Рішення

від 05.11.2013 по справі 908/3021/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/21/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2013 Справа № 908/3021/13

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3021/13

за позовом: Приватного підприємства «Востокагромаркет», м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень», м. Бердянськ

про стягнення 19 754,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача- Бережний І.А., довіреність №1/2 від 01.07.13 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Востокагромаркет» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» про стягнення заборгованості за договором поставки № 3122021 від 03.12.12року в сумі 22 669,29 грн., штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 881,31 грн., трьох відсотків річних в сумі 180,73 грн., індексу інфляції за весь час прострочення сплати боргу в сумі 22,67 грн.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

До прийняття рішення по справі позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим відбулося формування нової ціни позову в розумінні п. 3.10 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18. Таким чином, нова ціна позову, яка заявлена позивачем, становить:

· основний борг - 18 669,29 грн.;

· пеня - 881,31 грн.

· три відсотки річних -180,73 грн.;

· індексу інфляції - 22,67 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України ) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Так, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості за договором. За таких обставин, судом приймається заява позивача та спір вирішується по суті відповідно до ст. 55 ГПК України, з урахуванням нової ціни позову, заявленої позивачем.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 03.12.2012 року між Приватним підприємством «Востокагромаркет», далі Постачальник, та Приватним підприємством «Група науково-промислових досліджень», далі Покупець, був укладений Договір поставки № 3122012, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору згідно заявки Покупця Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та своєчасно сплачувати різні види продукції, далі Товар, найменування, кількість, ціна та сума товару зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 2.1. Договору Покупець сплачує узгоджену сторонами вартість кожної партії товару шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата здійснюється в наступному порядку: - 75% вартості замовлення у строк трьох банківських днів з моменту підписання специфікації або виставлення рахунку, - 15% на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 2.4. Договору сторони визначили, що загальна сума договору визначається шліхом складання усіх рахунків та специфікацій даного договору.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року. (п. 6.1. Договору).

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 31 669, 29 грн., про що свідчать видаткові накладні № РН-000212 від 19.12.2012 року та № РН-0000001 від 03.01.2013р., а останній його прийняв без зауважень та заперечень.

Втім, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме в сумі 13 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 399 від 25.01.2013 року, № 415 від 12.02.2013 року, № 429 від 29.03.2013 року, № 448 від 07.05.2013 року, № 454 від 20.05.2013 року, Відтак за відповідачем утворився борг в сумі 18 669, 29 грн., який позивач і намагається стягнути.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 881, 31 грн. за період з 10.04.2013 року по 15.07.2013 року, передбачену сторонами в пункті 4.4. Договору. Так, у випадку несвоєчасної оплати, погодженої сторонами партії товару, згідно п.2.1 договору, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,2 % від суми погодженої сторонами партії товару за кожний день прострочення оплати даної партії товару.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково інфляційні в сумі 22, 67 грн. за період з 10.04.2013 року по 15.07.2013 року та три проценти річних в сумі 180, 73 грн. за період з 10.04.2013 року по 15.07.2013 року.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Незалежно від того, що у Цивільному кодексі України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт приймання товару за Договором відповідачем, в т. ч. те, що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку останнього, а борг по оплаті поставленого товару в сумі 18 669,29 грн. підтверджено доказами по справі. Відповідач доказів оплати поставленого товару суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в зазначеній сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В процесі розгляду справи сторонами не виконано вимог ухвал суду щодо проведення між ними звірки розрахунків на час звернення позивача з позовом. При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України, а тому судом позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у сумі 881,31 грн. за період з 10.04.2013 року по 15.07.2013 року.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних також підлягають задоволенню, зокрема, три проценти річних в сумі 180,73 грн., інфляційні в сумі 22,67 грн.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720, 50 грн. покладаються на відповідача у справі - Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень», відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Щодо стягнення з позивача витрат на послуги адвоката суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав Договір про надання правових послуг адвоката № 27-05/13 від 12.07.2013 року, який укладено з адвокатом Дерев'янченко Я.Ю. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується платіжними дорученнями № 2142 від 17.07.2013 року на суму 1000, 00 грн. та № 2156 від 18.07.2013 року на суму 1000, 00 грн., а тому вказані вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.11.2013 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 599, 625, 638, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 265 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 22, 33, ч. 3 ст. 43, 44, 48, 49, 55, 75, 82, 82-1, 83, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Востокагромаркет» до Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень», 7110, м. Бердянськ, вул. Кабельників, буд. 138 А, код ЄДРПОУ 32972994 на користь:

- Приватного підприємства «Востокагромаркет», 83077, м. Донецьк, вул. Туманяна, буд. 21, кв. 11, код ЄДРПОУ 35036397, борг в сумі 18 669 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 29 коп., пеню в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 31 коп., інфляційні в сумі 22 (двадцять дві) грн. 67 коп., три проценти річних в сумі 180 (сто вісімдесят) грн. 73 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 11.11.2013 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.