Рішення

від 11.12.2013 по справі 908/3496/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/44/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2013 Справа № 908/3496/13

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3496/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАВА СІТІ», м. Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХМАШПРОЕКТ», м. Запоріжжя

про стягнення 124 298,60 грн.

за участю представників:

від позивача - Балєв М.П., довіреність від 01.11.13 р.;

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАВА СІТІ» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХМАШПРОЕКТ» про стягнення боргу в сумі 94529, 56 грн., відсотків за користування чужими коштами в сумі 27508, 10 грн. та трьох процентів річних в сумі 2260, 94 грн.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Безпосередньо в судовому засіданні 26.11.2013 року представник позивача зазначив, що при складанні позовної заяви допущено помилку в назві відповідача та просить суд вважати належним відповідачем у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехмашпроект». Таке найменування відповідача підтверджується наданим до матеріалів справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідає ст. 90 ЦК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 23.10.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Любава Сіті» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехмашпроект» було перераховано грошові кошти в сумі 94 529, 56 грн. за скульптуру декоративну згідно рахунку № 310114 від 31.01.2013 року.

Втім, позивач наголошує що перерахування вказаних коштів на користь відповідача відбулося помилково, оскільки між ними відсутні договірні правовідносини, а відтак просить суд, з огляду на припис ст. 1212 ЦК України, стягнути вказані кошти з останнього.

Одночасно, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими коштами (пеню) в сумі 27 508, 10 грн.. що передбачено ст. 536 ЦК України. з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивач просить суд додатково стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 2 260, 94 грн.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Матеріали справи містять копію Договору поставки № 3101 від 31.01.2013 року, відповідно до предмету якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехмашпроект», як Продавець, передає у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Любава Сіті», як Покупець, приймає та оплачує в трок Скульптуру декоративну (композицію з куль нержавіючих) у кількості 3-х шт., далі Товар. Відповідно до п. 3.2.3. Договору покупець зобов'язаний сплатити вартість Товару відповідно виставленому рахунку на протязі трьох днів звід дня отримання рахунку. Вказаний договір не підписано з боку Покупця, відсутня печатка його підприємства. Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія рахунку № 310114 від 31.01.2013 року.

Так, ухвалою суду від 26.11 2013 року сторін зобов'язано надати оригінал Договору поставки № 3101 від 31.01.2013 року та рахунку № 310114 від 31.01.2013 року. Однак, вимоги суду сторонами не виконано, оригіналів витребуваних документів не надано. Як зазначає позивач, на його підприємстві відсутні оригінали вказаних документів. Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем скульптури декоративної, як то акт прийому-передачі тощо.

Частина 1 ст. 181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, укладається шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами і скріпленого печатками. Аналіз вказаної норми дозволяє стверджувати, що форма господарського договору може бути тільки письмовою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки надана до матеріалів справи копія Договору поставки № 3101 від 31.01.2013 року не містить істотних ознак господарського договору (правочину), зокрема підпису та печатки Покупця. Відтак вказаний договір є таким що не відбувся.

Згідно з вимогами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

Ш повернення виконаного за недійсним правочином;

Ш витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

Ш повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

Ш відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з вимогами ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Законодавець неодноразово звертав увагу на застосування правил інституту безпідставного отримання майна чи грошових коштів, зокрема на те, що норми інституту набуття або збереження майна або грошових коштів без достатньої правової підстави підлягають застосуванню коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, який відповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним як це передбачено у п. 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України 2003р.

Поняття «за рахунок іншої особи» означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов'язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав. Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок іншого суб'єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондикційних. Кондикційні зобов'язання відносяться до позадоговірних зобов'язань. Головною метою кондикційних зобов'язань є відновлення майнового положення того суб'єкта, за рахунок котрого інший суб'єкт безпідставно збагати.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

ь договори та інші правочини;

ь створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

ь завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

ь інші юридичні факти.

Оскільки позивач перерахував відповідачеві кошти у сумі 934 529, 56 грн., а між ними не укладалися будь-яких господарських договорів та інших правочинів, тому відсутня правова підстава для набуття вказаних коштів. Таким чином, оскільки грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави, він зобов'язаний повернути позивачеві ці кошти.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

§ по-перше, є набуття або збереження майна;

§ по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;

§ по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено отримання відповідачем майна ( грошових коштів) в сумі 94 529, 56 грн. без достатньої правової підстави. Відповідач доказів повернення спірних грошових коштів не надав, заявлених до нього вимог не спростував. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з останнього грошових коштів в сумі 94529, 56 грн. обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХМАШПРОЕКТ» процентів за користування чужими коштами (пені) в сумі 27 508, 10 грн., та трьох процентів річних в сумі 2 260, 94 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зі змісту позовної заяви та наданого розрахунку процентів а користування чужими коштами (пені), фактично позивачем нарахована саме пеня в розмірі 0, 1 відсоток за кожен день прострочення відповідно до норми ст. 35 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до норми зазначеної статті, у разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку, встановленого пунктом 35.1 цієї статті, неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАВА СІТІ» не є суб'єктом, який має право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХМАШПРОЕКТ» сплати пені, в розумінні ст. 35 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Разом з тим, позивач ототожнює проценти за користування чужими коштами, передбачені ст. 536 ЦК України, та пеню, передбачену ст. 35 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Однак, таке ототожнення є хибним та таким що не ґрунтується на законі, оскільки пеня є санкцією, передбаченою за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, а проценти за користування чужими грошовими коштами є платою за користування ними.

В силу приписів ст. ст. 548, 549 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України, пеня є відповідальністю за порушення господарських зобов'язань, які виникли на підставі договору (угоди), в якому саме і визначений її розмір. Тобто пеня є відповідальністю, яка встановлюється, саме за порушення договірних зобов'язань, які, в даному випадку, відсутні між сторонами. Таким чином, у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБАВА СІТІ" щодо стягнення процентів за користування чужим грошовими коштами (пені) слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, при здійсненні розрахунку трьох процентів річних позивачем допущено помилок, зокрема щодо строку їх нарахування.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Диспозиція ч. 2 ст. 625 ЦК України визначає залежність періоду, за який нараховуються три проценти річних, від строку пред'явлення кредитором вимоги.

Так, матеріали справи містять вимогу позивача про повернення не вірно (помилково) перерахованих коштів № 334 від 06.09.2013 року, яка надіслана на адресу відповідача 16.09.2013р., що підтверджується копією опису вкладення від 16.09.2013р. та фіскального чеку № 7793 від 16.09.2013р.

Пунктом 4.1.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від12.12.2007р. № 1149, передбачений нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), зокрема у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, де Д - це день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, а 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином, враховуючи викладене, з урахуванням ст. 530 ЦК України, строк виконання відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу коштів становить до 26.09.2013 року (7 днів від дня пред'явлення вимоги - від 19.09.2013р.). Відтак, за проведеним судом розрахунком, з відповідача підлягає стягненню три проценти річних в сумі 209,78 грн. (з 27.09.2013 року по 23.10.2013 року).

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.12.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАВА СІТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХМАШПРОЕКТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХМАШПРОЕКТ», 69095, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 109, код ЄДРПОУ 36097288, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАВА СІТІ», 18002, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 208/1, к. 10, код ЄДРПОУ 37067359, грошові кошти в сумі 94529 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 56 коп., три проценти річних в сумі 209 (двісті дев'ять) грн. 78 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1894 (одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири) грн. 81 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАВА СІТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХМАШПРОЕКТ» щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами (пені) в сумі 27 508, 10 грн. - відмовити.

4. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАВА СІТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХМАШПРОЕКТ» щодо стягнення трьох центів річних в сумі 2051, 16 грн. - відмовити.

Повне рішення складено - 16.12.2013 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом .