Рішення

від 19.12.2013 по справі 910/22678/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22678/13 19.12.13

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду» Деснянського району м. Києва

До Приватного підприємства «АІС Україна»

Про розірвання договору оренди № 157-0193 від 03.12.2012 та зобов'язання

звільнити приміщення

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Власов С.В. - по дов. № 9 від 01.10.2013

Від відповідача Шупта М.Є. - по дов. № 2 від 19.12.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва до Приватного підприємства «АІС Україна» про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 157-0193 від 03.12.2012; про зобов'язання Приватного підприємства «АІС Україна» звільнити орендоване приміщення за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14-б, загальною площею 247 кв. м. та повернути приміщення за актом приймання-передачі Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22678/13 та призначено її до розгляду на 12.12.2013.

Відповідачем 11.12.2013 до відділу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та посилається на те, що на сьогоднішній день у відповідача відсутній належним чином засвідчений примірник договору оренди, на пункти якого позивач посилається у позовній заяві. Також відповідач зазначає, що позивачу було надано заяву № 1001/04 від 17.06.2013 про зміну призначення орендованого нежитлового приміщення, але відповіді своєчасно отримано не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22678/13 від 12.12.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.11.2013, розгляд справи був відкладений на 19.12.2013.

Відповідачем в судовому засіданні 19.12.2013 подано клопотання про витребування у позивача оригіналів листів, адресованих відповідачу про необхідність виконати пункт договору оренди щодо страхування об'єкту оренди.

Суд розглянувши дане клопотання відповідача відмовив в його задоволенні у зв'язку з тим, що воно не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, а також документи, що просить витребувати відповідач не підтвердять обставини справи, оскільки страхування об'єкту оренди, у відповідності до умов договору є обов'язком орендаря.

Відповідачем в судовому засіданні 19.12.2013 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Суд розглянувши дане клопотання відповідача відмовив в його задоволенні, оскільки

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів повинні додаватись до позовної заяви (п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України).

Подані позивачем поштові квитанції № 2238 від 17.10.2013 та № 4697 від 12.11.2013 свідчать, що на дві адреси відповідача було надіслано копію позовної заяви разом з усіма доданими до неї документами.

Відповідач отримавши 07.12.2013 ухвалу про порушення провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, у відповідності до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України подав до суду відзив на позовну заяву, що свідчить про те, що відповідач ознайомлений з матеріалами позовної заяви.

Нових документів позивачем до матеріалів справи не подавалось.

Крім того, надання матеріалів справи для ознайомлення не є підставою в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України для відкладення розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні 19.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 19.12.2013 проти позову заперечував повністю.

В судовому засіданні 19.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012 між Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємством «АІС Україна» (орендар), а також Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради», найменування якого змінено на Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 157-0193 (далі - договір).

Судом оглянуто оригінал договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 157-0193 від 03.12.2012 та встановлено, що його редакціє відповідає редакції копії даного договору, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 1231 від 31.12.2009 та № 633 від 12.02.2010 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Братиславська, 14-б для виробництва продуктів харчування.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом є приміщення загальною площею 247 кв. м.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору приміщення використовуються не за цільовим призначенням вказаним в договорі та відповідачем не застраховано об'єкт оренди, що є істотними порушеннями умов договору та підставою для його розірвання, а також звільнення орендованих приміщень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Факт передачі та відповідно прийняття відповідачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14-б, загальною площею 247 кв. м. підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2012.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1 та п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Пунктом 9.1. договору сторонами встановлено, що договір є укладеним з моменту підсипання його сторонами і діє з 01.10.2012 до 31.12.2014.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема розірвання договору.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. 6.7. договору при невиконання або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п. 9.6. договору).

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору , запобігати його пошкодженню, псуванню.

За умовами п. 8.3. договору об'єкт оренди повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим п. 1.1. цього договору, а саме для виробництва продуктів харчування.

Згідно з п. 5.1. договору орендодавець та балансоутримувач має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов договору. В процесі перевірки виконання умов договору оренди може бути здійснена фото або відео фіксація стану та умов використання об'єкта оренди.

Так, комісією у складі представників балансоутримувача за результатами обстеження орендованого приміщення встановлено, що приміщення використовується не за призначенням, а саме використовується під пошив та ремонт одягу, про що складено відповідний акт від 11.10.2013.

Отже, матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо використання орендованого приміщення за цільовим призначенням.

Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами п. 4.11. договору орендар зобов'язаний протягом місяця, починаючи з дати укладення договору, застрахувати об'єкт оренди на користь балансоутримувача на весь строк дії договору оренди від вогневих ризиків, ризиків стихійних явищ та інших майнових ризиків на суму не менше, ніж експертна вартість об'єкта оренди. Орендар зобов'язаний надати орендодавцю та балансоутримувачу копію договору страхування (страхового полісу) та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів.

Сторонами доказів в підтвердження укладення відповідачем договору страхування орендованого майна не подано.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 48-126 від 10.10.2013, який не є пропозицією про розірвання договору, оскільки в ньому повідомляється про порушення зобов'язань з боку відповідача, що містить вимогу про звільнення приміщення. Даний лист було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 10.10.2013.

При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 3-74гс11.

Оскільки використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням та не страхування орендованого майна є істотними порушеннями договору оренди, позовні вимоги позивача про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 7.6. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди балансоутримувачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент його передачі в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням не має, то вимога позивача про звільнення приміщень підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 157-0193 від 03.12.2012, укладений між Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, Приватним підприємством «АІС Україна» та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради».

3. Зобов'язати Приватне підприємство «АІС Україна» (м. Київ, вул. Милославська, 5, кв. 317, код ЄДРПОУ 35369903) звільнити орендоване приміщення за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14-б, загальною площею 247 кв. м. та повернути приміщення за актом приймання-передачі Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 36657100).

4. Стягнути з Приватного підприємства «АІС Україна» (м. Київ, вул. Милославська, 5, кв. 317, код ЄДРПОУ 35369903) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 36657100) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 24.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова