року шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу подружжя побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який оформлено на ім'я відповідача, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданим Токмацькою районною державною адміністрацією 19 жовтня 1998 року.

Також, 21 листопада 1996 року ОСОБА_4 отримав Державний акт на земельну ділянку площею 0,38 га, кадастровий № 2325284400:14:001:0005, яка знаходиться біля будинку АДРЕСА_1.

У будинку проживає позивач та повнолітні діти, у березні 2013 року позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_4 порушує її право власності на спільне сумісне майно подружжя, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 60, 61 СК України, ст.ст. 316, 328, 368, 381, 392 ЦК України, ст. 120 ЗК України, позивач просила суд: визнати за нею право власності на 1/2 частину жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, оцінкою 1/2 частини - 48665 грн., та визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,38 га, яка знаходиться біля вищевказаного жилого будинку, оцінкою 1/2 частини - 8244,80 грн.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 486,65 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, що становить 0,19 га, оцінкою 8244,80 грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині рішення по цій справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорюються сторонами наступні обставини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.12.1991 року по 28.05.2009 рік (а.с. 5-7, 8, 65-66).

ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,38 га, розташована на території с. Таврія Таврійської сільської ради, для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю Серія ЗП 600001853 від 21.11.1996 року, що виданий на підставі рішення виконкому Таврійської сільської Ради народних депутатів № 43 від 27.09.1995 року (а.с. 11).

Як вбачається з копії рішення виконавчого комітету Таврійської сільської Ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області № 43 від 27.09.1995 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування», було вирішено передати безкоштовно у приватну власність і користування земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) особистого підсобного господарства громадянам сіл Таврія, Переможне, Зелений Гай, Чорноземне та Новогорівка згідно з додатком. Відповідно до зазначеного додатку ОСОБА_4 передано земельну ділянку площею 0,38 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 104).

За час перебування у шлюбі сторони набули право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 19.10.1998 року, яке видане на підставі рішення № 33 від 18.09.1998 року «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва житлового будинку» Таврійською сільською радою народних депутатів. Право власності на спірний будинок зареєстровано у Токмацькому районному бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4, будинок розташований на земельній ділянці, яка була виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд та приватизована ОСОБА_4 (а.с. 44, 45, 46-51).

Висновок суду про те, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є вірним та відповідає обставинам справи.

Разом з тим, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірна земельна ділянка не підлягає поділу між сторонами, оскільки відповідач безоплатно отримав її в приватну власність у 1996 році, використавши своє право громадянина на приватизацію.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

У силу статті 16 Закону України "Про власність" та частини першої статті 22 КпШС України, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, за умовами статті 24 КпШС України, є власністю кожного з них (роздільним майном).

Згідно зі ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними.

З висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог про поділ земельної ділянки погодитися не можна, так як суд послався на те, що перехід права власності на частку земельної ділянки до подружжя, яке не мало права власності на земельну ділянку, у разі поділу будинку, будівлі, споруди, що є спільною сумісною власністю подружжя, регулюються ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, які набули чинності після виникнення у відповідача права власності на земельну ділянку, тому ці норми права не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЗК УРСР (чинного на час видачі державного акта) при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ЗК УРСР громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

У разі поділу житлового будинку, спільно побудованого подружжям за час шлюбу на спірній земельній ділянці, кожному із подружжя переходить право власності на частину земельної ділянки пропорційно його частці на житловий будинок, яка виділяється такому подружжю.

Суд першої інстанції залишив поза увагою особливості та обставини отримання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки (для будівництва будинку), не врахував вищезазначені норми матеріального права, відповідно до яких позивач як учасник спільної часткової власності на будинок набуває і право на земельну ділянку пропорційно розміру її частки у спільній власності на даний будинок.

Тому, за даних обставин, 1/2 частина земельної ділянки, одержаної одним із подружжя у порядку приватизації, а саме ОСОБА_4, відійде у власність іншого із подружжя разом із частиною житлового будинку, який поділений між сторонами.

Оскільки рішення суду в частині позовних вимог щодо поділу земельної ділянки ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, без урахування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

У зв'язку з вищенаведеним, оскаржуване рішення також підлягає зміні в частині висновку про задоволення позову частково, із зазначенням, що позов ОСОБА_3 задовольняється повністю, та в частині розподілу судових витрат відповідно до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України, шляхом збільшення суму судового збору, який стягується з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 до 569 грн. 09 коп.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2013 року по цій справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,38 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Залишити за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,38 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2013 року по цій справі змінити: в частині висновку про задоволення позову частково, зазначивши, що позов ОСОБА_3 задовольняється повністю; та в частині розподілу судових витрат, збільшивши суму судового збору, який стягується з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 до 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 09 коп.

В решті рішення по цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 114 (сто чотирнадцять) 70 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: