Постанова

від 18.12.2013 по справі 827/2359/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2013 рокуСправа №827/2359/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.,

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю:

представника позивача - Дзьобко Ілони Миколаївни, довіреність №б/н від 23.09.2013, ТОВ "АМАРАНТА";

представника відповідача - Головашкіної Олени Андріївни, довіреність № 184/9/10-039 від 01.07.2013, ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м.Севастополі;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТА" (далі - ТОВ "АМАРАНТА" ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі про визнання протиправними дій щодо внесення змін до централізованої інформаційної бази даних "Податковий блок" та коригування податкових зобов?язань з податку на прибуток та податку на додану вартість; зобов?язання відновити в централізованій інформаційній базі даних "Податковий блок" суми податкового кредиту включену ТОВ "АМАРАНТА" з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Оскільки укладені між позивачем та контрагентами договори поставки не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому зміна податковим органом задекларованих показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість безпідставна. Висновок щодо неправильності або недостовірності задекларованих платником податку даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов?язань та узгодження їх у встановленому порядку.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, з зазначених підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодилась у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях (арк.с. 91-92), зазначила, що внесення відповідних даних в інформаційні бази, в тому числі за наслідками проведеної перевірки та висновками акта, не порушує права позивача в розумінні ст.2 Кодексу адміністративного судочинства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "АМАРАНТА" зареєстроване 26.09.2007 Ленінською районною державною адміністрацією в м. Севастополі, код суб'єкта господарювання в ЄДРПОУ 35418239.

ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ГУ Міндоходів у м. Севастополі з 25.06.2013 по 02.07.2013 було проведено позапланові невиїзні документальні перевірки ТОВ "АМАРАНТА" з питання повноти та своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01,01.2010 р. по 31.12.2011 р., а також податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р, по 31.01.2012 р. та подальшому ланцюгу постачання.

За результатами перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ГУ Міндоходів у м. Севастополі було складено Акт №9/27-02-22-01/35418239 від 09.07.2013р. та Акт № 3/27-02-22-01/35418239 від 09.07.2013 р.

Згідно Акту № 9/27-02-22-01/35418239 від 09.07.2013 р. податковим органом встановлено:

- порушення п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5.ст. 7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», п. 198.6,п.200.1 ст. 200, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., в зв'язку з чим TOB "АМАРАНТА" у період з 01.01.2010 р. по 31.01.2011 р. сформовано податковий кредит у загальній сумі 1379078 грн. по контрагентам - постачальникам при відсутності фату реальності здійснення господарських операцій з ними та відсутністю первинних документів;

- порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., в зв'язку з чим TOB "АМАРАНТА" у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. сформовано валові витрати у загальній сумі 6 059 274 грн, та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. у загальній сумі 14 621 263 грн при відсутності господарських операцій придбання між ТОВ "АМАРАНТА" та постачальником;

- порушення п.4.1 ст. 4, п. 11.3 ст. 11 Закону України № 283/97- ВР від 22.05.1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., в зв'язку з чим ТОВ "АМАРАНТА" завищила доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за звітний період 2-4 кв. 2011 р. на загальну суму 14640081 грн в зв'язку з відсутністю господарських операцій придбання між ТОВ "АМАРАНТА" та постачальниками та покупцями;

- порушення п.3.1. ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97- ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» , п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., в зв'язку чим ТОВ "АМАРАНТА" завищила податкові зобов'язання з податку на додатну вартість за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2012 р. на загальну суму 1643244 грн в зв'язку з відсутністю господарських операцій постачання між ТОВ "АМАРАНТА" та покупцями.

Згідно Акту № 3/27-02-22-01/35418239 від 09.07.2013 р. податковим органом встановлено:

- порушення п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, п. 201.4 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. в частині формування у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. податкового кредиту у загальній сумі 178 065 грн. без підтверджуючих документів та при відсутності фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг);

- порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в частині формування у період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р. витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у загальній сумі 590 414 грн. без підтверджуючих документів та при відсутності фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг);

- порушення п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України в частині формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за звітний період 2012 p. у загальній сумі 592 423 грн. без підтверджуючих документів та при відсутності фактичного здійснення господарських операцій з постачання товарів (робіт, послуг) між ТОВ "АМАРАНТА" та покупцями;

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України в частині формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 180 202 грн. без підтверджуючих документів та при відсутності фактичного здійснення господарських операцій з постачання товарів (робіт, послуг) між ТОВ "АМАРАНТА" та покупцями.

