Постанова

від 23.12.2013 по справі 2/180-29/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа № 2/180-29/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Костів Т.С.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник) - Ільницький Р.Г. (пред-к за довіреністю).

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області, № 10882/06-11 від 04.12.2013 року

на ухвалу господарського суду Львівської області від 12.11.2013 р. (головуючий суддя Деркач Ю.Б .)

у справі № 2/180-29/11

за заявою: Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області

про: поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання

за позовом: Прокурора Сколівського району в інтересах Сколівського районного відділу Пенсійного фонду України, с.Труханів, Львівська область

до відповідача: Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина", с. Труханів, Львівська область

про : стягнення 671,66 грн.

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Львівської області від 12.11.2013 року у справі № 2/180-29/11 у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі № 2/180-29/11 від 05.04.2001р. відмовлено.

Ухвалу мотивовано тим, що заявником не наведено жодних доказів, які б свідчили про вжиття заходів по пред"явленню наказу № 2/180-29/11 від 05.04.2001р. до виконання в межах строків, передбачених Законом України „Про виконавче провадження" після його повернення органом державної виконавчої служби постановою від 27.12.2005р. Крім того, заявником не наведно наявність поважних причин, які б слугували підставами відновлення пропущеного строку пред"явлення наказу до виконання у відповідності до положень ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В апеляційній скарзі скаржник (заявник) просив скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 12.11.2013 року у справі № 2/180-29/11 та прийняти нове рішення, яким строк пред'явлення наказу до виконання поновити, мотивуючи це тим, що відповідач самостійно рішення суду не виконував понад 12 років, а рішення судів в Україні є обов'язковими. У 2013 році заявнику стало відомо про наявність у боржника майна, за рахунок якого могло б бути виконано винесене рішення суду про стягнення заборгованості, що й зумовило звернення з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника скаржника у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Встановлено, що 05.04.2001р. господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі за позовом Прокурора Сколівського району в інтересах Сколівського районного відділу Пенсійного фонду України до відповідача: С/г ТзОВ "Галичина", с. Труханів, про стягнення 671,66 грн.

На примусове виконання рішення господарського суду Львівської області у справі № 2/180-29/11 від 05.04.2001р. видано наказ (дійсний до пред'явлення протягом - трьох місяців).

Даний наказ у встановлені строки скеровувався позивачем (стягувачем) до відділу Державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції до виконання та був повернутий 27.12.2005 року без виконання.на підставі п.2 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке могло бути звернено стягнення, та безрезультатністю за здійсненими заходами щодо розшуку такого майна,

Надалі, до Управління Пенсійного фонду у Сколівському районі Львівської області надійшов лист Труханівської сільської ради від 11.06.2013 року про те, що у користуванні ТзОВ „Галичина" перебуває земельна ділянка площею 2,80 га в с. Труханів Сколівського району (а.с.14).

Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі повторно звернулося до Труханівської сільської ради про надання вичерпної інформації про майно ТзОВ „Галичина", на що отримало лист від 21.10.2013 року №274 про те, що ТзОВ „Галичина" в селі Труханів Сколівського району належать земельні ділянки площею 2,80га та двоповерхова будівля контори та будівлі гаражів (а.с.15).

Одержавши таку інформацію, Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі звернулось до господарського суду із заявою від 24.10.2013 року про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі № 2/180-29/11

Як встановлено, господарським судом першої інстанції було відмовлено у поновленні строку для пред'явлення наказу до виконання у справі № 2/180-29/11, з чим не погодився заявник, оскарживши таке рішення.

Проте, апеляційний господарський суд погоджується із таким висновком господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до положень ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час повернення виконавчого документу) та ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" (чинній редакції), повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно із ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час повернення виконавчого документу), строк пред"явлення наказу до виконання - 3 роки.

Статтею 118 ГПК України (чинною на момент повернення виконавчого документу) встановлено, що виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження" (у редакції чинній станом на час розгляду заяви про поновлення строку пред"явлення наказу до виконання), строк пред"явлення наказу до виконання - 1 рік.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення заявника до суду строк пред'явлення до виконання наказу у даній справі № 2/180-29/11 минув.

Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено, відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи із змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення учасника судового процесу і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Питання про відновлення строку може бути поставлене лише після закінчення процесуального строку.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявником (стягувачем) не наведено жодних доказів, які б свідчили про вжиття заходів по пред"явленню наказу № 2/180-29/11 від 05.04.2001р. до виконання в межах строків, передбачених Законом України „Про виконавче провадження", після його повернення органом державної виконавчої служби постановою від 27.12.2005р.

Апеляційний господарський суд також вважає, що заявником не доведено наявність поважних причин, які б слугували підставами відновлення пропущеного строку пред"явлення наказу до виконання у відповідності до положень ст. 119ГПК України.

Щодо пояснення представника боржника від 02.12.2013 року, де останній надав свою згоду на поновлення строку, то апеляційний господарський суд зазначає, що такого пояснення (згоди) не було надано господарському суду першої інстанції при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. Крім того, на вимогу апеляційного господарського суду сторонами не було надано належних доказів на підтвердження повноважень особи (керівника ТОВ «Галичина»), яка підписала подані пояснення від 02.12.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 119 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

ухвалу господарського суду господарського суду Львівської області від 12.11.2013 р. - залишити без змін, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області, № 10882/06-11 від 04.12.2013 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 25.12.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.