Постанова

від 24.12.2013 по справі 812/10114/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

5.1.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2013 року Справа № 812/10114/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Барашко М.В.

за участю:

представників позивача: Землянської О.С., Макушенко Б.О.,

представників відповідача: ОСОБА_3, Майби Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-КРИСТАЛ» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2013 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної екологічної інспекції у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-КРИСТАЛ» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, в якому позивач просив:

-тимчасово заборонити (зупинити) діяльність, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів І класу небезпеки (батареї та акумулятори відпрацьовані, лампи люмінесцентні відпрацьовані) на виробничому майданчику, що розташований за адресою: вул. Карла Лібкнехта, б. 10, Кам'янобрідський район, м. Луганськ, до отримання відповідного дозволу;

-тимчасово заборонити (зупинити) діяльність, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів ІІ класу небезпеки ( відходи масел технічних, матеріали обтиральні відпрацьовані, фільтри масляні відпрацьовані, фільтри паливні відпрацьовані, пісок промаслений, фільтри повітряні відпрацьовані) на виробничому майданчику, що розташований за адресою: вул. Карла Лібкнехта, б. 10, Кам'янобрідський район, м. Луганськ, до отримання відповідного дозволу;

- тимчасово заборонити (зупинити) діяльність, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів IV класу небезпеки ( накладки гальмові відпрацьовані, шини зіпсовані, макулатура паперова та картонна, матеріали пакувальні пластмасові зіпсовані, тара пластмасова) на виробничому майданчику, що розташований за адресою: вул. Карла Лібкнехта, б. 10, Кам'янобрідський район, м. Луганськ, до отримання відповідного дозволу.

В обґрунтування позовних вимог послався на проведення у період з 21.11.2013 по 22.11.2013 позапланової перевірки відповідача з питань виконання раніше наданого припису, у тому числі щодо отримання дозволів на утворення та розміщення відходів І-IV класу небезпеки, під час якої встановлена відсутність дозволів.

З посиланням на вимоги ст. 17, п. «а» ч. 1 ст. 32, ч. 4 ст. 33 Закону України «Про відходи», абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Постанову Верховної Ради України N 2751 від 29 жовтня 1992 року N 2751 просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому послався на зміни до діючого законодавства, за якими в даному випадку отримання дозволу не передбачено, відповідно відсутні підстави для задоволення позову.

Зокрема з посиланням на внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №748 від 07.08.2013 року до Постанови Кабінету Міністрів № 1218 від 03.08.1998, якою затверджений Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, наполягав на відсутності у відповідача кількості відходів необхідних для отримання лімітів.

Послався на п. 8 Порядку № 1218, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 748, за яким до категорій власників, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, належать власники відходів, які не підлягають включенню до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 № 1360 «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів» (далі -Порядок № 1360).

Стверджував, що в розумінні зазначених нормативних актів Відповідач є об'єктом утворення відходів.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1360 критерієм включення ОУВ до реєстру є показник загального утворення відходів (Пзув), який розраховується за формулою: Пзув = 5000 х м1 + 500 х м2 + 50 х м3 + 1 х м4,

де м1, м2, м3, м4 - умовні одиниці, значення яких дорівнюють кількості утворених на ОУВ відходів за класами небезпеки (1, 2, 3, 4 класи відповідно).

До реєстру включаються об'єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значення, що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік.

Відповідно до Державного статистичного спостереження «Поводження з відходами» № 1-відходи річна Відповідача за 2012 рік, Відповідачем утворено відходів 1-го класу небезпеки - 0,02 тони, 4-го класу - 0,974 тон.

Розрахунок:

5000 х 0,02 + 500 х 0 + 50 х 0 + 1 х 0,974 = 100,97 у.о. Пувз Відповідача складає 100,97 у.о.

На підставі зазначеного розрахунку наполягав на загальному утворені відходів, кількість яких не перевищує граничне значення - 1000 умовних одиниць, у зв'язку з чим не повинен включатись до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та, відповідно, належить до категорії власників, що звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

В судовому засіданні представник позивача на спростування даних, зазначених в заперечені послався на відсутність повноважень у позивача здійснювати вищенаведений розрахунок, невиконання відповідачем вимог щодо обліку відходів та звітності стосовно їх утворення, затвердженої уповноваженими органами. У зв'язку з чим наполягав на відсутності підстав застосовувати зазначений розрахунок. На пропозицію суду відмовився розраховувати показник загального утворення відходів з посиланням на відсутність достовірних даних про їхню кількість.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

Згідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до підпункту 4.2 п.4 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04 листопада 2011 року № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 року за № 1347/20085, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог: законодавства про охорону атмосферного повітря щодо, серед іншого, наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, займається виробництвом безалкогольних напоїв, мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшках (а.с.9,10), має один основний виробничий майданчик розташований за адресою: вул. Карла Лібкнехта, буд. 10, Кам'янобрідський район, м. Луганськ.