За результатами перевірки податкові повідомлення-рішення податковим органом не приймалися.

Згідно відповіді на звернення директора ТОВ "АМАРАНТА" до посадових осіб ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі (вих. 2240/10/27-02-22-01 від 29.08.2013 р. та вих. 2239/10/27-02-22-01 від 29.08.2013 р. ) Акт від 09.07.2013 року № 9/27-02-22-01/35418239 та Акт від 09.07.2013 р. №3/27-02-22-01/35418239 внесені в централізовану інформаційну базу даних «Податковий блок» згідно п. 2.6 Наказу ДПС України від 31.10.2012 р. за № 948 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів податкової служби при організації, проведені та реалізації матеріалів перевірок платників податків».

В судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що результати Актів 9/27-02-22-01/35418239 від 09.07.2013 року та №3/27-02-22-01/35418239 від 09.07.2013 року внесені до зазначеної бази даних в повному обсязі в частині податку на додану вартість.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юридична значимість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення чи припинення прав та обов'язків зазначеної особи від таких рішень, дій чи бездіяльності, є кваліфікуючою ознакою змісту адміністративного позову.

Отже, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень при здійсненні їм на основі законодавства владних управлінських функцій, які мають негативні наслідки для особи, можуть бути предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються статтями 198 - 201 Податкового кодексу України, податкових зобов'язань - статтями 185-188, 200 Податкового кодексу України.

Підпунктами 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що висновки, викладені в Актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, потягнули за собою примусове корегування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що, в свою чергу, впливає на правильність формування податкових зобов'язань та кредиту контрагентами позивача, тобто у позивача настали негативні наслідки.

Як визначено п.71.1 ст. 71 Податкового кодексу України України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби.

Згідно зі ст. 74 Податкового кодексу України України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо податковими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

З 01.01.2013 року в органах державної податкової служби була впроваджена єдина система "Податковий блок" як програмний продукт, до складу якого ввійшли також підсистеми "Податковий аудит", "Аналітична система".

Після внесення висновків акту перевірки в систему "Податковий блок" податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Даний етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Питання правильності відображення платником в обліку ведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З положень ст. 86 Податкового кодексу України вбачається, що у разі встановлення під час перевірки порушень податкового законодавства складається акт, після чого виноситься податкове повідомлення - рішення.

Таким чином, висновок щодо неправильності або недостовірності задекларованих платником податку даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов?язань та їх узгодження в встановленому законом порядку.

Згідно з п.п. 14.1.157 п. 14.1. ст. 14 ПК України, податкове повідомлення - рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством. контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Після проведення перевірки ТОВ "АМАРАНТА", якою було встановлено порушення підприємством податкового законодавства, податкові повідомлення-рішення не приймалися.

Таким чином, внесення змін до системної бази "Податковий блок", тобто корегування показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ "АМАРАНТА" в системі "Податковий блок", податковим органом здійснено безпідставно.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що зміна податковим органом задекларованих показників в централізованій інформаційній базі «Податковий блок» порушує права та інтереси позивача, оскільки декларуючи податкові зобов'язання платник податків має право на відповідність задекларованих ним показників показникам відображеним в електронній базі податкової звітності. Здійснивши корегування показників задекларованих сум з податку на прибуток та податку на додану вартість в централізованій інформаційній базі даних на підставі висновків актів перевірки, податковий орган фактично самостійно розрахував податкове зобов'язання

Сам акт перевірки та викладені в ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу - податкове повідомлення - рішення, акт не є обов'язковим для виконання та не тягне сам по собі для платника податків жодних правових наслідків.

Отже, оскільки, за результатами проведеної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТА" податкові повідомлення-рішення відповідачем не приймались та, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, то податковим органом безпідставно внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість.

Аналогічну правову позицію викладено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25.09.2012 у справі К/9991/34212/12, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі К/9991/74156/12.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м.Севастополі щодо внесення змін до централізованої інформаційної бази даних "Податковий блок" Акту №9/27-02-22-01/35418239 від 09.07.2013 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АМАРАНТА" та коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м.Севастополі щодо внесення змін до централізованої інформаційної бази даних "Податковий блок" Акту №3/27-02-22-01/35418239 від 09.07.2013 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АМАРАНТА" та коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м.Севастополі відновити в централізованій інформаційній базі даних "Податковий блок" суми податкового кредиту включену ТОВ "АМАРАНТА" з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.01.2012 та за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТА" судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійку.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Гавура

Суддя О.В. Гавура