Постанова

від 23.12.2013 по справі 910/17614/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа№ 910/17614/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Синчанський С.О. (згідно угоди про надання правової допомоги від 06.09.2013 р.),

від відповідача - Горецький О.В. (довіреність б/н від 07.08.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінекс ЛТД»

на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2013р.

у справі №910/17614/13 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінекс ЛТД»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер-Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінекс ЛТД» про стягнення 9912,22 грн. основного боргу, 130,35 грн. 3% річних, 619,78 грн. пені, 9912,22 грн. штрафу, 1720,50 грн. судового збору, 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

24.10.2013 р. позивачем було подано клопотання про уточнення розміру позовних вимог, в якому позивач просив стягнути з відповідача 123,35 грн. 3% річних, 591, 77 грн. пені та 9912,22 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер-Україна» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінекс ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер-Україна» 9912,22 грн. боргу, 123,35 грн. 3% річних, 591, 77 грн. пені, 9912,22 грн. штрафу, 1720,50 грн. судового збору, 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у цій справі та постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог частково, а саме: в стягненні 3% річних у розмірі 130,35 грн., суму пені у розмірі 619,78 грн. та суму штрафу у розмірі 9912,22 грн. та адвокатських послуг в розмірі 3000,00 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято при невідповідності обставинам, що мають значення для справи та при порушенні норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

01.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер-Україна» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінекс ЛТД» (покупцем) укладено договір № ВГУ016, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцеві товар у кількості, в асортименті та за цінами, що узгоджуються у видаткових накладних (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Згідно п. 2.2 договору, оплата за товар здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 60 календарних днів після отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 9912,22 грн.

Станом на день розгляду даної справи в суді першої інстанції заборгованість на суму 9912,22 грн. відповідачем не сплачена.

Згідно ч.ч 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 9912,22 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктами 6.4, 6.6 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У разі прострочення покупцем оплати товару понад 30 днів, останній сплачує на користь продавця штраф у розмірі 100% від вартості несплаченого поставленого товару.

За розрахунком позивача з відповідача підлягає до стягнення 591,77 грн. пені за період з 06.04.2013 р. по 09.09.2013 р. та 9912,22 грн. штрафу.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розрахунок суми пені, наведений позивачем в заяві про уточнення позовних вимог, є обгрунтованим, арифметично вірним та здійснений відповідно до умов договору.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 591,77 грн. пені за період з 06.04.2013 р. по 09.09.2013 р. та 9912,22 грн. штрафу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 123,35 грн. 3% річних за період з 06.04.2013 р. по 09.09.2013 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 123,35 грн. 3% річних є обгрунтованою та підлягає задоводенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в сумі 3000,00 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначено, що згідно ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 р. №6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми «Максима» щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Позивачем на підтвердження надання адвокатських послуг надано суду угоду № 060913 про надання правової допомоги від 06.09.2013 р. та видатковий касовий ордер від 06.09.2013 р.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 23.12.2013 р. на запитання суду представник позивача повідомив, що не має можливості надати довідку форми 4 ОПП, оскільки не перебуває в податковій установі на обліку як адвокат та сплачує податки як фізична особа.

Суд, скориставшись Єдиним реєстром адвокатів України, перевірив відомості щодо навності адвоката Синчанського С.О. у реєстрі. Ввіши до таблиці запиту призвище, ім'я, по батькові та номер свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, пошукова система не виявила адвоката за реквізитами наданими Синчанським С.О. в Єдиному реєстрі адвокатів України. Ввівши до таблиці запиту лише номер свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, пошукова система виявила в реєстрі двох адвокатів, проте не Синчанського С.О.(а.с.81-83).

З огляду на вищезазначені обставини та вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат за надання правової допомоги є необгрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2013 р. у даній справі підлягає зміні в частині розподілу судових витрат - витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінекс ЛТД» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2013 р. у справі №910/17614/13 змінити в частині розподілу судових витрат, виключивши з резолютивної частини витрати на послуги адвоката, та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінекс ЛТД» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, код 34485807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер-Україна» (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 135, код 34972231) 9912 (дев'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 22 коп. боргу, 123 (сто двадцять три) грн. 35 коп. 3% річних, 591 (п'ятсот дев'яносто одну) грн.77 коп. пені, 9912 (дев'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 22 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінекс ЛТД» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, код 34485807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер-Україна» (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 135, код 34972231) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання позову.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/17614/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун