Рішення

від 03.12.2013 по справі 2/123-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" грудня 2013 р. Справа № 2/123-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старкс» , м. Біла Церква,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дальпромриба» ,

м. Константиново Московської області, Росія,

про стягнення 38593,15 дол. США (що еквівалентно 308475,05 грн.)

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Старкс», м. Біла Церква, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 31.10.2012р. відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дальпромриба», Московська область, Росія, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Контрактом від 17.11.2011р. №11/0098 в сумі 38 593,15 доларів США (що за курсом НБУ станом на 31.10.2012р. становить 308 475,05 грн.), з яких: 34 427,43 доларів США основного боргу, 4 165,72 доларів США пені, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов Контракту №11/0098, укладеного 17.11.2011р. між ТОВ «Старкс» та ТОВ «Дальпромриба», свої господарські зобов'язання по сплаті грошових коштів за поставлений позивачем товар не виконав, у зв'язку з чим за ТОВ «Дальпромриба» рахується заборгованість за Контрактом від 17.11.2011р. №11/0098 в розмірі 34 427,43 доларів США. Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену Контрактом пеню в сумі 4 165,72 доларів США.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2012р. заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, справі присвоєно №2/123-12 та призначено справу до розгляду.

В судове засідання 12.12.2012р. представники позивача та відповідача не з'явились, вимоги ухвали суду від 20.11.2012р. не виконали, витребувані судом документи та докази не подали, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомили, хоча про дату час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Ухвалою від 12.12.2012р., господарський суд, в порядку пункту а) ст. 10 та пункту b) частини другої ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Конвенції про правову допомогу і правові стосунки у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 28.05.2013р.

13.12.2012р. та 27.05.2013р. до господарського суду від представника позивача надійшли витребувані ухвалою суду від 20.11.2012р. документи та додаткові докази.

В судовому засіданні 28.05.2013р. суд заслухав пояснення представника позивача та відклав розгляд справи на 03.12.2013р.

Позивач в судове засідання 03.12.2013р. свого представника не направив. Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином у відповідності до ст. 64, 87 ГПК України повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Старкс», м. Біла Церква (далі по тексту - ТОВ «Старкс»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дальпромриба», Московська область, Росія (далі по тексту -ТОВ «Дальпромриба»), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Між позивачем ТОВ «Старкс» (постачальник) та відповідачем ТОВ «Дальпромриба» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір - Контракт №11/0098 (005/12) , від 17.11.2011р . (далі - Контракт), викладений єдиним документом, згідно якого постачальник зобов'язується передати, а покупець отримати та оплатити товар, виробництва Україна, згідно Специфікацій до даного Контракту, в яких зазначаються: найменування товару, ціна, кількість, асортимент, умови поставки, вантажоодержувач, вид транспорту, місце розвантаження товару, та які є невід'ємною частиною даного Контракту. Відповідно до умов Контракту:

- ціна на товар, який поставляється за даним Контрактом, зазначається в Специфікаціях до даного Контракту, які є його невід'ємними частинами (п. 2.1. Контракту);

- загальна вартість Контракту на момент його підписання складає 500 000,00 доларів США та включає тару та упаковку, а також завантаження та митне оформлення товару на експорт (п. 2.2. Контракту);

- валюта Контракту - долари США (п. 2.3. Контракту);

- умови поставки товару за даним Контрактом зазначається у Специфікаціях до даного Контракту та які є його невід'ємними частинами. При цьому сторони керуються базовими умовами поставок, передбачені правилами Інкотермс-2010 (п. 4.1. Контракту);

- датою поставки є дата отримання товару покупцем на умовах визначених Специфікаціями до даного Контракту (п. 4.3. Контракту);

- оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок постачальника, згідно строків та в сумах зазначених у Специфікаціях до даного Контракту (п. 5.1. Контракту);

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Контрактом сторони несуть відповідальність у відповідності із чинним законодавством Російської Федерації (п. 6.3. Контракту);

- у разі, якщо оплата товару не буде здійснена покупцем в обумовлені Контрактом строки, постачальник вправі нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку 0,1% вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки (п. 6.5. Контракту);

- в разі, якщо спір між сторонами не може бути вирішений шляхом переговорів, даний спір, у відповідності до положення пункту 1 ст. 21 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (дата підписання Україною 22.01.1993р., дата набрання сили для України - 14.074.1995р.), підлягає вирішенню у відповідному арбітражному/господарському суді за місцем знаходження позивача (п. 8.2. Контракту);

- право, яке регулює відповідний Контракт, є цивільне право Російської Федерації (п. 8.3 Контракту);

- даний Контракт набирає сили з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2012р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Контрактом (п. 10.2. Контракту).

Крім того, сторонами підписані Специфікації до Контракту, а саме:

ь Специфікація від 17.11.2011р. №1 (007/12) про поставку товару (банка металева, літографована, кругла, трискладова для консервів та сипучих продуктів, банка металева, кругла, трискладова для консервів та сипучих продуктів) на загальну суму 117 500,00 доларів США, згідно якої поставка товару здійснюється до 30.01.2012р. та умовами оплати якої є 30% від загальної суми Специфікації до 05.12.2011р. та 70% на протязі 3 банківських днів з моменту отримання товару на складі покупця згідно рахунку-фактури;

ь Специфікація від 28.11.2011р. №2 (008/12) про поставку товару (банка металева, літографована, кругла, трискладова для консервів та сипучих продуктів) на загальну суму 54 900,00 доларів США, згідно якої поставка товару здійснюється до 30.01.2012р. та умовами оплати якої є 30% від загальної суми Специфікації до 05.12.2011р. та 70% на протязі 3 банківських днів з моменту отримання товару на складі покупця згідно рахунку-фактури;

ь Специфікація від 23.12.2011р. №3 (009/12) про поставку товару на загальну суму 192 150,00 доларів США, згідно якої поставка товару здійснюється до 15.03.2012р. та умовами оплати якої є 30% від загальної суми Специфікації до 31.12.2011р. та 70% на протязі 3 банківських днів з моменту отримання товару на складі покупця згідно рахунку-фактури;

ь Специфікація від 20.02.2012р. №4 (010/12) про поставку товару на загальну суму 52 000,00 доларів США, згідно якої поставка товару здійснюється до 15.03.2012р. та умовами оплати якої є на протязі 3 банківських днів з моменту отримання товару на складі покупця згідно рахунку-фактури.

В подальшому, пунктом 1 Доповнення від 13.06.2012р. №3 до Контракту сторони внесли зміни до пункту 5.1 Контракту, встановивши, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється в доларах США шляхом перерахування повної суми вартості поставленої партії товару на розрахунковий банківський рахунок продавця не пізніше трьох банківських днів від дати поставки. Усі інші умови Контракту залишені без мін.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій рахунків-фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних, позивач - ТОВ «Старкс» поставив, а відповідач - ТОВ «Дальпромриба» прийняв товар загальною вартістю 362 178,59 доларів США. За правовим змістом відносини сторін є міжнародною купівлею-продажем товарів.

Статтею 1 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, передбачено, що вона застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах, коли ці держави є договірними державами або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право договірної держави.

Зазначена Конвенція Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, до якої Україна приєдналася згідно Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 23 серпня 1989 року №7978-XI, ратифікована Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою, державою-правонаступником якої є Російська Федерація, 16.09.1990р. та набрала чинності у Російській Федерації з 01.09.1991р., відповідно є частиною національного цивільного законодавства як України (ст. 10 ЦК України) так і Російської Федерації (ст. 7 Цивільного кодексу Російської Федерації, і має застосування до відносин сторін у справі.

Оскільки вказана Конвенція ООН є частиною національного законодавства Росії, з огляду на положення пункту 8.3 зовнішньоекономічного Контракту, суд правомірно застосовує положення вказаної Конвенції до спірних взаємовідносин сторін.

Також відповідно до пункту 9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» господарські суди повинні мати на увазі, що Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів має застосовуватись у вирішенні спорів за договорами купівлі-продажу, укладеними сторонами, які знаходяться у різних державах, незалежно від посилання на зазначену Конвенцію у договорі за наявності однієї із таких умов: сторони договору перебувають у державах, кожна з яких є учасницею конвенції ; згідно з колізійними нормами міжнародного приватного права має застосовуватись матеріальне право держави - учасниці конвенції.

Україна приєдналася до Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів із заявою, згідно якої якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській РСР, положення Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювалися не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне.

Відповідно до ст. ст. 30, 31 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції. Якщо продавець не зобов'язаний поставити товар в якомусь іншому визначеному місці, його зобов'язання стосовно поставки, якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару, полягають у здачі товару першому перевізникові для передачі покупцеві.

Судом враховано, що згідно з пункту 8.2 Контракту від 17.11.2011р. №11/0098 в разі недосягнення сторонами згоди зі спірних питань, розбіжності може бути врегульований в порядку пункту 1 ст. 21 Конвенції про правову допомогу і правові стосунки у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підлягає вирішенню у відповідному арбітражному/господарському суді за місцем знаходження позивача. Відповідно до пункту 8.3. Контракту від 17.11.2011р. №11/0098 правом, яке регулює даний Контракт, є цивільне право Російської Федерації.

Частини 1, 5 ст. 454 Цивільного кодексу Російської Федерації визначають договір купівлі-продажу наступним чином: «По договору купли-продажи одна сторона (продавец) обязуется передать вещь (товар) в собственность другой стороне (покупателю), а покупатель обязуется принять этот товар и уплатить за него определенную денежную сумму (цену). К отдельным видам договора купли-продажи (розничная купля-продажа, поставка товаров, поставка товаров для государственных нужд, контрактация, энергоснабжение, продажа недвижимости, продажа предприятия) положения, предусмотренные настоящим параграфом, применяются, если иное не предусмотрено правилами настоящего Кодекса об этих видах договоров.».

Відповідно до положень ст. 456 Цивільного кодексу Російської Федерації: « 1. Продавец обязан передать покупателю товар, предусмотренный договором купли-продажи. 2. Если иное не предусмотрено договором купли-продажи, продавец обязан одновременно с передачей вещи передать покупателю ее принадлежности, а также относящиеся к ней документы (технический паспорт, сертификат качества, инструкцию по эксплуатации и т.п.), предусмотренные законом, иными правовыми актами или договором.».

Згідно положень пункту 4.1 Контракту умови поставки товару за даним Контрактом зазначається у Специфікаціях до даного Контракту та які є його невід'ємними частинами. При цьому сторони керуються базовими умовами поставок, передбачені правилами Інкотермс-2010. Специфікаціями до Контракту сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах DAP м. Домодєдово, Московська обл., Російська Федерація (Інкотермс-2010).

Відповідно DAP погоджене місце (Інкотермс-2010) продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці. Продавець не має зобов'язань щодо укладання договору страхування.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Листа Міністерства інфраструктури України від 19.09.2011р. №7885/11/10-11 «Щодо єдиного міжнародного перевізного документа для кожного виду перевезень та для кожного виду транспорту» договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка і є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та статті 6 Закону України «Про транзит вантажів» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, а саме міжнародною автомобільною накладною (CMR).

Як вбачається з міжнародних товарно-транспортних накладних, ТОВ «Старкс» належним чином виконано свої обов'язки продавця, передавши по рахункам-фактурам товар вартістю 362 178,59 доларів США перевізникам для вантажоотримувача - ТОВ «Дальпромриба».

Відповідно до ст. 53 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції. Згідно частин 1, 2, 3 ст. 58 зазначеної Конвенції, якщо покупець не зобов'язаний сплатити вартість у будь-який інший конкретний строк, він повинен сплатити її, коли продавець згідно з договором та цією Конвенцією передає або сам товар, або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця . Продавець може обумовити передачу товару або документів здійсненням такого платежу. Якщо договір передбачає перевезення товару, продавець може відправити його на умовах, за якими товар або товаророзпорядчі документи не будуть передані покупцю інакше як проти виплати вартості. Покупець не зобов'язаний сплачувати вартість доти, доки в нього не з'явилася можливість оглянути товар, крім випадків, коли погоджений сторонами порядок поставки або платежу несумісний з очікуванням появи такої можливості.

Відповідно до умов пункту 4.3. Контракту датою поставки є дата отримання товару покупцем на умовах визначених Специфікаціями до даного Контракту.

Подані позивачем копії міжнародних товарно-транспортних накладних дозволяють ідентифікувати відповідача - ТОВ «Дальпромриба», як особу, яка отримала товар за накладними в своє розпорядження, а відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити за отриманий товар згідно порядку, встановленого умовами доповнення №3 до Контракту та ст. ст. 53, 58 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.

Позивач визнає за відповідачем часткову оплату отриманого товару в сумі 327 751,16 доларів США, що вбачається також з довідки ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 14.11.2012р. №153-02/6007.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за Контрактом щодо оплати поставленого 29.06.2012р. товару згідно міжнародних товарно-транспортних накладних від 27.06.2012р. на загальну суму 36 826,93 долари США в повному обсязі та належним чином не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 34 427,43 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач відзив на позов суду не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та/або зауважень щодо якості товару суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Згідно до ст. 59 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця. Однак, позивач у зв'язку з несплатою коштів звертався 08.08.2012р. до відповідача з претензією від 03.09.2012р. №825, в якій позивач вимагав погасити борг в сумі 49 427,43 доларів США.

Відповідно до ст. ст. 61, 62 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, якщо покупець не виконує яке-небудь із своїх зобов'язань за договором або за цією Конвенцією, продавець може вимагати від покупця сплати ціни, прийняття поставки або виконання ним інших зобов'язань, якщо тільки продавець не вдався до засобу правового захисту, не сумісного з такою вимогою.

Згідно до ст. 28 зазначеної Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції одна із сторін має право вимагати виконання якогось зобов'язання іншої сторони, суд не буде зобов'язаний виносити рішення про виконання, в натурі, крім випадків, коли він зробив би це на підставі свого власного закону щодо аналогічних договорів купівлі-продажу, не регульованих цією Конвенцією.

Частинами 1, 2, 3 ст. 486 Цивільного кодексу Російської Федерації встановлено, що: «1. Покупатель обязан оплатить товар непосредственно до или после передачи ему продавцом товара, если иное не предусмотрено настоящим Кодексом, другим законом, иными правовыми актами или договором купли-продажи и не вытекает из существа обязательства. Если договором купли-продажи не предусмотрена рассрочка оплаты товара, покупатель обязан уплатить продавцу цену переданного товара полностью. Если покупатель своевременно не оплачивает переданный в соответствии с договором купли-продажи товар, продавец вправе потребовать оплаты товара и уплаты процентов в соответствии со статьей 395 настоящего Кодекса.».

Пунктом 1 Доповнення від 13.06.2012р. №3 до Контракту сторони погодили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється в доларах США шляхом перерахування повної суми вартості поставленої партії товару на розрахунковий банківський рахунок продавця не пізніше трьох банківських днів від дати поставки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзив на позов суду не подав, доказів пред'явлення позивачу претензій та/або зауважень щодо якості товару суду не надав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання з оплати позивачу грошових коштів за поставлений товар згідно міжнародних товарно-транспортних накладних по рахункам-фактурам в загальній сумі 362 178,59 - 327 751,16 = 34 427,43 доларів США в строк, визначений Контрактом, статтею 486 Цивільного кодексу Російської Федерації та статтями 53, 58, 59 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, який настав, а саме 02.07.2012р.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 34 427,43 доларів США, є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 6.5 Контракту, в сумі 4 165,72 долари США.

Статтею 330 Цивільного кодексу Російської Федерації визначено, що: «Неустойкой (штрафом, пеней) признается определенная законом или договором денежная сумма, которую должник обязан уплатить кредитору в случае неисполнения или ненадлежащего исполнения обязательства, в частности в случае просрочки исполнения. По требованию об уплате неустойки кредитор не обязан доказывать причинение ему убытков. Кредитор не вправе требовать уплаты неустойки, если должник не несет ответственности за неисполнение или ненадлежащее исполнение обязательства.»

Пунктом 6.5 Контракту сторони погодили, що в разі якщо оплата товару не буде здійснена покупцем в обумовлені Контрактом строки, постачальник вправі нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку 0,1% вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки.

Відповідно до положень ст. 78 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті на підставі статті 74.

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати товару, встановлені Договором;

- спосіб захисту майнового права, передбачений статтею 78 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів та виходячи з розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача та належні строки його виконання, передбачені Контрактом та Специфікаціями до нього, судом встановлено, що за заявлений позивачем в позові період з 03.07.2012р. по 31.10.2012р. з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 4 165,72 долари США.

Таким чином, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи вимоги позивача, суд вважає вимогу позивача обґрунтованою, законною, задовольняє позов повністю, приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дальпромриба» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Старкс» заборгованості за Контрактом від 17.11.2011р. №11/0098 в розмірі 38 593,15 доларів США, з яких: 34 427,43 доларів США основної заборгованості та пеня в сумі 4 165,72 доларів США., та, відповідно до статті 49 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу витрати по сплаті судового збору в сумі 6 169,50 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» подана публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» позовна заява мала бути оплачена судовим збором в розмірі 6 169,50 грн. (2% ціни позову). Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 24.10.2012р. №458, позивач сплатив судовий збір в сумі 6 800,00 грн., тобто в розмірі, більшому, ніж передбачено законом. Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин зайве сплачений судовий збір в розмірі 630,50 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення відповідної ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 13, 28, 30, 31, 53, 58, 59, 61, 62, 78 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст. ст. 330, 395, 454,456,486 Цивільного кодексу Російської Федерації, ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Старкс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дальпромриба» задовольнити повністю .

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Дальпромриба» (142032, Росія, Московська обл., Домодєдовський р-н, місто Константіново, Об'їзне шосе, володіння 1, ідентифікаційний податковий номер 5009032550 )

на користь товариства з додатковою відповідальністю «Старкс» (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 17, код ЄДРПОУ 37117493)

34 427,43 доларів США (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять сім доларів США сорок три центи) заборгованості ,

4 165,72 доларів США (чотири тисячі сто шістдесят п'ять доларів США сімдесят два центи) пені,

6 169,50 грн. (шість тисяч вісімсот гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 26.12.2013р.