Постанова

від 19.12.2013 по справі 812/8893/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 року Справа № 812/8893/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Захаровій Ю.О.

в присутності сторін:

представник позивача: Бахтігозіна О.А.;

представник відповідача: Лейбенко О.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТМС» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 року №0000472310, та №0000482310, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТМС» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 року №0000472310, та №0000482310.

Позовні вимоги позивачем мотивовані тим, що відповідачем на підставі акту від 17.05.2013 року №337/22-108/33269602 позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.04.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.04.2013 року, були безпідставно прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013 року №0000472310 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на пр. убуток у розмірі 9347,00грн., та №0000482310 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість та визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 12715,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1грн.

Позивач вважає, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про неправомірне включення до складу витрат з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «АП Лоджістикс» з підстав не підтвердження їх первинними документами, і необґрунтовано дійшов висновку про порушення вимог п.138.1, 138.2, 138,4, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.200.4. ст.200 ПК України.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач пройшов процедуру адміністративного оскарження відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України, яка закінчена 23.09.2013 року отриманням рішення Міністерства доходів і зборів України, яким позивачу відмовлено у перегляді висновків акту від 17.05.2013 року №337/22-108/33269602.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та просив суд: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06.06.2013 року №0000472310 про сплату 9347,00 грн. податку на прибуток, та №0000348310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 12715,00 грн. та 1 грн. застосованих штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТМС».

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те що до перевірки не були надані документи, що підтверджують витрати експедитора, який залучався до виконання договору транспортного експедирування, а надані до перевірки акти здачі-приймання не містять інформації щодо місця, дати, змісту, обсягу наданих ТОВ «АП Лоджістикс» послуг, що не дає змоги визначити обсяг виконаних робіт та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем є юридична особа - суб'єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТМС», зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.11.2004 року, місцезнаходження юридичної особи: м. Луганськ, проїзд Оборонний, буд.2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33269602, перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську, є платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та ін., є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно Довідки з ЄДРПОУ №229069 Головного управління статистику у Луганській області ТОВ «ТТМС» здійснює господарську діяльність за видами КВЕД: оптова торгівля посудом, виробами із скла, фарфору та кераміки, шпалерами, засобами для чищення; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі.

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ «ТТМС» використовує у своїй діяльності офісні, виробничі (торгівельні, складські) приміщення тощо.

Суд установив, що відповідач в період з 24.02.2013 по 08.05.2013 року провів позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТМС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.04.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.04.2013 року, за наслідками якої складений акт від 17.05.2013 року №337/22-108/33269602 (надалі - акт перевірки) (т.№1 а.с.19-68), згідно висновків якого проведеною перевіркою встановлено, що позивачем на порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.10.3 ст.138 ПК України занижений податок на прибуток за період 01.04.2011 по 31.12.2012 року у сумі 9347 грн.; на порушення п.200.4 ст.200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року у сумі 12715грн.

В обґрунтування такого висновку у акті перевірки зазначено, що на порушення п.138.1, п.138.2 ст.138, та пп.138.10.3 ст.138 ПК України ТОВ «ТТМС» до складу витрат включено витрати з придбання транспортно-експедиційних послуг, які не підтверджуються первинними документами.

Згідно змісту акту перевіркою досліджений договір від 28.11.2008 року №028/11/08 транспортного експедирування, укладений (Експедитором) ТОВ «АП Лоджістикс» м. Одеса в особі директора Кузіной Т.Д. з ТОВ «ТТМС», що іменується (Клієнт), в особі директора Баркова Р.В., предметом якого є обов'язок Експедитора за плату та за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевозок експортно-імпортних та транзитного вантажу Клієнта від Продавця SHIXIA HOLDING CO., LTD з Китаю, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, згідно з Законом України №1955-ІV від 01.07.2004 року «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Також при перевірці відповідачем досліджені: лист №02670/0,05/10 від 07.05.2010 року, яким продовжена дія договору до 31.12.2010 року. Додаткову угоду №1 від 26.01.2011 року. Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг): №ОУ-0000197 від 28.03.2011 «Експедиторське обслуговування морського перевезення» - 6 конт. - загальна вартість робіт (послуг) 16685,52 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 3337,10грн. на загальну суму 20022,62грн.; №ОУ-0000227 від 12.04.2011 «Експедиторське обслуговування морського перевезення» - 6 конт. - загальна вартість робіт (послуг) 39015,78 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 7803,16грн. на загальну суму 46818,94грн.; №ОУ-0000212 від 01.04.2011 «Зважування», «Виставлення контейнерів» - 3 конт. - загальна вартість робіт (послуг) 795,99 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 159,20грн. на загальну суму 955,19грн.; №ОУ-0000216 від 12.04.2011 «Портове зберігання» - 6 конт. - загальна вартість робіт (послуг) 2770,08 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 554,02грн. на загальну суму 3324,10грн.; №ОУ-0000250 від 12.04.2011 «Комплекс послуг за видачу вантажу зі складу» - 6 конт. - загальна вартість робіт (послуг) 4306,50 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 861,30грн. на загальну суму 5167,80грн.

На думку податкового органу зазначені акти не відповідають установленим законом про «Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам, що пред'являються до первинних документів, а саме: в актах відсутні відомості, що підтверджують конкретні результати виконаних робіт (послуг), не конкретизовано відомостей щодо організації перевезень вантажу, або залучення до виконання третіх осіб, заявок клієнта, що не дає змогу відстежити виконання замовлених робіт (послуг) та встановити яким чином результати цих робіт (послуг) ТОВ «ТТМС» використовує у власній господарській діяльності. Не підтверджено звітами Експедитора щодо виконання зазначених робіт (послуг).

На думку податкового органу наведені документи також не дають змогу ідентифікувати представника ТОВ «АП Лоджістикс» щодо виконання робіт (послуг), яким представником було здійснено виконання зазначених робіт (послуг): «експедиторське обслуговування морського перевезення», «транспортно-експедиційні послуги», «зважування», «виставлення контейнерів», «комплекс послуг з видачі вантажу зі складу», «експедиторські послуги», що утворює порушення вимог п.138.1, п.138.2 ст.138, та пп.138.10.3 ст.138 ПК України.

Суд, з урахуванням досліджених по справі доказів, первинних документів та встановлених на їх підставі обставин вважає, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими та не засновані на чинному законодавстві України.

Втім суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Тому, вирішуючи даний спір суд виходить з того, що відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, оскільки підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 6 ЦК України допускається існування любого договору, з принципу свободи договору, особи мають право врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору.

Згідно зі ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» діяльність з надання таких послуг є транспортно-експедиторською, а сама послуга, пов'язана з організацією та забезпеченням перевезення - транспортно-експедиторською послугою. Всі юридичні та фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги), пов'язані з перевезенням вантажів, є учасниками транспортно-експедиторської діяльності.

Отже цим Законом визначено, що учасниками транспортно-експедиторської діяльності є:

- експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

- клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

- перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

Суд, згідно наданих до позову документів установив, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т№1 а.с.141) ТОВ «АП Лоджістикс» зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради за адресою: 65012, м. Одеса, вул. Нова, буд.15, дата проведення державної реєстрації 06.04.2007 року, номер запису 15561020000027237, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35048783. Зареєстровано платником податку на додану вартість, Свідоцтво платника ПДВ №100039662 від 08.05.2007 року, видане ДПІ у Приморському районі м. Одеса.

28 листопада 2008 року між ТОВ «АП Лоджістикс» (Експедитор) в особі директора Кузіной Т.Д. та ТОВ ТТМС» (Клієнт) в особі директора Баркова Р.В. укладений договір №028/11/08 транспортного експедирування, предметом якого є обов'язок Експедитора за плату та за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевозок експортно-імпортних та транзитного вантажу Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, згідно з Законом України №1955-ІV від 01.07.2004 року «Про транспортно-експедиторську діяльність», Цивільним та Господарським кодексами України (т.№1 а.с.130-135).

Листами №02057/09/09 від 03.09.2009 року та №02670/05/10 від 07.05.2010 року ТОВ «АП Лоджістикс» повідомив ТОВ «ТТМС» про продовження дії Договору транспортного експедирування №028/11/08 від 28.11.2008 року відповідно на 2009 та 2010 роки (т.№1 а.с.136-137).

Згідно додаткової угоди №1 від 26.01.2001 року до Договору транспортного експедирування №028/11/08 від 28.11.2008 року Сторони домовились викласти юридичні адреси та реквізити Сторін у новій редакції (т.№1 а.с.138).

Згідно Додаткової угоди від 02.02.2011 року Договору транспортного експедирування №028/11/08 від 28.11.2008 року Сторони за обоюдною згодою виклали у новій редакції пункт 2.4.14 Договору (т.№1 а.с.139).

Відповідно до Заявки №08/01/11 Додаток №3 до Договору транспортного експедирування №028/11/08 від 28.11.2008 року ТОВ «ТТМС» замовило Експедитору транспортно-експедиторські послуги на експедирування 6 контейнерів від відправника вантажу від Продавця SHIXIA HOLDING CO., LTD, Гонконг, Китай на адресу отримувача вантажу ТОВ «ТТМС» м. Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, буд.2. (т.№1 а.с.140).

Отримання експедиторських послуг позивачем підтверджено Актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг):

- №ОУ-0000197 від 28.03.2011 «Експедиторське обслуговування морського перевезення» - 6 конт. - загальна вартість робіт (послуг) 16685,52 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 3337,10грн. на загальну суму 20022,62грн.;

- №ОУ-0000227 від 12.04.2011 «Експедиторське обслуговування морського перевезення» - 6 конт. - загальна вартість робіт (послуг) 39015,78 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 7803,16грн. на загальну суму 46818,94грн.;

- №ОУ-0000212 від 01.04.2011 «Зважування», «Виставлення контейнерів» - 3 конт. - загальна вартість робіт (послуг) 795,99 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 159,20грн. на загальну суму 955,19грн.;

- №ОУ-0000216 від 12.04.2011 «Портове зберігання» - 6 конт. - загальна вартість робіт (послуг) 2770,08 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 554,02грн. на загальну суму 3324,10грн.;

- №ОУ-0000250 від 12.04.2011 «Комплекс послуг за видачу вантажу зі складу» - 6 конт. - загальна вартість робіт (послуг) 4306,50 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 861,30грн. на загальну суму 5167,80грн.

Документи та інша інформація, що надаються експедиторові клієнтом, визначені ст.933 ЦК України, а саме: Клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.

Факт надання послуги експедитором, регламентується ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», якою передбачено що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами згідно з ч.12 ст.9 вказаного Закону можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» Кабінету Міністрів України доручено протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; організувати застосування в Україні уніфікованих документів і форм, що використовуються в міжнародній практиці транспортно-експедиторської діяльності.

Проте, з урахуванням дослідження норм чинного законодавства України суд установив, що до теперішнього часу відсутнє затвердження нормативно-правових актів, які впроваджують уніфіковані документи і форми, що використовуються в міжнародній практиці транспортно-експедиторської діяльності.

Разом з цим, надані позивачем суду документи, що обґрунтовують його позовні вимоги, засвідчують в повній мірі факт отримання експедиторських послуг, а саме: договір №028/11/08 транспортного експедирування від 28.11.2008р, листи ТОВ «АП Лоджістикс» №02057/09/09 від 03.09.2009, №02670/05/10 від 07.05.2010, Додаткова угода №1 від 26.01.2011 до договору №028/11/08 транспортного експедирування від 28.11.2008, заявка №08/01/11, Коносамент (Bill of Lading) NB/ODS-222662 від 21.02.2011, контракт №40/ТТМС від 03.04.2011 з додатками з Продавцем SHIXIA HOLDING CO., LTD з Китаю, Специфікація №7 від11.11.2011 з відмітками ВАТ «Ощадбанк» щодо розрахунків за вказаним контрактом, заява на купівлю іноземної валюти №115 від 16.11.2011, Платіжні доручення №115 від 16.11.2011, №117 від 15.03.2011, Банківські виписки за 15.03.2011 та 16.03.2011, ВМД №500060701/2011/006304 від 04.04.2011 року з відмітками митного органу про здійснення митного контролю вантажу, інвойс №ХІІТН1012 від 25.01.2011 з перекладом, договір оренди нежитлового приміщення №16/12/259 від 16.12.2009 з додатками, оборотна відомість ТОВ «ТТМС» по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» з 01.04.2011 по 30.04.2011, видаткова накладна №200 від 04.04.2011, податкова накладна №200 від 04.04.2011, зворотна відомість ТОВ «ТТМС» по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями» з 01.04.2011 по 30.04.2011, Виписки Філії Луганське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» від 29.03.2011, від 04.04.2011, від 05.04.2011, від 06.04.2011, від 07.04.2011, від 12.04.2013, від 14.04.2011, від 19.04.2011, від 29.03.2011, Акти здачі-приймання робіт №ОУ-0000197 від 28.03.2011, №ОУ-0000227 від 12.04.2011, №ОУ-0000212 від 01.04.2011, №ОУ-0000216 від 12.04.2011, №ОУ-0000250 від 12.04.2011, Рахунки фактури №СФ-0000205 від 01.04.2011, №СФ-0000208 від 04.04.2011, №СФ-0000216 від 12.04.2011, №СФ-0000219 від 05.04.2011, №СФ-0000227 від 12.04.2011, №СФ-0000239 від 08.04.2011, №СФ-0000490 від 20.09.2011, Податкові накладні №1 від 01.04.2011, №2 від 12.04.2011, №3 від 12.04.2011, №4 від 12.04.2011, №490 від 04.10.2011, Коносамент (Bill of Lading) NА/ОDS-239384 від 16.08.2010, ВМД 702000009/2010/010619 від 30.09.2010, Інвойс №925WA06287 від 12.08.2010, Лист ТОВ «МШК Україна» вих.№115/13 від 23.05.2013, рахунки ДП «ГПК Україна» №3985 від 31.03.2011, №4022 від 31.03.2011, Реєстр отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ТТМС» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, Зворотна відомість ТОВ «ТТМС» по рахунку 685 «Розрахунки з Дебіторами і кредиторами» з 01.04.2011 по 31.04.2011.

Досліджені у судовому засіданні вище вказані документи в повній мірі містять інформацію щодо місця, дати, змісту, обсягу наданих ТОВ «АП Лоджістикс» послуг позивачу по справі, що безумовно дає змогу суду засвідчитись та визначити обсяг виконаних робіт та встановити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, оскільки перелічені документи за своїм змістом зафіксували факти здійснення господарських операцій, вони мають обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цих господарських операцій.

Крім зазначеного, суд враховує наступне. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До матеріалів справи приєднані копії документів, які підтверджують здійснення позивачем господарських операцій, які відповідають їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації).

Згідно з положеннями підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 138.10.3. пункту 138.10 ст.138 ПК України передбачено, що витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Суд вважає, що позивачем надано достатній обсяг первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких позивачем обґрунтовано визначено витрати операційної діяльності та, відповідно, правильно визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток, з огляду на що суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.10.3 статті 138 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток за період 01.04.2011 по 31.12.2012 року у сумі 9347 грн. з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «АП Лоджістикс».

Що стосується висновку відповідача про порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.4. ст.204 Податкового кодексу передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2010 по 31.10.2012 року відповідачем нібито встановлено його завищення у сумі 12715 грн., у тому числі за березень 2011 - 3337,10 грн., за квітень 2011 - 9377,68 грн.

Згідно до досліджених наявних у справі доказів суд установив, що до складу податкового кредиту березня, квітня 2011 року ТОВ «ТТМС» було включено суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «АП Лоджістикс» на загальну суму 76288,66 грн., в тому числі ПДВ 12714,78 грн. згідно податкових накладних, а саме:

- березень 2011 №56 від 28.03.2011 на суму 20022,62 грн. у тому числі ПДВ 3337,10 грн.;

- квітень 2011 №1 від 01.04.2011 на суму 955,19 грн. у тому числі ПДВ 159,20 грн.;

- квітень 2011 №2 від 12.04.2011 на суму 3324,10 грн. у тому числі ПДВ 554,02 грн.;

- квітень 2011 №3 від 12.04.2011 на суму 46818,94 грн. у тому числі ПДВ 7803,16 грн.;

- квітень 2011 №4 від 12.04.2011 на суму 5167,80 грн. у тому числі ПДВ 861,30 грн.

З урахуванням досліджених обставин та доказів суд не погоджується з висновком відповідача, згідно з яким номенклатурою поставки товарів/послуг продавця не конкретизовано відомостей про їх надання, де відбувались зазначені послуги, кількість вантажу, а також встановити яким чином результати цих послуг ТОВ «ТТМС» використовую у власній господарській діяльності.

Статтею 9 Закону № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем були надані первинні документи, які підтверджують факт здійснення транспортно-експедиційних послуг на користь ТОВ «ТТМС» при поставці товару - оприскувачів (відправник вантажу Продавець SHIXIA HOLDING CO., LTD) з Китаю, а саме: договори, заявки, інвойс, накладні, оборотні відомості по рахункам, ВМД з відмітками митного органу про перевірку вантажу, митна декларація, інші документи, які посвідчують що витрати ТОВ «ТТМС» прямо пов'язані з господарською діяльністю підприємства та згідно підпункту 14.1.27 п.14.1. ст.14, ст.138 Податкового кодексу України правомірно включені до складу податкового кредиту, ці факти доводять зв'язок господарських операцій між позивачем та експедитором та подальшою господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пункту 198.1. ст.186 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з (а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно пункту 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як свідчать досліджені судом документи висновок відповідача про неможливість відстежити виконання замовлених робіт (послуг) та встановити яким чином результати цих робіт (послуг) ТОВ «ТТМС» використовує у власній господарській діяльності, ніяким чином не обґрунтований і тому є безпідставним.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачем суду не надано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України присуджує з Державного бюджету України здійснені документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 441,26 грн.

Керуючись ст. ст. 2-11, 69-71, 94, 98, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТМС» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 року №0000472310, та №0000482310, задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06.06.2013 року №0000472310 про сплату 9347,00 грн. податку на прибуток, та №0000348310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 12715,00 грн. та 1 грн. застосованих штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТМС».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТМС» судові витрати у розмірі 441,26 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 20 грудня 2013 року.

Суддя Л.С. Качуріна