Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/14840/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14840/13 17.12.13

За позовом Виконувача обов'язків прокурора міста Києва в інтересах держави

в особі 1. Київської міської ради

2. Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

3. Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС-Гарант сервіс»

про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення 11 485,50 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача 1: не з'явились;

від позивача 2: не з'явились;

від позивача 3: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від прокуратури: Коваленко Л.Б. (службове посвідчення №307 від 21.09.2010р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконувач обов'язків Прокурора м. Києва (надалі також - прокурор у справі) звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі також - позивач-1), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (надалі також - позивач-2), Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (надалі також - позивач-3) з позовом про розірвання Договору №ДНП 2012-12/26 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 21.12.2012р., укладеного між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБС-Гарант сервіс», про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС-Гарант сервіс» звільнити земельну ділянку, що розташована в м. Києві по вул. Драгоманова, 23-Б та повернути її Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс», а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС-Гарант сервіс» збитків в розмірі 11 485,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договором №ДНП 2012-12/26 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 21.12.2012р., у зв'язку з чим, прокурор вказує на наявність підстав для розірвання такого договору, повернення земельної ділянки, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» та відшкодування завданих збитків у розмірі 11 485,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2013р. суддею Морозовим С.М. порушено провадження у справі № 910/14840/13 та призначено її до розгляду на 10.09.2013р.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. матеріали справи №910/14840/13 у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці були передані для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою від 10.09.2013р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №910/14840/13 були прийняті до свого провадження, розгляд призначено на 17.09.2013р.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 16.09.2013р. матеріали справи №910/14840/13 у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки були передані йому для розгляду.

Ухвалою від 16.09.2013р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №910/14840/13 були прийняті до свого провадження, розгляд призначено на 17.09.2013р.

В судове засідання 17.09.2013р. представники прокуратури та відповідача не з'явились, однак в матеріалах справи від прокуратури міститься клопотання про призначення в справі судової експертизи.

В судовому засіданні 17.09.2013р. суд ухвалив призначити у справі судову експертизу у зв'язку з чим провадження в справі №910/14840/13 було зупинено на час проведення судової експертизи.

17.09.2013р. матеріали справи з супровідним листом №06-17/347 було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи.

27.11.2013р. до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/14840/13 та висновок судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи №10062/13-42/10063/13-41/10064/10065/13-45 від 14.11.2013р.

Ухвалою від 27.11.2013р. провадження в справі було поновлено та призначено до слухання на 17.12.2013р.

В судове засідання 17.12.2013р. представники позивачів та відповідача не з'явились.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи, яке мотивоване тим, що у відповідача відсутній висновок експертизи.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Окрім того, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи.

Оскільки сторонам для підготовки до судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи було надано достатньо часу, а саме, майже два тижні, з огляду на дату відправлення ухвали суду про поновлення провадження у справі від 27.11.2013р. та дату отримання цієї ухвали відповідачем - 02.12.2013р., то судом, з огляду на невжиття стороною відповідача заходів щодо ознайомлення з матеріалами справи, відмовлено в задоволенні поданого клопотання про відкладення слухання справи.

Відповідачем також подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №826/18889/13-а Окружним адміністративним судом м. Києва за адміністративним позовом відповідача на дії провідного державного фінансового інспектора Держфінінспекції в м. Києві Ніколайчука Є.І. по складанню довідки №26-11-17-17/5374 від 17.04.2013р. перевірки повноти надходжень платежів за паркування та дотримання бюджетного законодавства про використання коштів на виконання робіт та закупку товарів комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», в частині. В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що у даній справі довідка №26-11-17-17/5374 від 17.04.2013р. є підставою для звернення до суду.

Судом було поставлено на обговорення в судовому засіданні 17.12.2013р. вказане клопотання.

Прокурор, присутній в судовому засіданні, заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема вразі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

В даному випадку, відповідач посилається на той факт, що довідка №26-11-17-17/5374 від 17.04.2013р. державного фінансового інспектора Держфінінспекції в м. Києві Ніколайчука Є.І. є підставою для звернення до суду.

Однак, в даній справі підставою для звернення до суду є порушення позивачем умов Договору №ДНП 2012-12/26 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 21.12.2012р., що підтверджено висновком судової експертизи №10062/13-42/10063/13-41/10064/10065/13-45 від 14.11.2013р., тому з огляду на це, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Прокурором у справі подано до суду клопотання про відкладення слухання справи, яке мотивовано неможливістю прокуратури ознайомитись з висновком експертизи.

В судовому засіданні 17.12.2013р. прокурором у справі подано заяву про залишення без розгляду поданого ним клопотання про відкладення слухання справи.

Враховуючи положення ст.ст. 22, 29 Господарського процесуального кодексу України судом було прийнято до уваги клопотання прокурора про залишення без розгляду заявленого ним клопотання про відкладення слухання справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 17 грудння 2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999р. у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012р. №7.

Судом встановлені наступні обставини.

21.12.2012р. між відповідачем-3 та відповідачем, керуючись рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №1051/1051 «Про правила благоустрою міста Києва», було укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП 2012-12/26 (надалі - Договір, спірний Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач-3 надає за плату відповідачу право на організацію та експлуатацію 100 (ста) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 11 (одинадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Драгоманова, 23б, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - об'єкт), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Відповідно до п. 1.2. Договору під об'єктом в цьому Договорі визначено 100 (ста) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 11 (одинадцять) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Драгоманова, 23б, що розташовані в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Відповідач набуває право на організацію та експлуатацію об'єкту з моменту набрання чинності даним Договором (п. 1.3. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності 01.01.2013р. і діє до 31.12.2013р. (п. 6.1. Договору).

Оперативним уповноваженим ВДСБЕЗ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві складено рапорт про те, що під час виконання доручення з Управління ДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві щодо проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства у діяльності Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» відповідно до переліку паркувальних майданчиків які експлуатуються контрагентами на підставі укладених договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №217/8501 від 01.11.2012р., було здійснено виїзд за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 23-б. В ході відпрацювання встановлено, що за вищевказаною адресою розташована автомобільна стоянка ТОВ «АБС-Гарант сервіс» на якій згідно договору «ДНП 2012-12/26 передбачено для експлуатації 111 авто місць, а фактично налічується близько 130 авто місць, про що є відповідне фото підтвердження та пояснення охоронника.

Вказане також підтверджується довідкою Держфінінспекції в м. Києві №26-11-17-17/5374 від 17.04.2013р.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем використовується на 19 авто місць більше ніж встановлено умовами Договору.

Задля встановлення експертним шляхом фактичної кількості місць для паркування транспортних засобів облаштованих відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 23-б, в справі №910/14840/13 було призначено судову комплексу будівельно-технічну та економічну експертизи.

Відповідно до висновку експертів, за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №10062/13-42/10063/13-41/10064/10065/13-45 від 14.11.2013р. встановлено, що на момент обстеження на паркувальному майданчику, розташованому в Дарницькому районі по вул. Драгоманова, 23-б вмежах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, фактично облаштовано 149 машино-місць для паркування транспортних засобів, що не відповідає умовам Договору №ДНП 2012-12/26 укладеного 21.12.2012р. ТОВ «АБС-Гарант сервіс» КП «Київтранспарксервіс», де передбачено облаштування 111 машино-місць. КП «Київтранспарксервіс» від ТОВ «АБС-Гарант сервіс» за період з 01.01.2013р. по 03.04.2013р. розрахунково недоотримано грошових коштів у сумі 22 971,00 грн., за умови облаштування ТОВ «АБС-Гарант сервіс» більшої кількості місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику по вул. Драгоманова, 23б у м. Києві, ніж це визначено умовами Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування ДНП 2012-12/26 від 21.12.2012р.

Однак, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останній продовжує сплачувати позивачу-3 вартість послуг із розрахунку експлуатації 111 місць для платного паркування.

У зв'язку із вищенаведеними обставинами, а також враховуючи те, що відповідачем було порушено умови Договору, виконувач обов'язків прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та просить суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за вищезазначеною адресою та повернути її позивачу-3.

Договір, укладений між позивачем-3 та відповідачем, за своєю правовою суттю є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем-3 відповідачеві права на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 23б, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 6.4 Договору позивач-3 має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку у будь-якому з наступних випадків: у разі несплати відповідачем послуг позивача-3 в розмірі щомісячного платежу протягом одного місяця з дня закінчення строку відповідного платежу; у разі грубого або систематичного порушення умов Договору; у разі використання об'єкту не за цільовим призначенням або всупереч умов Договору.

Прокурор у справі стверджує, що відповідачем грубо та систематично порушувалися зобов'язання за Договором, що виявилися у облаштуванні місць для паркування у кількості більшій, ніж передбачено п. 1.2. Договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В той же час, як зазначалось вище, рапортом оперативного уповноваженого ВДСБЕЗ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві та довідкою Держфінінспекції в м. Києві №26-11-17-17/5374 від 17.04.2013р. підтверджується факт, що станом на дату проведення перевірки повноти надходження платежів за паркування та дотримання бюджетного законодавства при використанні коштів на виконання робіт та закупку товарів позивачем-3, відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 23-б фактично використовувалось 130 місць для паркування транспортних засобів, в той час як умовами Договору передбачено використання 111 місць для паркування транспортних засобів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стосовно обов'язку позивача-3 надіслати повідомлення відповідачу про розірвання Договору суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 6.5 Договору про дострокове розірвання договору позивач-3 надсилає відповідачу повідомлення не менше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання Договору. Повідомлення про розірвання Договору вважається таким, що направлене належним чином, якщо направлене позивачем-3 відповідачу за адресою, зазначеною в цьому Договорі. Договір вважається розірваним після спливу 30 календарних днів з дати надсилання позивачем-3 повідомлення про розірвання.

В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання Договору

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 17.06.2008р. у справі №8/32пд та у інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» №01-06/1624/2011 від 21.11.2011р.

За таких обставин позовні вимоги прокурора у справі про розірвання Договору, укладеного між позивачем-3 та відповідачем, є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, прокурор у справі просить зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 23б, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів, та повернути таку земельну ділянку позивачу-3.

Пунктом 6.7 Договору встановлено, що після припинення або розірвання Договору (окрім випадку оформлення права власності/ права користування земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку) відповідач втрачає право на експлуатацію об'єкту. Відповідач зобов'язаний не пізніше дати припинення/розірвання даного Договору звільнити ділянку, на якій розташований об'єкт.

З урахуванням встановлення судом наявності підстав для розірвання Договору, вимога прокурора у справі про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 23б, та повернути її позивачу-3 є правомірною та обґрунтованою.

Також прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 11 485,50 грн.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні норми містяться і в ст. 22 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував .

Суд відзначає, що облаштування відповідачем більшої кількості місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, що знаходиться за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 23б не може виключати вину відповідача у порушенні зобов'язань за Договором, а також свідчить про його протиправну поведінку.

При цьому, стосовно розміру завданих збитків (упущеної вигоди) суд відзначає наступне.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором в позовній заяві було вказано, що внаслідок експлуатації відповідачем більшої кількості місць для паркування, ніж передбачено Договором, у період з 01.01.2013р. по 03.04.2013р. позивачу-3 було завдано збитків у розмірі 11 485,50 грн., які були розраховані за формулою: 6,50 грн. х 93 дні х 19 місць для паркування.

В той же час, як було зазначено вище, висновком експертів, за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №10062/13-42/10063/13-41/10064/10065/13-45 від 14.11.2013р., встановлено, що позивачем-3 від відповідача за період з 01.01.2013р. по 03.04.2013р. недоотримано грошових коштів у сумі 22 971,00 грн.

Таким чином, є доведеним факт недоотримання територіальною громадою міста Києва в особі позивача-3 грошових коштів від відповідача.

Суд відзначає, що причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає у тому, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором та облаштування визначеної п. 1.2 такого Договору кількості місць, територіальна громада міста Києва в особі позивача-3 не зазнала би збитків.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за Договором, як підстави для визнання порушника невинуватим.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у справі №910/14840/13 про стягнення з відповідача на користь позивача-3 збитків у розмірі 11 485,50 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги виконувача обов'язків прокурора міста Києва, який звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС-Гарант сервіс» в справі №910/14840/13 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 4 014,50 грн. та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги в справі №910/14840/13 задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір №ДНП 2012-12/26 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 21.12.2012р., укладений між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБС-Гарант сервіс».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС-Гарант сервіс» (код ЄДРПОУ 35031048, адреса: 02099, м. Київ, Дарницький район, вул. Сормовська, 13) звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Драгоманова, 23б, та передати її Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс».

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС-Гарант сервіс» (код ЄДРПОУ 35031048, адреса: 02099, м. Київ, Дарницький район, вул. Сормовська, 13) на користь Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в сумі 4 014,50 грн. (чотири тисячі чотирнадцять гривень 50 копійок).

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013р.

Суддя С.М. Морозов