Рішення

від 19.12.2013 по справі 911/3955/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа № 911/3955/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ЦЕОЛІТ»

до товариства з обмеженою відповідальністю Фермерського комплексу «Агро-Лідер-Україна»

про стягнення 40536,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

позивача: Гісунова Н.В. (довіреність № 171 від 03.11.2013 р.)

від відповідача: Дірочка О.М. (ордер серії КВ № 125668)

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ЦЕОЛІТ» (далі - позивач, ТОВ Фірма «ЦЕОЛІТ») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фермерського комплексу «Агро-Лідер-Україна» (далі - відповідач, ТОВ ФК «Агро-Лідер-Україна») про стягнення 40536,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ТОВ Фірма «ЦЕОЛІТ» поставило на адресу ТОВ Фермерський комплекс «Агро-Лідер-Україна» добрива на загальну суму 40536,00 грн., які були отримані відповідачем, однак не були оплачені. При цьому вимогу позивача про сплату коштів відповідачем було відхилено з посиланням на укладення між сторонами договору випробування, який, за твердженням позивача, станом на час звернення з позовом до суду підписаний сторонами не був.

У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача 40536,00 грн. вартості поставлених добрив, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

07.11.2013 р. до господарського суду Київської області відповідачем було подано клопотання б/н, б/д про витребування доказів у справі, відповідно до якого відповідач просив суд витребувати у позивача з метою встановлення країни походження хімічних добрив, а також з'ясування їх відповідності встановленим законодавством України вимогам, товаросупровідні документи на поставлені комплексні добрива власного виробництва, а саме - санітарно-епідеміологічний висновок; реєстраційне посвідчення про державну реєстрацію препарату та внесення до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів; свідоцтво про походження товару; сертифікат відповідності товару.

Клопотання мотивоване тим, що оскільки, на переконання відповідача, спірні правовідносини сторін регулювались не договором поставки або договором купівлі-продажу товару, а договором про випробування рідких комплексних добрив, позиція позивача стосовно належного йому безумовного права стягнути з відповідача борг за невиконання майнового зобов'язання являється безпідставною. Так, у відповідності до умов договору випробування, сторони зобов'язувались провести ряд технологічних досліджень, спрямованих на вивчення впливу добрив на урожайність сільськогосподарських культур. Обов'язковою умовою договору було те, що сторони спільно проводять випробування комплексних добрив, вироблених позивачем. Контроль за збором урожаю здійснюється позивачем, однак після поставки добрив позивач самоусунувся від проведення досліджень, а саме - не був присутнім під час внесення добрив, не супроводжував виконання відповідачем технічних операцій, не консультував та не контролював хід проведення експерименту, і, як наслідок, не склав та не узгодив із відповідачем акту виконаних робіт із відображенням досягнутих результатів.

Відповідач наголошував, що в результаті порушення позивачем взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач зазнав значних збитків, оскільки застосування вироблених позивачем добрив призвело до суттєвого зменшення обсягів зібраного врожаю. На думку відповідача, зазначений негативний ефект від застосування наданих позивачем добрив стався не лише у зв'язку із відмовою останнього від надання методологічної допомоги у його використанні, а також внаслідок поставки позивачем хімічних добрив не власного виробництва та неналежної якості, що обґрунтовується небажанням позивача надати відповідачеві товаросупровідні документи на добрива, як це передбачено п. 3.1.4 договору.

У зв'язку з наведеним відповідач і просив суд про витребування зазначених документів.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Клопотання відповідача про витребування доказів було залишення судом без задоволення з огляду на його передчасність в частині висновку відповідача щодо здійснення спірної поставки добрив на підставі договору випробування, укладення якого на момент звернення до суду позивач заперечує.

15.11.2013 р. представником позивача було подане клопотання б/н від 14.11.2013 р. про відкладення розгляду справи, яке було задоволене судом.

19.11.2013 р. відповідачем було подано відзив б/н, б/д (вх. № 24056 від 19.11.2013 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач відхиляє позовні вимоги та вважає, що останні не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

17 травня 2013 року між сторонами, за ініціативою позивача, був укладений змішаний господарський договір випробування № 03/13, який за своєю правовою природою та у відповідності до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України являє поєднання умов договору на виконання науково-дослідних та технологічних робіт (глава 62 ЦК України) та договору поставки (стаття 712 ЦК України).

У відповідності до пункту 1.1 договору позивач прийняв на себе обов'язок провести разом із відповідачем спільні досліди по випробуванню технологій застосування рідких комплексних добрив власного виробництва і вивчити вплив добрив на урожайність сільськогосподарських культур. Згідно пунктів 3.1.2, 3.1.3 договору позивач зобов'язався вчасно надати рідкі комплексні добрива для проведення дослідження, забезпечити супровід виконання технічних операцій по проведенню дослідів, надати рекомендації та всі необхідні дані для проведення дослідження, а також проконтролювати збір урожаю на дослідницьких полях. За результатами дослідження, у відповідності до п. 3.1.4 договору, позивач зобов'язався скласти, узгодити та підписати з відповідачем акт виконаних робіт, в якому мали бути відображені всі досягнуті результати дослідження. У відповідності до пунктів 1.1, 3.2.2, 3.2.6 договору відповідач зобов'язався вчасно прийняти та оплатити поставлені позивачем добрива, провести закладку досліду згідно з методиками польових досліджень, спільно з позивачем провести аналіз та спостереження на посівах, в присутності позивача провести роздільне збирання урожаю та облік врожаю на дослідницьких полях. Згідно пункту 3.2.8 договору відповідач прийняв на себе зобов'язання підписати акти виконаних робіт після проведення усіх обліків та спостережень у досліді.

19 травня 2013 року відповідач, на виконання п. 1.1 договору, на підставі видаткової накладної № 295 від 17.05.2013 р. отримав партію рідких комплексних добрив на загальну суму 40536,00 грн. Як зазначає відповідач, поставлена партія добрив не містила сертифікатів якості та відповідності, а також жодних реєстраційних посвідчень про державну реєстрацію препарату та внесення поставлених добрив до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів. Також була відсутня і науково-технічна документація та рекомендації виробника, необхідні для проведення досліджень.

Відповідач стверджує, що відразу після поставки добрив, позивач повністю усунувся від виконання взятих на себе договірних зобов'язань в частині спільного проведення дослідів по випробуванню технологій застосування рідких комплексних добрив і вивчення впливу добрив на урожайність сільськогосподарських культур, чим, на думку відповідача, порушив положення пунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.2.6, 3.2.7, 3.1.4 договору.

Натомість, як наголошує відповідач, 01 жовтня 2013 року, не виконавши взятих на себе договірних зобов'язань, зірвавши проведення дослідження та, фактично, завдавши своїми протиправними діями збитки контрагенту, позивач звернувся до відповідача із вимогою сплатити вартість поставлених добрив. У відповідності до п. 2.2 договору, відповідач був зобов'язаний у термін до 15.09.2013 р. оплатити вартість добрив, однак зазначений обов'язок відповідача, на переконання останнього, прямо кореспондується із зустрічним зобов'язанням позивача по забезпеченню проведення дослідження, що передбачено п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.2.6, 3.2.7, 3.1.4 договору. У свою чергу, у відповідності до положень статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

05.12.2013 р. до господарського суду позивачем були подані письмові пояснення б/н від 05.11.2013 р. (вх. № 25122 від 05.12.2013 р.) щодо обставин укладення договору випробування № 03/13, за змістом яких позивач звертає увагу суду на таке.

Позивач та відповідач в усній формі попередньо домовились про передачу у власність відповідача рідких комплексних добрив «Цеовіт» та про спільне дослідження результатів використання даних добрив. Позивач при здійсненні поставки рідких комплексних добрив на адресу відповідача підготував договір випробування № 03/13 від 17.05.2013 р. та видаткову накладну № 295 від 17.05.2013 р. Відповідач прийняв добрива та відповідні документи, що підтверджується підписом та печаткою товариства на видатковій накладній та довіреністю відповідача на отримання ТМЦ № 131 від 18.05.2013 р.

Як зазначає позивач, під час поставки добрив відповідач не підписав та не передав позивачу підписаний договір № 03/13 від 17.05.2013 р., посилаючись на необхідність ознайомлення з положенням договору юридичній службі та керівнику підприємства.

Після поставки рідких добрив та до моменту направлення позивачем на адресу відповідача 01.10.2013 р. листа про сплату грошового боргу, відповідач не надсилав на адресу позивача жодних документів, у тому числі - підписаного договору випробування.

Натомість, 14.10.2013 р. позивач отримав відповідь від відповідача (вих. №176 від 07.10.2013 р.) про відмову здійснити погашення боргу за отримані добрива. 16.10.2013 р. позивач подав до суду позовну заяву про стягнення грошового боргу з відповідача, а 18.10.2013 р. поштою отримав від відповідача підписаний договір випробування № 03/13 від 17.05.2013 р., що підтверджується конвертом зі штампом ТОВ ФК «Агро-Лідер-Україна» та відміткою поштового відділення м. Біла Церква про прийняття листа 17.10.2013 р.

Позивач наголошує, що на момент звернення до суду з позовом про стягнення грошового боргу з відповідача, договір № 03/13 від 17.05.2013 р. не був підписаний та скріплений печаткою відповідачем, в той час як відповідно до п. 6.1 договору № 03/13 від 17.05.2013 р. останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Крім того, позивач звертає увагу на той факт, що при складанні позовної заяви до суду він не мав права посилатися на договір, що не був підписаний представниками обох сторін, і, відповідно, не зміг нарахувати штрафні санкції, передбачені п. 4.2 договору.

У судовому засіданні 19.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримував, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 19.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

ТОВ Фірма «ЦЕОЛІТ» поставило на адресу ТОВ Фермерський комплекс «Агро-Лідер-Україна» добрива на загальну суму 40536,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 295 від 17.05.2013 р., копію якої долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом.

Факт поставки зазначеного товару підтверджується також довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей № 131 від 18.05.2013 р., оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копію довіреності долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

ТОВ Фірма «ЦЕОЛІТ» та ТОВ Фермерський комплекс «Агро-Лідер-Україна» було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. до 27.08.2013 р. на суму 40536,00 грн.

ТОВ Фірма «ЦЕОЛІТ» 01.10.2013 р. було направлено на адресу ТОВ Фермерський комплекс «Агро-Лідер-Україна» вимогу № 136 від 01.01.2013 р. про сплату грошового боргу за отримані добрива, відповідно до якої позивач просив відповідача сплатити заборгованість в сумі 40536,00 грн.

Олнак, відповідач відхилив вимогу постачальника листом № 176 від 07.10.2013 р., посилаючись при цьому на те, що 17 травня 2013 року між сторонами було укладено договір № 03/13 випробування, а не договір поставки.

Як зазначалося в листі, предметом договору випробування є проведення спільних дослідів по випробуванню технологій застосування рідких комплексних добрив і вивченню впливу добрив па урожайність сільськогосподарських культур та передачі у власність замовнику комплексні добрива власного виробництва. Основна мета укладення даного договору полягала в підвищенні врожайності сільськогосподарських культур покупця. У свою чергу, в порушення вимог п. 3.1.4 вищезазначеного договору ТОВ Фірма «ЦЕОЛІТ» не було складено, узгоджено та підписано із замовником акти виконаних робіт, з відображенням в них всіх досягнутих результатів та не надано сертифікат якості на добрива, що постачалися. Також ТОВ ФК «Агро-Лідер-Україна» вказувало, що внаслідок використання продукції ТОВ Фірма «ЦЕОЛІТ», врожайність сільськогосподарських культур, на відміну від задекларованих прогнозів, не підвищилась, а знизилась, що призвело до понесення збитків товариством.

Як зазначено у позові, заборгованість відповідача в сумі 40536,00 грн. залишається несплаченою, у зв'язку з чим ТОВ Фірма «ЦЕОЛІТ» і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим слід зазначити, що відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з приписами статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Як встановлено частиною третьою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Також необхідно зазначити, що статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів. Зокрема, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 ГК України).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення заборгованості у вигляді вартості отриманих добрив, посилається на укладення з позивачем договору випробування № 03/13 від 17.05.2013 р.

Проте, відповідачем до матеріалів справи не надано належних і допустимих доказів укладення зазначеного договору випробування на момент отримання від позивача спірної партії добрив , зокрема, щодо його підписання обома сторонами та скріплення печатками підприємств.

Між тим, окрім наведених вище приписів законодавства, і самим договором випробування, зокрема, його пунктом 6.1, передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Водночас судом враховані посилання позивача на те, що на момент подання ним позову до суду підписаного та засвідченого печаткою відповідача примірника договору позивачеві не направлялося, оскільки ці посилання відповідачем не були спростовані будь-якими належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України.

Також не можуть братися до уваги посилання відповідача на те, що сторони мали на меті укладення змішаного договору, який є поєднанням умов договору на виконання науково-дослідних та технологічних робіт (глава 62 ЦК України) та договору поставки (стаття 712 ЦК України), оскільки у відповідності з приписами ч. 2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Іншого ж у даному випадку умовами договору не встановлено та із суті договору випробування № 03/13 не випливає.

Стосовно посилання відповідача на приписи цивільного законодавства, що стосуються зустрічного виконання зобов'язань слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Між тим, умовами договору випробування № 03/13 оплата відповідачем отриманих від позивача добрив не була поставлена в залежність від будь-яких інших дій сторін.

З викладеного вище вбачається, що оскільки на момент отримання відповідачем від позивача спірної партії добрив договір № 03/13 підписаний не був, то стосовно даної поставки між позивачем та відповідачем було укладено у спрощений спосіб договір, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар (добрива), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти його і оплатити.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому слід зазначити, що факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013, у постановах Вищого господарського суду України від 20.09.2012 р. у справі № 12/5026/556/2012, від 17.05.2013 р. у справі № 5021/2330/2011 та ін.

З урахуванням наведеного та встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за отримані добрива в сумі 40536,00 грн., позовні вимоги про стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фермерського комплексу «Агро-Лідер-Україна» (09145, Київська область, Білоцерківський район, село Іванівка, вул. Пролетарська, 34А, код ЄДРПОУ 33361427) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ЦЕОЛІТ» (07404, Київська область, м. Бровари, вул. Єсеніна, 1/1, код ЄДРПОУ 19417174) 40536 (сорок тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 00 коп. заборгованості, а також 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 24.12.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.