Згідно із наказом № 8 від 19.01.2012 відповідальним за природоохоронну діяльність товариства призначено директора ОСОБА_3 (а.с.11).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (надалі - Закон України №877) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Пунктом 1 статті 6 Закону України №877 підставою для здійснення позапланового заходу є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.8 ст.7 Закону України №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду

(контролю), яка здійснювала перевірку. Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 483 від 02.10.2012 року затверджена уніфікована форма актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)(далі наказ № 483).

26.08. - 30.08.2013 року уповноваженими особами позивача було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства відповідачем, за наслідками якої складено акт (далі - акт від 30.08.2013 року, а.с.12-19).

В акті від 30.08.2013 року зазначено, що в процесі виробничої діяльності відповідача утворюються відходи І класу небезпеки (батареї та акумулятори відпрацьовані, лампи люмінесцентні відпрацьовані), II класу небезпеки (відходи масел технічних, матеріали обтиральні відпрацьовані, фільтри масляні відпрацьовані, фільтри паливні відпрацьовані, пісок промаслений, фільтри повітряні відпрацьовані) та IV класу небезпеки (накладки гальмові відпрацьовані, шини зіпсовані, макулатура паперова та картонна, матеріали пакувальні пластмасові зіпсовані, тара пластмасова).

Зазначена класифікація кореспондується з Класифікатором відходів (ДК 005-96), затвердженим наказом Держстандарту України 29.02.1996 № 89 та конкретизована позивачем у додаткових поясненнях (а.с.65).

На підставі акту від 30.08.2013 був наданий припис від 30.08.2013 № 102 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, зокрема, в частині отримання лімітів та відповідних дозволів на утворення та розміщення відходів (п. 4 припису) з терміном виконання до 30.10.2013 ( далі -припис № 102, а.с.25).

Пунктом 4 припису № 102 зобов'язано відповідача отримати ліміти та дозволи на утворення та розміщення відходів І-IV класу небезпеки.

Відповідачем зазначені факти не оспорювались, акт підписаний без зауважень, припис не оскаржувався.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність відходів 2-го класу, оскільки відповідач не заперечував наявність транспортних засобів та на пропозицію суду не надав даних про їх передачу в оренду.

Попередній Дозвіл № 1.3.10 від 10.06.2011 на розміщення відходів у 2012 році, виданий TOB «АКВА-КРИСТАЛ» Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області, закінчив дію - 01.01.2013.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис є обов'язковим для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

На підставі наказу Інспекції від 18.11.2013 № 640, направлення на проведення позапланової перевірки від 20.11.2013 № 06/4295, Інспекцією в період з 21.11.2013 по 22.11.2013 проведена позапланова перевірка виконання Відповідачем раніше наданого припису. Під час перевірки встановлено факт невиконання припису, про що складений відповідний акт від 21.11.2013 року (а.с.26-34).

Акт від 21.11.2013 року підписаний відповідачем без зауважень.

В порядку визначеному ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за невиконання припису до адміністративної відповідальності притягнуто відповідальну посадову особу директора товариства ОСОБА_3 (протокол про адміністративне правопорушення від 21.11.2013 № 005339, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу від 21.11.2013 № 005319). Штраф сплачений в повному обсязі (а.с.35, 36).

Згідно із п. «с» ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані у тому числі мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами.

Відповідно до п. «а» зазначеного закону, забороняється у тому числі ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно до ч.4 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Порядок отримання дозволу на утворення та розміщення відходів встановлено Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженим Постановою КМ України № 1218 від 3 серпня 1998 року, згідно якого (п.12) власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають Мінприроди та відповідним дозвільним центрам заяви про одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

На підставі п. 20 ПКМ № 1218 відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

Згідно із пунктом 21 зазначеної постанови контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотриманням здійснює Держекоінспекція та її територіальні органи.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

N 342 від 7 липня 2008 року затверджено типову форму первинної облікової документації N 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкцію щодо її заповнення (далі - наказ № 342).

З актів перевірки та пояснень сторін убачається, що на виконання вимог ст. 17 Закону України «Про відходи», п. 12 ПКМ № 1218, п.1. Наказу № 342 відповідачем не ведеться первинний облік відходів, не подаються відповідні звіти та не подавалась заява про отримання дозволу.

Приймаючи до уваги відсутність відповідних звітів та обліку відходів, суд критично розцінює розрахунок відповідача про недостатню кількість відходів для отримання лімітів, оскільки за відсутності обліку неможливо визначити кількість відходів.

Постановою КМ № 1218 визначені наступні терміни:

- ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі - власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території;

- ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий Мінприроди, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Згідно із пунктом 3 ПКМ № 1218 ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику.

З системного аналізу Постанови № 1218 та затверджених зазначеною постановою типових документів, зокрема окремо «Дозволу» та «Ліміту», суд приходить до висновку, що законодавець пов'язуючи зазначені документи між собою розрізнює їх за правовим значенням та наслідками.

Таким чином відповідач не звільнений від обов'язку отримувати дозвіл на утворення та розміщення відходів.

При цьому відповідно до п. 8 ПКМ №1218, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 748, до категорій власників, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, належать власники відходів, які не підлягають включенню до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 № 1360 «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів» (далі -Порядок № 1360).

Відповідно до п. З Порядку № 1360 реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (далі - реєстр) - це комплексна система збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів.

Таким чином, зазначені нормативні акти пов'язані між собою, але різняться за правовою природою.

Згідно із п.п.5 ст.4 Закону 877, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Порядком обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Верховної Ради України від 29.10.92 № 2751-XII. Даний порядок визначає правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів не залежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно із п. 2 цього Порядку діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його,цехів (дільниць) і одиниць обладнання. При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

Підставами тимчасової заборони (зупинення) діяльності підприємств, зокрема, є використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.

Таким чином саме відсутність дозволу є підставою для тимчасової заборони діяльності відповідача.

З урахуванням викладеного та приймаючи відсутність звернення відповідача із заявою про отримання дозволів та лімітів на зберігання та утворення відходів, суд критично оцінює твердження відповідача, що відсутність підстав для внесення до реєстру є підставою для отримання дозволу.

Підпункт 14.1.230 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодекс України дає визначення поняттю «стаціонарне джерело забруднення», а саме це - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

На підставі ст.ст.17, 32 Закону України «Про відходи» №187 від 05.03.1998 року суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, в тому числі, мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

На час виникнення спірних правовідносин відповідач не отримував та не звертався до уповноважених органів з відповідною заявою на отримання дозволу.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач нехтуючи нормами діючого законодавства експлуатує відповідні забруднюючі установки без отримання дозволу на утворення та розміщення відходів 1, 2. 4 класів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність застосування передбачених заходів шляхом тимчасової заборонити (зупинення) діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної екологічної інспекції у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-КРИСТАЛ» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду задовольнити повністю.

Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-КРИСТАЛ» ( код ЄДРПОУ 33619648)

шляхом :

-тимчасово заборонити (зупинити) діяльність, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів І класу небезпеки (батареї та акумулятори відпрацьовані, лампи люмінесцентні відпрацьовані) на виробничому майданчику, що розташований за адресою: вул. Карла Лібкнехта, б. 10, Кам'янобрідський район, м. Луганськ, до отримання відповідного дозволу;

-тимчасово заборонити (зупинити) діяльність, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів ІІ класу небезпеки ( відходів масел технічних, матеріали обтиральні відпрацьовані, фільтри масляні відпрацьовані, фільтри паливні відпрацьовані, пісок промаслений, фільтри повітряні відпрацьовані) на виробничому майданчику, що розташований за адресою: вул. Карла Лібкнехта, б. 10, Кам'янобрідський район, м. Луганськ, до отримання відповідного дозволу;

тимчасово заборонити (зупинити) діяльність, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів IV класу небезпеки ( накладки гальмові відпрацьовані, шини зіпсовані, макулатура паперова та картонна, матеріали пакувальні пластмасові зіпсовані, тара пластмасова) на виробничому майданчику, що розташований за адресою: вул. Карла Лібкнехта, б. 10, Кам'янобрідський район, м. Луганськ, до отримання відповідного дозволу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 25 грудня 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін