Постанова

від 10.12.2013 по справі 814/2565/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р.Справа № 814/2565/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного центру «Динамо-Континент» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-технічний центр (далі ТОВ ВТЦ) «Динамо-Континент» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС), правонаступником, якої є ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області, про скасування податкових повідомлень-рішень №0004302260 від 16 травня 2013 року, №00043112260 від 16 травня 2013 року, №00004322260 від 16 травня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що оскаржувані повідомлення-рішення є необґрунтованим та не відповідають фактичним обставинам справи, а норми діючого законодавства України в сфері оподаткування позивачем порушені не були.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що перевірка була здійснена відповідно до вимог діючого законодавства, податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності з чинним законодавством. Також зазначив, що контролюючим органом правомірно збільшено суму грошового зобов`язання, оскільки у контрагентів ТОВ ВТЦ «Динамо-Континент» в ланцюгах постачання встановлено взаємовідносини з суб'єктами господарської діяльності, які порушили свої податкові зобов'язання.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року позов - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС №0004302260, №00043112260, №00004322260 від 16 травня 2013 року. Відшкодовано судові витати в сумі 2 260 грн., сплачені згідно квитанції №2861 від 06 червня 2013 року з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС на користь ТОВ ВТЦ «Динамо-Континент».

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 12 лютого 2013 року по 26 березня 2013 року інспекторами ДПІ у Центральному районі на підставі наказів №109 від 29 січня 2013 року (щодо призначення перевірки) та №328 від 12 березня 2013 року (щодо продовження терміну перевірки), а також направлень від 12 лютого 2013 року №134/22-600, №135/17-200, №133/22-400 та від 20 лютого 2013 року №157, проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ ВТЦ «Динамо-Континент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року

За результатами проведеної перевірки складено відповідний Акт перевірки від 02 квітня 2013 року №344/22-600/30460473, в якому зазначено, що перевіркою встановлені порушення Позивачем наступних вимог:

- п.3.1 ст. 3, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями; пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134; п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 139 768 грн., у тому числі: за І квартал 2010 року - 5 937 грн.; за ІV квартал 2010 року - 131 948 грн.; за І квартал 2011 року - 73 052 грн.; за ІV квартал 2011 року 493 932 грн.; за І квартал 2012 року - 251 509 грн.; за ІІ квартал 2012 року - 78 054 грн.; за ІІІ квартал 2012 року - 73 600 грн.; за ІV квартал 2012 року - 31 736 грн.

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; абз.«а» п.185.1 ст. 185; п.187.1 ст. 187; п.198.3 ст. 198; п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 006 352 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2010 року - 255 грн.; за травень 2010 року - 201 грн.; за червень 2010 року - 261 грн.; за серпень 2010 року - 779 грн.; за грудень 2010 року - 102 262 грн.; за лютий 2011 року - 58 298 грн.; за травень 2011 року - 56 грн.; за вересень 2011 року - 15 грн.; за листопад 2011 року - 99 117 грн.; за грудень 2011 року - 330 389 грн.; за січень 2012 року - 58 348 грн.; за лютий 2012 року - 66 078 грн.; за березень 2012 року - 115 636 грн.; за квітень 2012 року - 74 337 грн.; за липень 2012 року - 65 695 грн.; за вересень 2012 року - 34 625 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2013 року №0004302260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 282 965 грн., з яких: основний платіж - 1 139 768 грн., штрафні санкції - 143 197 грн.; №0004312260, яким застосовано штрафну санкцію з екологічного податку в розмірі 340 грн., а також №0004322260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 243 353 грн., з яких: основний платіж - 1 006 352 грн., штрафні санкції - 237 001 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення №0004302260, №00043112260, №00004322260 від 16 травня 2013 року, та належних доказів на зворотне відповідачем не надано.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ ВТЦ «Динамо-Континент» про скасування податкових повідомлень-рішень №0004302260, №00043112260, №00004322260 від 16 травня 2013 року відсутні, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені згідно приписів податкового законодавства, з урахуванням всіх обставин спірних правовідносин та в межах повноважень податкового органу.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки позивача зроблено висновки про те, що господарські операції ТОВ ВТЦ «Динамо-Континент» по придбанню товарів та послуг у контрагентів ТОВ «Автомаг Плюс», ПП «Інтерагро-Форум», ТОВ «Науково-дослідний інститут комп'ютерних технологій», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова», ПП «Светолюкс-Миколаїв», ПП «Т-Груп», ПП «Торгкомерс-2009», ТОВ «Черкаська універсальна база - 2001», ПП «Компанія «Бізнес Партнер», ПП «Фараон», ТОВ «Юлярос» мають ознаки безтоварних операцій, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підтверджують правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, а тому, суперечать інтересам держави і є недійсними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що визнання податковим органом господарських відносин позивача з контрагентами недійсними, нікчемними та такими, що суперечать інтересам держави є неправильним, оскільки одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні - лютому, грудні 2010 року позивач мав господарські відносини з Приватним підприємством «Светолюкс-Николаев». Позивач придбав у постачальника електрокомплектуючих контакторів для використання у власній виробничій діяльності підприємства. Сума угоди склала 48 275 грн., з яких ПДВ - 8 045 грн.; валові витрати - 40 190 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи податкового органу щодо не спрямованості зазначеного правочину на реальне настання правових наслідків та безтоварності операцій є необґрунтованими, оскільки у своїх доводах податковий орган посилається на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 18 квітня 2011 року №1366/23-200/30397329, згідно якого досліджується ланцюг постачання на ПП «Светолюкс-Николаев» товарів від його контрагентів-постачальників та наступні ланки в ланцюгу постачання вже останніх підприємств, а господарські відносини позивача та ПП «Светолюкс-Николаев» податковим органом в акті перевірки взагалі не були проаналізовані. ПП «Светолюкс-Николаев» на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем та дотепер належним чином зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платник податку на додану вартість.

Слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Тобто, покупець товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу його постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з таких постачальників.

В червні 2010 року позивач мав господарські відносини з ПП «Т-Груп». Позивач придбав у контрагента контактори для використання у власній виробничій діяльності. Сума угоди склала 1 566 грн., з яких ПДВ - 261 грн., до складу валових витрат вартість придбаного товарів не включалась.

Колегія суддів також вважає, що доводи податкового органу щодо не спрямованості зазначеного правочину на реальне настання правових наслідків та безтоварності операцій є необґрунтованими, оскільки у своїх доводах податковий орган посилається на акт ДПІ у м. Черкаси від 14 лютого 2011 року №436/23-2/36543851, в якому відсутній будь-який аналіз господарських відносин позивача з ПП «Т-Груп». Даний контрагент на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем був належним чином зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість, тобто, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору.

З матеріалів справи вбачається, що доставка товарно-матеріальних цінностей з м. Черкаси до м. Миколаєва транспортними засобами, що належать позивачу підтверджується завіреними належним чином копіями подорожніх листів підтвердження, що в свою чергу підтверджує реальність здійснення господарських операцій позивача та ПП «Т-Груп».

В квітні-травні 2010 року позивач здійснював господарські операції з ПП «Інтерагро-Форум». Позивач придбав автоматичні вимикачі для використання у власній виробничій діяльності. Сума угоди склала 2 733 грн., з яких ПДВ - 455 грн., до складу валових витрат вартість придбаного товарів не включалась.

Судова колегія вважає, що доводи податкового органу щодо не спрямованості зазначеного правочину на реальне настання правових наслідків та безтоварності операцій є необґрунтованими, оскільки у своїх доводах податковий орган посилається на акт ДПІ у м. Черкаси від 21 лютого 2011 року №497/23-2/35579534. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про безтоварність операцій, чи що вони не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Вказаний товар доставлявся транспортними засобами, які належать позивачу, що підтверджується завіреними копіями подорожніх листів.

В серпні 2010 року позивач здійснював господарські операції з ПП «Торгкомерс-2009». Позивач придбав електрокомплектуючі для використання у власній виробничій діяльності. Сума угоди склала 4 674 грн., з яких ПДВ - 779 грн., до складу валових витрат вартість придбаного товарів не включалась.

Судова колегія також вважає, що доводи податкового органу щодо не спрямованості зазначеного правочину на реальне настання правових наслідків та безтоварності операцій є необґрунтованими, оскільки у своїх доводах податковий орган посилається на акт ДПІ у м. Черкаси від 18 лютого 2011 року №489/23-2/36299933, в якому відсутній будь-який аналіз господарських операцій позивача з ПП «Торгкомерс-2009». На час здійснення спірних господарських операцій, позивач і даний контрагент були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість, тобто, укладаючи угоду з контрагентом, ТОВ ВТЦ «Динамо-Континент» мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору. В підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем надано завірені копії подорожніх листів, що підтверджують доставку товарно-матеріальних цінностей з м. Черкаси до м. Миколаєва транспортними засобами, що належать саме позивачу.

В грудні 2010 року, лютому 2011 року позивач здійснював господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаська універсальна база-2001». Позивач придбав панелі силової комунікації, трансформатори току, послуги згідно договору для використання у власній виробничій діяльності підприємства. Сума угоди склала 964 223 грн., з яких ПДВ - 160 704 грн.; валові витрати - 803 520 грн.

Судова колегія також вважає, що доводи податкового органу щодо не спрямованості зазначеного правочину на реальне настання правових наслідків та безтоварності операцій є необґрунтованими, оскільки у своїх доводах податковий орган посилається на акти ДПІ у м. Черкаси від 15 червня 2011 року №1524/23-2/31333361, від 27 грудня 2011 року 2745/23-2/31333361, в який відсутній будь-який аналіз господарських операцій позивача з ТОВ «Черкаська універсальна база-2001». На час здійснення спірних господарських операцій і до теперішнього часу, позивач і належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість та відповідно мають свідоцтва платників податку на додану вартість, тобто, укладаючи угоду з контрагентом, ТОВ ВТЦ «Динамо-Континент» мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору. Товар доставлявся з м. Черкаси до м. Миколаєва транспортними засобами, які належать позивачу, що підтверджується завіреними копіями подорожніх листів.

В травні 2011 року позивач проводив фінансово-господарські операції з ТОВ «Оптима-Лайт». Позивач придбав у постачальника світильник для використання у офісі підприємства. Сума угоди склала 336 грн., з яких ПДВ 56 грн., до складу валових витрат вартість придбаного товарів не включалась. На момент перевірки стан підприємства ТОВ «Оптима-Лайт» - 0 - основний платник, тобто даний контрагент існував і здійснював господарську діяльність в межах правового поля.

Колегія суддів вважає, що доводи податкового органу щодо не спрямованості зазначеного правочину на реальне настання правових наслідків та безтоварності операцій є необґрунтованими, оскільки у своїх доводах податковий орган посилається на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02 січня 2013 року №1/2201/36814845, в якому відсутній будь-який аналіз господарських операцій позивача з ТОВ «Оптима-Лайт». На час здійснення спірних господарських операцій і до теперішнього часу, позивач і контрагент належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість. Позивач надано суду завірені копії квитанцій авто перевізника, що підтверджують доставку світильників.

В вересні 2011 року між позивачем та ТОВ «Автомаг Плюс» проходили фінансово-господарські операції. Позивач придбав рульові тяги для автомобілів марки «Газель», що перебувають на балансі підприємства, для використання в ремонті власних автотранспортних засобів. Сума угоди склала 90 000 грн., з яких ПДВ - 15 000 грн., до складу валових витрат вартість придбаного товарів не включалась.

Колегія суддів також вважає, що доводи податкового органу щодо не спрямованості зазначеного правочину на реальне настання правових наслідків та безтоварності операцій є необґрунтованими, оскільки у своїх доводах податковий орган посилається на акт від 28 серпня 2012 року №705/22-225/35106233, в якому відсутній аналіз господарських операцій ТОВ «Автомаг Плюс» з позивачем. Слід зазначити, що відповідачем не надано суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Автомаг Плюс». Доставка товару здійснювалась власним транспортом позивача, що підтверджено наявними документами.

В листопаді - грудні 2011 року, січні - квітні 2012 року між позивачем та ПП «Компанія «Бізнес Партнер» проходили фінансово-господарські операції. Позивач придбав у даного постачальника панелі керування МП-201 для використання при комплектації у власній виробничій діяльності підприємства при виготовленні виробів (пристроїв). На час здійснення позивачем господарських операцій з даним контрагентом стан постачальника ПП «Компанія «Бізнес Партнер» - 0 - основний платник, тобто у податкового органу за місцем його обліку жодних зауважень до законності діяльності не виникало.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано належно оформлені відповідні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку для підтвердженні реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Компанія «Бізнес Партнер».

В липні, вересні 2012 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Науково-дослідний інститут комп'ютерних технологій» (далі «НДІКТ»). Позивач придбав у даного постачальника друкованих плат MPZK контролерів, для використання у власній виробничій діяльності. Сума угоди склала 313 350 грн., з яких ПДВ - 52 225 грн., а валові витрати - 261 15 грн.

Колегія суддів також вважає, що доводи податкового органу щодо не спрямованості зазначеного правочину на реальне настання правових наслідків та безтоварності операцій є необґрунтованими, оскільки у своїх доводах податковий орган посилається на акт від 23 листопада 2012 року №5091/22-05/32852232, якому відсутній аналіз господарських операцій ТОВ «НДІКТ» з позивачем. На момент перевірки стан підприємства ТОВ «НДІКТ» - 0 - основний платник, тобто у податкового органу за місцем його обліку відсутні зауваження до даного підприємства. На час здійснення спірних господарських операцій і до теперішнього часу, позивач і контрагент належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість. Зазначений товар доставлявся транспортними засобами, які належать позивачу, що підтверджується завіреними копіями подорожніх листів.

В січні 2012 року позивач здійснював господарські операції з ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова». Позивач замовляв у даного контрагента виконання транспортно-експедиційних послуг. Сума угоди склала 3 180 грн., з яких ПДВ - 53 грн., до складу валових витрат вартість замовлення послуг не включалась.

Судова колегія вважає, що доводи податкового органу щодо не спрямованості зазначеного правочину на реальне настання правових наслідків та безтоварності операцій є необґрунтованими, оскільки у своїх доводах податковий орган посилається на акт від 14 березня 2013 року №1049/22-1/37125326. Слід зазначити, що в акті перевірки позивача податковий орган провів аналіз господарських відносин ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» зі своїми постачальниками, а господарські відносини позивача та вказаного контрагента залишились поза увагою. На час здійснення господарських операцій ПП «ПТЛК «Нова» був належним чином зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платник податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що у випадку. коли контрагент допустив порушення вимог законів при здійсненні господарської діяльності, не виконав свого обов'язку щодо нарахування та сплати податку на додану вартість чи/та податку на прибуток до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки податковим законодавством іншого не передбачено.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам , які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв