Ухвала

від 29.01.2014 по справі 812/10052/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року справа №812/10052/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією у складі суддів:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В..

Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання: Левченко Г.О.

за участю сторін:

від позивача:

від відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

Степаненко Т.О. - за дов. від 2 січня 2014 року

Вінару К.В.- за дов. від 16 липня 2013 року

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову

Луганського окружного адміністративного суду

від

17 грудня 2013 року

по адміністративній справі

№ 812/10052/13-а (суддя Чернявська Т.І.)

за позовом

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз»

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про

стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2011 року та січень 2012 року в загальній сумі 121978 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року з підстав правомірності заявлення задоволений адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі товариство, платник податку, позивач у справі) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі податковий орган, перший відповідач у справі) та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі другий відповідач, орган казначейства) про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2011 року та січень 2012 року в загальній сумі 121978 грн., внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства суми податку на додану вартість за декларацією за грудень 2011 року у розмірі 115748 грн. та за січень 2012 року у розмірі 6230 грн. (том 2 арк. справи 28-35).

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням меж апеляційного перегляду встановлених статтею 195 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 05763797, як платник податків перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 12 липня 2012 року № 12/18-212, є платником податку на додану вартість з 8 липня 1997 року, що вбачається із свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Позивач, як платник податків звітував деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2011 року та за січень 2012 року (том 1 арк. справи 16-19).

До податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року товариство додало заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (том 1 арк. справи 75, 129).

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за грудень 2011 року, за січень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року та з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, результати якої оформлено актом від 28 березня 2012 року № 2/15-00/05763797 (том 1, арк. справи 20-29).

На підставі акта від 28 березня 2012 року № 2/15-00/05763797 позивачем винесені податкові повідомлення - рішення від 06 квітня 2012 року:

- № 0002488013, яким товариству зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 121978,00 грн. (том 1, арк. справи 30);

- № 0002478013, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 121978,00 грн., у тому числі за грудень 2011 року у розмірі 115748,00 грн. та за січень 2012 року у розмірі 6230,00 грн. (том 1, арк. справи 31).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5010/2012, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року залишена без змін, адміністративний позов товариства до податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року № 0002488013 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 06 квітня 2012 року № 0002488013 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 121978,00 грн. (том 1, арк. справи 35-39, 40-43).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2013 року у справі № К/9991/76002/12 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/5010/2012 залишено без змін (том 1, арк. справи 44-45).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі № 2а/1270/5009/2012, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишена без змін, адміністративний позов товариства до податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року № 0002478013 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 06 квітня 2012 року № 0002478013, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 121978,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 60989,00 грн. (том 1, арк. справи 46-50, 51-52).

З огляду на зазначене за згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України у межах спірних відносин мають місце обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що в силу імперативних приписів частини 1 статті 72 та частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної адміністративної справи, обставини щодо правомірності визначення товариством суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у загальному розмірі 121978,00 грн., у тому числі за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 115748,00 грн. та за декларацією з податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 6230,00 грн., не доказуються.

В порушення приписів пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України податкова інспекція протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 2а/1270/5009/2012, не подала Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року, в загальному розмірі 121978,00 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року, в загальному розмірі 121978,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року, яка є обов'язковою для суддів за положеннями частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При розгляді даної адміністративної справи суд першої інстанції застосував практику Європейського суду з прав людини а саме Рішення від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) в якому Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Довідкою відповідача від 29 січня 2014 року підтверджений заявлений до стягнення розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості позивачу.

На момент розгляду справи судом першої інстанції та впродовж апеляційного провадження залишок невідшкодованої суми позивачу не відшкодований.

З огляду на зазначене будь-яких застережень стосовно позбавлення права позивача на заявлену до відшкодування суму відповідачами не доведено.

Виходячи з положень статі 200 ПК України, зокрема порушенням першим відповідачем положень підпункту 200.18.1 пункту 200.18 цієї статті, положень підпункту 200.23 колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги відповідача.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку що судом першої інстанції повно з'ясовані судом обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду узгоджуються з обставинами справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 71, 73, 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платник у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 812/10052/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 812/10052/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 січня 2014 року. Ухвала у повному обсязі складена та підписана у нарадчій кімнаті 29 січня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко