Ухвала

від 17.12.2013 по справі 2а-13832/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2013 р. м. Київ К/800/23637/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Скачко А. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОснов'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 року у справі№ 2-а-13832/12/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БІНА - ЛТД» доОснов'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року у справі № 2а-13832/12/2070 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «БІНА ЛТД» задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року у справі № 2а-13832/12/2070 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000840221 від 12.07.2012 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, п. 85.2 ст. 85, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9, 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «БІНА ЛТД» з питань документального підтвердження бухгалтерських та фінансово-господарських відносин (вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для з'ясування їх реальності із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Венс Транс Континент Проект» за вересень 2011 року, складено акт від 21.06.2012 року № 1840/22-104/33675131, яким зафіксовані порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 959 103,33 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0000840221, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 1 198 879,10 грн. з яких за основним платежем - 959 103,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 239 775,83 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено правомірності включення сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Венс Транс Континент Проект» за вересень 2011 року до податкового кредиту, оскільки надані платником первинні документи свідчать про їх формальне складання, за відсутності реально вчинених господарських операцій, а також з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності рішення відповідача, в основу якого покладено висновок про нереальність здійснення господарських відносин із вказаним контрагентом.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у зв'язку з необґрунтованістю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору купівлі продажу № 0509/11-1 від 05.09.2011 року, та договору про надання послуг № 3006/11-1 від 30.06.2011 року, укладених між позивачем та ТОВ «Венс Транс Континент Проект» підтверджується матеріалами справи.

Придбані у ТОВ «Венс Транс Континент Проект» будівельні матеріали та надані послуги були використані в господарській діяльності позивача.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що видаткові та податкові накладні по спірним господарських операціях підписані уповноваженою особою контрагента та скріплені печаткою ТОВ «Венс Транс Континент Проект», яке на момент їх виписки було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ.

Позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ «Венс Транс Континент Проект» за придбаний товар та надані послуги.

Відповідач, посилаючись на акт перевірки Державної податкової служби у Голосіївському районі м. Києва від 15.02.2012 року № 152/3-23-30-37640909 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Венс Транс Континент Проект» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Спецпроект Факстрой ЛТД», за період вересень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку», стверджує про відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків; не підтвердження господарських операцій за вересень 2011 року щодо придбання ТОВ «Венс Транс Континент Проект» товарів (робот, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу ТОВ «Венс Транс Континент Проект» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, та, як наслідок - про відсутність реального вчинення господарських операцій за участю ТОВ «БІНА -ЛТД» з контрагентом ТОВ «Венс Транс Континент Проект» за вересень 2011 року.

Судом апеляційної інстанції з посиланням на ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені доводи відхилені, оскільки дії органів державної податкової служби щодо складення акта № 152/3-23-30/37640909 від 15.02.2011 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 року у справі № 2а-9293/12/2670 визнано незаконними.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено реальність господарських операцій з продажу товарів та надання послуг позивачеві підприємством ТОВ «Венс Транс Континент Проект» на підставі належним чином оформлених первинних документыв, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар та надані послуги позивачем використаний у власній господарській діяльності, колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю порушень з боку позивача при формуванні податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги щодо нереальності спірних операцій викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 року у справі № 2-а-13832/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак