Постанова

від 05.12.2013 по справі 2а-7279/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/77533/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У травні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 15769,24 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 липня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, адміністративний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 15769,24 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Західний державний регіональний науково-виробничий селекційно-технологічний центр по конярству» є страхувальником відповідно до п. 3 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і перебуває на обліку у МРВД м. Тернополя та Тернопільського району.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання розвитку конярства» від 1.12.2010 року №2305-р Державне підприємство «Західний державний регіональний науково-виробничий селекційно-технологічний центр по конярству» було реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Конярство України».

Передавальним актом від 12.08.2011 року Державним підприємством «Конярство України» прийнято майно, майнові та немайнові права та обов'язки Державного підприємства «Західний державний регіональний науково-виробничий селекційно-технологічний центр по конярству».

Відповідач відповідно до акту передачі-приймання (внутрішнього переміщення) активів, майнових прав та зобов'язань 12.08.2011 року передав активи, майнові права та зобов'язання, отримані від Державного підприємства «Західний державний регіональний науково-виробничий селекційно-технологічний центр по конярству», відокремленому підрозділу - філії «Західний племконецентр» Державне підприємство «Конярство України».

В Додатку №9 «Кредиторська заборгованість з фондами соціального страхування» до акту передачі-приймання від 12.08.2011 року відображено заборгованість відповідача перед Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 15769,24 грн.

У звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування Державного підприємства «Західний державний регіональний науково-виробничий селекційно-технологічний центр по конярству» за перший квартал 2012 року відображено, що зобов'язання страхувальника у сумі 15769,24 грн. перед Фондом, яка існувала на початок року, передано згідно з актами приймання-передавання філії і на кінець кварталу заборгованість у зазначеного Державного підприємства була відсутня.

Відповідно до звіту філії «Західний племконецентр» Державного підприємства «Конярство України» за перший квартал 2012 року на початок року заборгованість у цього підприємства, як у страхувальника, перед Фондом відсутня, а протягом кварталу виникла заборгованість в сумі 15769,24 грн. згідно з актами приймання-передавання.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість перед Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повинна бути стягнута з відповідача, оскільки шляхом приєднання Державного підприємства «Західний державний регіональний науково-виробничий селекційно-технологічний центр по конярству» до Державного підприємства "Конярство України" було створено відокремлений підрозділ (філію) без прав юридичної особи, і що боржник Державне підприємство «Західний державний регіональний науково-виробничий селекційно-технологічний центр по конярству» змінив найменування на філія «Західний племконецентр». Крім того, суди вважали, що у відповідності з передавальним актом від 12.08.2011 року Державне підприємство "Конярство України" є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованого Державного підприємства «Західний державний регіональний науково-виробничий селекційно-технологічний центр по конярству».

Згідно ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення, реорганізація) або в результаті ліквідації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. У частині 3 цієї ж статті зазначено, що у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Згідно ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) бо в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Частиною 12 ст. 37 Закону передбачено, що зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання у порядку, встановленому статтею 29 цього Закону. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться наступні відомості: дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення.

За змістом ст. 107 Цивільного кодексу України передавальний акт має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Підписаний та затверджений акт є однією з підстав для подальшого внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державної реєстрації створюваних юридичних осіб правонаступників.

Таким чином, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, дійшли помилкового висновку щодо задоволення даного позову, оскільки передавальний акт не може бути визнаний документом, на підставі якого права та обов'язки переходять до відповідача. Такий перехід здійснюється виключно на підставі положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зокрема, після державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 223 і ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням вищезазначених норм матеріального та процесуального права, не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

п о с та н о в и в :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Конярство України» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О. Лиска

М.М. Олексієнко