Ухвала

від 12.12.2013 по справі 815/835/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р.Справа № 815/835/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - Кошельник Максима Володимировича, представника товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт" - Островської Катерини Петрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Будівельна фірма КМП Моноліт" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області (яка є правонаступником ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001622301 від 26 жовтня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 115 848 грн. за порушення п.198.3 ст. 198 ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року адміністративний позов ТОВ "Будівельна фірма КМП Моноліт" задоволений повністю.

В апеляційній скарзі ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що з 01 жовтня 2012 року по 05 жовтня 2012 року податковою було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Будівельна фірма КМП Моноліт" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість, щодо відображення взаємовідносин з ТОВ "Монтек" за період лютий 2012 року.

За результатами перевірки був складений акт про результати документальної невиїзної/позапланової перевірки ТОВ "Будівельна фірма КМП Моноліт", згідно якого встановлено порушення п.1 ст. 203. п.1 ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит) є недійсними; порушено п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 77 232, 20 грн.

За результатами планової виїзної перевірки згідно акта №1586/22-0/13914983 від 12 жовтня 2012 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001622301 від 26 жовтня 2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 115 848 грн., з яких за основним платежем - 77 232 грн. та за штрафними санкціями - 38 616 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено жодного порушення вимог норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0001622301 від 26 жовтня 2012 року на суму 115 840 грн. підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Монтек" та ТОВ "Будівельна фірма КМП Моноліт" було укладено договір купівлі тренажерів "Кипарис" №1 від 27 лютого 2012 року.

Фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїм безпосереднім контрагентом підтверджена належним чином, зокрема рахунком-фактурою, видатковою та податковою накладною, платіжним дорученням та інвентаризаційним описом (а.с.31-36, 48).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Разом з тим, на момент укладення позивачем договору з ТОВ "Монтек" та отримання податкових накладних, останнє було в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало діюче свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту є правильними.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001622301 від 26 жовтня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 115 848 грн. є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: