Постанова від 25.12.2013 по справі 905/7049/13

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.12.2013 р. справа №905/7049/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,

за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 19.11.2013р. по справі№ 905/7049/13 (суддя: Сажнева М.В.) за позовомКомунальної установи «Агенція з підготовки та проведення в м. Донецьку чемпіонату світу - 2013 з легкої атлетики серед юнаків», м. Донецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк простягнення 104' 315,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальна установа «Агенція з підготовки та проведення в місті Донецьку чемпіонату світу - 2013 з легкої атлетики серед юнаків», м. Донецьк (далі - «Позивач») звернулась до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк (далі - «Відповідач») 104' 315,00грн..

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.11.2013 року у справі № 905/7049 /13 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Позивач на виконання зобов'язання за договором № 0307/3 від 03.07.2013р. перерахував Відповідачу суму 255' 990,00 грн. попередньої оплати за виконання послуг. Втім, Відповідач надав послуги лише у сумі 151' 675, 00 грн. відтак, решту, 104' 315,00 грн., зберігає без достатніх правових підстав, що, враховуючи приписи ст.1212 Цивільного Кодексу (далі - «ЦК») України, є підставою для стягнення цієї суми на користь Позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, наполягає на тому, що судом надана неправильна оцінка доказам зібраним по справі. Стверджує про належне виконання взятих на себе зобов'язань, що підтверджується, зокрема, направленням на адресу позивача акту наданих послуг, згідно копії накладної кур'єрської служби, яка міститься у матеріалах справи. Крім того, зазначає, що з обраного позивачем способу захисту та законодавства, на підставі якого подається позов є неможливим порушення права, за захистом якого звернувся позивач.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з'явилися.

Позивач надіслав клопотання з проханням відкласти розгляд справи, у зв'язку з находженням юриста підприємства у відпустці, що унеможливлює надати відзив на апеляційну скаргу.

Клопотання судом відхилено, як безпідставне та належним чином не обґрунтоване.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу технічними засобами здійснена не була, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 03.07.2013р. між Сторонами був укладений договір № 0307/3 «про надання послуг» (далі - «Договір»).

За предметом Договору Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, у 2013 році надати Позивачу послуги з автоперевезень (учасників спортивного змагання міжнародного рівня чемпіонату світу - 2013 з легкої атлетики), а Позивач - прийняти та оплатити такі послуги.

За пунктами 3.1, 3.2 ціна Договору становить 365' 700,00 грн. без ПДВ, яка може бути змінена за угодою сторін.

Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати згідно з абзацом дев'ятим підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", яка здійснюється на підставі рахунку протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання договору в розмірі 70% від вказаної у пункті 3.1 суми та за умови, що на рахунку замовника наявні кошти відповідного бюджетного призначення. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за послуги здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного асигнування на свій рахунок. Виконавець протягом 1 місяця з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом наданих послуг (п. 4.2 Договору).

Обов'язковою умовою для оплати наданих послуг є надання виконавцем оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку рахунку, акту про надання послуг, а також інших документів передбачених умовами Договору. При відсутності зазначених документів, або неналежного їх оформлення, розбіжностей у відомостях чи даних, оплата за надані послуги замовником не здійснюється до усунення виконавцем таких порушень та надання всіх належним чином оформлених документів (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору надання послуг має бути підтверджене актом про надання послуг, який складається та підписується сторонами протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надання послуг.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що замовник упродовж 5 робочих днів з дня отримання від виконавця акту про надання послуг перевіряє якісні і кількісні характеристики наданих послуг, і, при відсутності заперечень та зауважень щодо їх прийняття, уповноважений представник замовника підписує акт про надання послуг. Один примірник зазначеного акту протягом 3 робочих днів з моменту підписання замовником повертається виконавцю рекомендованим листом або передається виконавцю чи його уповноваженому представнику під розпис.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 16.07.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного Договору (п. 10.1 Договору).

У відповідності до умов договору, Позивач перерахував на рахунок Відповідача попередню оплату за транспортні послуги за Договором у розмірі 255' 990,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 333 від 05.07.2013.

З наявних у справі доказів та пояснень Позивача посилається вбачається, що у період з 08.07.2013р. по 15.07.2013р. Відповідачем надані послуги лише на суму 151' 675,00 грн. врешті отриманої суми - 104' 315,00 грн. послуги Відповідачем не надані.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак, оскаржуване рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України, передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами склалися договірні відносини, які за своєю правовою природою відносяться до договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи спірна сума у складі загальної суми попередньої оплати була перерахована Позивачем на рахунок Відповідача на виконання укладеного ними Договору

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України ).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 , частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу , інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України .

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11 , 600 , 601 , 604 - 607 , 609 ЦК України , до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі .

Така думка підтверджена Постановою Верховного Суду України від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13, висновки якого є обов'язкові для застосування господарськими судами згідно приписів ст. 111 28 ГПК України

Судова колегія наголошує на тому, що Договір є чинним, не зміненим та не визнаний недійсним.

Відтак, висновок місцевого господарського суду про те, що спірна сума є такою, що знаходиться у Відповідача без достатніх правових підстав, є хибним, що зумовлює скасування рішення, як такого, прийняте за неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013 року у справі № 905/7049/13 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунальної установи "Агенція з підготовки та проведення в м. Донецьку чемпіонату світу-2013 з легкої атлетики серед юнаків" (код ЄДРПОУ 37843510) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1' 043,15 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013р., оформивши його у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О.Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСДО; 1- ДАГС