Рішення

від 11.12.2013 по справі 905/7508/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2013 Справа № 905/7508/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Нестеренко Ю.С.

при секретарі судового засідання Вашето Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Карбокріплення», м.Донецьк

до Відповідача: Державного підприємства «Селидіввугілля», м.Селидове, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 56766,12грн., 3% річних у сумі 3026,42грн., пені у сумі 2169,25грн. та 7% штрафу у розмірі 3974,63грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Кузьмін Д.В. за наказом № 1-к від 01.02.10р.

Шабрєва Л.Є. за довіреністю № 635ТД від 11.12.13р.

від відповідача: Сорока С.С за довіреністю № 1/1122 від 14.08.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Карбокріплення», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Державного підприємства «Селидіввугілля», м.Селидове, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 56766,12грн., 3% річних у сумі 3026,42грн., пені у сумі 2169,25грн. та 7% штрафу у розмірі 3974,63грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №926-11 МТС від 19.10.2011р. у частині оплати вартості прийнятої ним продукції, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 56766,12грн., що стало підставою для нарахування 3% річних у сумі 3026,42грн., пені у сумі 2169,25грн. та 7% штрафу у розмірі 3974,63грн.

На підтвердження викладених обставин Позивач надав копії: договору №926-11 МТС від 19.10.2011р. разом зі специфікаціями до нього, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, претензії №357 ТД від 13.06.2013р., відповіді на претензію №4/1347 від 15.07.2013р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 222, 229, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 7, 8, 28, 44, 48, 49, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи Позивач надав заяву №605ТД від 26.11.2013р. про зменшення розміру позовних вимог на вартість, що стосується надання послуг адвоката, а саме на 7274,00грн. та просив стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 56766,12грн., 3% річних у сумі 3026,42грн., пеню у розмірі 2169,25грн. та 7% штрафу у сумі 3973,63грн.

Зазначену заяву позивача суд приймає як відмову позивача від відшкодування понесених витрат на правову допомогу.

Отже, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви №605ТД від 26.11.2013р.

Відповідач у своєму відзиві №4/2297 від 28.11.2013р. підтверджує наявність заборгованості у сумі 56766,12грн., однак заперечує проти стягнення пені, штрафу та витрат на послуги адвоката.

Заявою №4/2296 від 28.11.2013р. Відповідач просить застосувати позовну давність в один рік до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу).

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №926-11 МТС від 19.10.2011р. (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця продукцію, а саме: продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Продукція) в строки та за цінами, які погоджені обома сторонами, і у відповідності з спеціфікаціями, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п.1.2. договору Покупець зобов`язується прийняти поставлену у його власність продукцію, своєчасно оплатити її вартість у відповідності з умовами цього Договору.

Пунктом 3.3. договору Сторони визначили, що датою поставки вважається дата у в видатковій накладній.

За приписами п.4.2. договору розрахунки за продукцію, яка поставлена, здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 20-ти банківських днів, з дня отримання продукції Покупцем.

Відповідно до п.6.2. договору при порушенні сроків оплати за поставлену продукцію, згідно п.4.2. цього договору, Покупець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості продукції, по якій допущена прострочка платежу за кожен день затримки.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р.(п.9.1. договору).

Договір підписаний Сторонами та скріплений печатками підприємств.

Специфікаціями до Договору Сторони погодили найменування продукції, ціну, умови оплати - протягом 20-ти банківських днів з моменту постачання узгодженої продукції, термін постачання - грудень 2011р.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача Продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №988 від 02.11.2011р. на суму 23858,04грн., №1120 від 16.12.2011р. на суму 32908,08грн. Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом представника відповідача у вказаних накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №1866 від 02.11.2011р. та №2200 від 16.12.2011р.

Як встановлено матеріалами справи, Відповідач отриману Продукцію у передбачені умовами договором строки не оплатив.

Претензією №357ТД від 13.06.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість.

У відповіді на претензію №4/1347 від 15.07.2013р. Відповідач зазначив, що ДП «Селидіввугілля» знаходиться у скрутному матеріальному становищі та зобов`язується повернутися до розгляду даної претензії щойно буде відновлено стабільність фінансового стану. Отже зазначену претензію відповідач залишив без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне:

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за отриману Продукцію не виконав у зв'язку з чим за відповідачем виникла сума боргу у розмірі 56766,12грн.

Крім того, у своєму відзиві №4/2297 від 28.11.2013р. Відповідач підтвердив факт наявності спірної заборгованості у сумі 56766,12грн.

На підставі зазначеного, факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором перед позивачем підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, на підставі чого суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 56766,12грн. за спірним Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись вищенаведеною нормою закону, позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 3026,42грн. та пред`явлено до стягнення зазначену суму за період з 01.12.2011р. по 03.10.2013р.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати, господарський суд перевіривши розрахунок позивача стосовно нарахування 3% річних зазначає, що позивач припустився арифметичної помилки при здійсненні розрахунку та визначені кількості днів прострочення, тому позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню частково у сумі 2967,88грн.

Згідно з приписами ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Керуючись приписами п.6.2. Договору позивачем була нарахована пеня на суму боргу за періоди з 11.01.12р по 22.03.12р та з 23.03.12р. по 11.07.12р. у сумі 2169,25грн

Розглянувши зазначені позовні вимоги про стягнення пені, суд вважає, що вони заявлені обґрунтовано, оскільки матеріалами справи встановлено факт порушення відповідачем строків оплати, проте беручи до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Приписами ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як зазначалось, відповідачем було надано заяву про застосування позовної давності в один рік до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу).

Як вбачається, позивач звернувся до суду з позовними вимогами 24.10.13р. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що строк позовної давності за спірними накладними сплинув з 02.06.13р. та з 15.07.13р.

На підставі вищевикладеного та беручи до уваги заяву Відповідача, суд відмовляє Позивачу у вимогах про стягнення пені у сумі 2169,25грн.

Позивачем також було заявлено вимоги про стягнення 7% штрафу у розмірі 3973,63грн.

Відповідно до вимог ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором .

Тобто відповідальність за порушення виконання господарських зобов'язань у вигляді штрафу повинна встановлюватися сторонами безпосередньо в договорі.

Дослідивши умови Договору суд встановив, що сторонами така відповідальність за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманої продукції не передбачена, отже зазначені вимоги є незаконними та необґрунтованими, тому суд відмовляє у їх задоволенні.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Карбокріплення», м.Донецьк до Державного підприємства «Селидіввугілля», м.Селидове, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 56766,12грн., 3% річних у сумі 3026,42грн., пені у розмірі 2169,25грн. та 7% штрафу у сумі 3973,63грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля», м.Селидове, Донецька область (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Карбокріплення», м.Донецьк (83076, м.Донецьк, вул.Я.Галана, 1, ЄДРПОУ 36811535, р/р 26000619941147 в Макіївському від.ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) заборгованість у розмірі 56766,12грн., 3% річних у розмірі 2967,88 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля», м.Селидове, Донецька область (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Карбокріплення», м.Донецьк (83076, м.Донецьк, вул.Я.Галана, 1, ЄДРПОУ 36811535, р/р 26000619941147 в Макіївському від.ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1558,68грн.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У судовому засіданні 11.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 16.12.2013р.

Суддя Ю.С. Нестеренко