Ухвала

від 17.12.2013 по справі 2а-5734/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р.Справа № 2а-5734/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ПАСАТ» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року Приватне підприємство (далі ПП) «ПАСАТ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС), правонаступником якої є ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що твердження податкового органу щодо невстановлення факту реального здійснення господарських операцій є безпідставними.

Відповідач позов не визнав, наполягав на правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС №0016232220, №0016222220 від 29 жовтня 2012 року. Зобов'язано ГУДКС України у Миколаївській області стягнути на користь ПП «ПАСАТ» судові витрати в сумі 265,66 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 04 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2012 року ДПІ, згідно з наказом від 02 жовтня 2012 року №1054, здійснила документальну невиїзну перевірку ПП «ПАСАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість 2011 року та податку на прибуток за 2011 рік щодо відображення правових відносин з платником податків контрагентом-постачальником ПП «Кедр» за грудень 2011 року, результати якої оформила актом від 12 жовтня 2012 року №678/22-200/30396918.

Актом перевірки податкового органу зазначено, що ПП «ПАСАТ» порушило: ст. 22, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого була занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2011 року, на 9 889 грн.; п.44.1 ст. 44, п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, пп.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, внаслідок чого була занижена сума податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2011 року, на 11 363,61 грн.

На підставі цих висновків ДПІ податковим повідомленням-рішенням №0016232220 від 29 жовтня 2012 року збільшила грошове зобов'язання позивача з ПДВ на 12 361,25 грн., податковим повідомленням-рішенням №0016222220 від 29 жовтня 2012 року збільшила грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на 14 204,51 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення №0016222220, №0016232220 від 29 жовтня 2012 року, та належних доказів на зворотне відповідачем не надано.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки правові підстави для задоволення позовних вимог ПП «ПАСАТ» про скасування податкових повідомлень-рішень №0016222220, №0016232220 від 29 жовтня 2012 року відсутні, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені згідно приписів податкового законодавства, з урахуванням всіх обставин спірних правовідносин та в межах повноважень податкового органу.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.20.1.6 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податкові органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та їх документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом. Платники податків зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження, протягом одного місяця з дня, що настає на днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України органу державної податкової служби надано право здійснювати документальні позапланові перевірки в разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що прийняттю рішення про проведення перевірки передує направлення обов'язкового запиту. Статус обов'язковості запиту виникає у разі наявності у ньому підстави для його надіслання

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для надіслання листа податкового органу від 03 серпня 2012 року №4533/10/22-222 позивачу є ст. 20 Податкового кодексу України, без посилань на відповідну підставу, визначену п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності неправомірність здійсненої перевірки ПП «ПАСАТ», оскільки в листі відповідача від 03 серпня 2012 року №4533/10/22-222 було вказано про розбіжності в частині податкового кредиту позивача, а в наказі від 02 жовтня 2012 року №1054 зазначено, що предметом перевірки є зокрема дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 року. Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на недостовірність даних податкових декларацій позивача, на розбіжності між даними податкових декларацій позивача і даними податкових декларацій його постачальника.

Пунктом 3 Розділу І Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби від 22 грудня 2010 року №984 передбачено, що проведення перевірок, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Колегія суддів вважає, що акт перевірки відповідача, на підставі якого були прийняті оскаржувані рішення, не відповідає вимогам зазначеного Порядку, оскільки в акті документальної перевірки не викладено чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку факти виявлених порушень податкового законодавства, визначених податковим органом.

Слід зазначити, що податковий орган при здійсненні перевірки позивача, крім наданих позивачем документів, використав довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 30 березня 2012 року №97/224/31655459 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Кедр» щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку»; службову записку до ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 02 жовтня 2012 року №655/22-219; службову записку від ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 10 жовтня 2012 року №1219-вн/07.

Згідно з Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Колегія суддів, вважає, що надана довідка від 30 березня 2012 року №97/224/31655459 не могла бути використана відповідачем під час перевірки позивача у жовтні 2012 року та не могла бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки позивача, оскільки звірка проводилась не за ініціативою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (шляхом направлення відповідного запиту на адресу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська).

Колегія суддів вважає, що службові записки від 02 жовтня 2012 року №655/22-219 та 10 жовтня 2012 року №1219-вн/07 за підписом в.о. начальника ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, що була адресована заступнику начальника управління - начальнику відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю, не могла бути використана ДПІ як джерело податкової інформації, оскільки до повноважень податкової міліції Податкового кодексу України не віднесено функцію здійснення податкового контролю.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ПАСАТ» та ПП «Кедр» уклали договір №04/02 від 10 січня 2002 року, на виконання якого у грудні 2011 року позивач придбав у ПП «Кедр» парфумерно-косметичну продукцію на загальну суму 59 333,98 грн.

Колегія суддів вважає, що посилання податкового органу на порушення позивачем п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки господарська операція була оформлена відповідними накладними від 13 грудня 2011 року і від 15 грудня 2011 року, податковими накладними від 13 грудня 2011 року і від 15 грудня 2011 року, товарно-транспортною накладною №03/12 від 13 грудня 2011 року. Факт отримання позивачем товару також підтверджений витягом з журналу реєстрації довіреностей. Про перерахування Підприємством коштів за придбаний товар свідчать платіжні доручення.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за рахунок здійснення вказаної операції з ПП «Кедр» сформував податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення №0016232220 від 29 жовтня 2012 року, оскільки в акті перевірки відсутні доводи відповідача недотримання позивачем умов, встановлених п.п.198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а акті не зазначено, що ПП «Кедр» не декларувало податкові зобов'язання з ПДВ; факт належного оформлення ПП «Кедр» податкових накладних не спростований; факт сплати позивачем на користь ПП «Кедр» у складі вартості товарів суми ПДВ підтверджений. Крім того, до податкового кредиту грудня 2011 року, позивач включив суму 9 881,40 грн., а даним податковим повідомленням-рішенням відповідач збільшив грошове зобов'язання Підприємства з ПДВ на 9 889 грн.

Що стосується доводів апелянта щодо правомірності прийняття податкового повідомленні-рішення №0016222220 від 29 жовтня 2012 року в зв'язку недоведеністю фактичної поставки товарів контрагентом позивача, то колегія судді вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано належно оформлені відповідні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку для підтвердженні реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Кедр».

Що стосується посилань апелянта на нікчемність правочину ПП «ПАСАТ» з ПП «Кедр», то колегія судді вважає їх необґрунтованими, оскільки навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв