Постанова

від 17.12.2013 по справі 812/10052/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року Справа № 812/10052/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Степаненко Т.О. (довіреність від 02.01.2013 № 863/136)

від І відповідача - Вінару К.В. (довіреність від 16.07.2013 № 483/10/10-013)

від ІІ відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2011 року та січень 2012 року в загальній сумі 121978,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р 260000661206 у ЛФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року, в розмірі 121978,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як платник податку на додану вартість подав до відповідача податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року, якими визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку. У період з 01 березня 2012 року по 22 березня 2012 року контролюючим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку, результати якої оформлено актом від 28 березня 2012 року № 2/15-00/05763797. На думку відповідача в деклараціях за грудень 2011 року та за січень 2012 року позивачем до складу суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню безпідставно включено суму 121978,00 грн., що склалася по господарським операціям з наступними контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал» - включено до складу суми бюджетного відшкодування суму 1048,66 грн., отримувалися запасні частини до автомобілів; товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Укрпромснаб» - включено до складу суми бюджетного відшкодування суму 8283,01 грн., отримувалися запасні частини до автомобілів; товариством з обмеженою відповідальністю «Стілл-Імпекс» - включено до складу суми бюджетного відшкодування суму 112646,07 грн., отримувався трубопрокат.

На підставі акта перевірки від 28 березня 2012 року № 2/15-00/05763797 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року за № 0002478013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за звітний період грудень 2011 року та січень 2012 року на 121978,00 грн., та за № 0002488013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на 121978,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року за № 0002478013 та № 0002488013 оскаржені позивачем у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5010/2012, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2013 року залишена без змін, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 06 квітня 2012 року № 0002488013.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі № 2а/1270/5009/2012, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишена без змін, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 06 квітня 2012 року № 0002478013.

Враховуючи, що судами встановлена правомірність включення до складу податкового кредиту грудня 2011 року та січня 2012 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості за придбані товари та послуги у розмірі 121978,00 грн., і податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року № 0002478013 скасовано, на думку позивача, сума 121978,00 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню.

Органом, який здійснює відшкодування податку на додану вартість позивачу, є Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області. Органами казначейства відшкодування податку на додану вартість здійснюється за висновками контролюючих органів або за рішенням суду. Оскільки після закінчення процедури судового оскарження І-й відповідач в порушення приписів пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України не подав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року, в розмірі 121978,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення від 17 грудня 2013 року за № 8960/10/10-013, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (том 2, арк. справи 12-15). Заперечуючи проти позову, І-й відповідач послався на таке.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року, результати якої оформлені актом перевірки від 28 березня 2012 року № 2/15-00/05763797. За результатами звірки даних, зазначених у деклараціях за грудень 2011 року та січень 2012 року, та перевірки правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено порушення вимог пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством завищено розмір від'ємного значення податку на додану вартість та, як наслідок, завищено суму бюджетного відшкодування.

Контролюючим органом на підставі акта перевірки від 28 березня 2012 року № 2/15-00/05763797 винесено податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року № 0002478013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 121978,00 грн., у тому числі по періодах: грудень 2011 року - 115748,00 грн., січень 2012 року - 6230,00 грн.

Оскільки перевірка проводилась з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування, контролюючим органом були направлені запити на проведення зустрічних звірок по підприємствам - контрагентам постачальникам позивача: товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Н» (ідентифікаційний код 36255786) відповідь не отримано; товариству з обмеженою відповідальністю «Промінвесттрейд» (ідентифікаційний код 36605643) відповідь не отримано. Стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; товариству з обмеженою відповідальністю «НПП «Метрика» (ідентифікаційний код 36569396) відповідь не отримано; товариству з обмеженою відповідальністю «Стіл-Імпекс» (ідентифікаційний код 33857006) відповідь не отримано, що на теперішній час не дозволяє підтвердити факт сплати податку на додану вартість зазначеними контрагентами.

Таким чином, на думку І відповідача, за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування, у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по першому ланцюгу постачання.

У судовому засіданні представник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 17 грудня 2013 року за № 8960/10/10-013.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (том 1, арк. справи 55, 58).

10 грудня 2013 року до відділу діловодства та обліку звернень громадян суду за вхідним реєстраційним номером 40805 від Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області надійшли заперечення проти адміністративного позову від 09 грудня 2013 року за № 15-16/10287, в яких ІІ-й відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі його представника (том 1, арк. справи 59). Заперечуючи проти позову, ІІ-й відповідач послався на таке. По-перше, позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. А, по-друге, з посиланням на норми статті 200 Податкового кодексу України ІІ-й відповідач зазначив, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів, а позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Враховуючи вищезазначене, ІІ-й відповідач вважає, що органи казначейства вже не повинні залучатися до справ даної категорії. Також ІІ-й відповідач зазначив, що податковий орган висновок до органу державної казначейської служби про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року в сумі 121978,00 грн. не надавав, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Заслухавши пояснення представників позивача та І відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (тут і надалі посилання на норми Податкового кодексу України наводяться в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

- бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (підпункт 14.1.18);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункту 14.1.181).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 187 Податкового кодексу України:

- датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1);

- датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8);

- попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (пункт 187.11).

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4);

- платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7);

- до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (пункт 200.8);

- протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10);

- за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11);

- орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12);

- на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13);

- якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14);

- у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.15);

- джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17);

- суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (пункт 200.23).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797) (згідно статуту є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», яке відповідно до вимог Законів України «Про холдингові компанії» та «Про акціонерні товариства» змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (том 1, арк. справи 10, 11-13).

Як платник податків публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби), про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 12 липня 2012 року за № 12/18-212 (том 1, арк. справи 15).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 057637912013, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 червня 2011 року № 100337613 (том 1, арк. справи 14).

На виконання вимог пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 (який був чинним з 04 березня 2011 року до 10 січня 2012 року) та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 (який діє з 10 січня 2012 року), публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» подало до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 20 грудня 2011 року з обов'язковими додатками (том 1, арк. справи 160-172). Відповідно до рядку 19 вказаної податкової декларації позивачем визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 24263751,00 грн., яке відповідно до рядків 20 і 20.2 зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (том 1, арк. справи 161). Згідно додатку 5 до податкової декларації до складу податкового кредиту листопада 2011 року включено податок на додану вартість по господарсько-правовим відносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал» в сумі 1048,66 грн. (за договором від 04 липня 2011 року № 751-4/07 на купівлю запасних частин до автомобілю), з товариством з обмеженою відповідальністю «Стілл-Імпекс» в сумі 112646,07 грн. (за договором від 04 вересня 2009 року № 803-203/09 на купівлю трубопрокату), з приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» в сумі 8283,01 грн. (за договором від 07 жовтня 2009 року № 751-1/10 на купівлю запасних частин до автомобілю) (том 1, арк. справи 168-171, 209-216, 217-235, 236-250; том 2, арк. справи 1-11);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року від 20 січня 2012 року з обов'язковими додатками (том 1, арк. справи 16-17, 70-81). Відповідно до рядків 23 і 23.1 вказаної податкової декларації позивачем визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 24995203,00 грн. (том 1, арк. справи 17);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року від 13 лютого 2012 року, яким за грудень 2011 року збільшило суму по операціях на митній території України, що оподатковується за основною ставкою, крім імпорту товарів, на суму 5468062,00 грн., збільшило податок на додану вартість на суму 1093613,00 грн., а від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту зменшило на суму 1093613,00 грн. (том 1, арк. справи 66-68);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року від 20 лютого 2012 року з обов'язковими додатками (том 1, арк. справи 18-19, 123-134). Відповідно до рядків 23 і 23.1 вказаної податкової декларації позивачем визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 16175485,00 грн. (том 1, арк. справи 124);

До податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» додало заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (том 1, арк. справи 75, 129).

У відповідності із вимогами пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за грудень 2011 року, за січень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року та з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, результати якої оформлено актом від 28 березня 2012 року № 2/15-00/05763797 (том 1, арк. справи 20-29).

Згідно висновків акта від 28 березня 2012 року № 2/15-00/05763797 перевіркою, серед іншого, встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у листопаді 2011 року в сумі 121978,00 грн., що призвело до порушення пунктів 200.1 та 200.3 Податкового кодексу України в частині завищення від'ємного значення за листопад 2011 року на суму 121978,00 грн., в результаті чого завищена сума бюджетного відшкодування, заявлена у декларації за грудень 2011 року у розмірі 115748,00 грн. та у декларації за січень 2012 року у розмірі 6230,00 грн. (том 1, арк. справи 20-29).

На підставі акта від 28 березня 2012 року № 2/15-00/05763797, яким встановленні порушення пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення - рішення від 06 квітня 2012 року:

- № 0002488013, яким публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 121978,00 грн. (том 1, арк. справи 30);

- № 0002478013, яким публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 121978,00 грн., у тому числі за грудень 2011 року у розмірі 115748,00 грн. та за січень 2012 року у розмірі 6230,00 грн. (том 1, арк. справи 31).

Податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 06 квітня 2012 року № 0002478013 та № 0002488013 оскаржено публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5010/2012, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року залишена без змін, адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року № 0002488013 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 06 квітня 2012 року № 0002488013 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 121978,00 грн. та стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2178,19 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень дев'ятнадцять копійок) (том 1, арк. справи 35-39, 40-43).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2013 року у справі № К/9991/76002/12 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/5010/2012 залишено без змін (том 1, арк. справи 44-45).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі № 2а/1270/5009/2012, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишена без змін, адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року № 0002478013 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 06 квітня 2012 року № 0002478013, яким публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 121978,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 60989,00 грн., та стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, ідентифікаційний код 05763797) з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2178,19 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень дев'ятнадцять копійок) (том 1, арк. справи 46-50, 51-52).

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу імперативних приписів частини 1 статті 72 та частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної адміністративної справи обставини щодо правомірності визначення публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у загальному розмірі 121978,00 грн., у тому числі за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 115748,00 грн. та за декларацією з податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 6230,00 грн., не доказуються.

В порушення приписів пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 2а/1270/5009/2012, не подала Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року, в загальному розмірі 121978,00 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року, в загальному розмірі 121978,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства «Авангард» до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

У відповідності із пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із підпунктом 6 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до пункту 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку. У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою. Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Згідно із статтею 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

У зв'язку з викладеним Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області правомірно залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

Посилання Головного управління Державної казначейської служби України в обґрунтування заперечень проти позову на пропущення позивачем 6-місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та припинення провадження з цих підстав, визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, оскільки суд прийшов до висновку, що позивачем за заявленими позовними вимогами не пропущений строк звернення до адміністративного суду з огляду на таке.

По-перше, у відповідності із пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган повинен був надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, протягом 5 робочих днів, що настали за днем отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 2а/1270/5009/2012. Таким чином, право платника податків на отримання спірного бюджетного відшкодування вважається порушеним після 17 квітня 2013 року (після закінчення вищезазначених п'яти робочих днів), і саме з цієї дати у нього виникає право на звернення до суду за захистом порушеного права.

По-друге, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі з 01 січня 2011 року Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість визначається на підставі норм пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України і становить 1095 днів, наступних за днем отримання права на таке відшкодування.

З урахуванням розпочатої позивачем процедури судового оскарження податкових повідомлень - рішень від 06 квітня 2012 року № 0002488013 № 0002478013 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість та № 0002478013 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) і приписів пункту 102.5 статті 102, пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року, в загальному розмірі 121978,00 грн. становить 1095 днів, наступних за днем отримання права на таке відшкодування, яке відбулось після 17 квітня 2013 року.

По-третє, згідно з вимогами частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, у тому числі з підстав, визначених частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважним, про що постановляється ухвала. Враховуючи вищевикладене, негативним наслідком пропущення строків звернення до адміністративного суду є постановлення ухвали про залишення даного адміністративного позову без розгляду, такої підстави як припинення провадження з цих підстав законодавством не встановлено.

При розгляді даної адміністративної справи суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147,00 гривні.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.

З огляду на розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2013 року, встановленої статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік», за подання до адміністративного суду після 23 жовтня 2013 року позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1720,50 грн. та не більше 4588,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», а також те, що позивачем при зверненні до суду з позовом майнового характеру було сплачено 100 відсотків розміру ставки судового збору в сумі 2439,56 грн., з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в сумі 2439,56 грн.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 грудня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2011 року та січень 2012 року в загальній сумі 121978,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797, місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 107, р/р 260000661206 у ЛФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2011 року, у розмірі 115748,00 грн. (сто п'ятнадцять тисяч сімсот сорок вісім гривень нуль копійок) та суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2012 року, у розмірі 6230,00 грн. (шість тисяч двісті тридцять гривень нуль копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797, місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 107) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2439,56 грн. (дві тисячі чотириста тридцять дев'ять гривень п'ятдесят шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 23 грудня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська