Ухвала

від 16.12.2013 по справі 19/250-08/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"16" грудня 2013 р. Справа № 19/250-08/4

Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В. розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 19/250-08/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс", м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТКО", м. Васильків, Київська область

2. Державного підприємства "Молдтранселектро", м. Кишинів, Республіка Молдова

3. Державного підприємства "Молделектріка", м. Кишинів, Республіка Молдова

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан - К"

про стягнення 20 287 682,29 доларів США

за участю представників:

позивач - Красножон Д.М. - предст., дов. б/н від 16.04.2013р.;

відповідач 1 - не з'явився;

відповідач 2 - не з'явився;

відповідач 3 - Веліканов К.С. - предст., дов. №46-39/2750 від 11.12.2012р.;

відповідач 4 - не з'явився;

ВДВС - Годимчук С.О. предст., дов. №27-44/4.4/1827 від 18.12.2012р.

встановив:

24.10.2013р. від позивача по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" на адресу господарського суду Київської області надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 08.10.2013р. ВП № 24976193 про повернення виконавчого документу стягувачу.

В обґрунтування поданої скарги, боржник посилається на те, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, було порушено вимоги ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2013 р. було поновлено строк на подання вказаної скарги, розгляд якої призначено на 25.11.2012 р., а також зобов'язано державну виконавчу службу надати письмові пояснення на подану скаргу та матеріали виконавчого провадження.

На виконання вимог ухвал господарського суду Київської області від 28.10.2013р. представник державної виконавчої служби надав для огляду оригінали матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2013р. розгляд скарги було відкладено на 16.12.2013р. у зв'язку неявкою представників відповідачів 2, 4 та у зв'язку з заявленим клопотанням відповідача 3.

Через канцелярію суду ДП «Молделектріка» були подані письмові пояснення на скаргу, у яких він заперечив проти доводів скаржника.

У судове засідання повноважні представники відповідачів 1, 2, 4 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, розглянувши вказану скаргу, перевіривши її законність та обґрунтованість з урахуванням норм чинного законодавства, дослідивши подані державним виконавцем матеріали виконавчого провадження та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, прийшов до висновку, що вищезазначена скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

10 березня 2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. (далі - державний виконавець) були винесені постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зазначеною постановою накладено арешт на 70,75 км. високовольтних ліній електропередач ПЛ - 400 Молдовська ДРЕС - Вулканешти.

5 травня 2013 року державним виконавцем винесено ще одну постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на високовольтні лінії електропередач ПЛ - 400 кВ Вулканешти- Добруджа в частині розташування опор №6-№17, №45-№69, №72-№160.

При цьому, накладаючи арешт на високовольтні лінії електропередач ПЛ - 400 Молдовська ДРЕС - Вулканешти та ПЛ - 400 кВ Вулканешти-Добруджа в частині розташування опор №6-№17, №45-№69, №72-№160 державний виконавець керувався інформацією, яку отримав від скаржника, про те, що майно належить державному підприємству «Молделектріка» (Республіка Молдова).

З метою перевірки інформації скаржника щодо належності майна боржнику, а також виявлення іншого його майна, державним виконавцем вчинено відповідні дії, в тому числі, направлені запити до державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке здійснює експлуатацію усіх високовольтних ліній електропередач на території України.

Однак, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження здійснені державним виконавцем, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Крім того, листами від 07.04.2011р. № 01/03-2-2-/3987 та від 13.05.2011р. № 01/05- 2/5537 державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомила про відсутність інформації відносно кількісних характеристик майна державного підприємства «Молделектріка» (Республіка Молдова), зокрема ліній електропередач, які проходять по території України.

Щодо твердження скаржника про встановлення Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 2а-16747/11/2670 обставин належності майна боржнику, суд зазначає, що пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994р. № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP» (встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Відповідно до ст. 1 Закону від 10 вересня 1991 p. № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» та ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання 11 серпня 1994 p., ратифікованої Законом України від 12 липня 2001 p. № 2666-ІІІ, майно і фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Угодою регулюються відносини власності на об'єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на території України та Республіки Молдова, що були створені (збудовані) за часів існування Союзу PCP.

У статтях 2 і 4 Угоди передбачено порядок проведення робіт з документами щодо визнання прав власності Республіки Молдова на об'єкти, розташовані на території України, і прав власності України на об'єкти, розташовані на території Республіки Молдова.

Відповідно до Угоди стороною, за якою може бути визнано право власності на спірний об'єкт, є держава Україна або Республіка Молдова.

Відповідно до статті 11 Угоди рішення про визнання права власності оформлюється протоколами між органами сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Таким чином, право власності на об'єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на території України, що були створені (збудовані) за часів існування Союзу PCP, може бути визнане за Республікою Молдова на підставі протоколів, укладених між органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном обох країн.

Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 р. № 2268- XII встановлено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані ФДМ.

З огляду на зазначене та приймаючи до уваги, що майно не визнавалося власністю Республіки Молдова чи осіб, які перебувають під її юрисдикцією, можна дійти висновку, що вказані об'єкти згідно з Постановою № 3943-XII є загальнодержавною власністю України і правом розпорядження ними наділений ФДМ.

З огляду на викладене, твердження скаржника про встановлення Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 2а-16747/11/2670 обставин належності майна боржнику є безпідставним.

До того ж суд звертає увагу на те, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Помилковим є надання скаржником преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим Окружним адміністративним судом м. Києва у постанові від 06.06.2012р. по справі № 2а-16747/11/2670, ототожнення цих фактів, встановлених судом з їх юридичною оцінкою.

Також, варто зазначити, що для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

Однак у даній справі та у справі № 2а-16747/11/2670, склад учасників не є тотожним.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги твердження скаржника про те, що факт наявності майна у боржника на території України, не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Стаття 80 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що під час виконання рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій від 15 грудня 1999 року № 74/5 п. 9.1, при виконанні передбачених статтею 3 Закону рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, у тому числі яким володіють спільно з іншими особами, застосовуються положення Закону України «Про виконавче провадження» та цієї Інструкції про проведення виконавчих дій.

Статтею 11 цього Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно.

За приписами пункту другого частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що твердження скаржника, викладені в скарзі на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. по виконанню наказу № 19/250-08/4 щодо неправомірності винесеної ним постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, є безпідставними, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні поданої скарги.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 19/250-08/4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу надіслати сторонам у справі та Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Суддя Щоткін О.В.